3. Фізіологічна адаптація до режимів роботи

Важливою соціальною і фізіологічною властивістю людини є Гі пра­цездатність — можливість виконання конкретної роботи протягом вста-

MODJicHoro часу з певним рівнем ефективності. Працездатність залежить піл стану здоров'я і природних ресурсів організму, особливостей нерво-ііої системи, тренування. Виділяють такі види працездатності: фізична, розумова та комбінована, яка може бути високою, нормальною і низь­кою.

Ознаками низької працездатності є:

~ нестійкість, коли після досягнення оптимального рівня роботи темп ії' знижується;

- довгий період входження в роботу і неможливість досягнення опти­мального рівня;

- наявність помилок і порушення техніки безпеки;

- нездатність виконувати дії, які передбачені характером роботи, їх за-міна нескладними стереотипними операціями.

Причинами низької працездатності є:

- специфічний функціональний стан (нетерплячість, хвилювання);

- інша, по відношенню до виконуваної роботи, психологічна наста­нова (думки про інше);

~ неповне відтворення набутих навиків;

- незакінчена адаптація;

- вплив несприятливих зовнішніх факторів;

- специфічний емоційний стан (стрес, ейфорія);

- негативне і байдуже ставлення до роботи.

Протягом робочого дня працездатність проходить такі стадії: входжен-11)1 11 роботу, оптимальний рівень, втомленість, перевтомленість. Корис­ними с перші дві фази, останні характеризуються тимчасовим зниженням працездатності. Фаза втоми сигналізує про необхідність знизити інтен-чіиність роботи. Якшо робота приносить задоволення, то людина менше міомліоється, незважаючи на її неприємний характер.

Па втомленість працівників сфери управління впливає перш за все т(|)ормаційне навантаження (характер і кількість інформації), відношен-мч до нього, атакож виконання одноманітної роботи.

Працездатність змінюється протягом дня, тижня, місяця, року. Про-I нгом ;щя динаміка працездатності проходить кілька стадій.

Перша стадія називається входженням в роботу, характеризується іросіанням працездатності. Вона триває 1-1,5 год., після чого встанов-нки іься оптимальний рівень, який зберігається протягом двох-трьох го­ніт. У цей період досягається найвища продуктивність роботи з мінімаль­ними нитратами енергії.

Гіиснь працездатності у другій половині робочого дня нижчий, ніж в ік ріпій, характер його зміни такий же, але періоди входження і стійкої пра­не ідапіості дещо коротші, і зниження починається раніше. Втомленість проходить після відпочинку або переключення на інший вид занять. Для ііоеііаблення втомленості встановлюються обов'язкові перерви, які врахо­

вують як загальну працездатність людини, так і час з початку робочого дня. Чим більше проігшло часу, тим швидше наростає втомленість, і це впливає на ефективність роботи. Якшо почуття втомленості зберігається і після нічно­го відпочинку або воно виникає швидше, ніж звичайно, то це свідчить про перевтомлення, причиною якого може бути недостатній відпочинок. Пере­втомленість супроводжується роздратованістю, сонливістю, поганим сном, загальною слабкістю, головним болем, погіршенням апетиту.

Працездатність змінюється і протягом тижня. Понеділок характери­зується входженням в роботу; найкраші показники відмічають у вівторок, середу і четвер; в п'ятницю і суботу працездатність знижується.

Вирішити проблему втомленості допомагає врахування особливостей індивідуальних біоритмів, тому планувати роботу потрібно так, щоб най­складніші завдання приходилися на пік працездатності. В Японії форму­ють перші зміни за рахунок «жайворонків»; всередині робочого дня краше працюють «голуби», а у вечірні години «сови».

Знання фізіологічних можливостей людей дозволяє раціонально роз­поділяти легкі і важкі, прості і складніші, відповідальні і не досить справи протягом робочого тижня і чергувати їх певним способом у відповідності зі змінами працездатності.