- •Уаан, директор Інституту біології тварин уаан
- •1. Міжнародна система одиниць вимірювання
- •2. Дослідження білкового обміну
- •2.1. Визначення загального білка в сироватці крові рефрактометричним методом
- •2.2. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.2.1. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.3. Визначення загальної кількості імуноглобулінів
- •2.3.1. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у сироватці крові
- •2.4. Колоїдно-осадові проби
- •2.4.1. Сулемова проба (за Грінстедом)
- •2.4.2. Проба з розчином міді сульфату (за Постніковим в.С.)
- •2.3.2. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у молозиві
- •2.4.3. Формолова проба
- •2.4.4. Проба Вельтмана (в модифікації Тейфля)
- •2.4.5. Коагуляційна стрічка Вельтмана
- •2.4.6. Цинк-сульфатна проба
- •2.4.7. Тимолова проба
- •2.5. Залишковий азот
- •2.5.1. Колориметричний метод визначення залишкового
- •2.5.2. Визначення сечовини в сироватці крові
- •2.5.3. Визначення сечовини у сироватці крові та сечі (за Марш)
- •2.5.4. Визначення сечової кислоти в сироватці крові
- •2.6. Визначення креатиніну
- •2.6.1. Визначення креатиніну за колірною реакцією Яффе
- •2.6.2. Визначення креатиніну в сироватці крові за колірною
- •3. Дослідження ліпідного обміну
- •3.1. Визначення загального холестеролу за методом Златкіс-Зака
- •3.2. Визначення загального холестеролу за методом Ілька
- •3.3. Визначення кетонових тіл у крові йодометричним методом
- •3.3.1. Визначення загальної кількості кетонових тіл
- •3.3.2. Визначення ацетону і ацетооцтової кислоти
- •3.3.3. Визначення бета-оксимасляної кислоти
- •4. Дослідження обміну вуглеводів
- •4.1. Визначення глюкози за колірною реакцією з орто-толуїдином
- •4.2. Визначення глюкози у плазмі крові глюкозо-оксидазним методом
- •4.3. Визначення вмісту хондроїтинсульфатів у сироватці крові
- •5. Ферментодіагностика
- •5.1. Визначення активності аланінамінотрансферази (алт) і аспартатамінотрансферази (аст)
- •5.2. Визначення активності гамма-глутамілтранспептидази (ггтп) в сироватці крові
- •5.3. Визначення α-амілази (за методом Каравея)
- •5.4. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.5. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.6. Визначення активності загальної лужної фосфатази
- •Розрахунок проводять за формулою:
- •5.7. Визначення активності термостабільної лужної фосфатази
- •5.8. Визначення активності кишкового ізоферменту лужної фосфатази
- •6. Дослідження кислотно-основного балансу
- •6.1. Визначення лужного резерву крові дифузійним методом
- •7. Дослідження пігментного обміну
- •7.1. Визначення білірубіну в сироватці крові (за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа у модифікації Левченка в.І., Влізла в.В., 1988)
- •7.2. Визначення білірубіну за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа
- •7.3. Визначення кількості гемоглобіну в крові геміглобінціанідним методом
- •8. Дослідження обміну вітаміну а
- •8.1. Визначення вітаміну а та каротину в сироватці
- •9. Дослідження обміну макро- і мікроелементів
- •9.1. Визначення загального кальцію в реакції з кальційарсеназо ііі
- •9.2. Визначення неорганічного фосфору
- •9.2.1. Визначення неорганічного фосфору в сироватці крові
- •Значення вітаміну d в гомеостазі кальцію та фосфору
- •9.3. Визначення магнію в сироватці крові
- •9.4. Визначення магнію методом атомно-абсорбційної
- •9.5. Визначення хлоридів у сироватці крові
- •9.6. Визначення натрію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.7. Визначення калію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.8. Визначення заліза
- •9.8.1. Визначення заліза в сироватці крові
- •9.8.2. Визначення заліза методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.9. Визначення міді
- •9.9.1. Визначення міді в сироватці крові
- •9.9.2. Визначення міді методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.10. Визначення цинку
- •9.10.1. Визначення цинку методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •Додатки
- •Коефіцієнти перерахунку “старих” одиниць в одиниці
- •Перерахунок одиниць активності ферментів
- •Вступ ……………………………………………………...................................3
- •2. Дослідження білкового обміну …………………......................8
- •Біохімічні методи дослідження крові тварин Методичні рекомендації
- •09117, Біла Церква, Соборна площа, 8/1, тел. 3-11-01.
- •09112, М. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 22
- •Методи дослідження крові тварин
7.3. Визначення кількості гемоглобіну в крові геміглобінціанідним методом
(за Піменовою Л.М. та Дервізом Г. В.)
Гемоглобін – це дихальний фермент крові, який міститься в еритроцитах і забезпечує транспорт кисню з легень до тканин та вуглекислоти з тканин до легень, входить до складу гемоглобінової буферної системи крові, яка бере участь у регуляції кислотно-основного балансу. Синтезується гемоглобін у червоному кістковому мозку, а руйнується через 110–130 днів життя еритроцитів у клітинах фагоцитувальних мононуклеарів.
Існують фізіологічні й патологічні типи гемоглобіну. До фізіо-логічних відносять гемоглобін А (гемоглобін дорослих) з його трьома видами (Нb А1, Нb А2 i Нb А3) та гемоглобін фетальний (Нb F), який становить основну кількість гемоглобіну плода. Патологічні види гемоглобіну (В, С, D, Е та ін.) виникають у результаті уродженого дефекту синтезу гемоглобіну, вони передаються потомству і є основою розвитку гемоглобінопатій (гемоглобінозів), які можуть бути причиною анемій гемолітичного типу.
Гемоглобін може вступати в сполуки не лише з киснем (оксигемоглобін) та вуглекислотою (карбогемоглобін), але й з іншими газами та речовинами. При сполученні з окисом вуглецю (СО) утворюється карбоксигемоглобін, з нітритами (нітритотоксикоз) – метгемоглобін, а при сполученні з сульфаніламідами – сульфогемоглобін, який також не може транспортувати кисень.
Принцип методу. Гемоглобін при взаємодії з калієм залізосинєродистим і ацетонціангідрином окиснюється в кольоровий геміглобін-ціанід, інтенсивність забарвлення якого пропорційна концентрації гемоглобіну.
Обладнання: КФК-2, КФК-3, пробірки, піпетки мірні на 0,02 мл і 5 мл, колби мірні.
Реактиви: 1) реагент 1 – 5 %-ний розчин NaHCO3, хч; – 100 мл;
2) реагент 2 – 1 %-ний розчин К3[Fe (CN)6], (хч), що містить 2,5 %-ний розчин ацетонціангідрину, чда; – 100 мл;
3) стандартний розчин гемоглобіну – 25 мл.
Використовують набір реактивів НВФ “Simko Ltd”( м. Львів).
Приготування робочого розчину (реактиву Драбкіна): до 1 об’єму реагента 1 додають 1 об’єм реагента 2 і 48 об’ємів дистильованої води. Суміш перемішують і зберігають у колбі з темного скла.
Хід визначення. До 5 мл робочого розчину в пробірку додають 0,02 мл крові і перемішують. Аналогічно готують стандартну пробу. Через 10–15 хв на фотоелектороколориметрі (КФК-2, КФК-3) при довжині хвилі 540 нм (зелений світлофільтр) у кюветі з товщиною робочого шару 10 мм визначають оптичну густину дослідної проби і стандарту проти контрольного розчину (робочий розчин або дистильована вода. За формулою чи калібрувальним графіком визначають уміст гемоглобіну в крові (г/100 мл або г/л):
Гемоглобін (г/100 мл) = (Е досл. : Е ст.) 59,75 251 х 0,001,
де Е досл. – оптична густина дослідної проби; Е ст. – оптична густина стандарту; 59,75 – концентрація геміглобінціаніду в стандартному розчині; 251 – розведення крові, 0,001 – коефіцієнт для перерахунку в г/100 мл.
Для побудови калібрувального графіка готують ряд розведень з різним умістом гемоглобіну (табл. 24).
Таблиця 24 – Розведення гемоглобіну для побудови калібрувального графіка
№ п/п |
Стандартний розчин, мл |
Робочий розчин, мл |
Уміст гемоглобіну в крові, г/л |
1 |
– |
3,0 |
контрольний розчин |
2 |
1,0 |
2,0 |
50,0 |
3 |
2,0 |
1,0 |
100,0 |
4 |
3,0 |
– |
150,0 |
Примітка. Вимірювання проводять проти контрольного розчину
Вміст гемоглобіну в крові тварин різних видів коливається у значних межах (табл. 25).
Таблиця 25 – Уміст гемоглобіну в крові тварин
Вид тварин |
г/100 мл |
г/л |
Вид тварин |
г/100 мл |
г/л |
Велика рогата худоба |
9,5–12,5 |
95–125 |
Качки |
10,0–12,5 |
100–125 |
Вівці |
9,0–13,5 |
90–135 |
Гуси |
9,0–13,5 |
90–135 |
Кози |
10,0–15,0 |
100–150 |
Індики |
7,0–11,0 |
70–110 |
Коні |
9,0–14,0 |
90–140 |
Кролі |
10,5–12,5 |
105–125 |
Свині |
9,0–11,0 |
90–110 |
Норки |
15,0–17,5 |
150–175 |
Собаки |
14,0–21,0 |
140–210 |
Песці |
12,0–17,0 |
120–170 |
Коти |
10,0–14,0 |
100–140 |
Соболі |
13,0–16,0 |
130–160 |
Кури |
8,0–12,0 |
80–120 |
Лисиці сріблясто-чорні |
12,0–16,0 |
120–160 |
Збільшення вмісту гемоглобіну в крові тварин – плейохромія, гіперхромемія – спостерігається при згущенні крові (діарея, утворення ексудатів, транссудатів), серцево-легеневій недостатності і збігається, як правило, зі збільшенням кількості еритроцитів.
Зменшення кількості гемоглобіну – олігохромемія – спостерігається при анеміях різного походження, причиною яких є дефіцит міді, кобальту, заліза, вітамінів В2, В12, Вс, С, кровотечі, посилений гемоліз еритроцитів при піроплазмідозах, лептоспірозі, інфекційній анемії коней, пригнічення функції кісткового мозку різними токсинами.
