- •Уаан, директор Інституту біології тварин уаан
- •1. Міжнародна система одиниць вимірювання
- •2. Дослідження білкового обміну
- •2.1. Визначення загального білка в сироватці крові рефрактометричним методом
- •2.2. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.2.1. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.3. Визначення загальної кількості імуноглобулінів
- •2.3.1. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у сироватці крові
- •2.4. Колоїдно-осадові проби
- •2.4.1. Сулемова проба (за Грінстедом)
- •2.4.2. Проба з розчином міді сульфату (за Постніковим в.С.)
- •2.3.2. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у молозиві
- •2.4.3. Формолова проба
- •2.4.4. Проба Вельтмана (в модифікації Тейфля)
- •2.4.5. Коагуляційна стрічка Вельтмана
- •2.4.6. Цинк-сульфатна проба
- •2.4.7. Тимолова проба
- •2.5. Залишковий азот
- •2.5.1. Колориметричний метод визначення залишкового
- •2.5.2. Визначення сечовини в сироватці крові
- •2.5.3. Визначення сечовини у сироватці крові та сечі (за Марш)
- •2.5.4. Визначення сечової кислоти в сироватці крові
- •2.6. Визначення креатиніну
- •2.6.1. Визначення креатиніну за колірною реакцією Яффе
- •2.6.2. Визначення креатиніну в сироватці крові за колірною
- •3. Дослідження ліпідного обміну
- •3.1. Визначення загального холестеролу за методом Златкіс-Зака
- •3.2. Визначення загального холестеролу за методом Ілька
- •3.3. Визначення кетонових тіл у крові йодометричним методом
- •3.3.1. Визначення загальної кількості кетонових тіл
- •3.3.2. Визначення ацетону і ацетооцтової кислоти
- •3.3.3. Визначення бета-оксимасляної кислоти
- •4. Дослідження обміну вуглеводів
- •4.1. Визначення глюкози за колірною реакцією з орто-толуїдином
- •4.2. Визначення глюкози у плазмі крові глюкозо-оксидазним методом
- •4.3. Визначення вмісту хондроїтинсульфатів у сироватці крові
- •5. Ферментодіагностика
- •5.1. Визначення активності аланінамінотрансферази (алт) і аспартатамінотрансферази (аст)
- •5.2. Визначення активності гамма-глутамілтранспептидази (ггтп) в сироватці крові
- •5.3. Визначення α-амілази (за методом Каравея)
- •5.4. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.5. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.6. Визначення активності загальної лужної фосфатази
- •Розрахунок проводять за формулою:
- •5.7. Визначення активності термостабільної лужної фосфатази
- •5.8. Визначення активності кишкового ізоферменту лужної фосфатази
- •6. Дослідження кислотно-основного балансу
- •6.1. Визначення лужного резерву крові дифузійним методом
- •7. Дослідження пігментного обміну
- •7.1. Визначення білірубіну в сироватці крові (за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа у модифікації Левченка в.І., Влізла в.В., 1988)
- •7.2. Визначення білірубіну за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа
- •7.3. Визначення кількості гемоглобіну в крові геміглобінціанідним методом
- •8. Дослідження обміну вітаміну а
- •8.1. Визначення вітаміну а та каротину в сироватці
- •9. Дослідження обміну макро- і мікроелементів
- •9.1. Визначення загального кальцію в реакції з кальційарсеназо ііі
- •9.2. Визначення неорганічного фосфору
- •9.2.1. Визначення неорганічного фосфору в сироватці крові
- •Значення вітаміну d в гомеостазі кальцію та фосфору
- •9.3. Визначення магнію в сироватці крові
- •9.4. Визначення магнію методом атомно-абсорбційної
- •9.5. Визначення хлоридів у сироватці крові
- •9.6. Визначення натрію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.7. Визначення калію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.8. Визначення заліза
- •9.8.1. Визначення заліза в сироватці крові
- •9.8.2. Визначення заліза методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.9. Визначення міді
- •9.9.1. Визначення міді в сироватці крові
- •9.9.2. Визначення міді методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.10. Визначення цинку
- •9.10.1. Визначення цинку методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •Додатки
- •Коефіцієнти перерахунку “старих” одиниць в одиниці
- •Перерахунок одиниць активності ферментів
- •Вступ ……………………………………………………...................................3
- •2. Дослідження білкового обміну …………………......................8
- •Біохімічні методи дослідження крові тварин Методичні рекомендації
- •09117, Біла Церква, Соборна площа, 8/1, тел. 3-11-01.
- •09112, М. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 22
- •Методи дослідження крові тварин
2.5. Залишковий азот
У живому організмі одночасно з процесом біосинтезу білка (асиміляція) відбувається протилежний процес – розщеплення білків (дисиміляція), який значно посилюється при розвитку патологічних явищ. Кінцевими результатами метаболізму білка є сечовина, креатин, креатинін, сечова кислота, аміак, індикан, глутамін, окремі амінокислоти, які складають фракцію так званих небілкових азотистих компонентів крові. Азот перерахованих азотовмісних речовин називається залишковим азотом крові (ЗА). Така назва зумовлена тим, що згадана фракція компонентів крові належить до азотистих речовин, які залишаються в плазмі крові після додавання до неї трихлороцтової кислоти і випадання білка в осад. Найбільш вагомою складовою частиною є азот сечовини, який у нормі становить близько 50 % усього ЗА (якщо розрахунок виконують у мг в 100 мл сироватки крові).
Сечовина є кінцевим продуктом обміну білків, основним складником ЗА крові у ссавців. Вона становить 80–90 % усіх азотистих речовин сечі. За добу із сечею людини виділяється 25–35 г сечовини. Сечовина (NH2-CO-NH2) утворюється здебільшого в орнітиновому циклі в печінці та частково – у нирках (цикл Кребса-Хенселяйта).
2.5.1. Колориметричний метод визначення залишкового
азоту в сироватці крові
Принцип методу. Досліджувану речовину спалюють у пробірці в присутності сірчаної кислоти, після чого додають реактив Неслера, який утворює з аміаком жовте забарвлення, інтенсивність якого порівнюють зі стандартом.
Обладнання: КФК-2, КФК-3, центрифуга, пробірки, піпетки, скляні палички.
Реактиви: 1) 20 %-ний розчин трихлороцтової кислоти (ТХОК), ч;
2) концентрована сірчана кислота, чда, хч;
3) 50 %-ний розчин водню перекису;
4) 50 %-ний розчин натрію гідроокису, чда;
5) реактив Неслера, чда;
6) амоній сірчанокислий, хч.
Хід визначення. У центрифужну пробірку вносять 0,6 мл 20 %-ного розчину ТХОК, 2,2 мл дистильованої води та 0,2 мл сироватки крові. Суміш ретельно перемішують скляною паличкою, центрифугують при 3000 об 5–10 хв. Відбирають у високі лабораторні пробірки 1 мл прозорого безбілкового фільтрату, додають 3 краплі концентрованої сірчаної кислоти і 3 краплі пергідролю. Одночасно готують конт-рольний розчин (у високу пробірку вносять 3 краплі концентрованої сірчаної кислоти і 3 краплі пергідролю). Після цього всі пробірки поміщають у нагріту пісочну баню на 60–70 хв до повного спалювання вмісту: у пробірках має залишитися лише одна крапля рідини. Пробірки виймають, охолоджують на повітрі і додають по 10 мл дистильованої води, 4 краплі 50 %-ного розчину натрію гідроокису і 0,5 мл реактиву Неслера. Вміст дослідних пробірок забарвлюється в жовтий колір. Контроль має бліде забарвлення. Через 5 хв проби колориметрують при довжині хвилі 470 нм проти контролю в кюветі завширшки 10 мм.
За показниками приладу і калібрувальною кривою знаходять кіль-кість залишкового азоту в досліджуваній пробі.
Розрахунок кількості залишкового азоту в пробі проводять за фор-мулою:
залишкового
азоту в 100 мл сироватки крові,
де А – знайдена за калібрувальною кривою кількість азоту в досліджуваній пробі (1 мл фільтрату). Для переведення в ммоль/л необхідно одержаний результат поділити на коефіцієнт 1,4.
Побудова калібрувальної кривої. Готують ряд розведень амонію сірчанокислого від 10 до 100 мкг азоту в 10 мл (табл. 11). До кожного розведення додають 4 краплі 50 %-ного розчину натрію гідроокису і 0,5 мл реактиву Неслера.
Таблиця 11 – Схема побудови калібрувального графіку
Розчин |
Контроль |
Пробірки |
||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
||
Стандартний розчин (NH4)2SO3, мл |
– |
0,2 |
0,4 |
0,6 |
0,8 |
1,0 |
Дистильована вода, мл |
10 |
9,8 |
9,6 |
9,4 |
9,2 |
9,0 |
50 %-ний розчин NaOH, краплі |
4 |
4 |
4 |
4 |
4 |
4 |
Реактив Неслера, мл |
0,5 |
0,5 |
0,5 |
0,5 |
0,5 |
0,5 |
