6. Література.

Основна

1. Харченко Н.В., Бабак О.Я. Гастроентерологія.- К., «Друкар», 2007.- с. 404-432.

2. Сєркова В.К., Станіславчук М.А., Монастирський Ю.І. Факультетська терапія.- Вінниця. Нова книга.- 2005.- с. 534-542.

3. Окороков А.М. Лечение болезней внутренних органов.- М., Медицинская література.- 2003.- с.449-468.

4. Протокол надання медичної допомоги хворим з захворюваннями внутрішніх органів (збірка Наказів МОЗ України).- Вінниця, 2007.- с. 144-147.

Додаткова

1. А.Э.Дорофеев. Диагностика и лечение заболеваний пищеварительного тракта.- Донецк, Норд Пресс, 2009.- с. 155-184.

2. Р.Хэгалин. «Дифференциальная диагностика внутренних болезней».- М., «Инженер», 1993.- с. 513-519.

3. И.И.Дегтярева. Заболевание органов пищеварения.- К., «Демос», 1999.- с.134-171.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

на методичній нараді

внутрішньої медицини№1

(назва кафедри)

Завідувач кафедри

професор Станіславчук М.А.

«_31_» серпня 2009 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття

Навчальна дисципліна	Внутрішня медицина
Модуль №	Основи внутрішньої медицини
Змістовий модуль №	Основи діагностики, лікування та профілактики хвороб органів травлення
Тема заняття	Захворювання тонкого кишечника
Курс
Факультет	Медичний

Вінниця – 2009

5. Актуальність теми

Незважаючи на значний розвиток медичної науки в сфері діагностики й лікування захворювань травного каналу, проблема поліпшення й розширення діагностичних і лікувальних можливостей захворювань тонкої кишки залишається актуальною. Одним із найскладніших для діагностики хвороб серед захворювань тонкої кишки вважається целиакия - глютенова ентеропатія. Поширеність целіакії коливається від 1:6000 - 1:1000 до 1:300 у різних країнах. На Україні чітких статистичних даних немає.

6. Конкретні цілі

1. Знати:

• етіологію, основні фактори виникнення целіакії;

• клінічні форми целіакії («типова», «атипова», «латентна» форми), їхні характерні ознаки;

• характерні ознаки «типової» целіакії;

• розповсюджені позакишкові прояви целіакії;

• характерні ознаки «атипової» й «латентної» целіакії;

• асоційовану й супутню целіакії патологію;

• диференційну діагностику целіакії з іншими захворюваннями тонкого кишківника;

• основні ускладнення целіакії;

• принципи диференційованої терапії й дієтотерапії целіакії й основні питання профілактики.

2. Вміти:

• провести опитування й фізикальне обстеження хворого, при цьому виявити типові ознаки целіакії;

• сформулювати попередній діагноз целіакії на підставі скарг, анамнезу захворювання й життя, результатів об'єктивного обстеження хворого й проведеного диференційного діагнозу;

• скласти план подальшого діагностичного пошуку для уточнення діагнозу;

• пояснити й трактувати результати додаткових методів обстеження хворих целіакією з метою формулювання клінічного діагнозу й вироблення тактики лікування;

• призначити адекватну терапію й дієтотерапію хворому із целіакієюзалежно від віку, клінічної форми, асоційованої й супутньої патології, наявності ускладнень;

• призначити основні методи профілактики целіакії і її ускладнень.