- •Міністерство охорони здоров'я україни. Вінницький національний медичний інститут ім. Н.І.Пирогова
- •Вінниця -2009
- •Конкретні цілі.
- •3. Базовий рівень підготовки.
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.1. Перелік основних термінів і параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття.
- •4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті.
- •5.Содержание теми.
- •Печінкова енцефалопатія
- •Патогенез
- •Клінічна картина і діагностика
- •Лікування
- •Вінниця – 2009
- •Актуальність теми
- •Конкретні цілі
- •3. Базовий рівень підготовки
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття
- •Організація змісту навчального матеріалу
- •Клінічна класифікація герх
- •Діагностика герх
- •Профілактика
- •8. Додатки
- •9. Рекомендована література
- •Актуальність теми
- •2. Конкретна мета:
- •3. Базовий рівень підготовки
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття
- •4.1. Орієнтувальна карта для самостійної підготовки студентів
- •4.2. Практичні завдання, які виконуються на занятті.
- •4.3. Теоретичні питання до заняття
- •Лікарські гепатити.
- •Діагностика лікарських уражень печінки
- •Лікування.
- •Рекомендована література.
- •Міністерство охорони здоров’я україні
- •Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •Завдання для самостійної роботи при підготовці до заняття.
- •4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинний засвоїти студент при підготовці до заняття:
- •4.2. Теоретічні питання до заняття:
- •4.3. Практічні завдання, які виконуються на занятті
- •3. Організація змісту навчального матеріалу пептична виразка.
- •Клініка та клінічні варіанти перебігу виразкової хвороби
- •4.2. Практичні завдання, які виконуються на занятті.
- •5.Матеріали для самоконтролю
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття
- •4.1. Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
- •4.2. Теоретичні питання до заняття
- •4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті
- •5. Зміст теми
- •7. Рекомендована література
- •Актуальність теми
- •Конкретні цілі
- •3. Базовий рівень підготовки
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття
- •Організація змісту навчального матеріалу синдром подразненого кишківника
- •Клінічна картина
- •Діагностика спк
- •Лікування
- •Виразковий коліт (неспецифічний)
- •Клінічна картина
- •За перебігом:
- •За розповсюдженістю процесу:
- •За ступенем важкості:
- •За стадіями захворювання:
- •Ускладнення:
- •Лікування
- •Хвороба крона
- •Класифікація
- •Діагностика хк
- •Диференціальна діагностика
- •Лікування
- •Профілактика
- •7. Рекомендована література
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
- •4.1 Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
- •4.2 Теоретичні питання до заняття
- •4.3 Практичні заняття, які виконуються на занятті
- •5. Зміст теми
- •Ультразвукові ознаки хронічного панкреатиту
- •6. Література.
- •Актуальність теми
- •Конкретні цілі
- •3. Базовий рівень підготовки
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття
- •Організація змісту навчального матеріалу інтестинальні ензимопатії
- •Класифікація ензимопатій тонкої кишки
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Найхарактерніші ознаки «типової» целіакії
- •Найпоширеніші прояви целіакії
- •Асоційована та супутня патологія
- •Діагностика
- •Діагностичні критерії
- •Ускладнення целіакії
- •Диференційна діагностика целіакії
- •Діагностичні етапи
- •Критерії ефективності лікування
- •Дисахаридазна недостатність
- •Етіологія та патогенез
- •Діагностика
- •Лікування
- •Класифікація й приклади формулювання діагнозу
- •Діагностика
- •Диференційна діагностика
- •Лікування
- •Корекція метаболичних порушень
- •2. Корекція електролітних порушень
- •3. Корекція вітамінних порушень
- •4. Корекція анемії
- •Критерії ефективності й тривалість лікування
- •Профілактика
- •7. Рекомендована література
Ультразвукові ознаки хронічного панкреатиту
Стадії хронічного панкреатиту |
Ознаки |
Рання |
|
Пізня |
|
Ендоскопічна ультрасонографія (ЕУС) проводиться не через черевну стінку, а через шлунок і 12-ти палу кишку; дозволяє виявити структуру паренхіми, стан протокової системи, провести диференційну діагностику з раком підшлункової залози, оцінити розміри парапанкеатичних лімфовузлів, виявити конкременти протокової системи підшлункової залози, холедоха і великого дуоденального сосочка.
Комп’ютерна томографія (КТ) дає можливість, діагностувати ускладнення хронічного панкреатиту (кальцифікація, псевдокісти, ураження сусідніх органів, атрофія паренхіми підшлункової залози і малігнізація).
Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХГП) дозволяє виявити стеноз гострого панкреатиту і визначити локалізацію обструкції, структурні зміни дрібних проток, внутрішньопротокові кальцинати і білкові пробки, а також патологію холедоха (стріктури, холедохолітіаз).
Диференціальна діагностика проводиться з іншими захворюваннями, які супроводжуються абдомінальним болем: з пептичною виразкою шлунку і 12-палої кишки, холециститом, кишковою непрохідністю, абдомінальним ішемічним синдромом, ІХС, раком підшлункової залози, в тому числі із захворюваннями, які супроводжуються гіперамілаземією, гіперліпазамією (апендицитом, позаматковою вагітністю, кишковою непрохідністю, нирковою недостатністю).
Лікування.
Дієта при хронічному панкреатиті направлена на максимальне зниження продукції панкреатичного соку. При загостренні важкого ступеня з гіперферментемією в перші 3-5 днів призначають голод, а далі 5-й стіл за М.І.Певзнером.
Задачі консервативної терапії хронічного панкреатиту:
Купування больового синдрому і запобігання подальшого розвитку набряково-інтерстиціальної стадії панкреатиту для уникнення хірургічних ускладнень.
Зменшення інтоксикації, яка приводить до мультіорганних пошкоджень.
Ліквідація екзо- і ендокринної недостатності підшлункової залози.
Створення функціонального спокою підшлункової залози і підготовка органу до функціональних навантажень.
Попередження рецидивів при існуванні причинного фактору.
Купування больового синдрому: 50% р-н анальгіну і 2% р-н папаверину гідро хлориду по 2 мл або 5 мл баралгіну в/м. Відсутність ефекту є показом до в/в введення нейролептиків 2,5-5 мг, дроперідолу разом із 0,05-0,1 мг фентанілу. Якщо больовий напад не купується, призначають наркотики. Функціональний спокій підшлункової залози досягається максимальною блокадою шлункової секреції, при цьому знижується синтез природних стимуляторів активності підшлункової залози –холецистокініну і секретину.
З цією метою застосовують інгібітори протонової помпи (пантопразол, рабепразол, ланзопразол, омепразол), а також Н2-гістаміноблокатори (фалютидин). Корекція відтоку секрету підшлункової залози проводиться за допомогою ендоскопічної терапії (якщо порушення органічного характеру) і медикаментозними впливами (при функціональному характері).
При вираженому больовому синдромі призначають інгібітори протеаз: контрікал 20 000-100 000 ОД, тразілол 50 000-100 000 ОД, гордокс до 100 000 ОД в/в крапельно).
Слабкою спазмолітичною дією щодо сфінктера Одді володіють: нош-па, папаверин, блокатори Ca++ каналів (дицетел, спазмомен); більш вираженою - холінолітики (атропін,гастроценін), ксантини (еуфілін), нітрати. Оптимальним спазмолітиком є мебеверін (дуспаталін), який у 20-40 разів ефективніше від папаверину релаксує сфінктер Одді.
Синтетичний аналог соматостатину – октраотид володіє потужним впливом на зменшення тиску в протоковій системі підшлункової залози за рахунок безпосереднього зниження функціональної активності органу, а також за рахунок зменшення шлункової секреції (пригнічує продукцію гастрину); призначають по 100 мкг 3 р./добу 3-5 днів підшкірно або в/в крапельно на фізіологічному розчині.
Панкреатичні ферменти призначають для купування болю (за принципом зворотного зв’язку) і в якості замісної терапії при екскреторній панкреатичній недостатності.
Групи ферментних препаратів:
екстракти слизової оболонки шлунку – діюча речовина пепсин (або мін, пепсидил);
панкреатичниі ензими; до складу входять амілаза, ліпаза і трипсин (креон, пангрол, мезім-форте, панкреатин);
комбіновані (панзінорм-форте: ліпаза, амілаза, трипсин, хімотрипсин, холева кислота і гідро хлориди амінокислот);
ферменти, що містять лактазу (лактаза).
Вимоги до ферментних препаратів для лікування хронічного панкреатиту:
Вміст ліпази на 1 прийом їжі до 30 000 ОД.
Наявність оболонки, яка захищає ферменти від перетравлювання шлунковим соком.
Малий розмір часток, які складають препарат (менше 2 мм).
Швидке вивільнення ферментів у верхніх відділах тонкої кишки.
Відсутність жовчних кислот у складі препарату.
Профілактика загострень хронічного панкреатиту: виключення алкоголю, своєчасна санація жовчновивідних шляхів з усуненням дизкінезії, раннє виявлення калькульозного холециститу і своєчасне оперативне лікування. У хворих із доброякісним стенозом великого дуоденального сосочка або термінального відділу загальної жовчної протоки і гирла протоки підшлункової залози проводиться ендоскопічна папілосфінктеротомія.
