4. Лізинговий зовнішньоекономічний контракт

М

Рис. 2.9. Схема лізингової операції 68

1	Лізі		інгові пла		гежі
Договір лізингу		Банк		Майно
і 1	к		і		к
Лізингодавець						Договір купів-лі-продажу	<	їродавець майна
і к ^ Розрахунок за майно ^ Майно								^ '

іжнародними лізинговими угодами оформляються відносини най­му майна, під час яких лізингодавець однієї країни передає лізингополу-чателю другої країни в користування майно на визначений строк і за узгоджену оплату. В міжнародній практиці лізингові операції регулюються положеннями Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг (Отава, 1988 р.), яка визначає правове регулювання міжнародного лізингу і закріп­лює його застосування в міжнародних торговельних відносинах (рис. 2.9).

5. Посередницький зовнішньоекономічний контракт

Посередницькі угоди умовно поділяються на дві групи:

1. посередницькі угоди між підприємствами-резидентами;

1. посередницькі угоди між підприємствами України та їх іноземни­ми контрагентами.

Перші укладаються з метою проведення зовнішньоекономічних опе­рацій, до яких належать угода збереження, перевезення, комісії, доручен­ня, декларування тощо.

Посередницькі угоди між підприємствами України та їх іноземними контрагентами застосовуються як один із методів проникнення на вже ос­воєний іншими постачальниками ринок збуту. Це цілий комплекс угод, до яких належать консигнаційні, збереження, агентські, комісійні, тощо.

Договір комісії (рис. 2.10). Договір доручення

Особливості застосування договорів доручення відображені у розділі 68 Цивільного кодексу України.

і їсисоі-ідсп 1

І т

і

лип і иам

4

І

Рис. 2.10. Імпортна зовнішньоекономічна угода на підставі договору комісії

Стосовно цього одна сторона — повірений зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони — довірителя — визначені юридичні дії. Ці дії спрямовані на представлення інтересів українського підприєм­ства, тобто укладення угоди в межах наданих повіреному повноважень, а зовнішньоекономічні операції здійснює українське підприємство — довірена особа від свого імені і за свій рахунок (рис. 2.11).

і іереопден 1

\ ж-

т

іовсір

Договір доручення

■4

Повірений 1

Рис. 2.11. Експортна зовнішньоекономічна угода на підставі договору доручення

Консигнаційна угода

Договір консигнації укладається на здійснення операцій з реалізації товарів, згідно з якими одна сторона — консигнатор — зобов'язується за дорученням другої сторони — консигнанта — протягом визначеного часу за визначену винагороду продати з консигнаційного складу товари, які на­лежать консигнанту.

Консигнаційні угоди за участю українських підприємств можуть пе­редбачати як ввезення в Україну, так і вивезення за межі митної території України. Строк консигнаційного продажу товарів залежить від умов ва­лютного регулювання країни, в законодавчих рамках якої працює консиг­нант.

Імпортні консигнаційні угоди

В консигнаційній угоді, якою передбачено ввезення товарів на тери­торію України, беруть участь дві сторони: підприємство-нерезидент (кон­сигнант), яке здійснює постачання товару для продажу в Україні, і під-приємство-резидент (консигнатор), яке, не маючи прав власності на ці то­вари, безпосередньо здійснює його продаж на території України (рис. 2.12).

_£1

01

Товар

г- ^4--т--- —■-

Банк рез идента

1

Договір ПІ I (^) консигнації |_И

0

ионсиїнаїор-рсоидсні

т

ти

Договір збережкення/ ліцензі я на право відкриття і експлуатації М^.ЛІС

0

гозміщеннл на

тиїницл

декларування і

миїнс ошоршленнл

товару в режимі

шиїноіо складу

мі и ї н и 1-1 л і це н з і п -

ний склад \мілсу

Оформлення і поставка товару з МЛС Г Продаж товару на внутрішньому ринку[

вкраїнське

підприємство

Рис. 2.12. Схема реалізації імпортної консигнаційної угоди

1. Укладання договору консигнації між консигнантом-нерезидентом та консигнатором-резидентом.

2. Укладання договору збереження/ліцензії на право відкриття і екс­плуатації МЛС.

1. Ввезення товару в Україну і розміщення його на МЛС.

2. Декларування і митне оформлення товару в режимі митного складу.

1. Укладання договору купівлі-продажу з українським покупцем, продаж товару на внутрішньому ринку, митне оформлення і поставка то­вару з МЛС.

2. Розрахунок українського СПД з консигнатором-резидентом.

3. Розрахунки консигнатора-резидента з консигнантом-нерезидентом за реалізований товар.

4. Повернення товару консигнанту-нерезиденту нереалізованої част­ки товару.

Для реалізації імпортних консигнаційних угод передбачено обов'яз­ково приміщення для ввезеного на митний ліцензійний склад, з якого і бу­де здійснено продаж імпортного товару.

В договорі консигнації обов'язково необхідно чітко сформулювати такі положення:

• момент переходу прав власності на товар;

• порядок встановлення ціни на товар;

• строк консигнаційного продажу;

• порядок повернення нереалізованої частки товару. Експортні консигнаційні угоди

Під час митного оформлення вивезення товарів на підставі консигна­ційної угоди застосовується експортна вантажна митна декларація з особ­ливістю її заповнення як ордерну поставку товарів.

Ордерна поставка товарів — це поставка товару для купівлі-продажу або товарообміну, за яких на момент вивезення товару ще не укладені зовнішньоекономічні контракти купівлі-продажу або обміну. Після фак­тичного відправлення товарів і укладання таких контрактів плата за това­ри, які надійшли, має бути зарахована в умовний строк повернення валют­ного виторгу, а товари мають бути розміщені під митний режим експорту.

В консигнаційній угоді, яка передбачає вивезення товарів з території України, беруть участь три сторони: підприємство-резидент (консигнант), яке здійснює поставку товарів для продажу за межами України, підпри-ємство-нерезидент (консигнатор), яке не отримало права власності на то­вари, безпосередньо здійснює його продаж за межами митної території України, і підприємство-нерезидент (покупець), яке здійснює оплату за товар, який надійшов на підставі зовнішньоекономічного договору (кон­тракту) (купівлі-продажу, бартеру тощо). Консигнатор і покупець товару можуть бути як одна особа (рис. 2.13).

1. Укладання договору (контракту) консигнації.

2. Декларування експорту товару як «ордерну поставку».

3. Вивезення товару за межі митної території України.

4. Укладання договору купівлі-продажу.

5. Декларування експорту товарів до закінчення строку повернення валютного виторгу.

6. Реалізація товару нерезиденту-покупцю і здійснення ним розра­хунків з нерезидентом-консигнатором.

7. Надходження оплати за угоду консигнації від нерезидента в банк резидента.

8. Повернення нереалізованої частки товару.

Д оговір збереження товару

Договір збереження товару представляє собою договір, на підставі якого одна сторона зобов'язується за визначену оплату забезпечити збере­ження товарів без переходу прав власності на їх.

Товари, які перебувають під митним контролем, можуть бути переда­ні на зберігання:

• на митні ліцензійні склади;

• на склади тимчасового зберігання;

• на митні склади.

1. Товари, які зберігаються на митних ліцензійних складах (МЛС) Умови збереження товарів на МЛС дозволяють визначений час не сплачувати податки і збори, які передбачені для даних товарів, а також оформити за цей період необхідні дозвільні документи державних органів. Загальна схема використання МЛС представлена на рис. 2.14.

1. Укладання договору на зберігання.

2. Розташування товарів на МЛС.

1. Укладання договору про надання службового приміщення для мит­них органів.

3. Випуск товарів зі складу.

Підстава для розташування товарів на складі:

• обгрунтована заява з проханням розмістити товари на складі;

• право на експлуатацію митного ліцензійного складу в його власника;

• вантажна митна декларація, заповнена згідно режиму митного складу;

• товаросупроводжувальні документи.

Поява складів тимчасового зберігання унеможливила розміщення то­варів на відповідальне зберігання на складах підприємств.

Товари з моменту пред'явлення митному органу і до випуску їх у мит­ний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Такі товари до завершення митного оформлення можуть роз­міщатися з дозволу митного органу на складах тимчасового зберігання (рис. 2.15).

Обов'язковою вимогою експлуатації складу тимчасового зберігання відкритого типу є наявність у підприємства ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності або діяльності митного перевізника.

Підстава для розміщення товарів на складі тимчасового зберігання відкритого типу:

• дозвіл митного органу на розміщення товарів;

• дозвіл митного органу на використання приміщення в якості складу тимчасового зберігання;

• ліцензія на здійснення діяльності митного брокера або митного пе­ревізника;

• документи, які дозволяють ідентифікувати товари і підтверджувати законність їх перебування в імпортера.

Договір перевезення

Для міжнародних перевезень можуть застосовуватися повітряні засо­би, водні, автомобілі, залізничні засоби, трубопроводи, а також мережі електропередач.

Згідно договору перевезення товарів, одна сторона — перевізник — зо­бов'язується доставити довірений їй другою стороною — відправником — товар у пункт призначення і передати їх отримувачу, тобто особі, яка має право на переданий товар, а відправник зобов'язується оплатити за пере­везення товару визначену суму.

Приклад реалізації договору перевезення товарів до місця призначен­ня на рис. 2.16.

Договір декларування

В митних органах інтереси підприємств можуть представляти митні брокери.

Митний брокер (посередник) — це підприємство, яке здійснює дек­ларування товарів і транспортних засобів, які перетинають митницю, і ма­ють ліцензію на право ведення діяльності митного брокера.

Взаємовідносини між митним брокером і підприємством регулюються договором доручення, до якого застосовуються положення Громадянсько­го кодексу України.

Рис. 2.17. Схема реалізації договору декларування 76

Н а підставі договору доручення, митний брокер має право від свого імені і за рахунок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності — довірчого, самостійно декларувати товари, пред'являти їх митному органу, представ­ляти на них відповідні документи, забезпечувати оплату митних платежів і проводити в рамках своєї компетенції інші дії, кінцевою метою яких є митне оформлення товарів (рис. 2.17).