3.4. Об'єкти, цілі і задачі бухгалтерського обліку операцій у зовнішньоекономічній діяльності

Зовнішньоекономічні зв'язки підприємств — сукупність господарсь­ких операцій, що з погляду бухгалтерського обліку можна поділити на:

• операції з обліку руху товарів та надання послуг;

• операції з обліку руху капіталу.

Облік господарських операцій з руху товарів та надання послуг — це облік традиційних у зовнішньоекономічних відносинах операцій експорту, імпорту, реекспорту, бартеру, продажу і придбання ліцензій, «ноу-хау», тех­нічної документації, оренди імпортного устаткування (фінансовий лізинг).

Облік руху капіталу — це облік інвестицій, у тому числі придбання й продаж цінних паперів, а також одержання фінансових (банківських) кредитів.

Цілі бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності

1. Відображення в бухгалтерському обліку валютних операцій у ва­люті їх здійснення і паралельно у валюті звітності за курсом НБУ на дату здійснення операції.

2. Своєчасне надання адміністрації, податковим і статистичним орга­нам інформації про товарний рух, ефективність його використання, про доходи, витрати, фінансові результати, обов'язкові відрахування і пла­тежі.

Забезпечення своєчасних і правильних розрахунків по зовнішньотор­говельних операціях.

Задачі бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності

1. Методологічного характеру

Пов'язані з використанням національного Плану бухгалтерських ра­хунків і правильним відображенням на них операцій з зовнішньоеконо­мічної діяльності.

2. Методичного характеру

Пов'язані із систематизацією інформації про об'єкти зовнішньоеко­номічної діяльності.

Ці задачі спрямовані на:

• достовірне відображення інформації в первинних і зведених доку­ментах, в регістрах синтетичного і аналітичного обліку;

• раціональна побудова цих регістрів;

• формування вихідних документів при автоматизації облікових робіт.

3. Організаційного характеру

Задачі цього комплексу спрямовані на раціоналізацію бухгалтерсько­го обліку, пов'язану з чітким розподілом функціональних обов'язків серед працівників бухгалтерії. Серед цих обов'язків мають бути виділені такі, як:

• організація матеріальної відповідальності і контроль за забезпечен­ням зберігання товарно-матеріальних цінностей і грошових (валют­них) ресурсів;

• вибір схеми обліку відповідних об'єктів і формування графіків доку­ментообігу;

• визначення періодичності зіставлення поточної звітності, товарного руху, регістрів синтетичного й аналітичного обліку бухгалтерської звітності.

4. Технічне забезпечення

Раціональне ведення обліку зовнішньоекономічної діяльності за до­помогою комп'ютерної техніки.

Для вирішення цих задач необхідно дотримуватися таких принципів:

1. Усі грошові вимірники валютних ресурсів та валютних операцій мають бути приведені до єдиної валюти. Як правило, такою валютою є на­ціональна валюта тієї держави, на території якої здійснює свою діяльність суб'єкт.

2. Поряд з використанням єдиної валюти необхідно паралельно вра­ховувати валютні ресурси та валютні операції в реальній валюті відповід­них країн з метою досягнення достовірної інформації про стан платежів і розрахунків, що дозволяє здійснювати контроль і приймати своєчасні управлінські рішення щодо довгострокової заборгованості.

3. Облік має бути засобом контролю за дотриманням законодавства й доцільністю валютних операцій, наявністю валютних цінностей, їх зберіганням і правильним використанням.

4. Зовнішньоекономічна діяльність вимагає оформлення спеціальних документів, пов'язаних з експортно-імпортними операціями, інвестиція­ми, митним контролем, аналітикою доходів та витрат, обліком розрахун­ків з партнерами, розподілом прибутку між учасниками тощо.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Декларування товарів на митниці може здійснювати:

а) маклер; б) дилер; в) брокер.

2. За наявність та повноту свідчень у обліковій картці суб'єкта зовніш­ньоекономічної діяльності відповідає:

а) брокер; б) підприємство; в) митний інспектор.

3. За достовірність інформації в обліковій картці суб'єкта зовнішньо­економічної діяльності відповідає:

а) брокер; б) підприємство; в) митний інспектор.

4. Депозитний рахунок відкривається підприємством:

а) на певний строк, згідно договору з банком;

б) на весь час діяльності підприємства;

в) на певний строк для обліку кредитів.

5. Транзитний рахунок застосовується підприємством:

а) для зарахування валютних ресурсів;

б) для зарахування кредитів;

в) для здійснення розрахунків.

6. Імпортний депозитний вклад вертається суб'єкту зовнішньоеко­номічної діяльності:

а) протягом п'яти банківських днів;

б) протягом трьох банківських днів;

в) в день пред'явлення ВМД.

7. Імпортний депозитний вклад відкривається суб'єкту зовнішньоеко­номічної діяльності:

а) протягом п'яти банківських днів;

б) протягом трьох банківських днів;

в) в день складання бартерної угоди.

8. Валютні кошти за правом приналежності поділяються на:

а) поточні; б) депозитні; в) власні.

9. Сума попереднього імпортного депозиту визначається:

а) згідно бартерної угоди;

б) у відсотках від загальної вартості бартерної угоди;

в) визначається банком.

10. Сума попереднього імпортного депозиту становить:

а) 100% від бартерної угоди;

б) 5% від бартерної угоди;

в) від 5% до 50% бартерної угоди;

г) 50% від бартерної угоди.

11. Іноземна валюта на транзитному рахунку може бути власником:

а) використана на відрядження;

б) перерахована на поточний рахунок;

в) перерахована постачальнику.

12. До коштів, які перебувають у дорозі, належать:

а) ресурси, які перераховані для продажу;

б) ресурси, які перераховані на поточний рахунок;

в) ресурси, які повернені кредитору.

13. При визначенні помилок у виписках банку необхідно повідомити банк:

а) одразу після їх визначення;

б) протягом 10 днів з дня їх визначення;

в) протягом 5 днів з дня їх визначення.

14. Синтетичний облік іноземної валюти ведеться:

а) в національній валюті за курсом НБУ;

б) в іноземній валюті;

в) в іноземній та національній валюті за курсом НБУ.

15. Аналітичний облік іноземної валюти ведеться:

а) в національній валюті за курсом НБУ;

б) в іноземній валюті;

в) в іноземній та національній валюті за курсом НБУ.

16. Курсова різниця гривні до іноземної валюти, відповідно виписці бан­ку на відповідному рахунку в іноземній валюті:

а) збільшує залишок іноземної валюти;

б) не збільшує залишок іноземної валюти;

в) впливає на балансову вартість іноземної валюти;

г) не впливає на балансову вартість іноземної валюти.

17. Згідно плану рахунків, грошові кошти в іноземній валюті в дорозі враховуються на рахунку:

а) 333; б) 314; в) 334.

18. Згідно плану рахунків, розрахунки з іноземними постачальниками враховуються на рахунку:

а) 362; б) 632; в) 622.

19. Згідно плану рахунків, авансові внески іноземним постачальникам враховуються на рахунку:

а) 362; б) 3772; в) 3712.

20. Згідно плану рахунків, розрахунки з іноземними кредиторами по довгострокових кредитах враховуються на рахунку:

а) 602; б) 502; в) 606.

21. Згідно плану рахунків, використовується наступний валютний раху­нок за межами України:

а) 314; б) 3123; в) 3122.

22. Згідно плану рахунків, розрахунки з підзвітними особами в іно­земній валюті враховуються на рахунку:

а) 3772; б) 3712; в) 3722.

23. Зовнішньоекономічні зв'язки підприємства з точки зору бухгал­терського обліку поділяються на:

а) операції з обліку національних кредитів;

б) операцій з обліку руху товарів;

в) операцій з обліку оперативного лізингу.

24. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інфор­мації про операції в іноземних валютах визначаються:

а) Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»;

б) П (С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»;

в) Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

25. Визначте документи, які стосуються другорядного валютного конт­ролю:

а) зовнішньоекономічні контракти;

б) облікові картки на кожний вид товарів до кожної митної декларації;

в) накладні, рахунки.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

1. Що необхідно для здійснення ЗЕД?

2. Які документи необхідні для реєстрації суб'єкта зовнішньоеко­номічної діяльності?

3. Які вимоги митних органів до документів, наданих підприємством для реєстрації?

4. Які документи необхідні для відкриття валютного рахунку?

5. Які вимоги до відкриття валютного рахунку?

6. Види валютних рахунків, їх особливості.

7. Які застосовуються рахунки для обліку операцій в іноземній ва­люті?

8. Розкрити порядок здійснення аналітичного обліку розрахункових операцій в іноземній валюті.

9. Розкрити порядок здійснення синтетичного обліку розрахункових операцій в іноземній валюті.

10. Порядок здійснення обліку валюти в касі.

11. Основні цілі бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяль­ності.

12. Задачі бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності.

13. Об'єкти бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності.

13. Хто несе відповідальність за інформацію в обліковій картці суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності в митних органах?

14. Хто несе відповідальність за інформацію та правильність запов­нення облікової картки суб'єкта в митних органах?

15. На які цілі можуть витрачатися валютні кошти підприємства?

16. Які обов'язки СПД перед контрольними органами під час відкрит­тя валютних рахунків?

РОЗДІЛ 4

ОБЛІК ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВИХ ОПЕРАЦІЙ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Іноземна валюта, особливості її обліку на рахунках бухгалтерського обліку. Облік операцій з придбання і продажу іноземної валюти. Курсові різниці, відображення їх в обліку та звітності. Облік розрахунків з підзвітними особами. Кредиторська і дебіторська заборгованість, облік і оцінка.

4.1. ІНОЗЕМНА ВАЛЮТА І ОСОБЛИВОСТІ її ОБЛІКУ

П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах і порядок відображення показників статей фінан­сової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України.

В зовнішньоекономічній діяльності розрізняють близькі за значенням поняття «операції з валютними цінностями» та «операції в іноземній валюті».

Валютні ресурси (цінності) — являють собою грошові активи під­приємств, у складі яких існують:

1. Інвалюта, що враховується на валютному рахунку й інших грошо­вих рахунках.

2. Інвалюта, що враховується у формі зобов'язань і на фондових ра­хунках.

3. Цінні папери (акції, облігації, чеки, векселя), оцінка яких здійсне­на в інвалюті.

4. Дорогоцінні метали (золото, срібло, платина тощо).

Операції з валютними цінностями — це такі операції, об'єктом яких виступає іноземна валюта у вигляді американських доларів, євро тощо.

Відповідно до Декрету №15-93, резиденти і нерезиденти мають пра­во бути власниками валютних цінностей, що розташовані:

• на території України;

• за межами території України, крім випадків, передбачених законо­давством України.

Також вони мають право здійснювати валютні операції з валютними цінностями з урахуванням обмежень, встановлених Декретом №15-93 та іншими актами України з питань валютного законодавства.

Операціями в іноземній валюті вважаються господарські операції, вартість яких виражена в іноземній валюті, або господарські операції, що потребують розрахунків в іноземній валюті.

Валюта України — грошові знаки у вигляді банкнот, монет, що пере­бувають в обороті і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обороту або такі, що вилучаються із нього, але підляга­ють обміну на грошові знаки, що перебувають в обороті.

Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, монет, казначейських квитків, що перебувають в обороті і є законним платіжним засобом на території відповідної держави, а також вилучені з обороту або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обороті.

Банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової гру­пи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів у злит­ках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, виготовлені з дорогоцінних металів.

Господарська одиниця за межами України — дочірні, спільні, асоційо­ване підприємство, філія, представництво або підрозділ підприємства, які розташовані за межами України або ведуть господарську діяльність за її межами.

На території України іноземна валюта класифікується у такий спосіб:

1 група — ВКВ — вільно конвертована валюта, що широко викорис­товується для здійснення платежів у міжнародних операціях і продається на головних валютних ринках світу.

Ця валюта має повну зовнішню і внутрішню обіговість, вона вільно і необмежено обмінюється на іншу іноземну і національну валюту (табл. 4.1).

З 1 січня 2002 року національна валюта 12 країн Європейської валютної спілки (Бельгія, Німеччина, Іспанія, Франція, Ірландія, Італія, Люксем­бург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Австрія, Греція) вилучена з го­тівкового і безготівкового обігу і замінена євровалютою.

2 група — валюта, що широко не використовується для здійснення платежів у міжнародних операціях і не продається на головних світових валютних ринках (табл. 4.2).

Таблиця 4.1.

Класифікатор іноземних валют 1 групи

і іиижспцаиппть аилгиііі.

цишииаии

льтеипии

Аиі-'

САП-/

СНІ

ХА и

паладій

плаїипа

хр і

сшили

хасі

Таблиця 4.2.

Класифікатор іноземних валют 2 групи

цишииаии

лі-теипии

иілииу^олі иу илі

леви (ииліаиїл.)

іиуаппсолі лаиі

дилаии іиплипіу

юиаїлосолі пиві шелелі

іпдтсплі иупп

11к

Продовження табл. 4.2

лувеиісплі дипаии

гаилдассолі леї

пивиоелапдсвлі дилаии

иисіисплі иуилі

иушупсолі леї

саудівсплі иіали

сіпіапуисплі дилаии

сливацолі лиипи

сливепсплі іилаии

іуиецалі ліии

уіиисолі шииипіи

хаі

лииваісолі лупи

1. — у виданні Центрального банку держав Західної Африки

2. — у виданні банку держав Центральної Африки

3 група — іноземна валюта з обмеженою конвертацією (табл. 4.3).

Таблиця 4.3.

пий аиёгииьи

Неконвертовані валюти 3

цишииаии

л-шьсипии

ааеииапджапсолі мапаіи

сіипе ісолі шупіи

Продовження табл. 4.3

пиві іаивапсплі дилаии

ІУУІЗ

іадтицолі симипі

іуилмепсолі мапаіи

її чї ч

уоиецплі суми

щіиславсолі дипаии

іиї з

іа всі іпші валюіи, щи пе палетаіс

ди 1 та 2 груп валют

3 — належать валюти держав, які не прийняли зобов'язань статті 8 Угоди МВФ.

Курси з цих валют встановлюються Національним банком України тільки за окремими валютами. Це валюти держав, що не ратифікували статтю 8 Статуту МВФ.

До цієї групи відносять національні валюти, що функціонують у ме­жах країн і є засобом платежу за товари, послуги та інші розрахунки — як­що це обумовлено договором.

Валюта клірингу.

Це умовно прийнята грошова одиниця, яка використовується для клірингових розрахунків.

Кліринг — це форма міжнародних безготівкових розрахунків, за якої заборгованості країн один одному погашаються взаємними зустрічними платіжними зобов'язаннями (чеками, переказами та ін.), таким чином, роз­рахунок шляхом заліку взаємних вимог, зобов'язань без оплати готівкою.

Валюта клірингу функціонує, як правило, у вигляді відображення бухгалтерських записів на банківських рахунках.

У світовій торгівлі роль основної валюти виконує долар США, за до­помогою якого здійснюється велика частина міжнародних розрахунків, фіксуються світові ціни на багато товарів, сировину, паливо, значну час­тину готових виробів, а також тарифів за різні види послуг.

Крім того, у міжнародних розрахунках використовуються особливі рахункові одиниці ЕКЮ, СПЗ, ЄВРО.

ЄВРО — єдина колективна валюта, введена з 1.01.99 року для членів Європейської спільноти.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України.

ЕКЮ — це європейська валютна одиниця, введена БЕС для забезпе­чення бази паритетів і співвідношень курсів валют у рамках європейської валютної системи.

СПЗ — спеціальні права запозичення, що імітуються МВФ для без­готівкових записів на рахунках у межах цього фонду і використовуються в операціях центральних банків і фондів.

Для правильної організації обліку валютних ресурсів необхідна реальна їх оцінка, що дозволяє різну валюту враховувати в суміжному еквіваленті.

Валютна операція — це специфічні відносини між партнерами, відо­бражені в обліку у вигляді певної господарської операції, у якій інвалюта використовується як предмет договору.

Операції в іноземній валюті пов'язані з: • переходом прав власності на валютні цінності, за винятком операцій,

що здійснюються між резидентами у валюті України;

^ сг

(

бизнй"-із.єт]_>ся зэ. курсом НБУ, який діяв нэ дэту 11 одор^кэння.

(

ктіто інвйлютэ сймостіино придбэнэ підприємством зэ інттту інвйлюту, то її бэлэнсовэ вйртісті} дорівнює о"йЛйнсовіи взртості продэно1 1НВЭЛюТИ.

(

ктіто !нвэлютэ сэмостіино придбэнэ підприємством зэ гривні, то 11 оэлэнсовэ вэртіcтв дорівнює сумі гривєні}, сплэчоних у зв язку з тэкою опорэид^ю (бєз обліку комісійних чи вэртоcті інтттих послуг осіб, ттцо

Рис. 4.1. Способи визначення балансової вартості іноземної валюти

І Якщо інвалюта надійшла на валютний рахунок у попередньому податковому періоді, то для поточного податкового періоду її балансова вартість визначається за курсом НБУ, що діяв на останній робочий день попереднього звітного періоду.

• використанням валютних цінностей у міжнародному обороті як засіб платежу, з передачею заборгованостей та інших зобов'язань, предме­том яких є валютні цінності;

• ввезенням на територію України та вивезенням за її межі валютних цінностей.

Для відображення у бухгалтерському обліку іноземної валюти для здійснення господарських операцій існує декілька засобів визначення її балансової вартості (рис. 4.1).