Хвороба крона

Хвороба Крона (ХК) – хронічне неспецифічне захворювання різних відділів шлунково-кишкового тракту (від ротової порожнини до анусу), яке характеризується сегментарністю, рецидивуючим перебігом з утворенням гранулематозних трансмуральних запальних інфільтратів та глибоких повздовжніх виразок, які часто ускладнюються кровотечею, перфорацією, утворенням зовнішніх та внутрішніх нориць, стриктур, пери анальних абсцесів.

Етіологія та патогенез на сьогоднішній день не встановлені, залишаються невідомими також і причини загострень та ре місій захворювання.

Основна робоча гіпотеза розвитку ХК – порушення імунної відповіді на агресію кишкової мікрофлори у генетично схильних пацієнтів.

Розповсюдженість ХК у світі складає 50-70 випадків на 100 тис. населення та зросла за останнє десятиріччя в декілька разів. Найбільша захворюваність відмічається в Скандинавських країнах. Чоловіки та жінки хворіють однаково часто. Вік первинної захворюваності коливається від 15 до 35 років.

Клініка

Характерними симптомами захворювання, які свідчать про запальні зміни в кишечнику, є хронічна або нічна діарея, абдомінальний біль, втрата ваги, підвищення температури тіла та ректальні кровотечі. У пацієнтів також можуть спостерігатись анемія, кахексія, інфільтрати та абсцеси черевної порожнини, пери анальні та кишкові нориці та абсцеси.

Позакишкові симптоми ХК проявляються запаленням очей, шкіри, суглобів, у дітей – відставанням в рості та розвитку. Рідко захворювання розпочинається гостро, має фульмінантний перебіг, іноді дебютує токсичним мегаколоном.

Основний фактор, що впливає на клініку та перебіг захворювання – локалізація патологічного процесу. Найчастіше в запальний процес задіються здухвинна та товста кишка, що може ускладнитись кишковою обструкцією, запальними інфільтратами та абсцесами. Гостре гранулематозне запалення здухвинної кишки може симулювати клініку гострого апендициту. Ізольоване ураження товстої кишки протікає з кишковими кровотечами, проносами, перианальними ураженнями, позакишковими симптомами у вигляді ураження шкіри та суглобів. Нерідко ХК маніфестує ураженнями перианальної ділянки (анальні тріщини), що може передувати ураженню кишечника (ректовагінальні нориці, абсцеси бартолінієвих залоз).

Дифузний єюноілеїт – найрідше зустрічається у пацієнтів з ХК. Ускладнюється мультифокальними стенозами товстої кишки, надлишковим бактеріальним ростом, ентеропатією з втратою протеїнів.

ХК шлунка та 12 ПК протікає з болем в епігастрії, тошнотою, рвотою, симптомами пілородуоденального стенозу.

В клінічній картині ХК особливе місце відводиться норицям. Розрізняють зовнішні нориці, з вихідним отвором на передній черевній стінці та внутрішні, які розташовуються між петлями кишок та прилеглими порожніми органами, а також прямокишечні нориці.

Механізм розвитку зовнішніх нориць тісно пов’язаний з проникненням виразок через всі шари кишечної стінки в прилеглу клітковину та утворенням абсцесу. Клінічно він проявляється лихоманкою, болем в животі. Після спонтанного або оперативного розкриття абсцесу утворюється нориця з гнійним вмістом, іноді, змішаним з хімусом. Нориці – є характерним ускладненням при ураженні тонких кишок.

Механізм утворення внутрішніх нориць аналогічний. Зустрічаються різноманітні варіанти розташування ходів нориць. Нориці між петлями тонкої кишки призводять до скорочення кишкового пасажу та синдрому порушення всмоктування.

Серед зовнішньокишкових симптомів виділяють:

І група – симптоми запального характеру: спондилоартрити, периферичні артрити та артропатії, шкіряні та слизові ураження (афтозний стоматит), запалення очей (увеїти та ін.), периферичний склерозуючий холангіт, коагулопатії.

ІІ група – симптоми метаболічного характеру: анемія, нефролітіаз, метаболічне ураження кісток.