2. Юридична діяльність та професійна діяльність юристів. Професія юриста

Виявляється, що юридичну діяльність можна охаракте­ризувати не тільки як особливий вид соціальної діяль­ності, але й. як певну професію. Нами вже зазначалося, що виходячи з особливої відповідальності, складності юридичної процедури, значущості правових наслідків, юридична робота повин­на здійснюватись кваліфіковано і на професійній основі. Це, в свою чергу, вимагає спеціальної підготовки фахівців різного про­філю правової роботи, формування цілісної системи професійних знань, а значить і установ, які б виробляли та розповсюджували ці знання, готували висококласних спеціалістів певного профі­лю - юристів-професіоналів.

До речі, про професіоналізм юридичної діяльності свідчить і той факт, що поряд з практичною діяльністю юристів виділяють наукову (де виробляються нові знання про юридичні практику) та освітню (завдяки якій готуються спеціалісти юридичного про­філю - юристи-професіонали). Наявність професії завжди перед­бачає наявність системи професійної освіти та відповідної систе­ми наукових знань.

Професійність вказує і на те, що отримавши спеціальну освіту, працівник може працювати лише за визначеним колом посад, які передбачають ще й спеціалізацію знань у тій чи іншій галузі права.

Іншими словами, неможливість виконувати функції юриста без відповідних навичок, знань та умінь, а іноді й без певного досвіду юридичної роботи вимагає необхідність створення спе­ціалізованої системи професійної підготовки для забезпечення сфери юридичної діяльності кадровим потенціалом.

Виділення юристів в окрему професійну групу має ще й об'єктивний характер, що пояснюється об'єктивністю соціального розвитку та об'єктивністю процесу історичного розподілу праці. Історія свідчить, що юристів як відокремлену соціальну групу за професійною ознакою визнавали давно, коли вже склалася нагальна потреба керувати, у відповідності до права, діями учас­ників процесу, складати юридичні документи та давати консульта­ції по вирішенню спорів та інших життєвих ситуацій.

Але за весь період існування професії юриста відбулися певні зміни відносно змісту та соціального призначення даної про­фесії. Виходячи з вище зазначеного, уявляється можливим оха­рактеризувати основні риси юридичної професії.

Юрист — це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, глибоко переконаний у винят­ковому призначенні права і законності для суспільства, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв'язанні юридичних проблем в ім'я захисту прав і законних інтересів громадян.

Для загальної характеристики професії юриста необхідно ви­значити ряд ознак, які дозволять висвітлити те особливе, що відрізняє її від інших професій. В попередньому матеріалі ми вже відзначали, що юридична діяльність багато в чому за своїми ознаками відповідає вимогам організаційно-управлінської, творчої роботи.

2. Основні риси, що характеризують юридичну діяльність

1. Юридична діяльність здійснюється у сфері права. Нами вже було зазначено той факт, що наявність права в суспільстві передбачає наявність юридичної діяльності, яка і забезпечує функціонування права, тобто його дію. У випадку відсутності правових норм, права в цілому, юридична робота перестає бути такою, тому що втрачає свій об'єкт впливу, та свій основний інструментарій. Сфера права — це всі структурні рівні та види суспільних відносин, де право реально здійснює свій вплив.

2. Юридична діяльність здійснюється юристами - фахівцями на професійній основі. Це означає, що в сфері юридичної діяльності працюють спеціалісти-професіонали, які володіють спеціалізованими правовими знаннями, відповідними навичками роботи, виконують кваліфіковано юридично-значущі дії, що визначають зміст їхньої роботи.

3. Юридична діяльність спрямована на організацію діяльності інших суб'єктів права. Відомо, що право по відношенню до всіх його суб'єктів здійснює формально одна­ковий вплив, що обумовлюється формальною рівністю суб'єк­тів права перед силою правових приписів. Однак, не зважаючи на це, виділяється спеціальна група суб'єктів, які крім виконан­ня своїх статусних обов'язків повинні визначати правове положення інших осіб, слідкувати за якістю здійснення ними правових норм, допомагати їм у реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, створювати належні умови для забезпечення високого рівня ефективності реалізації правових норм. Своєю діяльністю юристи створюють закони і підзаконні акти, які регламентують життєдіяльність досить значної частини населення.

4. Метою юридичної діяльності являється впорядкуван­ня та узгодження суспільних відносин. Право, як відомо, встановлює певні межі можливостей людини, за які не можна виходити, тому що порушується межа свободи іншої особи, відбувається втручання у сферу прав іншого суб'єкта. Зав­дання, які вирішуються в ході юридичної діяльності, в основ­ному полягають в тому, щоб встановлювати межі можливої поведінки суб'єкта, наповнювати його можливості змістом, захищати сферу можливого від протиправного втручання інших суб'єктів та зобов'язувати винних до відновлення пору­шеної межі. Якщо за якихось умов цей механізм не спрацьо­вує, то між учасниками правових відносин виникають певні неузгодженості, суперечності, що не дозволяють задовольнити свій життєвий інтерес, використовувати соціальні блага. Це приводить до суперечності відносин, конфліктності ситуацій, що далеко не на користь окремим особам та суспільству в цілому. Історія нашого суспільства знає достатньо прикладів, коли невизначеність, неврегульованість ситуацій потрясали суспільство катаклізмами, призводили до трагічних наслідків, що свідчить про значну роль регулятивної функції юридичної роботи у суспільному житті.

5. В ході здійснення юридичної діяльності використову­ються як правові, так і не правові засоби. Зрозуміло, що в сфері права неможливо обійтися без таких засобів, які так чи інакше пов'язані з правом і виконують роль основного інструментарія у реалізації повноважень юристів-фахівців. Такими засобами вважаються норми права, правові відносини, права та обов'язки, юридично значущі документи та вчинки, індивідуально-правові вказівки, розпорядження, правова свідомість, акти реалізації права тощо. Всі вони походять від права, являються явищами права. Однак, функціонувати їм доводиться у різних сферах життя суспільства та у взаємодії із неправовими явищами. Останні виконують роль супутніх або допоміжних засобів, що використовуються в практичній діяльності юристів та сприяють підвищенню ефективності їх роботи. Тому, характеризуючи юридичну діяльність, слід говорити про поєднання правових і неправових засобів здій­снення своїх повноважень. Наприклад, поряд із складанням протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови про визнання підозрюваним особі, яка є учас­ником даного процесу, роз'яснюються права та обов'язки, сут­ність вини, протиправних дій та можливі негативні наслідки. 6. Правова регламентація юридичної діяльності. Право само по собі - дуже впливовий засіб, що пояснюється його державно-владним походженням. Тому застосування права по відношенню до інших осіб є однією із форм прояву влади. Правові дії юристів тягнуть за собою певні наслідки для інших суб'єктів, іноді дуже серйозні. Тому діяльність юристів досить чітко регламентується нормами права, хоча можна говорити й про регулятивну роль інших соціальних норм (норми моралі, корпоративні норми). Існування цілісної систе­ми органічних законів, що регламентують діяльність суду, про­куратури, адвокатури, міліції, нотаріату, а також наявність сис­теми процесуальних законів і норм свідчать про відповідну регламентованість здійснення правової процедури.

7. Юридична діяльність здійснюється у формі прак­тичної, наукової та освітньої діяльності. З іншого боку - це три окремі сфери правової роботи, які існують та розвиваються за своїми специфічними закономірностями, ви­конують свою соціальну роль. Між ними існує тісна взаємодія, що пояснюється єдиним походженням цих форм діяльності, їх існування на цій підставі слід розглядати комплексно, вихо­дячи із специфіки функціонального призначення кожної окре­мо взятої форми. Так, якщо конкретні життєві ситуації вирі­шуються шляхом здійснення практичної роботи (форма прак­тичної діяльності), в ході якої реалізуються права та обов'язки інших суб'єктів, вирішуються спірні ситуації, втілюється спра­ведливість у реальне життя тощо, то підготовка фахівців-практиків для юридичної роботи можлива лише за умов здійснен­ня освітньої форми юридичної діяльності.