Р ис. 3.11. Етапи соціологічного дослідження
Збирання та обробка інформації:
збирання інформації;
підготовка зібраних даних до обробки (відбракування, кодування, узагальнення відкритих відповідей, уведення в ЕОМ);
опрацювання одержаної інформації.
Аналіз та інтерпретація інформації:
аналіз результатів математичної обробки одержаної інформації;
розробка висновків та пропозицій (рекомендацій) за результатами соціологічного дослідження;
складання підсумкового документа соціологічного дослідження (інформації, інформаційної або аналітичної записки, звіту та додатків до нього).
Впровадження одержаних результатів у практику:
складання доповідної записки;
підготовка проекту документа стосовно заходів чи пропозицій за результатами дослідження.
3.5. Особливості проведення екологічних
досліджень
Під час проведення досліджень з екології особливу увагу слід звернути на формування проблеми (завдання) досліджень й теми. Розрізняють три різновиди тем: теми, що розвивають проблеми, над якими працює науковий колектив (наукова школа); ініціативні; на замовлення. Оскільки основним критерієм теми є її актуальність, новизна і перспективність, наявність теоретичної бази, можливість отримання економічного, соціального і екологічного ефекту, то перевагу під час вибору теми слід надати першій групі. У цьому випадку маємо гарантовану відповідність теми основним критеріям (перевірені часом).
Обрати актуальну тему для досліджень в екології допомагають такі заходи:
вивчення тематики наукових досліджень провідних університетів, програм досліджень наукового колективу, де виконується робота, а також програм, що мають галузеве значення;
перегляд каталогів (бюлетенів) захищених дисертацій;
встановлення того, що і ким опубліковано з конкретної теми (споріднених);
ознайомлення з новітніми результатами досліджень з обраної теми;
перегляд відомих наукових рішень.
Обравши тему і усвідомивши її, дослідник формулює назву (7 слів). Назва повинна вказувати на тему (предмет) досліджень і його завершеність. Наприклад, “Фітоіндикація антропогенного забруднення водних екосистем”.
Тема досліджень, як правило, потребує затвердження на засіданні кафедри, лабораторій науково-дослідних установ, а інколи і на вчених радах. Остаточна назва наукової роботи (теми) формулюється наприкінці роботи над нею.
Вибір теми екологічних досліджень (як і будь-яких інших), завершують пояснювальною запискою, яка є розгорнутим планом-конспектом наукової роботи. План-конспект відтворює основний зміст її частин, а саме: актуальність теми, мету і завдання досліджень, структуру.
На подальшому етапі дослідник складає план-проспект, за яким буде здійснюватися збір інформації з обраної теми.
Найвідповідальнішим етапом наукового дослідження в екології є отримання і аналіз первинної і вторинної інформації з обраної теми.
Первинна інформація – це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх екологічних досліджень.
Вторинна інформація – це результат аналітико-синтетичної переробки, переосмислення первинної інформації.
Первинна і вторинна інформація є основою написання звіту про наукову роботу. Вона також є доказовою базою для обґрунтованості отриманих наукових положень, їх достовірності й новизни.
Загальну схему процесу збору та аналізу наукової інформації можна подати у вигляді схеми (рис. 3.12).
Рис 3.12. Загальна схема процесу збору та аналізу наукової інформації
Як бачимо з рис. 3.12, підсистема інформації передбачає планомірне збирання та узагальнення первинної і вторинної наукової інформації з теми дослідження. Процес накопичення та обробки інформації має наступні складові:
визначення проблеми – формування об’єкта (предмета) дослідження. Слід провести попередню обробку, тобто чітко визначити тему, використовуючи неформальний аналіз. Потім – підсумкове дослідження, тобто структурований збір даних та аналіз для вирішення конкретного завдання;
аналіз вторинної інформації (опублікованої інформації з теми дослідження);
отримання первинної інформації (тільки отриманих даних для вирішення конкретного завдання чи питання);
висновки і рекомендації (висновки, отримані на основі аналізу літературних джерел і зібраних даних);
використання результатів (можливість використання результатів як зараз, так і в перспективі).
Слід зазначити, що забезпечення якості наукового дослідження значно зумовлюється знанням опублікованих (вторинних) джерел інформації, який дозволяє виявити рівень вивченості обраної для дослідження теми (проблеми), підготувати огляд літератури та встановити коло невирішених питань. Зазвичай для цього у бібліотеках використовують систематичні і предметні каталоги, бібліографічні й довідкові видання, монографії, енциклопедії, енциклопедичні словники та підручники. Особливої уваги дослідника заслуговують періодичні видання з обраної тематики, наукові статті, опубліковані у зарубіжних виданнях.
На наступному етапі роботи дослідник повинен створити картотеку опрацьованих літературних джерел з обраної теми.
У полі зору дослідника повинні бути також інформаційні видання, які випускають інститути, служби науково-технічної інформації, центри інформації, бібліотеки. Видання названих вище інститутів і організацій поділяються на три види: бібліографічні, реферативні та оглядові.
Бібліографічні видання містять упорядковану структуру бібліографічних записів, які вказують, що видано з питання, яке цікавить дослідника. Бібліографічні покажчики є, за суттю, сигнальними, часто без анотацій і рефератів.
Реферативні видання містять публікації рефератів, що включають скорочений виклад змісту первинних документів і висновки. Особливу цінність мають реферативні журнали, збірники та інформаційні листки. Поряд з цим використовують автоматизовані інформаційно-пошукові системи, банки даних Internet. Особливе значення в пошуку та аналізі літературних джерел, що видані в минулі роки, має ретроспективна бібліографія. Представлена вона переважно посібниками. Серед них поширені тематичні покажчики, огляди, каталоги, прайс–листи видавництв. Серед них особливо цінними є огляди та тематичні покажчики.
Зауважимо, що більшість наукової продукції (статті, брошури, монографії та ін.) включають в себе посилання на попередньо отримані знання. Цей аналіз наукової літератури виконує певні функції, а саме:
виявляє здобутки науки, її досягнення і недоліки, помилки і прогалини;
сприяє визначенню основних тенденцій у поглядах фахівців на проблему з огляду на те, що вже зроблено в науці;
дає змогу визначити актуальність, рівень розробленості проблеми, яку вивчає дослідник;
дає матеріал для вибору аспектів і напрямів дослідження, його мети і завдань, а також теоретичних побудов;
забезпечує достовірність висновків і результатів пошуків дослідника, зв'язок його концепції з загальним розвитком теорії.
Відповідно до цього, досліднику необхідно ознайомитися зі станом як науки загалом, так і вивчення конкретної проблеми, питання зокрема. Бажано виписати ідеї, які можуть стати базовими з обраної для дослідження проблеми. Вивчення літературних джерел – процес творчий і здійснювати його необхідно не для запозичення, а для аналізу отриманої інформації і вироблення власної наукової концепції. Для економії часу дослідник використовує лише ту інформацію, яка має відношення до теми досліджень і відбирає лише наукові факти. Під час аналізу фактів дослідник має бути об’єктивним і звертати увагу не лише на ті факти, які зрозумілі, але і на ті, які важко пояснити на момент вивчення проблеми. У подальшому такі факти можуть сприяти більш глибокому розумінню проблеми, яку досліджує науковець.
Важливу роль під час аналізу літературних джерел відіграють цитати, які використовують для підтвердження окремих суджень, що висловлює дослідник. Цитуючи джерела, слід дотримуватися наступних правил:
цитати мають бути точними;
не можна перекручувати основний смисл поглядів автора;
використання цитат має бути оптимальним, тобто визначатися потребами розробки теми наукових досліджень;
необхідно точно зазначати джерело цитування;
цитати повинні органічно ”вписуватися” у контекст наукової роботи.
Поряд із прямим цитуванням часто використовують переказ тексту першоджерела. У такому разі текст переказу старанно звіряють з першоджерелом.
Найважливішим результатом аналізу є огляд літератури з обраної для дослідження проблеми або теми. Доцільно усі прізвища авторів вказувати або в алфавітному порядку, або за роками опублікування наукових праць. Систематизацію поглядів вчених доцільно здійснювати у такому порядку:
сутність явища чи процесу (позиція декількох авторів збігається в якомусь аспекті);
що становить зміст процесу чи явища (його компоненти, ланцюги, стадії, етапи розвитку);
погляди вчених з приводу вирішення проблеми на практиці (хто і який напрям розробив);
які труднощі, виявлено у попередніх дослідженнях, трапляються під час практичного вирішення завдання;
які чинники, умови ефективного розвитку процесу чи явища в цій галузі виділені вченими.
На основі аналізу літератури укладається огляд літератури за темою, уточнюється тема, об’єкт і предмет дослідження.
Огляд літературних джерел має допомогти досліднику визначити новий науковий напрям, який потребує наукового дослідження.
Першочерговими завданнями огляду літературних джерел є:
ознайомлення з матеріалами за темою досліджень, їх класифікація, відбір найцінніших досліджень, основних, фундаментальних робіт, базових результатів. При цьому слід вивчати літературу не лише з вузької теми, а й з більш широких тем, близьких до теми дослідження. Це дасть змогу дати загальну характеристику галузі дослідження, його значення для розвитку науки і практики, актуальність теми;
виявлення основного кола працівників, які досліджували тему, вивчення їх внеску в розробку проблеми;
виявлення найцікавіших, але недостатньо висвітлених напрямів досліджень, які могли б стати темою наукової роботи. Слід виявити і проаналізувати різні точки зору на вирішення проблеми, оцінити, надати пропозиції, зауваження:
наведення переліку невирішених питань;
формулювання основних напрямів наукових досліджень: їх актуальності і кінцевої мети, завдань, аспекту розгляду.
Слід зважати на такі основні критерії правильності написання огляду:
огляд пишеться не за авторами, а згідно із завданням дослідження;
огляд повинен виявити професійну компетентність науковця, його особистий внесок у розробку теми порівняно з уже відомими дослідженнями;
огляд написано правильно, якщо його можна опублікувати як самостійну статтю.
Важко переоцінити роль первинної інформації, яка є складовою підсистеми інформації і має важливе значення для перевірки робочої гіпотези, конкретизації проблеми та підтвердження достовірності висновків і результатів дослідження. Зауважимо, що робоча гіпотеза допомагає встановити напрями і межі дослідження. Водночас вона має забезпечити достовірність та перевірку її положень на емпіричному матеріалі. Перевірку робочої гіпотези досліджень здійснюють, як правило, сукупністю методів і засобів збору, обробки та аналізу інформації. Наприклад, для перевірки робочої гіпотези наукових досліджень рекомендуються такі методи і засоби збору даних (табл. 3.5).
Первинна і вторинна інформація, отримана в результаті проведеного дослідження, обробляється за допомогою сучасних статистичних методів.
Слід зазначити, що узагальнення первинної і вторинної інформації з теми досліджень забезпечують наукову обґрунтованість теоретичних або експериментальних результатів, отриманих особисто дослідником і висунутих ним для оприлюднення.
Таблиця 3.5