5. Організація змісту навчального матеріалу синдром подразненого кишківника

Синдром подразненого кишківника (СПК) – функціональні кишкові порушення, що характеризуються абдомінальним болем та змінами функції кишечника без специфічної патології (Римські критерії ІІІ, 2006).

Для СПК характерними є рецидивуючі болі або відчуття дискомфорту протягом 3-х днів кожного місяця, що тривають попередні 3 місяці. Вони повинні поєднуватись мінімально з двома з трьох ознак (Римські критерії ІІІ, 2006):

• абдомінальний біль, що зменшується після дефекації;

та/або

• напад абдомінального болю пов’язаний зі змінами стільця;

та/або

• напад абдомінального болю пов’язаний зі змінами консистенції калу.

Захворювання вважається хронічним, з тривалим перебігом, іноді протягом всього життя (періоди стабілізації змінюються загостреннями).

Розповсюдженість СПК в розвинених країнах Європи складає 15-20%, США – 17-22%. У жінок СПК зустрічається в 2 рази частіше, ніж у чоловіків у віці 30-40 років. СПК зустрічається у 1/3 населення земної кулі. Це соціально значуща проблема.

Етіологія. В анамнезі у таких пацієнтів відмічаються життєві стресові ситуації. Певну роль відіграє харчування, гінекологічні захворювання (дисменорея), порушення біоценозу кишечника, спадкова схильність.

Патогенез. До доведених патогенетичних факторів відносяться різні порушення рухової функції кишечника: підвищена чутливість рецепторів стінки кишки до розтягнення. Умовою формування підвищеної вісцеральної чутливості є сенсибілізуючі фактори – перенесена кишкова інфекція, психоемоційний стрес, фізична травма і т.ін. Вказані фактори, внаслідок порушення рухової функції кишечника, сприяють активації спінальних нейронів і призводять до розвитку феномену підвищеного спинального збудження. Розтягнення кишечника невеликою кількістю газу викликає надмірну реакцію, яка проявляється болем. Больові відчуття можуть приводити до інших змін (метеоризм та ін.).

Симптоми, що підтверджують СПК:

• порушення частоти стільця більше 3-х разів на день або менше 3-х разів на тиждень;

• порушення консистенції стільця – твердий (шорсткий) або м’який (водянистий);

• порушення пасажу калових мас – напруження кишечника, невідкладність дефекації; відчуття неповного випорожнення кишечника;

• виділення слизу;

• здуття живота та відчуття розпирання в животі.

Абдомінальний біль є обов’язковим компонентом клінічної картини СПК та має безперервно рецидивуючий характер.

«Тривожні» симптоми, не характерні для СПК

(Римські критерії ІІІ, 2006):

• гостра симптоматика (СПК розглядається як хронічне захворювання, при якому не може бути гострих проявів);

• прогресування симптомів;

• поява симптомів захворювання в нічний час;

• неболючі проноси;

• біль в животі як простійний єдиний симптом;

• непереносимість лактози та фруктози;

• непереносимість глютену;

• початок захворювання в похилому віці (старше 50-ти років);

• відсутність апетиту або зниження маси тіла;

• рак товстої кишки у родичів.

Лабораторні показники:

• кров в калі;

• лейкоцитоз;

• прискорення ШОЕ;

• зміни в біохімічному аналізі крові;

• анемія;

• стеаторея.

Фізикальне обстеження

• лихоманка;

• гепато-, спленомегалія.

Виявлення цих симптомів та ознак робить діагноз СПК малоймовірним.