- •Уаан, директор Інституту біології тварин уаан
- •1. Міжнародна система одиниць вимірювання
- •2. Дослідження білкового обміну
- •2.1. Визначення загального білка в сироватці крові рефрактометричним методом
- •2.2. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.2.1. Визначення білкових фракцій сироватки крові
- •2.3. Визначення загальної кількості імуноглобулінів
- •2.3.1. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у сироватці крові
- •2.4. Колоїдно-осадові проби
- •2.4.1. Сулемова проба (за Грінстедом)
- •2.4.2. Проба з розчином міді сульфату (за Постніковим в.С.)
- •2.3.2. Визначення загальної кількості імуноглобулінів у молозиві
- •2.4.3. Формолова проба
- •2.4.4. Проба Вельтмана (в модифікації Тейфля)
- •2.4.5. Коагуляційна стрічка Вельтмана
- •2.4.6. Цинк-сульфатна проба
- •2.4.7. Тимолова проба
- •2.5. Залишковий азот
- •2.5.1. Колориметричний метод визначення залишкового
- •2.5.2. Визначення сечовини в сироватці крові
- •2.5.3. Визначення сечовини у сироватці крові та сечі (за Марш)
- •2.5.4. Визначення сечової кислоти в сироватці крові
- •2.6. Визначення креатиніну
- •2.6.1. Визначення креатиніну за колірною реакцією Яффе
- •2.6.2. Визначення креатиніну в сироватці крові за колірною
- •3. Дослідження ліпідного обміну
- •3.1. Визначення загального холестеролу за методом Златкіс-Зака
- •3.2. Визначення загального холестеролу за методом Ілька
- •3.3. Визначення кетонових тіл у крові йодометричним методом
- •3.3.1. Визначення загальної кількості кетонових тіл
- •3.3.2. Визначення ацетону і ацетооцтової кислоти
- •3.3.3. Визначення бета-оксимасляної кислоти
- •4. Дослідження обміну вуглеводів
- •4.1. Визначення глюкози за колірною реакцією з орто-толуїдином
- •4.2. Визначення глюкози у плазмі крові глюкозо-оксидазним методом
- •4.3. Визначення вмісту хондроїтинсульфатів у сироватці крові
- •5. Ферментодіагностика
- •5.1. Визначення активності аланінамінотрансферази (алт) і аспартатамінотрансферази (аст)
- •5.2. Визначення активності гамма-глутамілтранспептидази (ггтп) в сироватці крові
- •5.3. Визначення α-амілази (за методом Каравея)
- •5.4. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.5. Визначення активності лужної фосфатази в сироватці
- •5.6. Визначення активності загальної лужної фосфатази
- •Розрахунок проводять за формулою:
- •5.7. Визначення активності термостабільної лужної фосфатази
- •5.8. Визначення активності кишкового ізоферменту лужної фосфатази
- •6. Дослідження кислотно-основного балансу
- •6.1. Визначення лужного резерву крові дифузійним методом
- •7. Дослідження пігментного обміну
- •7.1. Визначення білірубіну в сироватці крові (за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа у модифікації Левченка в.І., Влізла в.В., 1988)
- •7.2. Визначення білірубіну за методом Ієндрашика, Клеггорна і Грофа
- •7.3. Визначення кількості гемоглобіну в крові геміглобінціанідним методом
- •8. Дослідження обміну вітаміну а
- •8.1. Визначення вітаміну а та каротину в сироватці
- •9. Дослідження обміну макро- і мікроелементів
- •9.1. Визначення загального кальцію в реакції з кальційарсеназо ііі
- •9.2. Визначення неорганічного фосфору
- •9.2.1. Визначення неорганічного фосфору в сироватці крові
- •Значення вітаміну d в гомеостазі кальцію та фосфору
- •9.3. Визначення магнію в сироватці крові
- •9.4. Визначення магнію методом атомно-абсорбційної
- •9.5. Визначення хлоридів у сироватці крові
- •9.6. Визначення натрію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.7. Визначення калію методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.8. Визначення заліза
- •9.8.1. Визначення заліза в сироватці крові
- •9.8.2. Визначення заліза методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.9. Визначення міді
- •9.9.1. Визначення міді в сироватці крові
- •9.9.2. Визначення міді методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •9.10. Визначення цинку
- •9.10.1. Визначення цинку методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії
- •Додатки
- •Коефіцієнти перерахунку “старих” одиниць в одиниці
- •Перерахунок одиниць активності ферментів
- •Вступ ……………………………………………………...................................3
- •2. Дослідження білкового обміну …………………......................8
- •Біохімічні методи дослідження крові тварин Методичні рекомендації
- •09117, Біла Церква, Соборна площа, 8/1, тел. 3-11-01.
- •09112, М. Біла Церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 22
- •Методи дослідження крові тварин
2.4.3. Формолова проба
Суть проби полягає у желатинуванні білків сироватки крові при підвищенні вмісту глобулінів (особливо гамма-глобулінів) та фібриногену після взаємодії з формаліном.
Обладнання: пробірки, піпетки, гумові пробки.
Реактиви: 40 %-ний розчин формальдегіду.
Хід визначення. У пробірку вносять 1 мл свіжої сироватки крові і додають 2–3 краплі формальдегіду. Суміш перемішують, пробірки закривають гумовими пробками і залишають при кімнатній температурі на 24 год. Проба вважається негативною, якщо за цей час згусток не утворюється. Утворення незначного згустку – проба сумнівна (+); щільний згусток без зміни кольору – проба слабопозитивна (++); опалесцентне забарвлення та щільний згусток – реакція позитивна (+++); інтенсивне молочно-біле забарвлення та щільний згусток – реакція різкопозитивна (++++).
2.4.4. Проба Вельтмана (в модифікації Тейфля)
Принцип методу. При додаванні до сироватки крові розчину кальцію хлориду в нагрітому стані відбувається порушення колоїдної стабільності білків.
Обладнання: спиртівка, мірні колби, пробірки, піпетки на 0,1; 0,2 і 5 мл.
Реактиви: Приготування 0,5 %-ного розчину кальцію хлориду з ампульного 10%-ного розчину: якщо щільність ампульного розчину 1,040, то для одержання 0,5 %-ного розчину ампульний розводять у 10 разів.
Хід визначення: у пробірці змішують 0,1 мл сироватки крові з 4,9 мл води, перемішують і додають 0,1 мл 0,5 %-ного розчину кальцію хлориду. Вміст пробірки струшують і нагрівають до кипіння. Пробірку охолоджують і розглядають проти світла. При відсутності пластівців у пробірку додають ще 0,1 мл 0,5 %-ного розчину кальцію хлориду і знову доводять до кипіння. Процедуру повторюють до появи пластівців у пробірці.
Діагностичне значення. Результати реакції оцінюють за кількістю витраченого 0,5%-ного розчину кальцію хлориду. В нормі коагуляція білків сироватки крові настає при додаванні 0,4–0,5 мл розчину кальцію хлориду. Якщо на дослідження витрачається менше 0,4 мл розчину кальцію хлориду – це свідчить про розвиток гепатодистрофії, цирозу печінки, хронічної пневмонії чи туберкульозу легень.
Витрачання на титрування більше 0,5 мл розчину хлористого кальцію зумовлено підвищенням у сироватці крові вмісту 1- та 2-глобулінів і спостерігається при захворюваннях, що супроводжуються розвитком гострих запальних процесів (нефрити, пневмонія, тубер-кульоз легень, перитоніт, гострі інфекційні захворювання, злоякісні пухлини тощо).
Примітка. Сироватка крові має бути негемолізованою і зберігатися не більше 24 год від взяття крові.
2.4.5. Коагуляційна стрічка Вельтмана
Принцип методу. Проба грунтується на використанні 11 розведень (у пробірках) розчину кальцію хлориду (СаCl2 x 6Н2О) наступних концентрацій (г/л): у 1-й пробірці – 1,0; у 2-й – 0,9; у 3-й – 0,8; у 4-й – 0,7; у 5-й – 0,6; у 6-й – 0,5; у 7-й – 0,4; у проміжній між 7-ю та 8-ю (71/2) – 0,35; у 8-й – 0,3; у 9-й – 0,2; у 10-й – 0,1.
Хід визначення. В кожну пробірку вносять 0,1 мл сироватки крові і 5,0 мл розчину кальцію хлориду відповідної концентрації. Пробірки поміщають в киплячу водяну баню на 15 хв, після чого визначають кількість тих, в яких утворилися пластівці й осад (флокуляція).
При дослідженні сироватки крові клінічно здорових людей у 6–7-й пробірках із 11-ти спостерігається флокуляція, тобто коагуляційна стрічка починається з 1-ї пробірки і закінчується 6–7-ю.