1

Реєстр господарських операцій

№ пп	Да­та	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, евро/грн
			дебет кредит
1	2	3	4 5		6
1	4.07	Отримано в касу з розрахункового рахунку для видачі авансу підзвітній особі на відрядження: • в національній валюті; • в іноземній валюті. ПКО, чек	301 302	311 312	845 3500€ 19950
2	4.07	Видано аванс на відрядження: • в національній валюті; • в іноземній валюті. ВКО	372 3722	301 302	845 3500€ 19950
3	14.07	Витрати на відрядження за кордон віднесено до загальновиробничих витрат. Авансовий звіт	91 91	372 3722	2805 3308€ 18855,6
4	15.07	Отримано в касу кошти в іноземній валюті, як залишок авансу. ПКО	302	3722	192€ 1132,8

40€ + 1008€ + 600€ + 1500€ + 60€ = 3308€ (3308€ ■ 5,7 = = 18855,6 грн.).

П

Частка невитраченої іноземної валюти, яка повертається під­звітною особою підприємству, відображається за курсом НБУ на день надходження грошей до каси. Таким чином, виникає курсова різниця (між днем затвердження авансового звіту і днем повернен­ня коштів до каси), яка підлягає перерахунку на день погашення дебіторської заборгованості підзвітною особою перед підприємством.

Продовження рішення

1	2	3	4	5	6
5	15.07	Відображено курсову різницю з де­біторської заборгованості підзвітної особи на момент її погашення: (5,9 - 5,7) х (3500€ - 3308€) = 38,4 грн. Довідка бухгалтерії	3722	714	38,4
6	15.07	Дохід від курсової різниці віднесено на фінансовий результат. Довідка бухгалтерії	714	791	38,4
7	15.07	Отримано в касу гроші для розрахунку з підзвітною особою. ПКО, чек	301	311	1960
8	15.07	Видані кошти підзвітній особі в рахунок погашення його витрат у відрядженні. вко	372	301	1960

РИКЛАД 6

Робітник відділу маркетингу Лисак В.Р. направляється у відрядження до м. Ростов з метою укладання зовнішньоекономічного договору (контрак­ту) на здійснення консалтингових послуг на автотранспорті підприємства.

Термін відрядження — 7 діб (з 27.06 по 3.07).

Передбачається, що під час відрядження Лисак В.Р. на території Ук­раїни буде перебувати 2 дні.

За умов запрошення сторона, яка приймає, в останній день перебу­вання в м. Ростов відрядженого працівника забезпечує його дворазовим хар­чуванням.

25.06 робітнику надана корпоративна банківсько-платіжна картка (БПК) на суму 15000 рос. рублів для покриття витрат у відрядженні, а та­кож виплачено добові згідно попереднього розрахунку у сумі 1400 грн.

Курс НБУ — 0,175 грн/RUR.

27.06 здійснена оплата пального. Курс НБУ 27.06 — 0,174 грн/ RUR.

28.06 здійснена оплата номеру в готелі. Курс НБУ 27.06 — 0,173 грн./ RUR. За відкриття картрозрахунку підприємство сплатило банку 100 грн. Курс НБУ 30.06 — 0,172 грн./ RUR. Курс НБУ 2.07 — 0,175 грн./ RUR.

4.07 підзвітною особою був наданий авансовий звіт. Курс НБУ — 0,173 грн./ RUR.

До авансового звіту підзвітна особа надала такі підтверджувальні до­кументи:

• копія сторінок закордонного паспорту з відмітками КПП;

• документи, які підтверджують витрати на пальне у сумі 350 RUR;

• рахунки за наймання номеру в готелі — 5000 RUR;

• документи, що підтверджують представницькі витрати у сумі 1000 RUR;

• вартість дворазового харчування за п'ятий день — 700 RUR.

Необхідно:

• скласти і затвердити авансовий звіт;

• скласти журнал реєстрації господарських операцій;

• вказати первинні документи.

Рішення:

Розрахунок витрат:

1. Добові:

• 2 ■ 25 = 50 грн.;

• 4 ■ 280 = 1120 грн.;

• 1 ■ 154= 154 грн.

2. Оплата пального у сумі 3500 RUR (3500 RUR. ■ 0,174 = 609 грн.).

3. Оплата номеру в готелі — 5000 RUR (5000 RUR. ■ 0,173 = 865 грн.).

2. 2.07 п. р. оплата представницьких витрат — 1000 RUR (1000 RUR. х х 0,175 = 175 грн.).

Реєстр господарських операцій

ueuem киеишп

1 2

4

2J.UU

добових. ПКО, чек

1400

Продовження рішення

1	2	3	4	5	6
2	25.06	Видано підзвітній особі з каси кошти на
		оплату добових.	372	301	1400
		вко
3	25.06	Відкрито картрозрахунок у банку в російських рублях: 15000 RUR х 0,175 = 2625 грн. Ззаява	313	312	15000 RUR 2625
4	25.06	Списано на витрати послуги банку за
		відкриття картрозрахунку (KP), з	377	311	100
		віднесенням на фінансовий результат.	92	377	100
		Довідка бухгалтерії, виписка банку,	791	92	100
		платіжне доручення
5	25.06	Відображено отримання підзвітною особою БГЖ Довідка бухгалтерії	05	-	15000 RUR 2625
6	27.06	Відображена оплата пального за кордоном з KP: 3500 RUR. х 0,174 = 609 грн. ВПК	3722	3121	3500 RUR 609
7	27.06	Нарахована курсова різниця на кошти на KP,
		з віднесенням на фінансовий результат: (0,175 - 0,174) х 15000RUR. = 15 грн.	945 791	3121 945	15 15
		Довідка бухгалтерії
8	28.06	Відображено оплата номеру в готелі з KP			5000
		5000 RUR. х 0,173 = 865 грн.	3722	3121	RUR.
		ВПК			865
9	28.06	Нарахована курсова різниця на кошти на KP,
		з віднесенням на фінансовий результат: (0,174 - 0,173) х (15000 RUR - 3500 RUR.) = = 11,5 грн.	945 791	3121 945	11,5 11,5
		Довідка бухгалтерії
10	30.06	Нарахована курсова різниця на кошти на KP,
		з віднесенням на фінансовий результат: (0,173 - 0,172) х (15000 RUR - 3500 RUR - - 5000 RUR) = 6,5 грн.	945 791	3121 945	6,5 6,5
		Довідка бухгалтерії

Продовження рішення

1	2	3	4	5	6
11	2.07	Відображена оплата представницьких витрат з KP: 1000 RUR х 0,175 = 175 грн. ВПК	3722	3121	1000 RUR 175
12	2.07	Нарахована курсова різниця на кошти на KP, з віднесенням на фінансовий результат: (0,175 - 0,172) х (15000 RUR - - 3500 RUR - 5000 RUR) = 19,5 грн. Довідка бухгалтерії	3121 714	714 791	19,5 19,5
13	4.07	Нарахована курсова різниця на залишок коштів на KP, з віднесенням на фінансовий результат: (0,175 - 0,173) х (15000 RUR - - 3500 RUR - 5000 RUR - 1000 RUR) = = 11 грн. Довідка бухгалтерії	945 791	3121 945	11 11
14	4.07	Затверджено авансовий звіт: •добові;	92	372	1324
		•витрати за відрядженням. Авансовий звіт	92	3722	9500 RUR 1649
15	4.07	Списано витрати на фінансовий результат. Довідка бухгалтерії	791	92	2973
16	4.07	Здана в банк БГЖ підзвітною особою.	-	05	15000 RUR 2625
17	4.07	Надійшли кошти в касу від підзвітної особи в якості перевитрати авансу. ПКО, авансовий звіт	301	372	76
18	4.07	Герераховані кошти з каси до розрахункового рахунку.	311	301	76
		Виписка банку

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Завдання 1

Робітник ВАТ «Зорі» відбув у відрядження до Росії на 4 дні (з 1.05 по 4.05 включно).

30.04 робітнику Іванову М.В. було видано аванс у сумі 10000 російських рублів.

Кошти для видачі авансу були зараховані до каси з розрахункового ра­хунку. Курс НБУ — 0,189 грн./RUR.

5.05 Івановим М.В. був наданий авансовий звіт з підтверджувальни-ми документами:

• посвідчення на відрядження з позначками підприємства за містом ро­боти і стороною, яка приймає за кордоном (добові 4 дні);

• транспортні квитки на суму 488 грн.;

• рахунок за наймання номеру в готелі (3 доби) — 900 RUR за 1 добу.

• квитки з міського транспорту — 350 рублів;

• телефонні переговори на суму — 450 рублів. Курс НБУ 5,05 — 0,187 грн./RUR.

Необхідно:

• скласти і затвердити авансовий звіт;

• скласти журнал реєстрації господарських операцій.

Завдання 2

Робітник підприємства Петров М.П. направляється у відрядження до Польщі, строком на 15 днів (з 2.03 по 16.03 включно) на автотранспорті підприємства.

Передбачається, що під час відрядження 2 дні він буде перебувати в Ук­раїні. Витрати на бензин, який було куплено на митній території України, скла­ли — 3,80 грн. за 1,0 л. (відстань від підприємства до кордону України 1000 км.).

Відстань від кордону України до місця призначення — 600 км.

(вартість 10 л. бензину за кордоном — 5 доларів США).

01.03 — робітнику надана корпоративна банківська платіжна картка (БПК) на суму 1950 доларів США для покриття витрат у відрядженні.

Виплачено з каси добові згідно попереднього розрахунку:

1. Добові:

• в національній валюті 2 х 25 грн. = 50 грн.;

• в іноземній валюті — 650 доларів США.

2. Кошти на пальне — 4500 грн. Курс НБУ — 5,17грн./$.

За відкриття картрозрахунку підприємство сплатило банку 190 грн. 14.03 підзвітною особою був наданий авансовий звіт. Курс НБУ — 5,18грн./$;

• копія сторінок закордонного паспорту з відмітками КПП;

• документи, які підтверджують витрати на пальне;

• рахунок за наймання номеру в готелі у сумі 2000$;

• документи, які підтверджують представницькі витрати у сумі 120$.

Необхідно:

• скласти і затвердити авансовий звіт;

• скласти журнал реєстрації господарських операцій.

Завдання 3

03.10 робітнику збуту Петрову Н.В. було надано аванс:

• в національній валюті — 150 грн.;

• в іноземній валюті — 600$; Курс НБУ — 5,12 грн./$.

Петров Н.В. 04.10 відбув у відрядження до м. Вашингтон (США). Час на дорогу складає 2 дні. Термін перебування в США — 10 днів.

За умовами запрошення сторона, яка приймає, в останній день перебуван­ня в США відрядженого працівника забезпечує його дворазовим харчуванням.

15.10 був наданий авансовий звіт, який складався з таких витрат:

• Перший рахунок — 340$ за наймання номеру у готелі за 5.10 і 6.10.

• Другий рахунок — оплата за проживання за 7-9.10 — 500$ у т. ч.:

• вартість одноразового харчування — 55$;

• вартість побутових послуг — 25$.

• Третій рахунок — оплата за проживання за 10-12.10 — 650 $, у т. ч.:

• 10.10 — вартість дворазового харчування — 55 дол. США;

• 11.10 — вартість триразового харчування — 85 дол. США;

• вартість побутових послуг — 29 дол. США.

Надані квитки на проїзд за місцем відрядження на загальну суму 1230$. Курс НБУ — 5,14грн./$.

Розрахунки по закордонному відрядженню проведені 17.10. Курс НБУ — 5,13 грн./$.

Необхідно:

• скласти авансовий звіт;

• скласти журнал реєстрації господарських операцій;

• зазначити первинні документи, якими оформлюються наведені операції.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Термін відрядження за кордон не має перевищувати:

а) 30 днів; б) 20 днів; г) 60 днів.

2. Термін відрядження за кордон за зовнішньоекономічними договора­ми не має перевищувати:

а) 30 днів; б) 60 днів; г) 1 рік.

3. Якщо термін відрядження за кордон перевищує 60 днів, то підзвітній особі витрати з відрядження оплачують у такому розмірі:

а) 100%; б) 80%; г) 90%.

4. На порядок видачі авансу на відрядження:

а) не впливає повернення залишку невитраченого авансу;

б) впливає повернення залишку невитраченого авансу;

в) це не має значення для відрядження за кордон.

5. Під час повернення невитрачених сум у іноземній валюті у відрядженні, підзвітна особа має повернути кошти в касу:

а) в тій же валюті, яку отримала авансом;

б) в національній валюті за курсом НБУ на день надання авансового звіту;

в) на вибір підзвітної особи.

6. Під час компенсації витрат у відрядженні за кордоном, підприємством підзвітній особі виплачуються кошти:

а) в тій самій валюті, яку отримала особа за авансом;

б) в національній валюті за курсом НБУ на день надання авансового звіту;

в) на вибір підзвітної особи.

7. Якщо в рахунок на оплату вартості проживання в готелі включено од­норазове харчування, то підзвітній особі виплачуються добові у сумі:

а) 224 грн.; б) 154 грн.; в) 98 грн.

8. Якщо в рахунок на оплату вартості проживання в готелі включено дво­разове харчування, то підзвітній особі виплачуються добові у сумі:

а) 224 грн.; б) 154 грн.; в) 98 грн.

9. Якщо в рахунок на оплату вартості проживання в готелі включено три- разове харчування, то підзвітній особі виплачуються добові у сумі:

а) 224 грн.; б) 154 грн.; в) 98 грн.

10. Дебіторська заборгованість, яка створена під час видачі авансу під­звітній особі в іноземній валюті:

а) визначається за валютним курсом на дату видачі авансу;

б) перераховується на день надання авансового звіту;

в) не перераховується за відрядження ніколи.

11. Дебіторська заборгованість, яка створена під час видачі авансу під­звітній особі в іноземній валюті:

а) визнана немонетарною статтею;

б) перераховується на день надання авансового звіту;

в) визначена монетарною статтею.

12. Залишок коштів виданих за авансом у випадку застосування корпо­ративних пластикових карток міжнародних платіжних систем понад сум, підтверджених в авансовому звіті, підлягає поверненню підзвітною особою в касу підприємства:

а) протягом 3-х днів після повернення з відрядження;

б) протягом 20 днів після повернення з відрядження;

в) протягом 10 днів після повернення з відрядження.

13. Залишок коштів, виданих з каси в іноземних грошових одиницях аван­сом понад сум, підтверджених в авансовому звіті, підлягає повернен­ню підзвітною особою в касу підприємства:

а) протягом 3-х днів після повернення з відрядження;

б) протягом 20 днів після повернення з відрядження;

в) протягом 10 днів після повернення з відрядження.

14. Термін перебування у відрядженні визначається:

а) згідно з відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України у закордонному паспорті;

б) згідно до наказу керівника підприємства;

в) згідно підтверджувального листа від закордонного представництва.

15. Якщо дата виїзду (повернення) у відрядження до країн, з якими вста­новлено повний прикордонний контроль, не співпадає з датами відмітки у закордонному паспорті, то добові витрати за час переїзду через те­риторію України:

а) відшкодуються у порядку, передбаченому для відрядження в межах Ук- раїни;

б) відшкодуються у порядку, передбаченому для відрядження за межами України;

в) для відрядження за кордон не відшкодуються зовсім, а враховуються витрати тільки за межами України.

16. Від'їзд співробітника у відрядження за кордон і повернення в Украї­ну вважається:

а) одним днем відрядження;

б) двома днями відрядження;

в) не впливає на кількість днів відрядження, а враховується термін зазна- чений у наказі керівника.

17. Якщо сума, надана стороною, яка приймає за кордоном підзвітну особу, більша або дорівнює встановленим нормам добових витрат, то виплату добових на підприємстві:

а) не проводять;

б) проводять у межах встановлених норм;

в) проводять за вирахуванням сум, наданих стороною, яка приймає підзвітну особу.

18. Сума добових за кордон не може бути:

а) меншою ніж 50$;

б) більшою ніж 280 грн.;

в) відповіді а) і б) правильні.

19. Витрати для оплати добових та наймання житлового приміщення за межами України не мають перевищувати:

а)100$; б)200$; в)300$.

20. Транспортні витрати за межами України не мають перевищувати:

а)1000$; б)500$; в)800$.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Що є підставою для відрядження за кордон?

2. Які застосовуються вимоги до підзвітних осіб під час відрядження за кордон?

3. Які витрати з відрядження належать до складу витрат на підпри­ємстві?

4. Які існують норми добових витрат з відрядження за кордон?

5. Який існує термін відрядження за кордон?

6 Що є підставою віднесення на витрати підприємства витрат з відря­дження?

7. У який термін надається звіт про підзвітні кошти і які заходи приймаються підприємством під час їх порушень підзвітними особами?

8. Бухгалтерський облік розрахунків з підзвітними особами.

9. Податковий облік розрахунків з підзвітними особами.

РОЗДІЛ 13

ЛІЗИНГОВІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ОПЕРАЦІЇ Загальні поняття, об'єкти та суб'єкти лізингу. Порядок проведення розрахунків по лізингових операціях.

Митне оформлення об'єктів лізингу. Бухгалтерський і податковий облік лізингових операцій. Оперативна оренда. Фінансова оренда.

13.1. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ, ОБ'ЄКТИ І СУБ'ЄКТИ ЛІЗИНГУ

Лізингова операція передбачає передачу права користування окреми­ми інвентарними об'єктами основних засобів іншому суб'єкту на платній основі на визначений строк.

Лізинг (Ьеазіг^) — різновид підприємницької діяльності, яка спрямо­вана на інвестування коштів у рухоме та нерухоме майно, що спеціально передається за договором фізичним та юридичним особам на відповідний період для використання в підприємницьких цілях.

Вендщорліз — вид міжнародного лізингового контракту, за яким за­кордонна філія збуту лізингової компанії купує обладнання у власної фірми і надає його в оренду або продає на виплату закордонному споживачеві.

Об'єктом лізингу є будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке може бути віднесено до основних засобів (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікації тощо), не заборо­нено до вільного обігу на ринку.

Таблиця 13.1.

Класифікація об'єктів лізингу

^уплціипалапс призначення

^ійп шорши спотиваннм

не ^пиживйшіь^н у пиицссі використання

ьіушпо рулошості

гулише та пеиулиме маппи

їришн^лисі, будівельні,

сільськогосподарські тощо

^ииша власності

дсржавпй, приватна, колскіиспд

спосіб псрспсссппи вартості

у виробничому процесі

поступово, врйловушчи лнос

ьіу пінь складності

икрсше шаино, сукупність речей

Класифікація об'єктів лізингу подана в табл. 13.1. Лізинговими операціями займаються великі фірми, банки, а також спеціалізовані лізингові компанії.

Суб'єктами лізингу можуть бути:

1. лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності (в т. ч. банківсь­ка або небанківська фінансова установа), який передає в користування об'єкти за договором лізингу;

2. лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одер­жує в користування об'єкти за договором лізингу;

3. продавець лізингового майна — суб'єкт підприємницької діяль­ності, що виготовляє майно, яке є об'єктом лізингу.

В оформленні лізингових операцій виділяють два етапи: Перший — оформлення документів, які необхідно підготувати до ук­ладання лізингового договору. Юридичне оформлення документів засвідчує створення необхідних умов для укладання лізингового договору.

Другий — оформлення та укладання лізингового договору, а та­кож документів, які створюють сприятливі умови для успішного вико­нання зобов'язань щодо лізингового договору. На цьому етапі здійсню­ється процес закріплення лізингової угоди в три- і двосторонніх дого­ворах.

Перелік документів для оформлення лізингових угод наведено в табл. 13.2.

Таблиця 13.2.

Перелік документів, якими оформляються лізингові операції

і. ^аява нро надання лійишиепл нослуг

і. //оговір лізингу

2. иашислсппл-парлд на ни^іаслу імакгна,

яке нередасться в лізинг 2. /л,оговір кунівлі-нродажу шанна,

що нередасться в лізинг

з. ^аява лізингової кошнанії банку

нро надання кредиту з. лкі введення об °кіа лізингу

в екснлуатацію

4. висновки нро нлаїоснромолнісіь

лізингоодержувача та ефективність лізингової угоди 4. кредитний договір шіж

лізинг овою кошгганісю г ианкош

нро надання нозики

5. /договір нро гелнічне

обслуговування нереданого в лізинг майна

6. /договір нро сгралування об скга

лізингу

Лізингові операції здійснюються на підставі контрактів (угод), що ук­ладаються між суб'єктами лізингу.

Лізинговими угодами оформлюються відносини майнового наймання, за яких лізингодавець однієї держави передає лізингоотримувачу іншої держави в користування майно на певний строк і за узгоджену плату.

Розповсюджена у світовій практиці схема лізингової операції предс­тавлена на рис. 13.1.

ииидассцо уігі писі

купівлі-продажу

досовір

ліоілггсо-

ліаппси

платежі

отриліцвач

Рис. 13.1. Схема лізингової операції

Реалізація лізингових угод, пов'язаних з увезенням в Україну майна являють собою стовідсоткове кредитування; не передбачають довгостроко­вого інвестування коштів підприємства; не вимагають негайного початку платежів за використання об'єкта лізингу; певним чином знижують ризи­ки підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 р. № 445 затве­рджено Порядок можливого віднесення операцій резидентів у випадку ве­дення ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів оперативного і фінансового лізингу. Пунктом 7 цього Порядку встановлено, що до операцій резидентів, які здійснюються при реалізації договорів оперативного і фінан­сового лізингу, належать операції, проведені відповідно до статті 806 Цивіль­ного кодексу України і Закону України «Про фінансовий лізинг».

Лізинг відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 806-809).

За договором лізингу одна сторона — лізингодавець — передає або зо­бов'язується передати іншій стороні — лізингоотримувачу — у користу­вання на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) майно, що належить лізингодавцю на правах власності і придбане ним без попе­редньої домовленості з лізингоотримувачем (прямій лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоотримувачем специфікацій і умов (непрямий лізинг).

Предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками і віднесена до основних фондів. При цьому не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки або інші при­родні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Лізинг відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг»

(у редакції Закону України від 11.12.2003 р. № 1381-ІУ)

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується прид­бати у власність майно у продавця (постачальника) відповідно до встанов­лених лізингоотримувачем специфікацій і умов та передати його в корис­тування лізингоотримувачу на певний строк (не менш одного року) за узгоджену плату (лізингові платежі). Договір фінансового лізингу має бу­ти укладено у письмовій формі і відповідати вимогам законодавства України.

Предметом договору фінансового лізингу може бути неспоживче майно, визначене індивідуальними ознаками і віднесене до основних фондів. При цьому не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їхні відособ­лені структурні підрозділи (філії, цехи, ділянки). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності, щодо якого відсутня заборона на передачу його в користування і/або володіння, може бути передано у фінан­совий лізинг у встановленому законодавством порядку.

У випадку переходу права власності на предмет лізингу від лізинго-давця до іншої особи відповідні права і обов'язки лізингодавця за догово­ром лізингу переходять до нового власника предмет лізингу. Якщо ж сто­рони договору лізингу уклали договір закупівлі-продажу предмету лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоотримувача у випадку і з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо дого­вором не передбачено інше.

Визначною захисною мірою реалізації договорів фінансового лізингу відповідно до Закону є те, що предмет лізингу не може бути конфіскова­но, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоотримувача.

Законом визначено таке поняття, як сублізинг. Під сублізингом ро­зуміється вид піднаймання предмету лізингу, відповідно до якого лізинго-отримувач за договором лізингу передає третім особам (новому лізингоот­римувачу за договором сублізингу) у користування за визначену плату на деякий термін відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. За звертання до договорів сублізингу необхідна письмова згода лізингодавця (за договором фінансового лізингу).

Лізинг відповідно до Господарського кодексу України (стаття 292)

Лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування влас­них або притягнутих фінансових засобів, яка полягає в наданні за догово­ром лізингу однією стороною — лізингодавцем — у виняткове користуван­ня другій стороні — лізингоотримувачу — на певний строк майна, яке належить лізингодавцю або придбане ним у власність за дорученням чи зго­дою лізингоотримувача у відповідного постачальника (продавця), за умов сплати лізингоотримувачем періодичних лізингових платежів.

Господарським кодексом встановлено два види лізингу (залежно від особливостей здійснення лізингових операцій): фінансовий і оперативний.

За формою здійснення лізинг може бути поворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди (Відповідно до статті 8 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» (зі змінами і доповненнями). Під основними фондами вважаються матеріальні цінності, що призначаються платником податків для використання в його гос­подарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію цих матеріальних цінностей, вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні фонди розподіляються по таких групах:

Група 1 — будинки, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця за­гального користування), вартість капітального поліпшення землі;

Група 2 — автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструмен­ти, інше конторське (офісне) оснащення, устаткування і приналежності до них;

Група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до групи 1, 2 і 4;

Група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для ав­томатичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ни­ми засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, те­лефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів), вільний обіг яких на ринку не заборонено законом і щодо якого немає обмежень на передачу в лізинг.

Господарським кодексом також встановлено, що майно, яке є держав­ною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за узгод­женням з органом, на який законодавством України покладено здійснен­ня керування даним майном.

Лізинг відповідно до Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства»

Відповідно до пункту 1.18 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства» — лізинговою (орендною) операцією є господарська операція (крім операцій з фрахту (чартеру) морських пароплавів та інших транспортних засобів) фізичної або юри­дичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі в користування іншій фізичній або юридичній особі (орендареві) за орендну плату і на певний строк.

Законом встановлені такьі види лізингових (орендних) операцій:

• оперативний лізинг (оренда);

• фінансовий лізинг (оренда);

• поворотний лізинг (оренда); (поворотний лізинг — діяльність відповідно до договору лізингу, що передбачає придбання лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому в лізинг);

• інші (не пов'язані з переміщеннями товарів через кордон).

Цим же Законом встановлено, що оперативним лізингом (орендою) є господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передачу орендареві майна, яке підпадає під визначення основних фондів і придбаного або ви­готовленого орендодавцем на інших умовах, ніж передбачені фінансовим лізингом (орендою).

Відповідно до Закону, фінансовий лізинг (оренда) — господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передачу орендареві майна, яке підпадає під визначення основних фондів і придбаного або виготовленого орендодавцем, а також всіх ризиків і винагород, пов'язаних із правом ко­ристування і володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

• об'єкт лізингу передається на термін (під терміном фінансового лізин­гу вважається термін з дати передачі майна лізингоотримувачу (орен­дареві) до дати закінчення прав власності на дане майно або до дати здійснення останнього лізингового платежу лізингоотримувачем (за­лежно від того, яка подія відбулася раніше), протягом якого аморти­зується не менш ніж 75% первісної вартості об'єкта за встановлени­ми нормами амортизації, і орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом терміну дії договору лізингу або в момент його закінчення за ціною, визначеною в такому договорі;

• сума лізингових (орендних) платежів з початку терміну оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

• якщо в лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом терміну перших 50% амортизації його первісної вартості, то загальна сума лізингових платежів дорівнює або перевищує 90% звичайної ціни такого об'єкта лізингу, що діє на поча­ток терміну дії договору лізингу і збільшеної на суму відсотків, розра­хованих, виходячи з дисконтної ставки Національного банку України, встановленої на дату початку дії договору лізингу і на весь його термін;

• майно, передане у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізин-гоотримувача (орендаря) і після закінчення дії договору лізингу не мо­же бути використане іншими особами, крім лізингоотримувача (орен­даря), виходячи з технологічних і якісних характеристик цього майна. В комерційній практиці розрізняють різні види та форми лізингу залеж­но від форми організації угоди, терміну, обсягу обслуговування, типу май­на, сфери ринку, умов амортизації, податкових пільг, форм платежів тощо.

Фінансовий лізинг (financial leasing) — договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60% від вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Оперативний лізинг (operative leasing) — це договір лізингу, в резуль­таті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у плат­не користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90% від вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Цей вид лізингу не передбачає переходу права власності на об'єкт лізингу до лізингоодержувача після закінчення терміну дії договору, але дає можливість повторної передачі у користування лізингоодержувачу об'єкта лізингу після закінчення дії договору.

Предметом лізингу найчастіше бувають:

1. товари споживчого призначення: автомобілі, автофургони, холо­дильники;

2. телевізори, відеотехніка тощо;

3. конторське та поліграфічне обладнання, перфораційні і сортувальні машини, копіювальне обладнання, засоби теле- та дистанційного зв'язку;

4. засоби обчислювальної техніки та обробки інформації: комп'ютери і комп'ютерні програми;

5. транспортні засоби: вантажівки, літаки, гелікоптери, пароплави, контейнери, спеціальні вагони;

6. обладнання промислового призначення;

7. стаціонарне обладнання і комплектуючі підприємств, повністю укомплектованих і готових до експлуатації;

8. обладнання, що було у використанні.

Коли відбувається купівля обладнання в іноземної фірми і надається після цього вітчизняному лізингоодержувачу, то в цьому випадку йдеться про імпортний лізинг.

Різниця між експортним та імпортним лізингом визначається країною місця розташування лізингодавця та лізингоодержувача.

При імпортному лізингу виробник (продавець) розташований за кор­доном, а при експортному — закордонним партнером є лізингоодержувач.

Транзитний міжнародний лізинг має місце в тих випадках, коли лізин-годавець однієї країни бере кредит або купує необхідне майно в іншій країні та постачає його лізингоодержувачу, що розташований у третій країні.

Транзитні операції контролюються транснаціональними корпораціями та банками, які мають дочірні лізингові фірми з розгалуженою мережею закордонних філій та представництв, які взаємодіють з місцевими лізин-гоодержувачами.

Для лізингу особливо важливі:

• вибір валюти контракту;

• оцінка ризику зміни курсу валюти;

• митний режим лізингоодержувача;

• податки фірми-лізингодавця;

• наявність угод про незастосування подвійного оподаткування між країнами фірм-партнерів по лізингу;

• захист прав власності іноземного лізингодавця в країні лізингоодер-жувача.