Критерії ефективності лікування

Зникнення клінічної симптоматики, нормалізація лабораторних показників і морфологічного стану слизової оболонки тонкого кишечнику, зникнення АГА, ЕМА й антитіл до тканинної трансглютамінази.

Тривалість лікування

Дотримання аглютенової дієти протягом всього життя.

Дисахаридазна недостатність

Зниження активності або відсутність однієї або декількох дисахаридаз вродженого або набутого характеру призводить до порушення перетравлення їжі та розвитку дисахаридазо-дефіцитних ентеропатій.

Етіологія та патогенез

Дисахариди гідролізуються специфічни­ми ферментами слизової оболонки тонкої кишки - дисахаридазами, що поділяються на α-глюкозидази (сахараза, трегалаза, ізомальтаза), та β-галактозидази (лактаза, целобіаза). Такі дисахаридази, як ізомальтаза, целобіаза розщеплюють дисахариди ізомальтозу та целобіозу на дві молекули глюкози, сахароза (під дією сахарази) розщеплюється на молекулу глюкози та фруктози, лактоза (під дією лактази) - на молекулу глюкози та галактози.

Генетично-детерміновані варіанти дефіциту дисахаридаз успадковуються за аутосомно-рецесивним типом, набуті варіанти розвиваються при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Недостатність лактази (непереносимість лактози) зустріча­ється частіше інших форм дисахаридазної недостатності. При цьому не завжди спостерігається повна відсутність лактази в слизовій оболонці тонкої кишки, активність ферменту може бути знижена в тій чи іншій мірі. В цих випадках невеликі кількості молока переносяться добре, а значні викликають про­носи та болі в животі. Відомо, що гідроліз лактози посилює всмоктування кальцію, навіть при дефіциті вітаміну D. У зв'яз­ку з цим при гіполактазії можливе зменшення всмоктування кальцію, що може призводити до патологічного зменшення кісткової тканини. Останнім часом з'явились дані про те, що у людей похилого віку значно знижується активність лактази, що супроводжується порушенням всмоктування кальцію з кишеч­ника та розвитком остеопорозу.

Механізм розвитку діареї при лактазній недостатності пов'яза­ний з тим, що нерозщеплена лактоза переміщується у товсту киш­ку, де підлягає гідролізу ферментами бактерій з утворенням молоч­ної та оцтової кислоти з вивільненням водню та діоксиду вуглецю. Внаслідок цього підвищується осмотичний тиск в порожнині ки­шечника, посилюється поступлення води у товсту кишку, збільшується об'єм вмісту, прискорюється пасаж, що призводить до появи одноразових або багаторазових рідких випорожнень.

Первинна недостатність сахарази та ізомальтази (непереносимість сахарози та мальтози) відноситься до досить рідкісних спадкових захворювань. Вторинний дефіцит цих ферментів зустрічається частіше, при цьому ступінь непереносимості за­лежить від ступеня морфологічних змін в слизовій оболонці тонкої кишки.

Дефіцит трегалази (непереносимість трегалози). Єдиним джере­лом трегалази, специфічного ферменту, що розщеплює трегалозу, є гриби. Таким чином, синдром непереносимості їстівних грибів може зустрічатись у здорових людей та бути пов'язаним з первин­ною недостатністю кишечної трегалази, що пов'язана з генетич­ними факторами, які проявляються у різні періоди життя.

Клініка

Клінічна картина практично однакова при різних видах дисахаридазної недостатності, відмінності полягають лише в тому, що синдром порушення травлення викликають ті продукти, гідроліз яких не відбувається через відсутність відпо­відного ферменту Найбільш частими симптомами спадкової дисахаридазодефіцитної ентеропатії є відчуття переповнення, бурчання, здуття живота, інтенсивні болі в животі, інколи блю­вання, однак основним симптомом є осмотична діарея, вона проявляється тяжким водянистим проносом (поліфекалія), що виникає через 30 хвилин - декілька годин після вживання ди­сахариду, який погано переноситься. Можуть спостерігатись такі позакишкові прояви, як загальна слабкість, пітливість, озноб, головний біль, головокружіння, тахікардія, інколи біль в ділянці серця та екстрасистолія. При дефіциті лактази можуть спостерігатись ознаки остеопорозу.