- •Уаан, директор Інституту біології тварин уаан
- •1. Міжнародна система одиниць вимірювання
- •2. Дослідження білкового обміну
- •2.1. Визначення загального білка в сироватці крові рефрактометричним методом
- •2.2. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.2.1. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.3. Визначення загальної кількості імуноглобулінів
- •2.3.1. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у сироватці крові
- •2.4. Колоїдно-осадові проби
- •2.4.1. Сулемова проба (за Грінстедом)
- •2.4.2. Проба з розчином міді сульфату (за Постніковим в.С.)
- •2.3.2. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у молозиві
- •2.4.3. Формолова проба
- •2.4.4. Проба Вельтмана (в модифікації Тейфля)
- •2.4.5. Коагуляційна стрічка Вельтмана
- •2.4.6. Цинк-сульфатна проба
- •2.4.7. Тимолова проба
- •2.5. Залишковий азот
- •2.5.1. Колориметричний метод визначення залишкового
- •2.5.2. Визначення сечовини в сироватці крові
- •2.5.3. Визначення сечовини у сироватці крові та сечі (за Марш)
- •2.5.4. Визначення сечової кислоти в сироватці крові
- •2.6. Визначення креатиніну
- •2.6.1. Визначення креатиніну за колірною реакцією Яффе
- •2.6.2. Визначення креатиніну в сироватці крові за колірною
- •3. Дослідження ліпідного обміну
- •3.1. Визначення загального холестеролу за методом Златкіс-Зака
- •3.2. Визначення загального холестеролу за методом Ілька
- •3.3. Визначення кетонових тіл у крові йодометричним методом
- •3.3.1. Визначення загальної кількості кетонових тіл
- •3.3.2. Визначення ацетону і ацетооцтової кислоти
- •3.3.3. Визначення бета-оксимасляної кислоти
- •4. Дослідження обміну вуглеводів
- •4.1. Визначення глюкози за колірною реакцією з орто-толуїдином
- •4.2. Визначення глюкози у плазмі крові глюкозо-оксидазним методом
- •4.3. Визначення вмісту хондроїтинсульфатів у сироватці крові
- •5. Ферментодіагностика
- •5.1. Визначення активності аланінамінотрансферази (алт) і аспартатамінотрансферази (аст)
- •5.2. Визначення активності гамма-глутамілтранспептидази (ггтп) в сироватці крові
- •5.3. Визначення α-амілази (за методом Каравея)
- •5.4. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.5. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.6. Визначення активності загальної лужної фосфатази
- •Розрахунок проводять за формулою:
- •5.7. Визначення активності термостабільної лужної фосфатази
- •5.8. Визначення активності кишкового ізоферменту лужної фосфатази
- •6. Дослідження кислотно-основного балансу
- •6.1. Визначення лужного резерву крові дифузійним методом
- •7. Дослідження пігментного обміну
- •7.1. Визначення білірубіну в сироватці крові (за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа у модифікації Левченка в.І., Влізла в.В., 1988)
- •7.2. Визначення білірубіну за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа
- •7.3. Визначення кількості гемоглобіну в крові геміглобінціанідним методом
- •8. Дослідження обміну вітаміну а
- •8.1. Визначення вітаміну а та каротину в сироватці
- •9. Дослідження обміну макро- і мікроелементів
- •9.1. Визначення загального кальцію в реакції з кальційарсеназо ііі
- •9.2. Визначення неорганічного фосфору
- •9.2.1. Визначення неорганічного фосфору в сироватці крові
- •Значення вітаміну d в гомеостазі кальцію та фосфору
- •9.3. Визначення магнію в сироватці крові
- •9.4. Визначення магнію методом атомно-абсорбційної
- •9.5. Визначення хлоридів у сироватці крові
- •9.6. Визначення натрію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.7. Визначення калію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.8. Визначення заліза
- •9.8.1. Визначення заліза в сироватці крові
- •9.8.2. Визначення заліза методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.9. Визначення міді
- •9.9.1. Визначення міді в сироватці крові
- •9.9.2. Визначення міді методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.10. Визначення цинку
- •9.10.1. Визначення цинку методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •Додатки
- •Коефіцієнти перерахунку “старих” одиниць в одиниці
- •Перерахунок одиниць активності ферментів
- •Вступ ……………………………………………………...................................3
- •2. Дослідження білкового обміну …………………......................8
- •Біохімічні методи дослідження крові тварин Методичні рекомендації
- •09117, Біла Церква, Соборна площа, 8/1, тел. 3-11-01.
- •09112, М. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 22
- •Методи дослідження крові тварин
9.2. Визначення неорганічного фосфору
У крові фосфор міститься у вигляді органічних та неорганічних сполук. Органічний фосфор зв’язаний з білками та ліпідами. У клінічній практиці діагностичне значення має визначення неорганічного фосфору, яке здійснюють реакціями з ванадат-молібденовим реактивом (за Пулсом у модифікації Коромислова В.Ф. і Кудрявцевої Л.А.) та з аскорбіновою кислотою (у модифікації Івановського С.А.). При зберіганні сироватки крові органічний фосфор розкладається зі збіль-шенням неорганічного. Щоб уникнути помилки при дослідженні, необхідно проводити аналіз лише свіжої сироватки крові або одержувати її безбілковий фільтрат після додавання трихлороцтової кислоти.
9.2.1. Визначення неорганічного фосфору в сироватці крові
(за методом УФ-детекції фосфомолібдатного комплексу)
Принцип методу. Неорганічний фосфор реагує з молібдатом амонію з утворенням фосфомолібдатного комплексу, що має максимум поглинання, величина якого пропорційна концентрації неорганічного фосфору.
Обладнання: КФК-2, КФК-3, піпетки на 0,2; 5 мл, пробірки.
Реактиви: 1) молібденовий реактив – 0,39 М амоній молібденовокислий у 0,21М Н2SO4 за присутності поверхнево-активних речовин;
2) стандартний розчин фосфору (50 мкг/мл) у вигляді КН2РО4).
Використовують набір реактивів НВФ "Simko Ltd" (м. Львів).
Хід визначення. До 0,1 мл дослідної проби сироватки крові додають 3,0 мл молібденового реактиву. Суміш перемішують. Витримують 20 хв при кімнатній температурі і колориметрують при довжині хвилі 340 нм на спектрофотометрі або фотоелектроколориметрі проти контролю у кюветі з товщиною робочого шару 10 мм.
Аналогічно досліджують стандартний розчин фосфору.
Контроль: до 0,1 мл дистильованої води додають 3,0 мл молібденового реактиву. Забарвлення стабільне протягом 1 год.
Вміст неорганічного фосфору визначають за формулою:
Р
(мкг/мл) =
,
де Едосл і Ест – екстинція поглинання відповідно дослідної проби та стандартного розчину; 50 мкг/мл – концентрація фосфору у стандартному розчині.
Наприклад: екстинція поглинання дослідної проби – 0,85, а стандартного розчину – 1,15. Вміст неорганічного фосфору у дослідній пробі буде становити: 0,85 × 50 : 1,15 = 36,95 мкг/мл (3,695 мг в 100 мл).
Примітки: 1. При концентрації неорганічного фосфору більше 80 мкг/мл, пробу сироватки крові необхідно розвести дистильованою водою і повторити дослідження (результат помножити на ступінь розведення).
2. Якщо вміст фосфору менший 20 мкг/мл, об’єм проби збільшують до 0,2 мл (отриманий результат поділити на 2).
3. Для перерахунку в одиниці SI (ммоль/л) одержаний результат в мг/100 мл необхідно помножити на коефіцієнт 0,3229.
Фізіологічні величини вмісту неорганічного фосфору в сироватці крові тварин наведено в таблиці 27.
Концентрація неорганічного фосфору у сироватці крові збільшується (гіперфосфатемія) при надлишку його у раціоні, передозуванні вітаміну D та зниженні активності прищитоподібних залоз (збільшується реабсорбція фосфору в нирках), гломерулонефриті, нефротичному синдромі.
Таблиця 27 – Вміст неорганічного фосфору в сироватці крові здорових тварин
Вид тварин |
Неорганічний фосфор |
|
мг/100 мл |
ммоль/л |
|
Велика рогата худоба (дорослі тварини) |
4,5–6,5 |
1,45–2,1 |
Телята |
5,5–7,5 |
1,78–2,42 |
Вівці |
4,5–7,5 |
1,45–2,42 |
Коні |
4,5–5,5 |
1,45–1,78 |
Кози |
6,0–8,0 |
1,94–2,58 |
Свині (дорослі) |
4,5–6,5 |
1,45–2,1 |
Поросята відлучені |
5,5–8,0 |
1,78–2,58 |
Собаки |
4,5–6,0 |
1,45–1,94 |
Кішки |
4,5–8,0 |
1,5–2,60 |
Кролі |
2,5–3,5 |
0,81–1,13 |
Норки |
2,5–6,5 |
0,81–2,1 |
Песці |
2,0–5,0 |
0,66–1,62 |
Лисиці |
2,0–5,2 |
0,66–1,68 |
Кури (продуктивний період) |
5,3–6,8 |
1,7–2,2 |
Зниження вмісту неорганічного фосфору в сироватці крові (гіпофосфатемія) спостерігається при нестачі його в раціоні тварин, недостатньому засвоєнні внаслідок розладів функцій травного каналу, дефіциті вітаміну D, а також при гіперфункції прищитоподібних залоз (збільшується виділення фосфору із сечею внаслідок зменшення його реабсорбції у ниркових канальцях), аліментарній остеодистрофії, рахіті та інших хворобах.
