XIV від 23.12.98 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері

зовнішньоекономічної діяльності» (далі -Закон № 351).

Продовження табл. 1.2

ввезення товарів за бартер­ним договором на митну територію України під час експорту високоліквідних товарів (перелік значних високоліквідних товарів за­тверджений ПКМУ № 755 від 29.04.99 р. «Про деякі питання регулювання това­рообмінних (бартерних) операцій у зовнішньоеко­номічній діяльності»).

не

не пізніше 60 календар­них днів з моменту мит­ного оформлення експор­ту таких високоліквідних товарів. У випадку переоформлення форми розрахунків з бартеру на грошову форму

розрахунків

пізніше 90 календарних

днів з моменту митного оформлення експорту.

іе саме.

Ввезення (вивезення) товарів на митну територію України вважаєть­ся здійсненим з моменту оформлення відповідної вантажної митної дек­ларації (ВМД). Митне оформлення вважається здійсненим за наявності на всіх екземплярах ВМД особистої номерної печатки інспектора митниці (див. Положення про вантажну митну декларацію, затверджене постано­вою Кабінету Міністрів України №574 від 09.06.97 р.).

Митним законодавством України не передбачено декларування робіт, послуг, об'єктів інтелектуальної власності, тому для числення термінів повернення валютних цінностей в Україну приймається дата під­писання акта виконаних робіт, послуг чи іншого документа, що підтвер­джує їхнє виконання.

Відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків у резидента-лізингодавця з лізингових операцій починається з наступного календар­ного дня після дня оформлення ВМД на об'єкт лізингу (див. Інструкцію про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій з експортних-імпортних і лізингових операцій, затверджену постановою НБУ №136 від

24.03.99 р.).

Для підприємств, які здійснюють експортно-імпортні операції в рам­ках бартерного договору (контракту), Законом №351 передбачено ряд до­даткових вимог, а саме: протягом 5 робочих днів з моменту підписання ак­та виконаних робіт, послуг чи іншого аналогічного документа необхідно повідомити:

• органи Державної митної служби України за місцевою акредитацією підприємства, якщо експортовані за бартерним договором (контрак­том) роботи, послуги обмінюються на товари. Наданням інформації вважається дата оформлення ВМД;

• органи Державної податкової служби України за місцем своєї реєст­рації, якщо за бартерним договором (контрактом) експортуються чи імпортуються роботи, послуги.

Повідомлення надається в двох екземплярах за установленою фор­мою (Лист ДПАУ №5876/7/22-1217 від 22.04.99 р.).

За ненадання чи несвоєчасне надання такої інформації передбачено застосування стосовно підприємства пені в розмірі одного відсотка від вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день простро­чення. При цьому загальна сума пені не може перевищувати вартість та­ких товарів (робіт, послуг).

Встановлений законодавством терміни (90 днів) поширюється на всі експортно-імпортні операції за розрахунками як в іноземній валюті, так і в на­ціональній (ст. 17 Наказу Президента України №41/98 від 21.01.98 р.).

У випадках перевищення законодавчо встановлених термінів здійс­нення розрахунків у ЗЕД передбачено одержання суб'єктом ЗЕД спеці­ального дозволу:

• індивідуальної ліцензії НБУ — при здійсненні експортно-імпортних операцій, в тому числі з фінансового й оперативного лізингу, з розра­хунками в грошовій формі;

• індивідуального дозволу Мінекономіки України — при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій, що передбачають виробничу кооперацію, консигнацію, комплексне будівництво, постачання складних технічних виробів, товарів спеціального призначення. Процедура одержання індивідуальних ліцензій, дозволів досить

складна, тому до цього варто заздалегідь підготуватися.

На початковому етапі необхідно одержати відповідні висновки:

• з експортно-імпортних операцій, що передбачають розрахунки в іно­земній валюті, — висновок про обґрунтованість причин перевищення термінів повернення виторгу. Висновок надається суб'єктом госпо­дарської діяльності незалежно від форм власності і місця їх реєстрації в порядку, передбаченому наказом Мінпромполітики України №211 від 15.06.99 р.;

• з бартерних (товарообмінних) операцій — висновок міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади про віднесення опе­рації до одних з перерахованих вище видів із обґрунтуванням можли­вого періоду перевищення встановлених термінів розрахунків (див. постанову Кабінету Міністрів України від №756 29.04.99 р. «Про де­які питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфе­рі зовнішньоекономічної діяльності»).

Крім того, необхідно одержати висновок Мінекономіки України що­до обґрунтованості причин і необхідності продовження терміну ввезення на митну територію України товарів (робіт, послуг), що імпортуються за бартерними договорами (контрактами).

Для одержання висновку з договорів міжнародного лізингу (фінансо­вого оперативного), згідно з яким лізингодавцем виступає резидент Ук­раїни, документи мають передаватися на розгляд до моменту передачі об'єкта лізингу нерезиденту.

Для одержання індивідуального дозволу на продовження терміну роз­рахунків за бартерним (товарообмінним) договором (контрактом) суб'єкт ЗЕД має не пізніше 15 календарних днів після закінчення встановлених термінів розрахунків передати документи в Мінекономіки відповідно до порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №1489 від 13.08.99 р. «Про порядок видачі разового індивідуального дозволу на перевищення встановлених термінів увезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерними договорами».

Висновок видається суб'єкту господарської діяльності протягом 10 днів з моменту подачі документів на розгляд та передається на розгляд ДПА України. Протягом 15 днів податкові органи передають (у випадку позитивного рішення) у НБУ остаточний висновок щодо можливості про­довження терміну розрахунків (видачі індивідуальної ліцензії). За наяв­ності перерахованих вище дозвільних документів до суб'єкта ЗЕД не за­стосовуються штрафні санкції за порушення термінів розрахунків екс­портно-імпортних операцій у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валю­ти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських доку­ментів і платіжних карток через митний кордон України, затвердженої по­становою Правління Національного банку України від 12.08.2005 р. № 289 (далі — Інструкція), дозволено вивозити за межі України:

1. Фізична особа має право вивозити за межі України на одну особу (незалежно від віку) валюту України в сумі, що не перевищує 10000 гри­вень, у тому числі ювілейні і пам'ятні монети з недорогоцінних і доро­гоцінних металів у сумі, що не перевищує 3000 гривень, з них:

а) за умов усного декларування митному органові валюти України (за винятком монет з дорогоцінних металів) у сумі, що не перевищує 3000 гривень;

б) за умови письмового декларування митному органові валюти Ук- раїни (у тому числі монет з дорогоцінних металів), якщо її сума переви- щує 3000 гривень.

2. Фізична особа має право ввозити в Україну на одну особу (неза­лежно від віку) валюту України в сумі, що не перевищує 10000 гривень, у тому числі ювілейні і пам'ятні монети з недорогоцінних і дорогоцінних металів у сумі, що не перевищує 3000 гривень, з них:

а) за умов усного декларування митному органові валюти України (за винятком монет з дорогоцінних металів) у сумі, що не перевищує 3000 гривень;

в) за умов письмового декларування митному органові валюти Украї­ни (у тому числі монет з дорогоцінних металів), якщо її сума перевищує 3000 гривень.

3. Фізична особа має право ввозити в Україну валюту України на суму, що перевищує норму для усного декларування, якщо валюта України була вивезена з України на законних підставах (за наявності митної декларації).

4. Фізична особа має право вивозити за межі України на одну особу (незалежно від віку) іноземну валюту і/або дорожні й іменні чеки і/або картки Visa Travel Money в сумі, що не перевищує 10000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленому Національним банком на день перетинання митного кордону, з них:

а) за умов усного декларування митному органові іноземної валюти і/або чеків на суму, що не перевищує 3000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті;

б) за умов письмового декларування митному органові:

• фізичною особою — резидентом іноземної валюти і/або чеків, якщо сума перевищує 3000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, без підтверджувальних документів;

• фізичною особою — нерезидентом іноземної валюти і/або чеків, якщо сума перевищує 3000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті на підставі довідки уповноваженого банку за фор­мою 01;

• фізичною особою карток Visa Travel Money на підставі довідки упов­новаженого банку за формою 01.

Довідка уповноваженого банку за формою 01 видається фізичній особі на вивезення за межі України:

• іноземної валюти готівкою, що знята фізичною особою — нерезиден­том із власного рахунку в іноземній валюті в уповноваженому банку, отримана по платіжних картках, іменних і дорожніх чеках, і/або чеків, куплених через касу уповноваженого банку;

• карток Visa Travel Money, куплених в уповноважених банках.

Сума іноземної валюти по одній картці Visa Travel Money не може пе­ревищувати 10000 доларів США. У довідці за формою 01 (додаток 3) уповноважений банк обов'язково вказує номер картки і суму, оплачену фізичною особою.

5. Фізична особа — нерезидент має право вивозити за межі України іменні чеки, емітовані іноземними банками й іноземними небанківськими установами і спрямовані в Україну із дотриманням вимог законодавства України, за умов письмового декларування митним органам.

6. Фізична особа має право вивозити за межі України на одну особу (незалежно від віку) банківські метали вагою до 200 грамів у вигляді злитків і в іноземних монетах з дорогоцінних металів із пробами не ниж­че ніж: для золота — 900; для срібла — 925; для платини і палладію — 999 за умов письмового декларування митним органам.

7. Фізична особа — резидент має право ввозити в Україну, з обов'яз­ковою вказівкою в митній декларації, іноземну валюту, чеки, банківські метали, вивезені раніше за межі України на законних підставах (за наяв­ності митної декларації).

Фізична особа має право ввозити в Україну на одну особу (незалеж­но від віку) іноземну валюту і/або чеки в сумі, що не перевищує 15000 до­ларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленому Національ­ним банком на день перетинання митного кордону, з них:

а) за умов усного декларування митному органові на суму, що не пе- ревищує 3000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній ва- люті;

б) за умов письмового декларування митному органові, якщо сума пе- ревищує 3000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній ва- люті, без підтверджувальних документів.

8. Фізична особа має право ввозити в Україну на одну особу (неза­лежно від віку) банківські метали вагою до 500 грамів у вигляді злитків і в іноземних монетах з дорогоцінних металів із пробами не нижче ніж: для золота — 900; для срібла — 925; для платини і палладію — 999 за умов письмового декларування митним органам.

Іноземна валюта і чеки, що ввозяться фізичними особами — резиден­тами і нерезидентами, у сумі, що перевищує норму, приймається митним органом на зберігання. Наявна валюта підлягає передачі митним органом на поточний рахунок в іноземній валюті, відкритий на ім'я фізичної особи — резидента або нерезидента (оплата банківських послуг здійснюється за рахунок коштів фізичної особи), у випадку представлення цією особою документів, що засвідчують наявність рахунку в уповноваженому банку (копія зазначених документів залишається на митниці). Наявна іноземна валюта і/або чеки повертаються власникові для ввезення їх в Україну у ви­падку представлення спеціального дозволу Національного банку за фор­мою 05, копія якого направляється відповідним структурним підрозділом Національного банку, Державній митній службі або повертається власни­кові — фізичній особі — нерезидентові у випадку його виїзду з України.

Ввезення фізичними особами — резидентами і нерезидентами бан­ківських металів у вигляді злитків, вага яких перевищує 500 грамів, здійс­нюється за спеціальним дозволом Національного банку за формою 05, копія якого направляється відповідним структурним підрозділом Націо­нального банку Державній митній службі.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

Завдання 1

Знайти відповідне визначення для кожного наведеного терміну

і еитіп

(і) ир^дсіабппцши

іноземного суб'єкта

господарської

діяльності

(л/ ^ідпдш особи (іроімадяни України, іноземмні

громадяни, особи без громадянства), що постійно проживають на території України, в тому числі й ті, що тимчасово перебувають за кордоном.

(2) іноземні субєкігі

господарської діяльності

(и) юридичні особи, суб скіи підприємницької

діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцем розташування за межами України, що створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави.

(3) гезидені

(и) скіи господарської діяльності, що маюіь

постійне місце розташування або постійне місце проживання за межами України.

(4) нерезидент

(і) установа або особа, яка представляє

інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Завдання 2

Знайти відповідне визначення для кожного наведеного терміну

(л) иелике поширення в міжнародному бізнесі

належить посередницьким, банківським, біржовим послугам, страхуванню, туризму, міжнародним перевезенням вантажів. Швидко зростає обсяг послуг, які надають комп'ютерні мережі, що існують в розвинених країнах світу.

(2) спільне

підприємництво

(и) наукове, технічне й економічне співробітництво.

(3) надання

послуг

(и) аа допомогою цієї форми здійснюється кугпвля-

продаж товарів широкого споживання, устаткування, відбувається товарний обмін (бартер) продукцією, здійснюється купівля-продаж продукції інтелектуальної праці, ліцензій і «ноу-хау», інжинірингової продукції.

(4)

Співробітництво

(і) дана форма зовнішньоекономічних зв язків

реалізується у вигляді інвестиційних проектів у всіх сферах промисловості, науки, освіти, медицини, кредитно-фінансової сфери.

Завдання 3

Знайти відповідне визначення для кожного наведеного терміну

(Л) придат рашшс імии^іипапиіи оса ди^иипп

товару за кордон.

(2) ігсітіїиіл

(и) придбання в іноземного контрагента товару

із ввезенням його з-за кордону.

(3) ііепрягмиїї

експорт або імпорт

(и) придбання раніше експортованого без доробки

товару із ввезенням з-за кордону.

(4) 1ір/|>|>|>| екс­порт та імпорт

(і) постачання товарів чи послуг самими

виробниками безпосередньо іноземним споживачам, або придбання в них відповідних товарів чи послуг.

(5) і ^^П^пииі

(/л,) продаж іноземному контрагенту товару

з вивезенням його за кордон.

(6) ігапии і

(-/IV) і\угггвл>і чи продат іоваргв через іорговил

посередників.

Завдання 4

Знайти відповідне визначення для кожного наведеного терміну з ко­місійної винагороди за посередництво

(і) иідсотки по

експортних (фактурних) цінах

(л) дозволяє продавцю утримувати понесені

посередником витрати, що підтверджуються відповідними документами, додаючи до них відсотки для одержання прибутку. Такий спосіб застосовується тоді, коли можна з точністю визначити майбутні витрати посередника.

(2 ) ГіЗниЦЯ М 1 /Т\

ціною реалізації товарів на ринку й ціною експортера

(3) Змішана форма

(и) аа сумлінне, ініціативне виконання послуг,

заповзятливість посередників.

(и) Виплачується, якщо посередник виконує окремі послуги (вивчення кон'юнктури, реклама, надання консультацій).

(4) іверда сума

згідно узгодження сторін

(і ) при здійсненні операцій на умовах консигнації

і купівлі-продажу. Відсоток від експортних цін стимулює посередників у розширенні об'єктів збуту товарів та збільшенні цін, підвищуючи ефективність експортних операцій.

(5) система «кост-

плас»

(6) додаткові

винагороди

(/л,) лкщо експортери мають можливість

контролювати фактичний рівень реалізації товарів на ринку, то їхнім комерційним інтересам цілком відповідає форма винагороди посередників у вигляді відсотків і різниці цін. (Е) при збуті товарів на умовах договорів консигнації та купівлі продажу, посередникам надається можливість залишати в себе.

Завдання 5

Знайти відповідне визначення для кожного наведеного терміну

12

(і) ію мітент

(л) посередник, який сприяє здійсненню різних угод

(комерційних, кредитних, страхових тощо) між зацікавленими сторонами-клієнтами за їх дорученням та за їх рахунок.

(2 ) комісіонер

(и) исоба, яка професійно займається посередницт

вом у сфері купівлі та продажу товарів, цінних паперів, страхування.

Продовження завдання 5

12

(3) ЛІСПІ

(и) Фізична аио юридична осоиа, ика вгд свого гменг

та за свгй рахунок здійснює перепродаж товаргв.

(4) иииПСи

(і ) посередник, який представляє інтереси

довірителя на певному ринку за узгодженою

номенклатурою іоваргв.

(5) тйллси

(я) иласник товару.

(6) диііиии шіии

(і) купує товар, але виступає дли покупци стороною

договору.

(-/IV) дгюю вгд гменг г за рахунок доручители.

(8) иишиспа иіииа

(а) абутовикі торговий посередник, икий укладає

з фгрмою-виробником агентську угоду на право продажу продукції на певнгй території протягом узгодженого термшу.

Завдання 6

Знайти відповідне відношення операцій до класифікаційної ознаки

иапиг^и

(і) аа паирииваин

торгівлі

(Л) аустргчнг закупгвлг, бартер, переробка

давальницької сировини та шші

(2) аа групами

товарів

(и) ^(пипьиої кредитування, страхування,

здгйснення платежгв.

лізинг, кооперація, спгльне пгдприємство.

3. аа ііупспсм

готовності товару до продажу

4. Товарообмінна торгівля

5. Торгівля нау­ково-технічними досягненнями та надання послуг

(и) ^упгвля-продаж лгцензгй, «ноу-хау», факторинг,

франчайзинг, консалтинг, гнжингринг, решжингринг, гнформацгйний обмгн, туризм, послуги зв'язку, транспортне обслуговування.

(Г) Кушвля-продаж машин та устаткувань, сировинних та гнших.

(д) постачання готової продукції, вузлів і деталей

для зборки, комплектного устаткування тощо.

(6) Торгово-

посередницька діяльність

(і) пукцгон, мгжнароднг торги, бгржова торггвля.

(і) інша торгівля

(-/IV) консигнацгйнг, комгсгйнг, агентськг, брокерськг.

(8) аа і^і^уіпут»-

ними ознаками

(а) ькспортнг, гмпортнг, реекспортнг, регмпортнг,

транзитнг.

Завдання 7

Знайти відповідне визначення для кожного наведеного терміну ліцензії

12

(і) Лнти-

демпінгова

(Л) право на импорт в Україну певного товару, який є об єк-

том спещального розслідування або спещальних заходгв.

(2) ком­пенсаційна

(и) дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного

періоду з визначенням його загального обсягу.

(3) ^пеці-

альна

(и) газовий дозвіл, що має іменний характер і видається для

здійснення кожної окремої операції на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

(4) Гене­ральна

(і) відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції на

певний товар або з певною країною протягом періоду дії режиму ліцензування з цього товару.

(5) иідкрита

(Я) право на импорт в Україну вгдповгдного товару, який

є об'єктом антидемшнгового розавдування та/або антидемшнгових заходгв.

(6) газова

(і) право на импорт в у країну певного товару, який є об єк-

том антисубсидищйного розавдування або компенсащйних заходгв.

Завдання 8

Знайти відповідне визначення для кожного наведеного терміну квот

ииопичсппл

(і) Лнти-

демпінгова

(л) обмежений обсяг імпорту в Україну певного товару,

що є об'єктом спеціального розслідування або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну та який визначається в натуральних або вартісних одиницях виміру.

(2) 1Vо Ц-

пенсаційна

(и) Установлюються на товар без зазначення конкретної

країни, куди товар експортується або відкіля він імпортується.

(3) ^пеці-

альна

(и) установлюються на товар з визначенням конкретної краї­ни, куди товар може експортуватися або з якої вш може гмпортуватися.

(4) Гло-

бальна

(і) установлюється на товар з визначенням групи країн, куди

товар експортується або з яких він імпортується.

(5) індиві­дуальна

(д) обмежений обсяг імпорту в Україну певного товару, що

є об'єктом антидемпінгового розслідування або антидемпінго­вих заходів, який дозволено імпортувати в Україну, і визнача­ється в натуральних або вартісних одиницях виміру.

(6) Групова

(Е) обмежений обсяг імпорту в Україну певного товару, що

є об'єктом антисубсидиційного розслідування або компенсацій­них заходів, який дозволено імпортувати в Україну, і визнача­ється в натуральних та/або вартісних одиницях виміру.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Система безпосередньої передачі або продажу ліцензії на технологію або товарний знак це:

а) франчайзер; в) інжиніринг;

б) франчайзинг; г) реінжиніринг.

2. Інженерно-консультаційні послуги з метою створення підприємств та інших об'єктів це:

а) ноу-хау; в) інжиніринг;

б) франчайзинг; г) реінжиніринг.

3. Інженерно-консультаційні послуги з перебудови системи організації й управління виробничо-торговельними та інвестиційними процесами господарського суб'єкта з метою підвищення його конкурентоспромож­ності й фінансової стабільності це:

а) франчайзер; в) інжиніринг;

б) ноу-хау; г) реінжиніринг.

4. Комплекс технічних знань і комерційних таємниць це:

а) франчайзер; в) інжиніринг;

б) ноу-хау; г) реінжиніринг.

5. Дозволено вивозити іноземну валюту за межі України фізичним осо­бам за умов усного декларування:

а) 1000$; б) 10000$; в) 100$.

6. Дозволено вивозити іноземну валюту за межі України фізичним осо­бам за умов оформлення митної декларації:

а) 1000$; в)100$;

б) 100000$; г) 3000 грн.

7. Дозволено вивозити іноземну валюту за межі України юридичним особам за умови відображення підзвітною особою в митній декларації повної назви юридичної особи, його місця розташування і номера дору­чення на вивезення валюти:

а) 1000$; в)2000$;

б) 100000$; г) всі відповіді правильні.

8. Дозволено ввозити в Україну фізичним особам за умов усного декла­рування:

а) 1000$; в) платіжні картки;

б) чеки до 1000$; г) всі відповіді правильні.

9. Дозволено ввозити в Україну фізичним особам за умов оформлення митної декларації:

а) 1000$; в) 3000 грн.;

б) 100$; г) всі відповіді правильні.

10. Дозволено пересилати в Україну:

а) 200$; б) 5000$; в) 100000$.

11. Дозволено пересилати за межі України:

а) 200$; б)100$; в) 100000$.

12. Дозволено транзит через територію України:

а) 30000$; б) 25000$; в) 10000$.

13. Виторг в іноземній валюті з експорту товару має бути перерахований на валютний рахунок протягом:

а) 90 днів; б) 60 днів; в) 180 днів.

14. Виторг в іноземній валюті з експорту аптечної продукції вітчизняно­го виробництва підлягає зарахуванню на валютний рахунок не пізніше:

а) 90 днів; б) 60 днів; в) 180 днів.

15. Ввезення товарів за бартерною угодою на територію України у ви­падку експорту високоліквідних товарів має здійснюватися не пізніше:

а) 60 днів з моменту оформлення ВМД з експорту;

б) 90 днів з моменту оформлення ВМД з експорту;

в) 180 днів з моменту оформлення ВМД з експорту.

16. Ввезення товарів з імпорту на умовах відстрочки постачання здійснюється:

а) не пізніше 90 календарних днів з моменту перерахування авансового внеску;

б) не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення ВМД;

в) не пізніше 60 календарних днів з дати оформлення ВМД.

17. Зовнішньоекономічна діяльність в Україні здійснюється відповідно до принципів:

а) верховенства закону; в) об'єктивності;

б) консерватизму; г) юридичної рівності та недискримінації.

18. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту:

а) набуття ними статусу юридичної особи;

б) передбачення у статутних документах права здійснення зовнішньоеко- номічної діяльності;

в) набуття дієздатності.

19. Контроль за зовнішньоекономічною діяльністю здійснює:

а) Верховна Рада; в) Державний митний комітет;

б) НБУ; г) всі відповіді правильні.

20. Не має право підписувати контракти з третьою особою:

а) ділер; в) маклер;

б) торговий агент; г) дистриб'ютор.

21. Має право підписувати угоду з третіми особами від свого імені та за свій рахунок:

а) брокер; в) ділер;

б) агент; г) маклер.

22. Має право підписувати угоду з третіми особами від свого імені та за рахунок довірителя:

а) ділер; в) торговий агент;

б) маклер; г) дистриб'ютор.

23. Брокер отримує винагороду, яка називається:

а) компенсаційна винагорода;

б) комісійна винагорода;

в) брокередж.

24. При збуті товарів на умовах договорів консигнації та купівлі-прода-жу посередники мають можливість отримувати винагороду:

а) система «кост-плас»; в) твердою сумою згідно угоди сторін;

б) відсотки від ціни експортера; г) додаткову винагороду.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Дати характеристику суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності:

• нерезиденти;

• резиденти.

2. Розкрити основні принципи зовнішньоекономічної діяльності.

3. Які існують в Україні види зовнішньоекономічної діяльності?

4. Перерахуйте класифікаційні ознаки зовнішньоекономічних опе­рацій.

5. Чим відрізняється реекспорт від реімпорту?

6. Охарактеризуйте види зовнішньої торгівлі.

7. Розкрити негативні і позитивні сторони прямого і непрямого екс­порту та імпорту.

8. Консигнаційні операції. Консигнант та консигнатор, їх обов'язки.

9. Які особливості консигнаційної угоди?

10. Комісійні операції. Комітент та комісіонер, їх обов'язки.

11. Операції з перепродажу, агентські та брокерські, їх особливості і різниця.

12. Посередники, їх обов'язки і відповідальність.

13. Які існують способи винагороди посередників.

14. Посередницькі послуги, їх види та особливості.

15. Як здійснюється регулювання зовнішньоекономічної діяльності? 16.В чому полягає державне регулювання зовнішньоекономічної

діяльності.

17. Розкрити методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

18. Перерахувати заходи, які застосовуються для захисту і розвитку ЗЕД?

19. Види ліцензій, порядок їх отримання.

20. Види квот, їх характеристика.

21. Основні задачі валютного контролю.

22. Який існує термін повернення валютних цінностей в Україну.

23. Яку суму валютних коштів дозволено вивозити за межі України фізичним особам за умов усного декларування?

24. Яку суму валютних коштів дозволено вивозити за межі України фізичним особам за умов оформлення митної декларації?

25. Яку суму валютних коштів дозволено вивозити за межі України юридичним особам за умови відображення підзвітною особою в митній декларації?

26. Яку суму валютних коштів дозволено ввозити в Україну фізич­ним особам за умов усного декларування?

27. Яку суму валютних коштів дозволено ввозити в Україну фізич­ним особам за умов оформлення митної декларації?

28. Яку суму валютних коштів дозволено пересилати в Україну?

29. Яку суму валютних коштів дозволено пересилати за межі України?

30. Порядок здійснення транзиту через територію України.

31. Перерахуйте основні особливості операцій з перепродажу?

32. Які дії необхідно застосувати керівництву підприємства для запо­бігання покарання при порушенні термінів повернення валютних ціннос­тей в Україну?

33. Хто такий принципал?

34. Які посередники не мають права підписувати контракти з третіми особами?

35. Які господарські операції належать до торгово-посередницьких?

36. Особливості отримання ліцензій у випадку продовження терміну повернення валютних коштів в Україну.

37. Розкрити основні напрямки розвитку ЗЕД в Україні відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

38. Якими законами і нормативними актами, прийнятими Верховною Радою України, Наказами Президента і Кабінетом міністрів України, ре­гулюється зовнішньоекономічна діяльність у країні?

39. У чому полягає державне регулювання зовнішньоекономічної ді­яльності?

40. Що належить до компетенції Верховної Ради?

41. Що належить до компетенції Національного банку України?

42. Що належить до компетенції Кабінету міністрів України?

43. У якій формі набуває чинності спільне підприємництво?

РОЗДІЛ 2 ПОРЯДОК УКЛАДАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО (ДОГОВОРУ) КОНТРАКТУ

2.1. ПІДГОТОВКА ДО УКЛАДАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО КОНТРАКТУ

Зовнішньоекономічна діяльність передбачає активний пошук парт­нерів за кордоном.

Підготовка до укладання контракту складається з трьох етапів:

1. Вибір ринку та його вивчення.

2. Вибір іноземного контрагента.

3. Проведення попередніх переговорів та укладення зовнішньоеконо­мічної угоди.

Вибір ринку проводиться за програмою маркетингу.

Щороку з'являється багато нових, раніше невідомих товарів, тисячі мо­дифікацій тієї самої продукції. Зміни в розмірах виробництва, запасах, мит­них тарифах, фрахті, курсах валют, кредитоспроможності, торговій політиці прямо впливають на рентабельність певної зовнішньоторговельної операції. Ці фактори мають систематично й комплексно вивчатися. Промислові й тор­гові фірми вивчають іноземні ринки шляхом обробки великої інформації, одержаної як від приватних агентів, так і від державних органів. Кожен відділ підприємства займається вивченням визначеної функціональної ділянки ринку. Об'єкти вивчення залежать від роду діяльності підприємства. Методи вивчення можуть бути різними. Існує ряд найбільш важливих факторів, що ретельно вивчаються під час підготовки зовнішньоторговельного контракту.

1. Політичні відносини з країною-контрагентом. Недоцільно уклада­ти контракти із партнером країни, з яким держава підтримує натягнуті політичні відносини.

2. Ємність товарного ринку. Необхідні свідоцтва одержують із стати­стичних даних країни, митних органів.

3. Кон'юнктура товарних ринків. Поточні кон'юнктурні спостере­ження ведуться безупинно, а показники цін регулярно заносяться в карт­ку. На основі вивчення цін створюються графіки, діаграми. При цьому прагнуть визначити:

а) чи дійсно ціни відповідають сформованим ринковим умовам;

б) які зміни цін були в недавньому часі;

в) чи належать причини зміни цін до сезонних коливань, або до таких факторів, як якість, упакування тощо;

г) чи впливає на ціни підвищена конкуренція.

Спостереження за поточною кон'юнктурою полягають у нагромадженні фактів й цифрового матеріалу, на базі яких робиться аналіз та прогноз кон'юнктури товарного ринку.

4. Торгово-політичні умови. Велика увага приділяється розмірам митних зборів, що у різних країнах відрізняються один від одного. Напри- клад, у ЄС середній митний тариф з 125 груп товарів дорівнює 13%; у де- яких країнах, що розвиваються, (Сирія, Бірма) він перевищує 50%.

Є додаткові митні збори (ліцензійні), що досягають іноді 75% основ­ного мита. При цьому необхідно з'ясувати точне положення товару в та­рифній сітці, спосіб числення мита, вимоги до упакування товару, умови збереження на митних складах.

Крім тарифу вивчаються:

1. контингентирування ввезення, тобто встановлення державною вла­дою на визначений період часу обмеження кількості ввезеного товару в натуральному чи вартісному вираженні;

2. ліцензійна система та порядок одержання ліцензії;

3. валютні обмеження і розпорядження, прийняті в даній країні;

4. умови торгових договорів даної держави з якою-небудь іншою краї-ною-контрагентом;

5. установлення правил санітарно-ветеринарного порядку, що належать до так званого адміністративного протекціонізму;

6. вимоги до упакування, маркування, документації.

5. Транспортні умови. Це наявність прямих рейсів, тарифи лінійного судноплавства, фрахтові ставки, залізничні тарифи, вартість перевалочних робіт і збереження вантажу, ставки портових вантажів, правила й особ­ливі умови перевезень, правила здавання та приймання вантажів.

6. Умови платежу і кредиту. Важливо ознайомитися з формами роз­рахунку. Варто визначити доцільність надання кредиту, його форми, вартість, терміни, кредитоспроможність можливих контрагентів.

7. Правові питання. Велике значення має вивчення законоположень з питань здійснення торгових операцій, страхування, правове положення іноземних фірм, патентування винаходів, реєстрація товарних знаків, арбітраж тощо.

8. Специфічні вимоги ринку. В різних країнах склалися особливі ви­моги щодо номенклатури, асортименту товарів, їх якості. Наприклад, при експорті електротехнічних виробів враховується напруга, при експорті автомобілів — який рух, при експорті сільськогосподарських машин — то­пографія місцевості.

9. Канали та методи збуту. Експортери вивчають товаровиробничу мережу в країні збуту, роль оптових і роздрібних фірм, роль посередників. Особливо ретельно вивчається діяльність фірм, що конкурують, організа- ція збуту їх товару.

10. Джерела вивчення ринку. Використовуються такі методи вив- чення ринку:

а) кабінетний метод ^езкзйісіу). Він полягає в тому, що фірми, які служать, обробляють велику кількість матеріалу, аналізуючи бюлетені бірж, торговельних палат, матеріали власних агентів. Ретельно оброблені дані, при цьому складаються у досьє по ринках і за темами;

б) наведення спецдовідок шляхом замовлення у спеціальних інфор- маційних агентствах;

в) безпосереднє вивчення ринку. Спеціальні експерти за допомогою торгпредставництв, бірж одержують необхідну інформацію на передбачу- ваних ринках;

г) метод пробного продажу. На незнайомий ринок вивозиться неве- лика партія товару і у процесі його реалізації одержують необхідну інфор- мацію про сформовану кон'юнктуру.

Вибір контрагента

Практика показує, що 85% контрактів підписують фірми, 15% — мі­ністерства, відомства, спілка підприємств.

Закордонні фірми в обов'язковому порядку реєструються в торгово­му реєстрі. За родом господарської діяльності фірми поділяються на про­мислові, сільськогосподарські, торгові, транспортні, страхові.

Особливо важливий юридичний статус фірми. При укладанні угоди необхідно ознайомитися із правовим статусом фірми, щоб знати хто буде платити борги, кому надається право укладання угоди, межа повнова­жень.

Усі фірми правового положення поділяються на одноособові й об'єд­нані підприємства. Найбільш розповсюдженим є розподіл об'єднаних під­приємств у залежності від осіб і капіталів та від ступеня відповідальності за зобов'язаннями (усім своїм майном чи тільки внеском учасників).

Об'єднання осіб засноване на особистій участі у веденні справ. Об'єднання капіталів має за мету концентрацію капіталів. У більшості країн Європи прийнятий такий розподіл на різновиди об'єднаних підприємств:

1) повне товариство;

2. спільне товариство;

3. товариство з обмеженою відповідальністю;

4. акціонерне товариство.

Суспільство — об'єднання осіб. Товариство — це об'єднання капіталів.

Товариства бувають двох видів: з необмеженою відповідальністю та з об­меженою відповідальністю.

Одноособові підприємства несуть відповідальність усім своїм майном.

Коли фірма обрана, складається довідка, у яку заносяться такі дані: адреса фірми, телефон, телекс; род діяльності; список керівних осіб:

• коротка історія;

• список дочірніх компаній, філій;

• баланс фірми — прибутки, збитки;

• останні угоди;

• висновок-оцінка комерційної репутації. Після вибору фірми починаються переговори.

Основними способами ведення переговорів є: листування; особисті зустрічі; використання технічних засобів (телефон, телетайп, факс). Технічні засоби використовуються рідко, та в таких випадках:

а) місце перебування контрагентів розташовані далеко один від одного;

б) фірми добре знають один одного і підтримують довгострокові кон- такти;

в) коли необхідно повторити замовлення за заздалегідь укладеним контрактом.

Переговори шляхом листування

Письмову заяву продавця про бажання укласти договір купівлі-про-дажу, яка містить його істотні умови, прийнято називати офертою, особу — оферентом.

Розрізняють два види оферт — тверду й вільну.

Тверда оферта робиться продавцем на визначену партію товару ли­ше одному можливому покупцю з указівкою терміну, протягом якого про­давець вважається зв'язаним своєю пропозицією. Це означає, що при без­застережному прийнятті усіх умов оферти покупцем, експортер зобов'яза­ний поставити товар на запропонованих йому умовах, інакше оферент не­се відповідальність за можливі збитки покупця.

Вільна оферта — це пропозиція без зобов'язань, які зв'язують продавця. Вона робиться на одну й ту саму партію товарів декільком покупцям. Згода покупця з умовами оферти додатково має бути акцептована продавцем.

Під акцептом розуміють згоду адресата, дану у встановлений строк, укласти угоду на умовах, запропонованих оферентом.

За своїм змістом акцепт має відповідати умовам, що сформульовані в пропозиції укласти договір. Відповідь на оферту, яка має за мету бути акцептом, але містить доповнення, обмеження або інші зміни, є відхилен­ням оферти та представляє зустрічну оферту.

Переговори шляхом особистих зустрічей

Переговори проходять у розташуванні менш зацікавленої фірми — у службовому приміщенні. Фірма, що приймає, складає план проведення переговорів, у якому бажано передбачити наступне:

1. Дату, місце, час, регламент переговорів.

2. Склад учасників з іншої сторони.

3. Обговорювати спочатку ті питання, за якими згода може бути до­сягнута без утруднень.

4. Альтернативи на випадок контрпропозицій партнера (ціни, термі­ни постачання, умови оплати — оптимальний, менш оптимальний, не прийнятний; прийнятний, але малоцікавий).

5. Хто зустрічає, проводжає учасників переговорів? Хто виконує про­токольні функції?

6. Хто готує довідково-інформаційний матеріал, копії контрактів то­що?

7. Частування під час переговорів, організація прийомів, коктейлів.

8. Культурна програма.

2.2. СТРУКТУРА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО ДОГОВОРУ (КОНТРАКТУ)

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти гос­подарської діяльності оформлюють свої взаємини у вигляді простої угоди в формі зовнішньоекономічного контракту.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у винятковій формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами України.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій пись­мовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнішньоеко­номічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовніш­ньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чи­ном, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Повноваження представника української сторони угоди на укладан­ня договору (контракту) виходять з доручення, статутних документів чи інших підстав, що не суперечать Закону «Про зовнішньоекономічну ді­яльність» №959-12 від 16.04.91 р. в редакції №1595-3 від 23.03.2000 р. (далі Закон №959).

Зовнішньоекономічний договір (контракт) з боку українського парт­нера може підписуватися однією особою.

При укладанні зовнішньоторгової операції сторони мають обумови­ти, право якої держави використовуватиметься для регулювання форми угоди, прав та обов'язків сторін. За українським законодавством права та обов'язки сторін за зовнішньоторговим контрактом визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні контракту чи в результаті по­дальшого узгодження. За відсутності такої згоди до контракту застосо­вується право країни, де засновано, розташовано штаб-квартиру чи основ­не місце діяльності сторони, яка виступає: продавцем у контракті купівлі-продажу; комітентом (консигнантом) — у договорі комісії (консигнації); довірителем — у договорі доручення; перевізником — у договорі переве­зення.

Договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому поряд­ку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародним до­говорам України.

Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються матеріальним та процесуальним правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше, і відображаються в умовах договору (контракту).

Для підписання контракту не потрібен дозвіл якого-небудь органу або державної влади, управління, вищої організації, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Форма зовнішньоекономічного договору визначена Положенням про форми зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яке затверджено наказом Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції Украї­ни від 06.09.2001 р. №201

Перелік нормативно-правових актів України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних дого­ворів (контрактів):

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

2. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;

3. Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зов­нішньоекономічних відносинах»;

4. Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»;

5. Наказ Президента України від 4 жовтня 1994 року №566/94 «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України»;

6. Наказ Президента України від 4 жовтня 1994 року №567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»;

7. Наказ Президента України від 10 лютого 1996 року №124/96 «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності»;

8. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

9. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку Ук­раїни від 21 червня 1995 року №444 «Про типові платіжні умови зовніш­ньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застере­жень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті».

У міжнародній торговій практиці існують найрізноманітніші конт­ракти. Їх зміст залежить від угоди, що збираються зробити контрагенти. Але в основі кожного з них лежать положення класичного контракту купівлі-продажу.

Зміст контракту складають його умови, про які сторони домовлялися в процесі укладення контракту і попередніх переговорів.

Велике значення при підготовці договору (контракту) у ЗЕД має мо­ва, якою він буде укладений. У випадку складання договору (контракту) іноземною мовою в обов'язковому порядку має бути екземпляр, складе­ний українською мовою. Тому необхідно віддати перевагу укладанню зовнішньоекономічного договору (контракту), оформленню його двома колонками, у яких паралельно розміщується текст на двох мовах. Це доз­волить також уникнути перекручувань чи невідповідності перекладу.

До умов, які мають бути передбачені в договорі (контракті), якщо сто­рони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єктів, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися неукладеним, або він може бути визнаний недійсним внаслідок недодержання форми згідно з чинним законодавством України, належать:

1. Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

2. Преамбула.

У преамбулі зазначається повне найменування сторін-учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів («Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник» тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту) (статутні документи тощо).

У преамбулі можуть бути зазначені особи, уповноважені на підписан­ня договору. Зазвичай контракт підписує керівник підприємства, що діє від його імені без доручення, але він може бути підписаний і іншою поса­довою особою підприємства, що має спеціальні повноваження. У цьому випадку необхідна наявність завіреного нотаріусом доручення, що засвідчує повноваження на підписання даного контракту.