- •Уаан, директор Інституту біології тварин уаан
- •1. Міжнародна система одиниць вимірювання
- •2. Дослідження білкового обміну
- •2.1. Визначення загального білка в сироватці крові рефрактометричним методом
- •2.2. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.2.1. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.3. Визначення загальної кількості імуноглобулінів
- •2.3.1. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у сироватці крові
- •2.4. Колоїдно-осадові проби
- •2.4.1. Сулемова проба (за Грінстедом)
- •2.4.2. Проба з розчином міді сульфату (за Постніковим в.С.)
- •2.3.2. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у молозиві
- •2.4.3. Формолова проба
- •2.4.4. Проба Вельтмана (в модифікації Тейфля)
- •2.4.5. Коагуляційна стрічка Вельтмана
- •2.4.6. Цинк-сульфатна проба
- •2.4.7. Тимолова проба
- •2.5. Залишковий азот
- •2.5.1. Колориметричний метод визначення залишкового
- •2.5.2. Визначення сечовини в сироватці крові
- •2.5.3. Визначення сечовини у сироватці крові та сечі (за Марш)
- •2.5.4. Визначення сечової кислоти в сироватці крові
- •2.6. Визначення креатиніну
- •2.6.1. Визначення креатиніну за колірною реакцією Яффе
- •2.6.2. Визначення креатиніну в сироватці крові за колірною
- •3. Дослідження ліпідного обміну
- •3.1. Визначення загального холестеролу за методом Златкіс-Зака
- •3.2. Визначення загального холестеролу за методом Ілька
- •3.3. Визначення кетонових тіл у крові йодометричним методом
- •3.3.1. Визначення загальної кількості кетонових тіл
- •3.3.2. Визначення ацетону і ацетооцтової кислоти
- •3.3.3. Визначення бета-оксимасляної кислоти
- •4. Дослідження обміну вуглеводів
- •4.1. Визначення глюкози за колірною реакцією з орто-толуїдином
- •4.2. Визначення глюкози у плазмі крові глюкозо-оксидазним методом
- •4.3. Визначення вмісту хондроїтинсульфатів у сироватці крові
- •5. Ферментодіагностика
- •5.1. Визначення активності аланінамінотрансферази (алт) і аспартатамінотрансферази (аст)
- •5.2. Визначення активності гамма-глутамілтранспептидази (ггтп) в сироватці крові
- •5.3. Визначення α-амілази (за методом Каравея)
- •5.4. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.5. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.6. Визначення активності загальної лужної фосфатази
- •Розрахунок проводять за формулою:
- •5.7. Визначення активності термостабільної лужної фосфатази
- •5.8. Визначення активності кишкового ізоферменту лужної фосфатази
- •6. Дослідження кислотно-основного балансу
- •6.1. Визначення лужного резерву крові дифузійним методом
- •7. Дослідження пігментного обміну
- •7.1. Визначення білірубіну в сироватці крові (за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа у модифікації Левченка в.І., Влізла в.В., 1988)
- •7.2. Визначення білірубіну за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа
- •7.3. Визначення кількості гемоглобіну в крові геміглобінціанідним методом
- •8. Дослідження обміну вітаміну а
- •8.1. Визначення вітаміну а та каротину в сироватці
- •9. Дослідження обміну макро- і мікроелементів
- •9.1. Визначення загального кальцію в реакції з кальційарсеназо ііі
- •9.2. Визначення неорганічного фосфору
- •9.2.1. Визначення неорганічного фосфору в сироватці крові
- •Значення вітаміну d в гомеостазі кальцію та фосфору
- •9.3. Визначення магнію в сироватці крові
- •9.4. Визначення магнію методом атомно-абсорбційної
- •9.5. Визначення хлоридів у сироватці крові
- •9.6. Визначення натрію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.7. Визначення калію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.8. Визначення заліза
- •9.8.1. Визначення заліза в сироватці крові
- •9.8.2. Визначення заліза методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.9. Визначення міді
- •9.9.1. Визначення міді в сироватці крові
- •9.9.2. Визначення міді методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.10. Визначення цинку
- •9.10.1. Визначення цинку методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •Додатки
- •Коефіцієнти перерахунку “старих” одиниць в одиниці
- •Перерахунок одиниць активності ферментів
- •Вступ ……………………………………………………...................................3
- •2. Дослідження білкового обміну …………………......................8
- •Біохімічні методи дослідження крові тварин Методичні рекомендації
- •09117, Біла Церква, Соборна площа, 8/1, тел. 3-11-01.
- •09112, М. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 22
- •Методи дослідження крові тварин
9.3. Визначення магнію в сироватці крові
Принцип методу. У лужному розчині магній утворює з індикатором – кальмагітом зафарбований комплекс, який визначають фотометрично при довжині хвилі 520 нм. Колір стабільний. Вплив кальцію усувається введенням у реагуючу суміш ЕДТА.
Обладнання: фотоелектроколориметр (КФК-2, КФК-3) або спек-трофотометр, піпетки на 1; 5 мл, пробірки.
Реактиви: 1) реагент 1 (буферний розчин) – 2-метил-2-аміно-1-пропанол, ч (1 моль/л) – 100 мл;
2) реагент 2 (розчин індикатора) – кальмагіт, хч (500 мкмоль/л) – 100 мл;
3) стандартний розчин магнію (0,823 ммоль/л; 20 мг/л), чда – 1,5 мл.
Використовують набір реактивів НВФ “Simko Ltd” (м. Львів).
Приготування робочого реагенту. В пластиковому посуді змішують один об’єм реагенту 1 з одним об’ємом реагенту 2 і ретельно перемішують. Розчин є стабільним 24 години при кімнатній температурі. Як правило, готують такий об’єм робочого реактиву, який буде використано протягом робочого дня.
Хід визначення. До 3 мл робочого реагенту додають 0,05 мл сироватки крові. Суміш перемішують. Одночасно ставлять калібрувальну пробу (3 мл робочого реагента + 0,05 мл стандарту магнію). Витримують 5 хв при кімнатній температурі і колориметрують при довжині хвилі 520 нм на спек-трофотометрі або фотоелектроколориметрі КФК-3 проти контролю в кюветі з товщиною робочого шару 10 мм.
Контроль. До 3 мл реагенту додають 0,05 мл дистильованої води.
Вміст магнію визначають за формулою:
Магній
(ммоль/л) =
,
де Е досл і Е ст – екстинція дослідної проби та стандартного розчину;
0,823 ммоль/л – концентрація магнію у стандартному розчині.
Наприклад: поглинання дослідної проби – 0,123, а стандартного розчину – 0,151. Вміст магнію у дослідній пробі буде становити: 0,123 × 0,823 / 0,151 = = 0,670 ммоль/л.
Примітка. Об’єми дослідного зразка і реагенту можна пропорційно зменшити або збільшити.
9.4. Визначення магнію методом атомно-абсорбційної
спектрофотометрії
Приготування зразків. Для визначення магнію і кальцію в одній пробі 0,05–0,20 мл сироватки розводять 0,1 %-ним розчином лантану хлориду (LaCl3) у співвідношенні 1:100.
Калібрувальний розчин. Розчини з концентрацією Mg 0,5; 1 та 2 мкг/мл готують на тих же рідинах, що і зразки.
Методика вимірювання. Атомно-абсорбційний спектрофотометр (С-115-М1, AAS 30) готують до роботи згідно з настановою з експлуа-тації приладу.
Розпилення калібрувальних розчинів та зразків виконують в окиснювальне полум’я ацетилен-повітря.
Аналітична довжина хвилі – 285,2 нм; відносна чутливість – 1; ширина щілини – 0,1 нм; сила струму лампи – 5 мА; нижня межа визначення – 0,001 мг/л; діапазон оптимальних концентрацій – 0,05–0,5 мг/л.
Діагностичне значення. Діагноз на гіпомагніємію ставлять з урахуванням умісту неорганічного магнію в сироватці крові. У здорової великої рогатої худоби і коней він коливається в межах від 2 до 3 мг/100 мл (0,82–1,23 ммоль/л), овець – 2–3,5 (0,82–1,44), свиней – 2,5–3,5 (1,03–1,44). Зниження вмісту магнію до 1,5 мг/100 мл (0,62 ммоль/л) і менше є типовим показником пасовищної тетанії корів та гіпомагнієвої тетанії телят. При тяжкому перебізі хвороби вміст магнію знижується до 1,1 мг/100 мл і менше (0,45 ммоль/л і менше).
