1. Фрахт на умовах рейсового чартеру (voyage charter), який поділя­ється на:

• фрахтування на один рейс (single voyage) — договір, за яким власник судна за визначену оплату (фрахт) зобов'язується перевезти обумов­лений вантаж з одного або декількох портів відправлення в один або декілька портів призначення;

• фрахт на послідовні рейси (consecutive voyage), тобто договір про пе­ревезення великої кількості однойменного вантажу в одному й тому ж напрямку на одному й тому ж судні;

• фрахтування за генеральним контрактом (general contract), тобто до­говір, за яким власник судна зобов'язується протягом визначеного періоду перевезти визначену кількість вантажу;

2. фрахтування на умовах тайм-чартер (time charter), яке залежно від терміну оренди поділяється на звичайний тайм-чартер і кругові рейси;

3. фрахтування на умовах бербоут-чартера (bare boat charter), або ди­майз-чартер (demise-charter), тобто оренда судна без екіпажу.

Договір морських перевезень (договір фрахтування судна), який ук­ладається між морським перевізником (фрахтовщиком) і відправником вантажу або одержувачем вантажу (фрахтователем), має форму чартеру. В більшості випадків він укладається за допомогою посередника або фрахтового брокера.

Залізничний транспорт

У залізничного транспорту є свої особливості:

• найбільша ефективність у використанні цього виду транспорту дося­гається під час перевезень на відстані понад 2000 км.;

• відносна дешевизна перевезень порівняно з автотранспортом;

• можливість доставки «до дверей»;

• здатність перевозити різноманітні вантажі;

• незалежність від кліматичних умов.

Виходячи з укладеного договору перевезення вантажу, залізниця зо­бов'язується доставити ввірений їй відправником вантажу вантаж у пункт призначення та віддати його уповноваженій особі на отримання вантажу, а відправник вантажу зобов'язується оплатити за перевезення вантажу ус­тановлену плату.

Відправник вантажу повинен надати станції відвантаження на кожну відправку вантажу накладну, яка є основним перевізним документом. Залізниця несе відповідальність за зберігання вантажу з моменту прий­няття його для перевезення і до передачі його покупцю.

Автомобільний транспорт

Автомобільний транспорт володіє такими техніко-економічними особливостями:

• можливість доставки вантажу від відправника вантажу до покупця без перевантаження;

• забезпечує високий рівень зберігання вантажу;

• велика мобільність і швидкість перевезень;

• економічність під час перевезень товарно-штучних вантажів на неве­лику відстань;

• ритмічність перевезень вантажу, немає потреби накопичення ван­тажу;

• обмеженість використання на велику відстань під час перевезень значних партій вантажу;

• залежність від мережі шляхів;

• дорогий вид транспорту під час перевезень на велику відстань. Власник вантажу або покупець має змогу укладати угоду з транс­портною організацією.

Для міжнародних перевезень вантажів застосовують такий транспорт:

• тягачі з напівпричепами;

• вантажні автомобілі з причепами. Типи причепів:

• тентовий;

• термічний (без холодильного устаткування);

• рефрижераторний (з холодильним устаткуванням);

• контейнерний майданчик;

• спеціалізовані (перевезення негабаритних, найтяжких та інших спеціалізованих вантажів);

• цистерни.

Як правило, необхідно мати спеціальний дозвіл тієї країни, по тери­торії якої буде здійснене перевезення вантажів (таке перевезення платне).

Перевезення негабаритних і найтяжких вантажів також потребує доз­волу кожної країни, в тому числі і України.

Оплату всіх допоміжних витрат здійснює відправник вантажу.

Повітряні перевезення вантажів

Особливостями повітряного транспорту є:

• висока швидкість доставки;

• скорочення шляху;

• високе зберігання вантажу;

• існує можливість перевезення у віддалені райони, де неможливо ви­користовувати інші види транспорту.

Повітряний транспорт — найдорожчій вид транспорту і використо­вується під час перевезень дуже коштовних вантажів. Він відрізняється обмеженим підйомом вантажів і неможливістю перевезення різноманітної номенклатури вантажів. Залежить від кліматичних умов і наземних служб забезпечення польотів.

Польоти на міжнародних повітряних мережах за формою їх виконан­ня можна класифікувати на:

• регулярні;

• нерегулярні (разові, допоміжні, спеціальні, чартерні).

Регулярні рейси — це рейси, які виконують згідно за розкладом по договірних мережах. У розкладі вказують маршрут польотів, проміжні пункти посадок, час вильоту і посадки в кожний пункт маршруту, частота руху, тип літака.

Нерегулярні авіаперевезення виконуються на підставі дозволу на разові польоти і поділяються на допоміжні, спеціальні, чартерні.

Допоміжні рейси — це рейси, які виконуються по тих самих мережах, як і регулярні, але за особливим розкладом. Вони можуть виконуватися із згодою партнера на умовах, що комерційні перевезення не можуть бути здійснені регулярними рейсами.

Спеціальні рейсі — це рейси, які виконуються за спеціальним завдан­ням як по маршруту регулярних рейсів, так і по особливому маршруту, дозвіл на їх виконання запрошується по дипломатичних каналах.

Чартерні рейси — це рейси, які виконуються за спеціальним контрак­том між перевізником і замовником. Договір на повітряні перевезення ван­тажів, його умови і надходження вантажів для перевезення підтверджують­ся вантажною накладною, яка виписується на кожну відправку вантажу.

Умовами зовнішньоекономічного договору передбачено виникнення транспортних ризиків, які регламентовані правилами «ІНКОТЕРМС-2000», відповідно до яких усі транспортні ризики класифікуються за чо­тирма групами: Е, Б, С, Б.

Транспортні ризики — це ризики, які виникають у зовнішньоеко­номічній діяльності при укладенні зовнішньоекономічних угод, а саме при передачі товару від продавця (постачальника) до покупця.

За настання ризиків, які наведені в правилах «ІНКОТЕРМС-2000», покупець зобов'язаний сплатити ціну товару, навіть при отриманні його у стані, який не відповідає умовам договору, чи при повній його втраті. У цьому полягає «ціна ризику». Якщо ж ушкодження не обумовлене транспортним ризиком, то покупець має право не тільки ухилитися від оплати товару, але і вважати продавця відповідальним за порушення умов договору.

Страхування вантажів

Страхування зовнішньоекономічної діяльності підприємств — це міжнародні економічні відносини з захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання різних форм власності протягом періоду, в якому відбу­ваються певні події (страхові випадки), за рахунок майнових коштів, що формуються із сплачених ними внесків (страхових премій).

Страхування зовнішньоекономічної діяльності включає особисте, майнове та страхування відповідальності.

Об'єктом майнового страхування є товарно-матеріальні цінності і май­нові інтереси страхувальників. Різновидами його у зовнішньоекономічній діяльності є страхування перевезень вантажів морським, річковим, залізничним, авіаційним, автомобільним транспортом, страхування від валютних ризиків, страхування депозитів, страхування делькредере, стра­хування від інвестиційних ризиків.

Об'єктом транспортного страхування є:

• вантаж — карго;

• транспортні засоби — каско;

• фрахт.

Об'єктом страхування відповідальності є відповідальність перед тре­тіми особами (фізичними або юридичними) внаслідок будь-якої діяль­ності або бездіяльності страхувальника.

Метою страхування відповідальності є страховий захист інтересів, наприклад, страхування відповідальності власників транспортних засобів.

Використання посередників дає змогу розширити пропозицію стра­хових послуг, взяти на відповідальність виробничі та комерційні ризики, які не в змозі вирішити страхова компанія.

У міжнародній практиці страхування експортних ризиків надається державним агентам. Але існують винятки, коли в одних країнах страху­вання експорту забезпечується приватними організаціями, в інших ця си­стема змішана.

Ціна і загальна сума контракту

Найчастіше у міжнародних угодах застосовується поняття світової ціни.

Під світовими цінами розуміють ціни великих комерційних угод, які укладаються в найголовніших центрах світової торгівлі, що передбачають окремі, не пов'язані, експортні та імпортні операції.

При цьому, платежі мають здійснюватись у вільноконвертованій ва­люті.

Ціна виражається числом грошових одиниць визначеної валюти за одну кількісну одиницю товару, яка позначена в контракті.

Якщо за даним контрактом поставляються товари різної кількості й асортименту, то ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного виду, сорту, марки. У таких випадках ціни на товари вказуються в додатках до контракту — специфікаціях. При постачаннях комплектного устатку­вання в специфікаціях вказується ціна на кожний комплектуючий виріб.

До цін, що публікуються, належать довідкові ціни, біржові котиру­вання, ціни аукціонів, ціни, що приводяться в загальностатистичних довідниках, ціни фактичних угод, ціни пропозицій великих фірм.

Довідкові (індикативні ціни) — це ціни товарів у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі різних країн, що публікуються в друкованих видан­нях. Джерелами довідкових цін є економічні газети і журнали, спеціальні бюлетені, фірмові каталоги й прейскуранти. Довідкові ціни можуть бути чисто номінальними, тобто не пов'язані з реальними комерційними або минулими операціями.

Індикативні ціни — ціни на товари, які відповідають цінам, що скла­лися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту (імпорту) на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов постачання та умов здійснення розрахунків, визначених згідно із законо­давством України, а також якісних показників товару, які затверджено Міністерством економіки України.

Ціна товару — це кількість грошових одиниць певної валютної сис­теми, яку має заплатити покупець продавцю в певній валюті за загальну кількість товару (партію) або за одиницю товару, доставленого продавцем на базисних умовах у зазначений у контракті географічний пункт.

Індикативні ціни є обов'язковими для використання при укладанні і проведенні всіх видів зовнішньоекономічних угод, за якими здійснюєть­ся експорт-імпорт товарів:

а) походженням з України, щодо імпорту яких до інших країн засто- совані антидемпінгові заходи, порушені антидемпінгові процедури або розслідування, а також відбувається перегляд таких заходів або процедур;

б) походженням з України, щодо імпорту яких до інших країн вірогідна загроза застосування антидемпінгових компенсаційних заходів, порушення антидемпінгових (спеціальних) процедур або розслідувань;

в) походженням з України, імпорт яких у певні країни світу обмеже- ний згідно з відповідними міжнародними договорами або зобов'язаннями України;

г) походженням з України, експорт (імпорт) яких з України, так і в Ук- раїну, здійснюється в межах спеціальних режимів нетарифного регулювання.

Пропозиції щодо переліку товарів, на які можуть розроблятися і вста­новлюватися індикативні ціни, вносяться в установленому порядку Уп­равлінням ринкової кон'юнктури та цінової інформації Міністерства еко­номіки України за поданням інших управлінь Міністерства та централь­них органів державної виконавчої влади, які надходять в установленому порядку та формі. Перелік товарів, на які встановлюються індикативні ціни, погоджується у встановленому порядку і затверджується наказом Міністерства економіки України. Згідно із затвердженим відповідно до чинного законодавства України переліком індикативних цін, фахівцями Держзовнішінформу проводиться моніторинг відповідних ринків експор­ту товарів українського походження. Для цього використовуються такі інформаційні джерела:

• біржові котирування, тобто ціни товарів, що є об'єктом біржової торгівлі;

• ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продук­ції. Ціни аукціонів близькі до котировок на біржах;

• довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі відео-, комп'ютерних, електронних та інших подібних банків даних та мереж;

• статистичні дані митних, фінансових, банківських, інформаційних та інших державних органів і установ та недержавних організацій Ук­раїни.

Ціни статистики зовнішньої торгівлі — це ціни реальних угод у між­народній торгівлі.

Особливість цих цін полягає в тому, що вони показують вартість не конкретних товарів, а однорідних з різними технічними характеристика­ми і якістю, досить правильно характеризують динаміку зовнішньоторго­вельних цін окремих країн та світових цін:

• комерційні пропозиції, листи, протоколи намірів, прейскуранти та ка­талоги на продукцію відомих фірм, підприємств, порівняльні індекси цін;

• звіти та довідки торговельно-економічних місій у складі посольств України за кордоном;

• контрактна практика поставок товарів, які підлягають реєстрації у Мі­ністерстві економіки України.

Ціни попередніх угод використовуються у випадку стабільності цін і, насамперед, на промислову сировину, а також машини й устаткування:

• прейскуранти та відпускні ціни українських товаровиробників. Найбільш докладним критерієм для визначення рівня цін у контракті

є ціни фактичних угод та ціни пропозицій фірм-конкурентів.

При визначенні рівнів індикативних цін беруться до уваги фактори, які можуть впливати на ціноутворення по конкретних товарах на конкрет­них ринках залежно від умов здійснення певної операції.

Ціна товару, за якою реалізується товар на зовнішньому ринку, є зов­нішньоторговельною ціною. При встановленні ціни товару в контракті визначаються одиниці виміру, за якими встановлюється ціна, базис ціни, валюта ціни, спосіб визначення і фіксації ціни, рівень ціни.

За способом фіксації розрізняють тверді, періодично тверді, рухливі та плаваючі ціни.

Тверда ціна встановлюється в момент підписання контракту, вона не підлягає зміні протягом всього терміну його дії і не залежить від термінів і порядку постачання товару. Тверді ціни не змінюються протягом терміну дії контракту, проте вони унеможливлюють наступне врахування коливань економічної кон'юнктури, що може обернутися збитками для однієї із сторін.

Періодично тверді ціни припускають певну фіксовану суму, дійсну на певний період часу. В момент підписання контракту ціни не фіксують­ся, а визначаються.

Рухлива ціна — це зафіксована при укладенні контракту ціна, що мо­же бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його постачання зміниться. При встановленні рухливої ціни в контракт вноситься відповідна цінова обмовка, яка передбачає, що, якщо до момен­ту виконання угоди ціна ринку підвищиться або зменшиться, відповідно має змінитися і ціна, зафіксована в контракті. Припускається перегляд цін сторонами за істотної їх зміни на ринку на певний відсоток. При цьому в контракті обов'язково має бути зазначено джерело, яким сторони будуть керуватися при визначенні індексу цін.

Плаваюча ціна — це ціна, обчислена в момент виконання контракту шляхом перегляду базисної ціни з урахуванням змін у витратах вироб­ництва, що відбуваються в період виконання контракту. Ця ціна застосо­вується в контрактах на товари тривалого циклу виготовлення.

Ціна, передбачена в контракті, може корегуватися при зміні ціноутво-рювальних чинників протягом дії контракту. Одночасно обумовлюються і межі (у відсотках) відхилення фактичної ціни від контрактної. В аналізі ціни враховуються такі стратегічні моменти, як наявність конкуренто­спроможного і якісного товару, товару в належній упаковці, можливість своєчасного постачання товару, ступінь конкуренції цього товару на рин­ку країни призначення, торговельні, політичні, ідеологічні, релігійні і ба­гато інших умов, що впливають на кон'юнктуру ринку.

Під час проведення переговорів між партнерами щодо ціни з торго­вельної угоди використовують базисну ціну.

Базисна ціна — ціна товару, що приймається в якості відправної точ­ки у визначенні зовнішньоторговельної ціни даної продукції (товару), а також індексу цін у міжнародній торгівлі в цілому і за окремими видами товарів. Базисна ціна регулярно переглядається з урахуванням змін асор­тименту товарів у зовнішньоторговельному обміні на ринку.

Одним з дієвих факторів успішного виходу на ринок в умовах твердої конкуренції є надання покупцю визначених пільг у вигляді зни­жок на ціни. Розмір знижок залежить від характеру угоди, умов постачан­ня й платежу, взаємин з покупцем, кон'юнктури ринку в момент угоди. Існують такі найбільш поширені види знижок.

Спеціальні знижки надаються привілейованим покупцям, у замов­леннях яких найбільш зацікавлений продавець. Такі самі знижки роблять у тих випадках, коли продавець виходить на даний ринок, з даним товаром і збирається продати пробну партію товару. Ці знижки мають конфіден­ційний характер і являють собою комерційну таємницю.

Загальна (проста) знижка нараховується з прейскурантної чи довід­кової ціни. Проста знижка з прейскурантної ціни на серійні машини й ус­таткування складає зазвичай 20-40%. Проста знижка на промислову си­ровину складає близько 5%.

Прогресивна (оптова) знижка — це знижка за кількість. Вона застосо­вується до серійних замовлень виробів, до яких експортери виявляють вели­кий інтерес, тому що при виготовленні великої кількості машин того самого типу знижуються витрати на одиницю продукції. Розмір знижки досягає 10%.

Дилерські знижки надаються продавцями своїм постійним пред­ставникам, посередникам та агентам. Вони значно поширені при продажі автомобілів, тракторів, стандартного устаткування й оргтехніки; колива­ються в залежності від марки товару і досягають 30% від ціни, за якою сам продавець реалізує товари вроздріб. За рахунок таких знижок дилери ма­ють покривати свої витрати на продаж, сервіс і отримувати прибуток.

Знижки («Сконто») — знижки при розрахунках готівкою і раніше терміну, вказаного в контракті. У тих випадках, коли довідкова ціна пе­редбачає короткострокові кредити, а покупець готовий оплатити товар готівкою, він може одержати таку знижку. Розмір такої знижки, як прави­ло, відповідає розміру позикового відсотку на грошовому ринку в даний момент. У контракті вона фіксується як: «Ціна товару — 200 доларів США, при оплаті протягом одного тижня — знижки 4%». Взагалі такі знижки складають 3-5% вартості угоди.

Бонусна знижка, або знижка за оборот, надається продавцем своїм постійним агентам за реалізацію визначеної кількості виробів, як за кож­ну окрему партію, так і за заздалегідь узгоджений річний обсяг обороту. Такі знижки складають 7-8% вартості обороту. В агентській угоді вста­новлюється шкала знижок залежно від обороту і досягає по деяких видах устаткування від 5 до 25%. З сировинних та сільськогосподарських то­варів ця знижка складає кілька відсотків.

Сезонні знижки застосовуються під час продажу товару поза сезо­ном. Їх розмір залежить від характеру товару.

Закриті знижки — знижки, що використовуються в замкнутому еко­номічному просторі і надаються на продукцію (товари) при постачаннях всередині фірми або у внутрішній торгівлі міжнародних об'єднань і груп. Закриті знижки можуть також вводитися на товари, що постачаються по деяких міжурядових угодах.

Знижка з ціни — знижки, які можуть пропонуватися покупцю при збільшенні обсягу замовлення. Розмір таких знижок невеликий при по­стачаннях товарів масового попиту. Для товарів, вироблених малими серіями або за індивідуальними замовленнями, знижка за кількість має значення, тому що збільшення серії призводить до скорочення витрат ви­робництва. Знижки за кількість складають зазвичай 10-15 % вартості угоди.

При упорядкуванні тексту зовнішньоекономічного договору реко­мендується точно визначати ціну товару.

Умови міжнародних розрахунків

Умовами платежу визначаються: валюта платежу; термін платежу; засіб платежу і форма розрахунків.

При укладенні зовнішньоекономічного договору (контракту) вико­ристовуються такі умови оплати товару:

• оплата вперед — покупець оплачує всю вартість товару до його постачання, оплата частини вартості визначається як аванс або кредит;

• відстрочка платежу — це особливий засіб погашень заборгованості, за якого її внесення в повній сумі переноситься на більш пізній термін ніж передбачено договором;

• платіж з розстрочкою — це засіб оплати товарів або послуг, за яко­го платіж здійснюється не в повній сумі їх вартості, а в роздріб (згідно до контракту або доповнень до контракту).

Валюта контракту — та грошова одиниця, в якій здійснюються розрахунки за зовнішньоторговельним договором.

При укладенні контракту встановлюється у якій валюті буде зробле­но оплату товарів. Як правило, використовується стійка або традиційна для даного виду товарів валюта. Такою валютою може бути валюта країни-імпортера, країни-експортера або третьої країни, а також СДР, ЕКЮ.

Система зв'язків між суб'єктами зовнішньоекономічних відносин за­снована на безготівковій формі розрахунків.

На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд факторів:

• вид товарів, що є об'єктом зовнішньоторговельної операції;

• наявність кредитної угоди;

• платоспроможність і репутація контрагентів по зовнішньоеко­номічних угодах;

• рівень попиту та пропозиції на даний товар на світових ринках.

Основними формами безготівкових розрахунків вітчизняних підприємств з фірмами і організаціями західних країн є акредитив, інкасо, банківсь­кий переказ, розрахунки чеками. Разом з тим в кожній із зазначених форм є декілька різновидів.

Приклад 1

Українське підприємство ВАТ «Зорі» планує укласти угоду з німець­кою фірмою «Шуа^агт.» на імпорт холодильних камер. У зв'язку з цим не­обхідно провести аналіз різних умов транспортування для укладання до­говору і обрати найбільш вигідний варіант. Контракт з цим партнером ук­ладається вперше.

Підприємством розглядається два варіанти (табл. 2.7).

Таблиця 2.7.

Варіанти витрат на імпорт холодильних камер

^иуьиГЬІН, 2

300000 свии

300000 свии

50000 свии

50000 свии

3. иаоиспі уживи

4. іиап^пииі

пвіи

5. ІСиШШивіС і П

6. і иапспии і уваппп,

1200 Свии

2000 свии

■исисвсвсппп,

600 свии

1600 свии

100 свии

2О0 свии

■ииаваш атсппп,

100 свии

120 свии

-шиалі

400 свии

400 свии

О00 свии

300 свии

300 свии

9. ^аіаеппа ваиіісіп ііаиіи

5 1900 свии

53100 свии

Курс НБУ 6,60 грн./євро. Ввізне мито 18%. ПДВ — 20%. Необхідно:

Розрахувати витрати підприємства по двох варіантах і визначити найбільш дешевий і придатний для укладення зовнішньоекономічного контракту.

Рішення

1. Визначення митної вартості товару. Варіант 1:

МВ = ВТ + Ввант. + Врозвант. + Т + П,

де МВ — митна вартість товару (партії);

Ввант — витрати з навантаження товару; Врозвант — витрати з розвантаження товарів; Т — тара; П — перевезення.

У даному випадку із митної вартості товару виключається фрахт і стра­хування, тому що на умовах ціни СІР ці витрати включаються у вартість контракту:

МВ = 50800 + 100 + 100 + 300 + 600 = 51900 євро.

Таблиця 2.8.

Розрахунок мита і зборів

підстава

для нарахування

кліпав іхи

кита

ифирмлення, грн.

5 1900Л6,6 свии-

=342540 грн.

0,2%

103,8 свии/

685 1 ин.

^иіи оа миіне

ифиимлення (тиваи під митним кинтиилем)

51900 свии

0,05%

25,95 свии/

і/і і ин.

ввіоне мити

51900 свии

8%

9342 свии/

6165/ 1 ин.

((5 1900Л6,6)

+(61657)) =

12248 свии/

80839 і ин.

І*1П іні

2 1/20 свии/

витиаіи

143352 гин.

ваи іісіь

кинтракту

51900 свии/

342540 гин.

всьиі и

/3620 свии/

485892 1 ин.

Варіант 2

МВ = 50000 + 1600 + 280 + 120 + 800 + 300 = 53100 євро. Розрахунок мита і зборів

Таблиця 2.9.

підстава

для нарахування

кліпав і\а

кита

>~»0іР оа митне

ифиимлення, грн.

53 100Л6,6 свии-

=350460 гин.

0,2%

106,2 свии/

/01 гин.

^иіи оа митне

ифиимлення (тиваи під митним кинтиилем)

53100 свии

0,05%

26,55 свии/

1/5 гин.

ивіоне мити

53100 свии

9558 свии/

63003 і ин.

((53100Л6,6)

+(63083))=

12532 свии/

82/09 гин.

і*іп іні

витиати

Ваитість кинтиакту

Всьиги

146668 гин.

50000 свии/

330000 гин.

/2223 свии/

4/66/2 гин.

Таким чином, перевезення автотранспортом значно дешевше (табл. 2.10).

Таблиця 2.10.

Витрати для співставлення:

і ми.

1 МИ.

і ми.

2 1/20 143352 51900

342540

/3620 405032

22223

146660 50000

330000

/2223 4/66/2

І 503

'3316

-12540

Найбільш вигідний контракт другого варіанту, тому що він з еконо­мічної точки зору дешевший за рахунок вибору автомобільного транспор­ту, а саме:

• існує можливість доставити вантаж до замовника-нерезидента без пе­ревантаження, що забезпечує його зберігання;

• велика мобільність і швидкість перевезення, економічність;

• ритмічність перевезення вантажу, тому що для кожної партії товару достатньо двох контейнерів — машина + причеп (або вантажна маши­на 20 т).

Під час вибору базисних умов, обрано умови ООи, тому що це най­більш вигідно імпортеру, в обов'язки якого входить отримання імпортної ліцензії і оплата мита і зборів. Усі останні обов'язки виконує продавець — доставка товару до місця призначення, ризик і страхування.

Товар нерезиденту передається партіями, тому що контракт укладе­ний з цим партнером вперше і існує ризик несвоєчасності платежів. Тому в контракті, і передбачено шість поставок і після кожної партії мають над­ходити кошти на рахунок резидента. Якщо будуть порушені строки розра­хунку, доставка товару не відбудеться.

Для розрахунків можна обрати акредитивну форму, тому що товар доставляється партіями, і з одного боку експортер має можливість отримати платіж максимально швидко — до надходження товару в пункт призна­чення, а з другого боку, акредитив є найбільш складною формою розра­хунків для експортера, тому що отримання платежу пов'язано з правиль­ним оформленням документів і своєчасним представленням їх у банк, таким чином банки захищають інтереси імпортерів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Завдання 1

Вітчизняне підприємство «Альфа» планує експорт обладнання у США. Обладнання дуже габаритне. Кількість місць дорівнює:

• 30 тн. — два;

• 10 тн. — три;

• 2,5 тн. — десять. Контрактна вартість — 1,5 млн. $. Середній курс НБУ — 5,1 грн./$. Вивізне мито — 12%. Передбачається доставка у три етапи.

Менеджерами підприємства запропоновані такі можливі варіанти транспортування (табл. 2.11).

Таблиця 2.11.

Варіанти витрат експортної операції

1. чуша липіиаліу

1500000 $

1500000$

500000$

500000$

3. иаопспі ушиои

1СЛ

ЇЛО

4. іиапспииі

5. їсишіпиві^і а

2 ДииИ

5 Дій Ди їии і у

6. і иап^пии і уваппп,

псисососппн,

1000$

2500$

павапі ажсппн,

200$

ииовапі ажсппн.

500$

250$

-шиалі.

/. иалуваппн

5000$

2000$

о. іаиа

600$

600$

з. ^аіаевпа ваиіїсіа паиііі

Необхідно:

Розрахувати витрати підприємства по двох варіантах і визначити найбільш дешевий і придатний для укладення зовнішньоекономічного контракту.

Завдання 2

Вітчизняне підприємство «Альфа» планує імпорт продукції із Фран­ції (табл. 2.12).

Таблиця 2.12.

Варіанти витрат імпортної операції

3/5000$

3/5000 $

3/5000$

2. Вартість однієї партії (всього 5 партій)

3. Базисні умови

4. Транспорт

5. Терміновість

6. Транспортування:

/5000$

1AU

л.в т омоиільний

з доии до порту

/5000$

до митниці

/5000$

залізничний

5 Ді0 До порт у

перевезення,

1500 $

и00$

2и00$

навант атення,

250$

розвант атення,

450$

-шрам.

350$

/. радування

200$

200$

и. іара

230$

230$

9. загальна вартість партії

Середній курс НБУ — 5,05 грн./$.

Ввізне мито 10%, ПДВ — 20%. Необхідно проаналізувати транспортні умови і витрати щоб вибрати найбільш придатний варіант (табл. 2.12).

Необхідно:

Розрахувати витрати підприємства по трьох варіантах і визначити найбільш дешевий і придатний для укладення зовнішньоекономічного контракту.

Завдання 3

Сформувати контрактну вартість обладнання на умовах поставки: EXW, CPT, DDU, FOB.

Визначити найбільш придатний варіант транспортування. Відомо, що:

1. фактурна вартість товару — 680000 грн.;

2. витрати на пакування — 2850 грн.;

3. транспортні витрати в Україні — 12000 грн.;

4. транспортні витрати за кордоном — 2670$;

5. витрати на оплату перевезення — 1450 євро;

6. витрати за навантаження — 1470 грн.;

7. витрати за перевантаження — 870 євро;

8. витрати за розвантаження — 940$;

9. експортне мито — 15%.

Курс НБУ: - євро — 6,56 грн./євро;

- долар США — 5,15 грн./ $.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Доставка товарів змішаним перевезенням — контейнери, пороми, трейлери, судна, здійснюється за базисною умовою:

а) EXW; в) FOB;

б) FCA; г) DAF.

2. Перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом, продавець здійснює морське страхування:

а) CIP; в) FAS;

б) DEG; г) CIF.

3. Продавець здійснює постачання, коли товар перейшов через поруччя судна в порту відвантаження, за що і оплачує витрати і фрахт:

а) CFR; в) FAS;

б) EXW; г) CPT.

4. Продавець несе всі витрати, які пов'язані з транспортуванням товару до місця призначення, за винятком у разі потреби і за будь-які збори в країні призначення. Морські перевезення виключаються:

а) CIP; в) DES;

б) DDU; г) DEG.

5. Який термін покладає на покупця максимальні обов'язки:

а) CFR; в) DDP;

б) EXW; г) CPT.

6. Товар поставляється до сухопутного кордону:

а) CFR; в) FOB;

б) DAF; г) CFR.

7. Визначення партії товару лише одному можливому покупцю з указівкою терміну, протягом якого продавець є зв'язаним своєю пропо­зицією:

а) акцепт; б) тверда оферта; в) вільна оферта.

8. Згода адресата у встановлений строк укласти договір на умовах, за­пропонованих оферентом:

а) акцепт; б) тверда оферта; в) вільна оферта.

9. Коносамент надається під час перевезень:

а) повітряним транспортом;

б) морським;

в) автомобільним.

10. Коносамент це:

а) рахунок; б) розпорядження; в) оферта.

11. Ціна на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту (імпорту) на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов постачання:

а) індикативна; б) статистична; в) ціна товару.

12. Ціна, яка дійсна на певний період:

а) тверда; б) рухлива; в) періодична.

13. Зафіксована ціна при укладенні контракту, яка може бути перегля­нута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поста­чання зміниться:

а) плаваюча; б) рухлива; в) періодична.

14. Ціна товару, що приймається в якості відправної точки при визна­ченні зовнішньоторговельної ціни даної продукції (товару), а також індексу цін у міжнародній торгівлі в цілому і за окремими видами то­варів:

а) тверда; б) рухлива; в) базисна.

15. Знижки, які нараховуються з прейскурантної чи довідкової ціни:

а) прості; в) прогресивні;

б) спеціальні; г) бонусні.

16. Знижки, які надаються привілейованим покупцям, у замовленнях яких найбільш зацікавлений продавець:

а) спеціальні; в) прогресивні;

б) дилерські; г) «Сконто».

17. Знижки при розрахунках готівкою і раніше терміну, вказаного в кон­тракті:

а) спеціальні; в) прогресивні;

б) дилерські; г) «Сконто».

18. Знижка за оборот, надається продавцем своїм постійним агентам за реалізацію визначеної кількості виробів, як за кожну окрему партію, так і за заздалегідь узгоджений річний обсяг обороту:

а) бонусна; в) прогресивна;

б) спеціальна; г) дилерська.

19. Знижки, які надаються на продукцію (товари) при постачаннях все­редині фірми або у внутрішній торгівлі міжнародних об'єднань і груп:

а) сезонні; в) прогресивні;

б) спеціальні; г) закриті.

20. Грошова одиниця, в якій здійснюються розрахунки за зовнішньотор­говельним договором:

а) платіж у розстрочку; б) валюта контракту; в) договірна ціна.

21. Вказати вид зовнішньоекономічного договору, який не підлягає реєстрації і предметом якого є:

а) товари, реекспорт яких регулюється чинним законодавством України і міжнародними договорами України;

б) товари походженням з України, експорт яких здійснюється в рамках бартерних операцій або операцій із зустрічної торгівлі;

в) застосування режиму індивідуального ліцензування до іноземного кон- трагента.

22. Під офертою розуміють:

а) пропозицію про укладання договору, що містить його істотні умови;

б) згоду адресата, дану у встановлений строк, укласти договір на умовах, запропонованих фірмою;

в) запорука, сукупність правових принципів та засобів, які забезпечують виконання зобов'язань.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Порядок проведення підготовки до укладення угоди з контрагентом?

1. Фактори, які впливають на вибір контрагента і зміст зовнішньоеко­номічного контракту.

2. Основні умови зовнішньоекономічного контракту.

3. Поняття та функції договору.

4. Типова форма зовнішньоекономічного контракту.

5. Види зовнішньоекономічних контрактів.

6. Вимоги до контрактів купівлі-продажу.

7. Особливості реалізації товарообмінної (бартерної) угоди.

2. Основні терміни і поняття, які визначені у контракті переробки да­вальницької сировини.

10. Загальна схема переробки давальницької сировини в готову про­дукцію.

11. Схема переробки давальницької сировини в готову продукцію ре­зидентом України (розрахунок за переробку грошовими коштами).

12. Схема переробки давальницької сировини резидентом України з метою використання її у виробництві готової продукції (розрахунок за пе­реробку сировиною або часткою готової продукції).

13. Схема закупівлі в Україні давальницької сировини іноземним за­мовником за іноземну валюту з метою її використання для виробництва готової продукції.

14. Схема вивезення давальницької сировини нерезиденту для вико­ристання її на виробництво готової продукції.

15. Схема лізингової операції.

16. Імпортна зовнішньоекономічна угода на підставі договору комісії.

17. Експортна зовнішньоекономічна угода на підставі договору дору­чення.

18. Схема реалізації імпортної консигнаційної угоди.

19. Схема реалізації експортної консигнаційної угоди.

20. Загальна схема застосування МЛС.

21. Підстава для розташування товарів на МЛС.

22. Схема використання складу тимчасового зберігання відкритого типу.

23. Підстава для розміщення товарів на складі тимчасового зберіган­ня відкритого типу.

24. Схема реалізації договору перевезення товарів до місця призна­чення.

25. Схема реалізації договору декларування.

26. Торгові терміни правил ІНКОТЕРМС, їх угрупування.

27. Взаємозв'язок Е-умов поставки з проходженням товару через кордон.

28. Взаємозв'язок Б-умов поставки з проходженням товару через кордон.

29. Взаємозв'язок С-умов поставки з проходженням товару через кордон.

30. Взаємозв'язок Б-умов поставки з проходженням товару через кордон.

31. Способи транспортування та базисні умови поставки.

32. Які існують транспортні умови зовнішньоекономічних угод?

33. Склад витрат на транспортування товару.

34. Що впливає на визначення виду транспортних послуг?

35. Особливості водного транспорту. Документальне оформлення.

36. Порядок застосування залізничного транспорту.

37. Позитивні риси автомобільних транспортних послуг.

38. Повітряні перевезення вантажів.

39. Страхування вантажів.

25. Порядок формування ціни у зовнішньоекономічній діяльності. Види цін.

25. Види знижок цін у зовнішньоекономічній діяльності.

26. Умови міжнародних розрахунків.

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Акредитація підприємства в митних органах. Порядок відкриття валютних рахунків. Особливості оформлення зовнішньоекономічних контрактів

3.1. РЕЄСТРАЦІЯ І АКРЕДИТАЦІЯ СУБ'ЄКТА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь які її види, прямо не заборонені законами України, не­залежно від форм власності та інших ознак.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють вищезазначе­не право після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності. Реєстрацію здійснює центральний орган виконавчої влади з пи­тань економічної політики на підставі подання до нього заяви подавця у довільній формі, нотаріально завірених копій статутних документів.

Реєстрація має бути здійснена протягом 25 робочих днів з моменту подання зазначених документів.

За державну реєстрацію суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності стягується плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів Ук­раїни і який не повинен перевищувати розмір фактичних витрат держави, пов'язаних з цією реєстрацією.

Зареєстровані суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані повідомляти центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики про всі зміни у документах, які подавалися ними на реєстрацію, протягом 14 днів з моменту, коли відбувались такі зміни.

Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші ре­зультати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом.

Підприємства, що зареєструвалися як юридичні особи на терито­рії України і мають постійне місце розташування на її території, можуть здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, як в Україні, так і за її ме­жами.

Для здійснення зовнішньоекономічної діяльності необхідно:

1. Пройти акредитацію (реєстрацію) в митних органах.

2. Відкрити власний валютний рахунок у банку.

3. Одержати необхідні ліцензії на різні види і форми зовнішньоеконо­мічної діяльності (експорт, імпорт тощо), якщо вони підлягають ліцензу­ванню.

4. Укласти угоди на різні види діяльності із фірмами закордонних країн на право здійснення операцій, пов'язаних з одержанням іноземної валюти.

5. Ознайомитися з правилами митних процедур і дотримуватися їх. Для реєстрації суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності потрібні

такі документи:

1. Статут підприємства:

а) рішення власника майна чи уповноваженого ним органу про ство- рення СПД. Якщо власників або уповноважених органів два й більше, то таким рішенням є договір засновників;

б) статут підприємства (якщо його наявність відповідно до законо- давства необхідна для створення організаційно-правової форми СПД).

2. Свідоцтво про державну реєстрацію СПД в органах виконавчої влади за його місцем розташування.

3. Довідка органа статистики про занесення СПД у Єдиний держав­ний реєстр підприємств та організацій, про присвоєння коду території та коду форми власності.

4. Довідка уповноваженого банку про наявність розрахункового ра­хунку (національного і валютного).

5. Довідка, що містить зведення про прізвище, ім'я, по батькові керів­ника і головного бухгалтера підприємства, номера телефонів.

6. Наказ по підприємству про призначення особи, відповідальної за роботу з митними органами, з вказівкою його прізвища, ім'я, по батькові, паспортних даних, із зразками його підпису і печаток, що будуть викорис­товуватися підприємством при оформленні документів в органах митниці.

Підприємство має передати в митні органи заяву згідно наказу дер­жавної митної служби України від 09.08.2005 р. №735 «Про введення єди­ної форми заяви підприємства, подача якої митному органу передує мит­ному оформленню товарів і транспортних засобів».

В заяві наводиться: • посилання на положення (статті, пункти, абзаци тощо) нормативно-

правових актів, які є підставою для розміщення товарів у вибраному підприємством режимі (продовження строку перебування товарів у митному режимі), або для застосування періодичної, тимчасової, неповної митної декларації, а також для митного оформлення товарів у спрощеному порядку;

• свідоцтво про те, на що конкретно підприємство бажає отримати дозвіл;

• розміщення товарів у митний режим переробки на митній території України або переробки за межами митної території України;

• застосування митного режиму знищення або зруйнування;

• розміщення товарів у митний режим відказу на користь держави;

• переміщення товарів через митницю України в митному режимі тим­часового ввезення (вивезення);

• митне оформлення товарів у спрощеному порядку; випуск товарів у вільний оборот за тимчасовою або неповною декларацією;

• надання періодичної митної декларації;

• продовження строку тимчасового ввезення (вивезення) товарів тощо;

• повне найменування/прізвище, ім'я, по батькові керівника підприєм­ства;

• код ЄДРПОУ/номер по ДРФО;

• місце розташування (проживання) підприємства з указанням пошто­вого індексу, області, району, населеного пункту, вулиці (проспекту), номера дому, квартири, офісу тощо (Зразок 1).

Об'єм інформації, наведений у відповідних розділах заяви, не регла­ментується, але її загальний розмір має бути не більш ніж 2 сторінки, яка розміщуються з двох сторін одного листа.

Після закінчення реєстрації митні органи зберігають усі перераховані вище документи в особистій справі суб'єкта ЗЕД.

До вище перерахованих документів надається два примірники оригіналів Облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, які складаються і заповнюються суб'єктами ЗЕД самостійно.

Після перевірки всіх копій наданих документів з їх оригіналами інс­пектор митного відділу (посту) митниці засвідчує власною номерною пе­чаткою обидва примірники картки, а також привласнює суб'єкту ЗЕД і за­носить в обидва примірники його обліковий номер.

Наприклад, суб'єкту ЗЕД наданий обліковий номер 12345/4/05/01235 12345 / 4 / 05 / 01235 /

Код Порядковий номер Рік обліку Порядковий митного вантажного відділу, в митних номер облікової

органу за яким закріплений органах картки суб'єкт ЗЕД

Зразок 1

Затверджено наказом Державної митної служби України від 9 серпня 2005 р. №735 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 серпня 2005 р. за №934/11214

Начальнику

(назва митного органу)

(прізвище, ім'я, по батькові керівника підприємства, його місце розташування)

ЗАЯВА

Прошу надати відповідно до

(положення нормативно-правових актів)

дозвіл на

, код ЄДРПОУ/номер за ДРФО

(найменування П.І.Б, підприємства)

місце розташуваня (проживання)

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНУ ОПЕРАЦІЮ:

2. ДОКУМЕНТИ, ЩО ДОДАЮТЬСЯ ДО ЗАЯВИ:

3. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ПІДПРИЄМСТВА:

Керівник підприємства

(підпис, дата) (ініціали, прізвище)

М.П.

Зворотний бік заяви

Рішення митного органу:

СТРОК ДІЇ ДОЗВОЛУ/ОСОБЛИВІ УМОВИ ДОЗВОЛУ/ПРИЧИНИ ВІДМОВИ:

(посада посадової особи митного органу) (підпис, дата) (ініціали, прізвище)

М.П.

Один з примірників облікової картки разом з копіями документів за­лишається у митниці, а другий разом з оригіналами документів видається суб'єктам ЗЕД як свідоцтво про облік (акредитацію) в митних органах.

Це свідоцтво є безстроковим і виступає засадою для митного оформ­лення всіх вантажів, які перетинають кордон України.

Дальші організаційні питання щодо облікової картки можуть вирішу­ватися тільки під час зміни якихось у ній даних, про які необхідно довес­ти митні органи суб'єктом ЗЕД не пізніше ніж за 7 днів.

При заповненні вантажної митної декларації на товари, що підляга­ють оподаткуванню на додану вартість, вказується індивідуальний подат­ковий номер суб'єкта ЗЕД. Якщо суб'єкт ЗЕД зареєстрований як платник податку на додану вартість, йому необхідно надати в органи митниці:

• довідку про облік як платника податку (форма №4-ОПП);

• свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ (форма №2-Р) або заяву про те, що суб'єкт ЗЕД не підлягає включенню в Реєстр платників ПДВ. Копія свідоцтва ДПІ про реєстрацію платника податку на додану

вартість, оригінал або заява про те, що СПД не підлягає реєстрації як платник ПДВ, подаються суб'єктом ЗЕД один раз, разом з перераховани­ми вище документами. Надання копії і заяви є необхідним відповідно до листа Державної митної служби України №11/2-5670 від 05.06.98 р.

Якщо суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності надав неповний комплект документів або документи, що містять недостовірну інформацію, митний орган може відмовити йому у взятті на облік.

Відповідальність за достовірність інформації, зазначеній в Обліковій картці суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, несе керівник підпри­ємства.

За наявність і повноту всіх зведень, зазначених в обліковій картці, відповідає митний інспектор, що веде облік.

Суб'єкти ЗЕД можуть оформляти товари в митниці не за місцем облі­ку. Для цього їм необхідно надати до митниці оформлену копію облікової картки суб'єкта ЗЕД, завірену митницею, у якій вони акредитовані. При цьому митниця при оформленні не вправі жадати від суб'єктів ЗЕД додат­кових документів, що підтверджують достовірність зведень, зазначених в обліковій картці.