Ультразвукові ознаки хронічного панкреатиту

Стадії хронічного панкреатиту	Ознаки
Рання	Гомогенне дифузне підвищення ехогенності паренхіми, малюнок збережений Картина «бруківки» (ехосигнали середньої інтенсивності) Середній і щільний ехосигнали (нерівномірні на нормальному фоні)
Пізня	Негомогенний розподіл ехосигналів (чергування щільних і кістозних ділянок) Зміна розміру органа (голівка менша 3 см, тіло менше 2,5 см, хвіст менше 3 см); Кальцифікація тканин підшлункової залози; Конкременти в панкреатичній протоці; Кісти; Розширення панкреатичної протоки (більше 2,5 мм); Деформація органу; Підвищення щільності тканини підшлункової залози; Зниження рухливості підшлункової залози при рухах діафрагми; Розширення холедоха + збільшення голівки підшлункової залози.

Ендоскопічна ультрасонографія (ЕУС) проводиться не через черевну стінку, а через шлунок і 12-ти палу кишку; дозволяє виявити структуру паренхіми, стан протокової системи, провести диференційну діагностику з раком підшлункової залози, оцінити розміри парапанкеатичних лімфовузлів, виявити конкременти протокової системи підшлункової залози, холедоха і великого дуоденального сосочка.

Комп’ютерна томографія (КТ) дає можливість, діагностувати ускладнення хронічного панкреатиту (кальцифікація, псевдокісти, ураження сусідніх органів, атрофія паренхіми підшлункової залози і малігнізація).

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХГП) дозволяє виявити стеноз гострого панкреатиту і визначити локалізацію обструкції, структурні зміни дрібних проток, внутрішньопротокові кальцинати і білкові пробки, а також патологію холедоха (стріктури, холедохолітіаз).

Диференціальна діагностика проводиться з іншими захворюваннями, які супроводжуються абдомінальним болем: з пептичною виразкою шлунку і 12-палої кишки, холециститом, кишковою непрохідністю, абдомінальним ішемічним синдромом, ІХС, раком підшлункової залози, в тому числі із захворюваннями, які супроводжуються гіперамілаземією, гіперліпазамією (апендицитом, позаматковою вагітністю, кишковою непрохідністю, нирковою недостатністю).

Лікування.

Дієта при хронічному панкреатиті направлена на максимальне зниження продукції панкреатичного соку. При загостренні важкого ступеня з гіперферментемією в перші 3-5 днів призначають голод, а далі 5-й стіл за М.І.Певзнером.

Задачі консервативної терапії хронічного панкреатиту:

1. Купування больового синдрому і запобігання подальшого розвитку набряково-інтерстиціальної стадії панкреатиту для уникнення хірургічних ускладнень.

2. Зменшення інтоксикації, яка приводить до мультіорганних пошкоджень.

3. Ліквідація екзо- і ендокринної недостатності підшлункової залози.

4. Створення функціонального спокою підшлункової залози і підготовка органу до функціональних навантажень.

5. Попередження рецидивів при існуванні причинного фактору.

Купування больового синдрому: 50% р-н анальгіну і 2% р-н папаверину гідро хлориду по 2 мл або 5 мл баралгіну в/м. Відсутність ефекту є показом до в/в введення нейролептиків 2,5-5 мг, дроперідолу разом із 0,05-0,1 мг фентанілу. Якщо больовий напад не купується, призначають наркотики. Функціональний спокій підшлункової залози досягається максимальною блокадою шлункової секреції, при цьому знижується синтез природних стимуляторів активності підшлункової залози –холецистокініну і секретину.

З цією метою застосовують інгібітори протонової помпи (пантопразол, рабепразол, ланзопразол, омепразол), а також Н₂-гістаміноблокатори (фалютидин). Корекція відтоку секрету підшлункової залози проводиться за допомогою ендоскопічної терапії (якщо порушення органічного характеру) і медикаментозними впливами (при функціональному характері).

При вираженому больовому синдромі призначають інгібітори протеаз: контрікал 20 000-100 000 ОД, тразілол 50 000-100 000 ОД, гордокс до 100 000 ОД в/в крапельно).

Слабкою спазмолітичною дією щодо сфінктера Одді володіють: нош-па, папаверин, блокатори Ca⁺⁺ каналів (дицетел, спазмомен); більш вираженою - холінолітики (атропін,гастроценін), ксантини (еуфілін), нітрати. Оптимальним спазмолітиком є мебеверін (дуспаталін), який у 20-40 разів ефективніше від папаверину релаксує сфінктер Одді.

Синтетичний аналог соматостатину – октраотид володіє потужним впливом на зменшення тиску в протоковій системі підшлункової залози за рахунок безпосереднього зниження функціональної активності органу, а також за рахунок зменшення шлункової секреції (пригнічує продукцію гастрину); призначають по 100 мкг 3 р./добу 3-5 днів підшкірно або в/в крапельно на фізіологічному розчині.

Панкреатичні ферменти призначають для купування болю (за принципом зворотного зв’язку) і в якості замісної терапії при екскреторній панкреатичній недостатності.

Групи ферментних препаратів:

• екстракти слизової оболонки шлунку – діюча речовина пепсин (або мін, пепсидил);

• панкреатичниі ензими; до складу входять амілаза, ліпаза і трипсин (креон, пангрол, мезім-форте, панкреатин);

• комбіновані (панзінорм-форте: ліпаза, амілаза, трипсин, хімотрипсин, холева кислота і гідро хлориди амінокислот);

• ферменти, що містять лактазу (лактаза).

Вимоги до ферментних препаратів для лікування хронічного панкреатиту:

1. Вміст ліпази на 1 прийом їжі до 30 000 ОД.

2. Наявність оболонки, яка захищає ферменти від перетравлювання шлунковим соком.

3. Малий розмір часток, які складають препарат (менше 2 мм).

4. Швидке вивільнення ферментів у верхніх відділах тонкої кишки.

5. Відсутність жовчних кислот у складі препарату.

Профілактика загострень хронічного панкреатиту: виключення алкоголю, своєчасна санація жовчновивідних шляхів з усуненням дизкінезії, раннє виявлення калькульозного холециститу і своєчасне оперативне лікування. У хворих із доброякісним стенозом великого дуоденального сосочка або термінального відділу загальної жовчної протоки і гирла протоки підшлункової залози проводиться ендоскопічна папілосфінктеротомія.