- •Міністерство охорони здоров'я україни. Вінницький національний медичний інститут ім. Н.І.Пирогова
- •Вінниця -2009
- •Конкретні цілі.
- •3. Базовий рівень підготовки.
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
- •4.1. Перелік основних термінів і параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття.
- •4.2. Теоретичні питання до заняття.
- •4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті.
- •5.Содержание теми.
- •Печінкова енцефалопатія
- •Патогенез
- •Клінічна картина і діагностика
- •Лікування
- •Вінниця – 2009
- •Актуальність теми
- •Конкретні цілі
- •3. Базовий рівень підготовки
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття
- •Організація змісту навчального матеріалу
- •Клінічна класифікація герх
- •Діагностика герх
- •Профілактика
- •8. Додатки
- •9. Рекомендована література
- •Актуальність теми
- •2. Конкретна мета:
- •3. Базовий рівень підготовки
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття
- •4.1. Орієнтувальна карта для самостійної підготовки студентів
- •4.2. Практичні завдання, які виконуються на занятті.
- •4.3. Теоретичні питання до заняття
- •Лікарські гепатити.
- •Діагностика лікарських уражень печінки
- •Лікування.
- •Рекомендована література.
- •Міністерство охорони здоров’я україні
- •Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)
- •Завдання для самостійної роботи при підготовці до заняття.
- •4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинний засвоїти студент при підготовці до заняття:
- •4.2. Теоретічні питання до заняття:
- •4.3. Практічні завдання, які виконуються на занятті
- •3. Організація змісту навчального матеріалу пептична виразка.
- •Клініка та клінічні варіанти перебігу виразкової хвороби
- •4.2. Практичні завдання, які виконуються на занятті.
- •5.Матеріали для самоконтролю
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття
- •4.1. Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
- •4.2. Теоретичні питання до заняття
- •4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті
- •5. Зміст теми
- •7. Рекомендована література
- •Актуальність теми
- •Конкретні цілі
- •3. Базовий рівень підготовки
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття
- •Організація змісту навчального матеріалу синдром подразненого кишківника
- •Клінічна картина
- •Діагностика спк
- •Лікування
- •Виразковий коліт (неспецифічний)
- •Клінічна картина
- •За перебігом:
- •За розповсюдженістю процесу:
- •За ступенем важкості:
- •За стадіями захворювання:
- •Ускладнення:
- •Лікування
- •Хвороба крона
- •Класифікація
- •Діагностика хк
- •Диференціальна діагностика
- •Лікування
- •Профілактика
- •7. Рекомендована література
- •1. Актуальність теми
- •2. Конкретні цілі
- •4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
- •4.1 Перелік основних термінів, параметрів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття
- •4.2 Теоретичні питання до заняття
- •4.3 Практичні заняття, які виконуються на занятті
- •5. Зміст теми
- •Ультразвукові ознаки хронічного панкреатиту
- •6. Література.
- •Актуальність теми
- •Конкретні цілі
- •3. Базовий рівень підготовки
- •4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття
- •Організація змісту навчального матеріалу інтестинальні ензимопатії
- •Класифікація ензимопатій тонкої кишки
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Найхарактерніші ознаки «типової» целіакії
- •Найпоширеніші прояви целіакії
- •Асоційована та супутня патологія
- •Діагностика
- •Діагностичні критерії
- •Ускладнення целіакії
- •Диференційна діагностика целіакії
- •Діагностичні етапи
- •Критерії ефективності лікування
- •Дисахаридазна недостатність
- •Етіологія та патогенез
- •Діагностика
- •Лікування
- •Класифікація й приклади формулювання діагнозу
- •Діагностика
- •Диференційна діагностика
- •Лікування
- •Корекція метаболичних порушень
- •2. Корекція електролітних порушень
- •3. Корекція вітамінних порушень
- •4. Корекція анемії
- •Критерії ефективності й тривалість лікування
- •Профілактика
- •7. Рекомендована література
Печінкова енцефалопатія
Це, що включає,,,, астериксис (хлопающий тремор) і характерні изменения ЭЭГ.
Енцефалопатія буває гострою і оборотною або хронічною і прогресуючою. У важких випадках розвивається кома і наступає смерть. Гостра енцефалопатія може рецидивувати.
Печінкова енцефалопатія розвивається поволі, єдиними проявами протягом декількох днів або тижнів можуть бути, сонливость і астериксис.
Патогенез
Основні патогенетичні чинники - важка печеночная недостаточность і внутри- і позапечінкове портокавальне шунтування. При цьому токсини, в першу чергу, всмоктавшись в кишечнику, не знешкоджуються в печінці і викликають метаболические нарушения в ЦНС. Окрім аміаку, в розвитку печінкової енцефалопатії можуть брати меркаптаны (кишкові метаболиты метіоніну) участь, короткоцепочечные жирные кислоты і фенолы.
При розвитку енцефалопатії на фоні компенсованого цирроза печени звичайно можна знайти той, що провокує чинник. Найчастіший з них -, при якому в кишечнику накопичуються аммиак і інші азотисті з'єднання, які потім поступають в кров. Те ж відбувається і при повышенном употреблении белка. У обох випадках азотисті з'єднання утворюються бактеріями товстої кишки.
Викликати енцефалопатію можуть электролитные нарушения і, особливо гипокалиемический алкалоз на тлі передозування, блювота або після лапароцентеза з видаленням великого об'єму рідини. При алкалозе рівновага між аммиаком і іонами аммония зміщується у бік аміаку; неіонізований аміак вільно проникає через гематоэнцефалический бар'єр і накопичується в ЦНС. Крім того, гипокалиемия безпосередньо стимулює в нирках.
Гипоксияі прийом, бензодиазепинов і інших препаратів, пригноблюючих ЦНС, можуть провокувати або посилювати енцефалопатію. Інші провокуючі чинники -,, обструкція позапечінкових жовчних шляхів, а також операції.
Клінічна картина і діагностика
Прояви печінкової енцефалопатії різноманітні; можливі будь-які неврологічні симптоми, зокрема осередкові. При гострій енцефалопатії після усунення провокуючого чинника і відновлення функції печінки неврологічні порушення зникають, але при хронічній енцефалопатії вони можуть стати необоротними і прогресувати. Часто розвивається, що обважнює стан хворого і підвищує летальність, як при гострій, так і при хронічній енцефалопатії.
Печінкова енцефалопатія вірогідна за наявності наступних ознак:
- нарушение сознания і, що прогресує від снижения памяти до сопора і комы;
- мінливі поєднання неврологічних симптомів -,,, патологических разгибательных рефлексов і, зрідка эпилептических припадков;
- медленный (2-5 Гц) симметричный высокоамплитудный ритм на ЭЭГ (часта, але неспецифічна ознака).
Один з ранніх симптомів печінкової енцефалопатії - нарушение цикла сон-бодрствование. Крім того, можуть спостерігатися дневная сонливость. На різних стадіях печінкової енцефалопатії може з'являтися печеночный запах - специфічний затхлий запах повітря, що видихається, і сечі; вважається, що так пахнуть меркаптаны.
Зміни біохімічних показників неспецифічні; на користь енцефалопатії може говорити підвищення рівня аммиака в поєднанні з характерною клінічною картиною.
