2. Основна характеристика діяльності юрисконсульта

Консультант в перекладі з латини означає - радник, тобто фахівець, службовим обов'язком якого є давати поради, висновки з питань його спеціальності. Таким чином, юридична кон­сультативна діяльність - це професійна діяльність юрис­тів, - фахівців з різних галузей права, основною функцією яких є правове забезпечення різноманітних форм та методів діяльності тієї організаційної структури, яка ко­ристується правовими послугами юрисконсульта. Виходячи з тих завдань, які вирішуються в межах господарської діяльності підприємства або установи, перед юрисконсультом постають конкретні задачі та цілі, що обумовлюють його спеціальний статус та обсяг посадових обов'язків.

Слід зауважити, що в системі народного господарства кожної країни, незалежно від її політичної або економічної спрямованості, функціонує значна кількість господарюючих суб'єктів найріз­номанітнішого профілю, порядку походження, форми власності. Кожний з них знаходиться у складних економічних стосунках з іншими суб'єктами, але при відмінностях у меті, об'єднуючим фактором такого роду спілкування буде нормативно-правова база їх діяльності. На цій підставі можна собі уявити, які різні завдання можуть ставитися перед фахівцем-консультантом у зв'язку із специфікою інтересів виробництва. Зрозуміло, що це питання компетенцій юрисконсульта, але цей штрих вказує на певну уні­версальність консультативної роботи, пристосованість до потреб реального життя.

Юрисконсульти працюють і в державному і в недержавному секторі, і безліч виробничих завдань повсякденного характеру, які виникають в їхній роботі, іноді виводять їх із сфери правової в сферу адміністративної діяльності. Можна сказати, що ця проблема внутрішньо організаційного походження. Але на кож­ному підприємстві існують трудові правовідносини, підтримується трудова дисципліна, виникають ситуації правопорушень, конфліктів, вирішення яких поряд з іншим природно об'єднує юрискон­сультів за їхньою функціональною належністю. Якщо ж говорити про специфіку консультативної роботи, то вона формується у зв'язку з профілем діяльності установи або підприємства та на підставі професійної спеціалізації робітника в межах юридичного відділу, групи або служби, якщо такі сформовані як структурні підрозділи. Наприклад, є певна різниця в організації правового консультування (забезпечення, супроводження) між підприєм­ством, яке займається виробництвом господарчих товарів для внутрішнього ринка, та установою, яка організує імпортно-екс­портні операції, що також потребують правової оцінки фахівця. Є також різниця у спеціалізації співробітників відділу юридичного забезпечення, які можуть працювати за напрямами діяльності підприємства, за принципом територіальних зв'язків з іншими суб'єктами, за спеціалізацією у галузях права, за розподілом сфер та ділянок адміністративно-управлінської роботи.

Слід зупинитися ще на одному із аспектів даного виду діяль­ності. В попередніх розділах нами зазначалося, що юридична діяльність багато в чому має управлінсько-організаційний ха­рактер. І саме ця риса в даному випадку проявляється більш за все. Досить значна кількість важливих управлінсько-органі­заційних рішень отримують своє обґрунтування за допомогою правових засобів, коли в основу закладається не бажання або настрій керівника, а процедурно-процесуальна вимога норми права.

Що ж означає термін «давати юридичні консультації»? В самому широкому розумінні він означає давати поради та висновки. Хоча фактично організація правової роботи передбачає використання й інших форм роботи: 0 Підготовка проектів документів, їх візування, доповнення.

0 Перевірка фінансової надійності клієнтів, замовників, партнерів тощо.

0 Попередження правопорушень на виробництві та організація профілактичних заходів.

0 Ведення агітаційно-пропагандистської та правовиховної роботи.

0 Представлення та захист інтересів організації в інших органах, установах, забезпечення внутрішньої та зовнішньої безпеки своєї організації.