- •Уаан, директор Інституту біології тварин уаан
- •1. Міжнародна система одиниць вимірювання
- •2. Дослідження білкового обміну
- •2.1. Визначення загального білка в сироватці крові рефрактометричним методом
- •2.2. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.2.1. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.3. Визначення загальної кількості імуноглобулінів
- •2.3.1. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у сироватці крові
- •2.4. Колоїдно-осадові проби
- •2.4.1. Сулемова проба (за Грінстедом)
- •2.4.2. Проба з розчином міді сульфату (за Постніковим в.С.)
- •2.3.2. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у молозиві
- •2.4.3. Формолова проба
- •2.4.4. Проба Вельтмана (в модифікації Тейфля)
- •2.4.5. Коагуляційна стрічка Вельтмана
- •2.4.6. Цинк-сульфатна проба
- •2.4.7. Тимолова проба
- •2.5. Залишковий азот
- •2.5.1. Колориметричний метод визначення залишкового
- •2.5.2. Визначення сечовини в сироватці крові
- •2.5.3. Визначення сечовини у сироватці крові та сечі (за Марш)
- •2.5.4. Визначення сечової кислоти в сироватці крові
- •2.6. Визначення креатиніну
- •2.6.1. Визначення креатиніну за колірною реакцією Яффе
- •2.6.2. Визначення креатиніну в сироватці крові за колірною
- •3. Дослідження ліпідного обміну
- •3.1. Визначення загального холестеролу за методом Златкіс-Зака
- •3.2. Визначення загального холестеролу за методом Ілька
- •3.3. Визначення кетонових тіл у крові йодометричним методом
- •3.3.1. Визначення загальної кількості кетонових тіл
- •3.3.2. Визначення ацетону і ацетооцтової кислоти
- •3.3.3. Визначення бета-оксимасляної кислоти
- •4. Дослідження обміну вуглеводів
- •4.1. Визначення глюкози за колірною реакцією з орто-толуїдином
- •4.2. Визначення глюкози у плазмі крові глюкозо-оксидазним методом
- •4.3. Визначення вмісту хондроїтинсульфатів у сироватці крові
- •5. Ферментодіагностика
- •5.1. Визначення активності аланінамінотрансферази (алт) і аспартатамінотрансферази (аст)
- •5.2. Визначення активності гамма-глутамілтранспептидази (ггтп) в сироватці крові
- •5.3. Визначення α-амілази (за методом Каравея)
- •5.4. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.5. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.6. Визначення активності загальної лужної фосфатази
- •Розрахунок проводять за формулою:
- •5.7. Визначення активності термостабільної лужної фосфатази
- •5.8. Визначення активності кишкового ізоферменту лужної фосфатази
- •6. Дослідження кислотно-основного балансу
- •6.1. Визначення лужного резерву крові дифузійним методом
- •7. Дослідження пігментного обміну
- •7.1. Визначення білірубіну в сироватці крові (за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа у модифікації Левченка в.І., Влізла в.В., 1988)
- •7.2. Визначення білірубіну за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа
- •7.3. Визначення кількості гемоглобіну в крові геміглобінціанідним методом
- •8. Дослідження обміну вітаміну а
- •8.1. Визначення вітаміну а та каротину в сироватці
- •9. Дослідження обміну макро- і мікроелементів
- •9.1. Визначення загального кальцію в реакції з кальційарсеназо ііі
- •9.2. Визначення неорганічного фосфору
- •9.2.1. Визначення неорганічного фосфору в сироватці крові
- •Значення вітаміну d в гомеостазі кальцію та фосфору
- •9.3. Визначення магнію в сироватці крові
- •9.4. Визначення магнію методом атомно-абсорбційної
- •9.5. Визначення хлоридів у сироватці крові
- •9.6. Визначення натрію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.7. Визначення калію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.8. Визначення заліза
- •9.8.1. Визначення заліза в сироватці крові
- •9.8.2. Визначення заліза методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.9. Визначення міді
- •9.9.1. Визначення міді в сироватці крові
- •9.9.2. Визначення міді методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.10. Визначення цинку
- •9.10.1. Визначення цинку методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •Додатки
- •Коефіцієнти перерахунку “старих” одиниць в одиниці
- •Перерахунок одиниць активності ферментів
- •Вступ ……………………………………………………...................................3
- •2. Дослідження білкового обміну …………………......................8
- •Біохімічні методи дослідження крові тварин Методичні рекомендації
- •09117, Біла Церква, Соборна площа, 8/1, тел. 3-11-01.
- •09112, М. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 22
- •Методи дослідження крові тварин
3.1. Визначення загального холестеролу за методом Златкіс-Зака
Принцип методу. Холестерол та його ефіри у присутності сірчаної та оцтової кислот і хлорного заліза утворюють забарвлений комплекс, який має максимум поглинання при довжині хвилі 510–560 нм.
Обладнання: фотоелектроколориметр (КФК-2, КФК-3), пробірки, піпетки.
Реактиви: 1) 0,2 %-ний розчин хлорного заліза (FeCl3 × 6H2O) в льодяній (99,9 %-ній) оцтовій кислоті (СН3СООН), чда (реагент 1);
2) концентрована сірчана кислота, ч (реагент 2);
3) стандарт холестеролу, чда (5,17 ммоль/л). 210 мг 95 %-ного холестеролу/100 мл концентрованої льодяної оцтової кислоти.
Використовують набір реактивів НВФ “Simko Ltd” (м. Львів).
Хід визначення. До 0,02 мл сироватки крові додають 1,0 мл реагенту 1 і 0,7 мл реагенту 2. Вміст ретельно перемішують і витримують 15 хв при кімнатній температурі. Аналогічно обробляють 0,02 мл стандарту холестеролу і контроль – 0,02 мл дистильованої води. Визначають оптичну густину проби і стандарту в кюветі 0,5 см при довжині хвилі 510–560 нм проти контролю.
Розрахунок умісту холестеролу проводять за формулою:
холестерол
(ммоль/л) =
де Е дп – екстинція дослідної проби; Е ст – екстинція стандартного розчину;
5,17 – концентрація холестеролу у стандартному розчині.
Приклад. Екстинція дослідної проби – 0,328.
Екстинція стандартного розчину (5,17 ммоль/л) – 0,454.
Концентрація холестеролу в досліджуваній пробі буде складати:
(0,328 5,17) : 0,454 = 3,73 ммоль/л
При вмісті холестеролу більше 10 ммоль/л сироватку крові необхідно розбавити ізотонічним розчином NaCl 1:1, аналіз провести повторно, а результат помножити на 2. Не можна досліджувати гемолізовану сироватку і проби з високим умістом білірубіну.
Стабільність досліджуваних зразків. Холестерол у досліджуваних пробах зберігається до 24-х годин при кімнатній температурі, до 72-х годин при 2–8 °С, до 6 місяців у замороженому стані.
Примітки: 1. Реагенти 1 і 2 містять концентровані розчини сірчаної і оцтової кислот.
2. При потраплянні на шкіру промити великою кількістю дистильованої води.
3.2. Визначення загального холестеролу за методом Ілька
Принцип методу. Холестерол у присутності суміші льодяної оцтової кислоти, оцтового ангідриду і сірчаної кислоти перетворюється у сполуку зеленого кольору, інтенсивність забарвлення якої пропорційна вмісту холестеролу.
Обладнання: КФК-2, КФК-3 або спектрофотометр; термостат; пробірки; мірні піпетки на 0,1 і 5 мл.
Реактиви: 1) льодяна оцтова кислота, ч; оцтовий ангідрид, хч; концентрована сірчана кислота, хч, чда. При змішуванні інгредієнтів (співвідношення 1:5:1) не допускати нагрівання суміші, тому колбу, у якій готують реактив, поміщають у посуд із льодом, а сірчану кислоту додають в останню чергу по краплях, постійно перемішуючи. Суміш має бути прозорою або з жовтуватим відтінком (довго зберігається у холодильнику);
2) стандартний розчин холестеролу (100 мг холестеролу в 100 мл хлороформу), хлороформ фарм.
Використовують набір реактивів НВП "Реагент" (м. Дніпропетровськ).
Хід визначення. До 2 мл реактиву 1 додають 0,1 мл негемолізованої сироватки крові, струшують і поміщають у термостат на 20 хв при температурі +37 °С. Рідину колориметрують на спектрофотометрі при довжині хвилі 650–660 нм у кюветі на 0,5 см проти контролю (2 мл розчину 1 і 0,1 мл дистильованої води).
Розрахунок проводять за калібрувальним графіком. Робочий розчин холестеролу готують розведенням стандартного розчину в 10 разів (10 мл стандартного розчину + 90 мл хлороформу). 1 мл робочого розчину містить 0,1 мг холестеролу. Потім у пробірки вносять по 0,1; 0,25; 0,50; 1; 1,5; 2; 2,5 і 3 мл робочого розчину, що відповідає 0,01; 0,025; 0,05; 0,10; 0,15; 0,20; 0,25 і 0,30 мг холестеролу. У дев’яту пробірку вносять 1 мл хлороформу. Пробірки поміщають у водяну баню для випаровування хлороформу; додають до них по 2 мл реактиву 1 і далі колориметрують, як описано вище.
Примітка. При постановці реакції використовувати абсолютно чисті і сухі піпетки та пробірки. Співвідношення інгредієнтів розраховане так, що білки сироватки крові не випадають в осад. Поява помутніння може виникати тільки при наявності води у реактиві або посуді.
Діагностичне значення. З діагностичною метою в сироватці (плаз-мі) крові визначають загальний холестерол, ефіри холестеролу, -ліпопротеїни (ЛПНГ), -ліпопротеїни (ЛПВГ). Уміст холестеролу в сироватці крові високопродуктивних корів становить 2,3–4,0 ммоль/л (Сахнюк В.В., 2004), дрібної рогатої худоби – 1,6–3,6; свиней – 1,6–2,9 ммоль/л. значні вікові зміни вмісту холестеролу виявлені у лошат: кількість його зменшується з 13–30 ммоль/л в одноденному віці до 4,8–19,0 – у місячному і 3,5–6,0 ммоль/л – в 6–12-місячному (Головаха В.І., 2003). У сироватці крові кобил уміст холестеролу становить 2,5–5,5 ммоль/л. У нормі частка ефірозв’язаного холестеролу в сироватці крові тварин становить 70–80 %, у птиці – 60 –70 % від його загальної кількості.
Підвищення концентрації холестеролу в сироватці крові (гіперхолестеролемія) спостерігається при споживанні тваринами надлишку вуглеводів і жирів, при вагітності, гіперліпідемії, захворюваннях печінки з порушенням процесів утворення жовчних кислот, оскільки вони синтезуються з холестеролу (гепатит, гепатодистрофія), та жовчовиділення (холестаз), при гломерулонефриті, ліпоїдному нефрозі, хронічній нирковій недостатності, пухлинах підшлункової залози, кетозі, цукровому діабеті, гіпотиреозі, подагрі. При гіперліпідемії створюються умови для значного ендогенного синтезу холестеролу. Холестаз супроводжується зменшенням екскреції жовчі, внаслідок чого знижується виділення холестеролу. При гломерулонефриті та нирковій недостатності, можливо, зменшується виділення холестеролу із сечею. При кетозі та цукровому діабеті гіперхолестеролемія пов’язана з посиленням ліпогенезу та глюконеогенезу, утворенням проміжних продуктів, що можуть використовуватися для синтезу ендогенного холестеролу. Для гіпотиреозу характерним є зниження енергетичного обміну. Цим самим пояснюється вікова динаміка вмісту холестеролу. Вважають, що гіперхолестеролемія є вірогідним фактором, який вказує на розвиток атеросклерозу. У людини високий ризик розвитку коронарного склерозу виникає при рівні холестеролу, що перевищує у віці 20–29 років 5,69 ммоль/л, 30–39 років – 6,21, старше 40 років – 6,72 ммоль/л.
Зменшення концентрації холестеролу (гіпохолестеролемія) в сироватці крові спостерігається при тривалому дефіциті в раціонах жирів, вуглеводів, гепатиті, гепатодистрофії, цирозі печінки та гіпотиреозі.
