Диференціальна діагностика

ХК диференціюють від інших запальних процесів в кишечнику (інфекційного, ішемічного, променевого, НПВП індукованих колітів, НЯКА і т.ін.). При наявності діареї необхідно дослідити кал для виявлення кишкових патологій, мікро-організмів. Для ХК характерна сегментарність ушкодження кишечника, трансмуральне запалення стінки кишечника, наявність продовгуватих виразок – тріщин, змінена структура слизової по типу «булижної мостової».

При ХК часто виникають як місцеві так і системні ускладнення.

Місцеві ускладнення

Перфорація буває як тонкої, так і товстої кишки, частіше всього прикрита. Іноді таке ускладнення виникає в ранній стадії процесу, частіше у пацієнтів довго хворіючих ХК.

Масивні кишкові кровотечі виникають при глибоких виразках, які можуть руйнувати стінки великої кровоносної судини .

Гостра токсична дилятація товстої кишки відноситься до найбільш небезпечних ускладнень ХК. Частіше всього розширення вражає поперчно-обободову кишку. На всіх етапах розвитку ускладнення виникає загроза перфорації стінки великих кровоносних судин. Стриктури, тобто стійке звуження тонкої, ободової або прямої кишки, можуть бути поодинокі або множинні серед нормальних ділянок кишки. Звуження в кінцевому результаті можуть призвести до появи симптомів хронічної кишкової непрохідності, особливо при локалізації стриктур в термінальному відділі здухвинної кишки .

Системні ускладнення

Із системних ускладнень частіше виникають периферичні артрити (10%-12% хворих), спондиліти (2-10%).

Ураження органів зору спостерігаються у 3%-10% і проявляються епісклеритом і увеїтом.

При ХК іноді виникає перихолангіт, холестатичний синдром, при тривалому перебігу захворювання часто розвиваються метаболічні порушення, які проявляються залізодефіцитною анеміею, ознаками В₁₂ фолієво дефіцитної анемії, нефролітіазом, холестазом, остеопорозом, стеатозом печінки, нейропатією. У хворих з виразною діареєю часто розвивається гіпоальбумінемія, виразність якої відповідає ступеню важкості захворювання .

Лікування

Основним завданням при лікуванні ХК є усунення симптомів захворювання і підтримка якості життя на відповідному рівні. Вибір лікування визначається локалізацією процесу, ступенем важкості запалення і присутністю позакишкових ускладнень.

При легкому перебігу ХК тривалість стаціонарного лікування може бути 12-14 днів або проводиться в амбулаторних умовах.

Лікувальна програма

1.Дієта 4-В за Певзнером.

2. Мезолазин (салофальк, мезакол) або 1 раз на добу per os до досягнення ремісії, потім – підтримуюча доза.

3. В деяких випадках індивідуально можна приймати будесонід 4 мг до досягнення ремісії, потім – підтримуюча доза тривалий час.

4. Антидіарейні препарати – лоперамід (доза підбирається індивідуально за потребою).

При ХК середнього ступеня важкості тривалість лікування складає 20-24 днів.

Лікувальна програма

1. Дієта 4-В за Певзнером.

2. Мезолазин 5-8 г/добу до досягнення ремісії, потім тривало підтримуючу дозу.

3. Будесонід 9-18 г/добу до досягнення ремісії тривало (до 2-х місяців) потім 3г/добу 2 тижні з переходом на підтримуючу дозу.

4. Метронідазол 10-20 мг/кг/добу всередину.

гепабене 1 капсула 3 р/добу в кінці прийому їжі 2 тижні.

5. Антидіарейні препарати індивідуально.

При важкому перебігу ХК тривалість лікування в стаціонарі складає 27-30 діб.

Лікувальна програма

1. Дієта №4 за Певзнером.

2. Кортикостероїди (преднізолон 0,5-0,7 мг/кг/добу; після досягнення клінічної ремісії доза знижується на 5-10 мг на тиждень до 20 мг, потім по 2,5-5 мг на тиждень до повної відміни).

3. Мезолазин 8 г/добу тривало.

При рефрактерності до ГК і мезолазину – азатіоприн або меркаптопурин.

При показах антибіотики, плазмо- і кровозамінники, препарати для парентерального живлення, ферменти, гепатопротектори, вітаміни.

Хірургічне лікування

За наявності показів

• Ускладнення ХК (кишкова кровотеча, кишкова обструкція з ознаками непрохідності, абсцеси, фістула, дисплазія ІІ-ІІІ ступеня, малігнізація, рефрактерність ХК до медикаментозної терапії, в тому числі, стероїдозалежне лікування)

До критеріїв ефективності лікування відносяться :

• Зменшення чи усунення симптомів захворювання і досягнення клінічної, лабораторної та ендоскопічної ремісії; ефективність аміносаліцилатів оцінюють на 14-21 добу, ГКС на 7-21 добу, азатіоприна через 2-3 місяці.

Фактори, що корелюють з поганим прогнозом по відношенню до повторного рецидивування: вік до 25 років, тривалість періоду з моменту появи перших симптомів більше 5 років, з моменту останнього рецидиву менше 6-ти місяців, локалізація запальних змін в товстій кишці.