2. Основна характеристика слідчої діяльності

1. Основним призначенням слідчої діяльності є розслідування злочинів.

2. Слідча діяльність дуже чітко регламентована кримінально-процесуальним законодавством, хоча з іншого боку, у прийнятті рішень слідчий залишається постаттю процесуально незалежною.

3. Здійснення слідства передбачає наявність у відповідного суб'єкта владних повноважень, які гарантовані державою, здій­снюються від імені держави.

4. Діяльність слідчого характеризується високим рівнем відпо­відальності, а також надмірним рівнем емоційної напруженості.

5. Слідчій діяльності характерні також елементи примусу,

6. Слідча діяльність, виходячи із специфіки об'єкту свого впливу, передбачає виявлення елементів творчості у ході пошуку об'єктивної істини.

На цій підставі можна погодитися з висновком, що слідча діяльність представляє собою специфічний вид соціальної прак­тики, який полягає в пізнанні подій протиправного характеру за допомогою відповідних закону прийомів та засобів, включаючи їх примусову реалізацію у випадках вчинення протидії розсліду­ванню злочинів.

Характеризуючи принципи здійснення слідчої діяльності, зазначимо, що це основоположні ідеї, які визначають основу та шляхи підвищення ефективності і якості розслідування злочи­нів. При цьому не всі принципи знаходять своє безпосереднє закріплення у статтях законів, керівних роз'ясненнях, наказах, а іноді формуються у сфері юридичної практики і лише потім отримують офіційне визнання. Але головне - формулювання принципів слідчої діяльності не може здійснюватися свавільно, на хвилі політичного інтересу, інтересу окремої особи, це процес об'єктивний, який ґрунтується на цілях та завданнях, що постають перед органами слідства. До системи принципів, на які спирається робота слідчих органів, слід віднести: законність, етичність, науко­вість, гласність, плановість, оперативність, динамізм, незалежність, гуманізм, економічність тощо. Виділяються в літературі й інші принципи, які мають більш конкретний характер, є принципами здійснення окремих слідчих дій, використання методик, засобів криміналістичної техніки, взаємодії з іншими підрозділами та установами.

Наприклад, досить відомим став принцип презумпції невин­ності, який має безпосереднє відношення до слідчої діяльності, в ході якої попередньо визначаються винні особи та ступінь їхньої вини. Але остаточне рішення щодо винності особи, згідно чинного законодавства, приймає лише суд (за виключенням адміністратив­ного та дисциплінарного провадження, де юрисдикцію можуть здійснювати й інші органи). Головне, що не зважаючи на особисті амбіції, на інтуїтивні почуття, слідчий у своїх висновках керу­ється лише доказами, що з неупередженістю потім вивчається в прокуратурі та суді.

Окрім всього, в літературі традиційно згадують про принципи об'єктивності, всебічності вивчення фактичних обставин справи, винних у скоєнні злочину, принцип забезпечення цивільного позову, якщо такий має місце у ході кримінального розслідування.

Зупинимося на характеристиці суб'єктів слідчої діяльності. Перш за все, необхідно зазначити, що органи слідства як спе­ціалізовані підрозділи, що здійснюють досудову підготовку мате­ріалів, містяться в системі органів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції. їх повноваження мають певну диференціацію, що об'єктивно зумовлено функціональною націленістю того чи іншого держав­ного органу або відомства. Крім того, в Україні створено Націо­нальне бюро розслідувань як спеціалізований центральний орган виконавчої влади, основними завданнями якого є: проведення досудового слідства та оперативно-розшукових заходів в особли­во складних кримінальних справах.