Література

Алабужем П.М. Теория подобия и размерностей. Моделирование / Алабужем П.М., Геронимус В.Б., Минкевич И.А. – М. : Высш. шк., 1968. – 320 с.

Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень : підруч. / М.Т. Білуха. – К. : АБУ, 2002. – 480 с.: іл.

Видання. Основні види та визначення: ДСТУ 3017 – 95. – Введ. 23.05.95. – К. : Держстандарт України, 1995. – 45 с.

Грушко И.М. Основы научных исследований / И.М. Грушко, В.М. Сиденко. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – Харьков : Вища школа. Изд-во при Харьк. ун-те, 1983. – 224 с.

Документація. Звіти у сфері науки і техніки: Структура і правила оформлення: ДСТУ 3008-95. Введ. 23.02.95. – К. : Держстандарт України, 1995. – 38 с.

Иванов В.С. Основы математической статистики / В.С. Иванов. – М. : ФИС, 1990. – 176 с.

Капица П.Л. Эксперимент, теория, практика / П.Л. Капица. – М. : Наука, 1977. – 420 с.

Клименко М.О. Моніторинг довкілля : підручник / Клименко М.О., Прищепа А.М., Вознюк Н.М. – К. : Видав. центр «Академія», 2006. – 360 с.

Ковальчук В.В. Основи наукових досліджень : навч. посіб. / В.В. Ковальчук, Л.М. Моїсєєв. – [5-те вид.]. – К. : Видав. дім «Професіонал», 2008. – 240 с.

Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень : навч. посіб. / О.В. Крушельницька – К. : Кондор, 2006. – 206 с.

Кузин Ф.А. Магистерская диссертация: Методика написания, правила оформления и порядок защиты : практ. пособ. для студ.-магистрантов / Ф.А. Кузин. – М. : Ось-89, 1997. – 304 с.

Кушнаренко Н.М. Наукова обробка документів : підруч. / Н.М. Кушнаренко, В.К. Удалова. – К. : Вікар, 2003. – 328 с.

Лудченко А.А. Основы научных исследований : учеб. пособ. / Лудченко А.А., Лудченко Я.А., Примак Т.А. ; под ред. А.А. Лудченко. – К. : О-во «Знання», КОО, 2000. – 114 с.

Мороз І.В. Структура дипломних, кваліфікаційних робіт та вимоги до їх написання, оформлення і захисту / І.В. Мороз. – К., 1997. – 56 с.

Основы научных исследований. Гидромелиорация / Вознюк С.Т., Гончаров С.М., Ковалев С.М. та ін. – К. : Вища школа. Головное изд-во, 1985. – 191 с.

Пилипчук М.І. Основи наукових досліджень : підруч. / Пилипчук М.І., Григор’єв А.С., Шостак В.В.– К. : Знання, 2007. – 207 с.

Пустыльник Е.И. Статистические методы анализа и обработки наблюдений / Е.И. Пустыльник. – М. : Наука, 1968. – 270 с.

Романчиков В.І. Основи наукових досліджень : навч. посіб. / В.І. Романчиков. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 254 с.

Фещенко В.П. Методологія наукових досліджень : навч. посіб. / В.П. Фещенко. – Житомир : Друк, 2006. – 224 с.

Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій : навч. посіб. / А.С. Філіпенко. – К. : Академвидав, 2005. – 208 с.

Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : підруч. / В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. – [5-те вид., стер.]. – К.: Знання, 2006. – 307 с.

Термінологічний словник

А

Абсолютне знання – це повне відтворення узагальнених уявлень про об'єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з об'єктом. Абсолютне знання не може бути відкинутим або зміненим у майбутньому. На основі абсолютного знання формується базове знання.

Абсорбція – фізико–хімічний процес вбирання речовин із розчинів чи з газів усім об'ємом.

Абстрагування – метод наукового пізнання, суть якого полягає у виділенні кількох ознак або властивостей об'єкта, що досліджується, за означеного розумового відключення інших властивостей, зв'язків і відносин предмета. Абстрагування дозволяє замінити в свідомості людини складний процес більш простим, який характеризує найсуттєвіші ознаки предмета або явища, що важливо для створення багатьох понять.

Абстрактно-логічний метод вимагає цілеспрямованого, планового та систематичного вивчення явищ, логічного розподілу на складові на основі абстракції і виділення основної категорії (поняття), в якій є всі важливі ознаки явища, яке вивчається; формування існуючих ознак основної економічної категорії; логічне об'єднання складових явища і встановлення закономірностей його розвитку. Цей метод дослідження включає спостереження за доцільністю діяльності людей, спрямованої на перетворення природи суспільства; наукову абстракцію з використанням прийомів аналізу, аналогії, індукції і дедукції; теоретичні висновки з певних понять, категорій і законів, що відображають розвиток процесу.

Автокореляція – вираження взаємного зв'язку між сусідніми членами стаціонарного ряду.

Автореферат дисертації – наукове видання у вигляді брошури, що містить складений автором реферат проведеного ним дослідження, представленого на здобуття наукового ступеня. Одне з джерел наукової інформації на етапі аналізу стану питання в науці.

Агностицизм – філософська установка, згідно з якою неможливо однозначно довести відповідність поняття дійсності, а отже, побудувати істинну всеосяжну систему знання.

Агломерація міська (від латинською agglomero – приєднання, накопичення, нагромадження) – форма розселення, під якою слід розуміти територіальне утворення.

Агробіогеоценоз – нестійка екосистема зі штучно створеним біогеоценозом, який дає сільськогосподарську продукцію.

Адсорбенти – високодисперсні штучні чи природні тіла, поверхня яких вбирає речовину з газів або з розчинів у разі зіткнення з ними.

Адгезія (прилипання) – утворення на поверхні твердого чи рідкого тіла тонкого шару дотичних із ним газу чи рідини. А. викликається силами молекулярного зчеплення. Адгезійний шар на поверхні твердого тіла значно зумовлює собою характер протікання поверхневих явищ.

Аеробні організми, аероби – організми, необхідною умовою життя яких є наявність вільного кисню.

Аерометоди – сукупність різних методів вивчення місцевості з літака чи з вертольота (аеровізуальне знімання, аерофотознімання, аеромагнітне знімання). Застосування А. підвищує ефективність і якість геологічних знімання як основного методу вивчення геологічної будови Землі.

Аксіома – твердження певної теорії, яке у разі її деструктивної побудові приймається без доведення як правильне вихідне положення та кладеться в основу доведення інших тверджень.

Аксіоматико-дедуктивний метод – метод, який найчастіше застосовується у точних (математика, фізика) науках. Він базується на встановленні початкового набору понять, формулюванні кількох аксіом, тобто істин, які не потребують доказів (які приймаються без доведення) і у встановленні правил, умов, висновку (звичайно, ними є правила формальної або математичної логіки).

Аксіоматичний метод – спосіб побудови наукової теорії, за яким деякі аксіоми (постулати) приймаються без доказів і потім використовуються для отримання подальших знань за певними логічними правилами.

Актуальність дослідження – методологічна характеристика дослідження. Обґрунтування актуальності допускає відповідь на запитання: чому цю проблему потрібно в цей час вивчати? Варто розрізняти актуальність наукового напряму загалом й актуальність самої теми усередині напряму. Актуальність напряму, зазвичай, не має потреби в складній системі доказів. Інша справа – обґрунтування актуальності теми. Дослідження можна вважати актуальним лише в тому випадку, якщо актуальний не тільки науковий напрям, але й сама тема актуальна в двох відношеннях: її наукове рішення, по-перше, відповідає насущній потребі практики, а по-друге, заповнює прогалину в науці, що на сьогодні не має у своєму розпорядженні наукових засобів для вирішення цього актуального наукового завдання.

Алгоритм – набір інструктивних дій, що визначає їх послідовність для одержання даних чи результатів у цілому.

Альтернативна гіпотеза – статистична гіпотеза, відповідно до якої розходження між вибірками є значимими, тобто відбивають відповідне розходження усередині чи між популяціями, з яких узяті ці вибірки. Звичайно альтернативна гіпотеза відповідає робочій гіпотезі дослідження.

Альфа-метод – один із радіометричних методів вивчення радіоактив­ності у пробах, який ґрунтується на вимірюванні випромінювання.

Анабіоз – стан організму, за якого життєві процеси так уповільнюються, що зникають усі відомі прояви життя.

Аналіз – метод дослідження, уявне чи практичне розкладання досліджуваного предмета чи явища на характерні для нього складені елементи, виділення в ньому окремих сторін, вивчення кожного елемента чи сторони явища окремо як частини одного цілого. Аналіз дозволяє виявити будівлю досліджуваного об’єкта, його структуру, відокремити істотне від несуттєвого, звести складне до простого. Ціль аналізу – пізнання частин як елементів складного цілого. Процедура, зворотна аналізу, – синтез.

Аналіз базових понять – теоретичний метод дослідження, сукупність гносеологічних операцій із науковими поняттями, у яких відбиваються явища, що виступають предметом дослідження. Синонім: термінологічний аналіз.

Аналіз близькості – пошук об'єктів, що лежать на певній відстані від початкового об'єкта.

Аналітичний огляд – огляд, у якому аналітично оцінено стан питання за визначений проміжок часу. Містить аргументовану характеристику матеріалу, що аналізується, дає обґрунтовані практичні рекомендації. Розглядається як частина науково-дослідної роботи.

Аналітичне дослідження – дослідження, пов'язане з розкриттям причин, які викликали появу того чи іншого явища й зумовили його характер, динаміку змін, гостроту суперечностей. Аналітичному дослідженню передують розвідувальні та описові дослідження, на підставі яких формуються попередні уявлення щодо окремих боків об'єкта і предмета, обираються оптимальні форми й методи для подальшого їх вивчення.

Аналогія – загальнонауковий метод дослідження, вид умовиводу, що дозволяє виявити властивості одного предмета на підставі його подібності з іншим. Знання, отримане під час розгляду якого-небудь об’єкта (“моделі”), переноситься на інший об’єкт (предмет, явище, процес), що менш вивчений чи доступний для дослідження.

Анкета – система запитань, об'єднана єдиним планом дослідження для з'ясування проблемної ситуації і вивчення характеристик об'єкта аналізу. Анкета, зазвичай, має 30-40 запитань. Щоб анкета могла успішно виконати своє призначення – дати досліднику вірогідну інформацію, слід знати і дотримуватися низки правил та принципів її конструювання і насамперед різних питань, з яких складається анкета. Існують й інші вимоги до складання анкет, зокрема: забезпечення можливості ухилення від відповіді, збалансованість позитивних і негативних суджень; у формулюванні питань не має бути явних чи прихованих підказок, вони не мають навіювати уяву про “погані” чи “гарні” варіанти відповідей.

Анкетування – метод одержання інформації, заснований на опитуванні людей для одержання зведень про фактичне положення речей. Метод анкетування використовується у випадках, коли досліджувану проблему важко вивчити іншими методами.

Анотація – це стисла характеристика звіту або іншого друкованого документа за змістом, призначенням, формою та іншими особливостями. Анотація виконує насамперед сигнальну функцію і має відповідати на таке запитання: “Про що йдеться в первинному документі”. Тому анотації містять у собі переважно фрази у формі пасивного стану, де присудок виражений дієсловом у зворотній формі: (“розглядається”, “обговорюється”, “досліджується” тощо) чи пасивною дієслівною формою (“розглянутий”, “досліджений”, “доведений” тощо). Анотації часто містяться в звітах, а також у книгах, брошурах, тематичних планах видавництв, рекламних матеріалах, у бібліографічних посібниках і друкованих каталожних картках.

Аргумент – думка, істинність якої перевірена і доведена практикою і яка тому може бути приведена в обґрунтування істинності чи хибності іншого положення. Аргумент є складовою частиною всякого доказу. Як аргументи можна виставляти аксіоми, прийняті в даній системі, визначення, судження про вірогідно відомі факти.

Архейська ера – найдавніша ера в геологічній історії Землі. Її тривалість не встановлена, але, напевне, значно більша за 800 млн. років.

Атмосфера (грец. – повітряна сфера) – повітряна оболонка Землі, що є механічною сумішшю газів (азот – 78,08%, кисень – 20,95%, аргон – 0,93%, вуглекислота – близько 0,09%, незначна кількість водню, інертних газів, а також водяної пари).

Аутекологія – факторіальна екологія, розділ екології, який вивчає взаємовідносини окремої особини з навколишнім середовищем.

Б

База даних (БД) – сукупність відповідним чином формалізованих і структурованих даних, для організації введення, збереження і доступу до яких розробляються спеціальні правила. Збереження даних у БД забезпечує централізоване керування, дотримання стандартів, безпеку і цілісність даних, скорочує надмірність і усуває суперечливість даних. Функціонування цієї бази забезпечується сукупністю мовних і програмних засобів, які мають назву системи управління базою даних. База даних сприяє формуванню бази знань.

База знань – сукупність систематизованих основних відомостей, що належать до певної галузі знань і зберігаються в пам'яті ЕОМ. У ній відокремлюється дві відносно самостійні частини: знання про певну галузь у вигляді термінів і законів, стверджень; конкретні факти, що описують цю галузь. База знань сприяє розвитку бази даних.

Базове знання – це знання структурних зв'язків та закономірностей розвитку соціальних процесів та явиш. Воно стабільне в часі і трансформується в конкретні знання залежно від змісту вирішуваних завдань. Базове знання завжди концептуальне, лежить в основі формування ключової компетентності.

Базове поняття – головне, ключове поняття, що відбиває суть змісту предмета дослідження, його найбільш істотні властивості й ознаки. Виступає як об’єкт термінологічного аналізу і операціоналізації. Навколо базового поняття створюється ієрархічна, субординована понятійна система. На його основі розробляється концепція дослідження.

Бакалавр – перший вчений ступінь; особа, що одержала диплом про закінчення середньої освіти у деяких країнах, в розумінні академічного звання ввійшов у практику з XIII століття в західноєвропейських університетах. Вперше це звання було введено на богословському факультеті Паризького університету папою Григорієм IX (1227-1241) для визначення тих студентів, які витримали відповідний іспит та блискуче захистили диспут і, як наслідок, отримали право носити червону камилавку. З часом це звання перекинулось на інші факультети та розповсюдилось по Європі. Тепер "бакалавр" повсюдно означає перший ступінь, який отримують після закінчення курсу основ наук.

Банк даних – певна сукупність програмних, організаційних, технічних засобів, призначених для централізованого накопичення та багатоцільового використання інформації, яка систематизована і сконцентрована в певному місті (у пам'яті ЕОМ, бібліотеці, каталогах, картотеці). Його ядром є база даних.

Батометр – прилад для взяття проб води із заданих глибин із поверхневих водойм (морів, річок) та розвідувальних і гірничих виробок.

Бентос – бентонні організми, що живуть на дні морів та прісноводних водойм. Розрізняють рухомий Б. (організми рухаються по дну) і нерухомий, або сидячий (організми прикріплені до дна).

Бесіда – метод одержання інформації на основі словесної (вербальної) комунікації дослідника і респондента, що відповідає на питання, які передбачені програмою дослідження. Організовують для з’ясування індивідуальних особливостей особистості (мотиваційної та емоційної сфер, знань, переконань, інтересів, переваг тощо).

Бібліографічний огляд – огляд, що містить характеристику джерел інформації, що з’явилися за визначений час чи об’єднаних за якою-небудь іншою загальною ознакою.

Бібліографія – галузь знань про методи і способи складання покажчиків, списків, оглядів друкованих творів. Завдання бібліографії полягає у реєстрації друкованих творів із певної галузі знань, окремої проблеми, теми.

Бінарна номенклатура – метод найменувань видів органічного світу, яким користуються в палеонтології і біології. Б.н. включає назву роду і виду, прізвище дослідника, який дав назву.

Біогенез – вчення про походження одних живих організмів від інших.

Біогеохімія – галузь геохімії, що вивчає роль організмів у геохімічних процесах міграції, розподілу, розсіювання і концентрації хімічних елементів у біосфері.

Біоіндикатори – група особин одного виду або угруповання, наявність, кількість або інтенсивність розвитку яких в тому чи іншому середовищі служать показником стану навколишнього середовища або його антропогенних змін.

Біосфера – своєрідна сфера Землі, заселена організмами, що становлять живу речовину планети. Маса Б. -0,01% маси Землі; потужність майже 28 км.

Біоценологія – наука про біологічні угруповання або біоценози, їх склад, структуру, динаміку, походження, використання та охорону.

Брошура – літературно оформлена праця науково-виробничого характеру, де всебічно висвітлюється певне питання в науково-популярній формі. Серед книг і брошур важливе місце займають монографії, в яких висвітлені результати всебічного вивчення певної проблеми чи теми. Монографія може бути підготовлена як одним автором, так і колективом. Особливе місце серед книг, які використовуються в сфері наукової інформації, займають підручники і посібники – неперіодичні видання, в яких містяться систематизовані відомості наукового і прикладного характеру, викладені у доступній формі як для викладачів, так і для студентів.

Бур ґрунтовий – інструмент для взяття проб ґ. з різної глибини з порушенням або без порушення його будови. Складається з нижньої, робочої частини, що забирає ґрунтову пробу, штанги чи декількох штанг і рукоятки.

В

Верифікація – перевірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шляхом зіставлення їх із досліджуваними об'єктами.

Версія – одне з декількох відмінних одне від іншого можливих пояснень визначеної ситуації, якої-небудь події. Версія, підтверджена фактами, стає вірогідністю.

Вид – сукупність особин, які близькі між собою за будовою і походять від загального видового предка.

Видання – документ, призначений для поширення інформації, що міститься в ньому, що пройшов редакційно-видавничу обробку, поліграфічно самостійно оформлений та має вихідні дані.

Видання наукове – видання, призначене для наукової праці та містить теоретичні і (чи) експериментальні дослідження.

Випаровуваність – найбільша кількість рідкої вологи, що може випаруватися з водної поверхні за певний проміжок часу в даних кліматичних і погодних умовах. Виражається в мм водного шару. Визначається експериментально за допомогою евакорометрів або випарних басейнів, може обчислюватися за кліматичними даними за допомогою емпіричних формул.

Виступ з доповіддю – це самоперевірка, самоконтроль автора через звертання до колективного розуму. При цьому дуже корисні поради, зауваження, зроблені після доповіді.

Відкрита система – система, доступна для проникнення в неї потоків речовин, енергії, інформації.

Візуалізація – проектування і генерація геозображень та іншої графіки на пристроях відображення (переважно на екрані дисплея) на основі вихідних цифрових даних, правил та алгоритмів їхнього перетворення.

Вибіркова сукупність (вибірка) – частина всієї досліджуваної (генеральної) сукупності, що виступає як безпосередній об’єкт вивчення за розробленою методикою чи програмою добору. Група, що входить у вибірку, складає експериментальну базу дослідження.

Висновки – стислий узагальнений виклад найважливіших, з погляду автора, результатів, отриманих у ході дослідження.

Висновок наукової праці – частина наукової праці, у якій показується, з яких основних передумов і яких допоміжних результатів випливає основний результат. Містить також перелік найбільш цікавих і важливих висновків, що випливають з результатів і загального змісту роботи. У висновку не слід приводити результати, що не були обґрунтовані в змісті роботи, чи висновки, що не випливають з цього змісту, не треба вдаватися в докладні роз’яснення й обґрунтування будь-яких положень. Висновок має бути стислим.

Властивість – те, що притаманно предметам і відрізняє їх від інших або робить їх схожими з іншими предметами. Властивості виявляються (але не з’являються) у процесі взаємодії предметів. Властивості поділяються на істотні, без яких предмет існувати не може, і несуттєві. У практиці розрізняють також властивості загальні і специфічні, необхідні і випадкові, внутрішні і зовнішні, сумісні і несумісні і т.п.

Вода підземна – у широкому розумінні слова – вся вода, що перебуває в земній корі в будь-якому стані чи формі. У вузькому розумінні – рідка вода, що заповнює порожнини та пори в гірських породах.

Води ґрунтові – вільна гравітаційна волога, що утворює в ґрунті водоносний горизонт, який виявляється за появою дзеркала вільної води в шпарі (колодязі, шурфі), що проникає в цей горизонт.

Води талі – рідка волога, що утворюється внаслідок танення снігу та льоду.

Водно-льодовикові відклади – піщано-галькові відклади талих льодовикових вод перед льодовиками або в межах льодовика.

Водонепроникність – властивість гірської породи не пропускати крізь себе воду за звичайного гідростатичного тиску. До практично водонепроникних порід належать глина, масивно-кристалічні породи, глинисті сланці, кристалічні сланці та ін.

Водопроникність – властивість гірської породи пропускати крізь себе воду через тріщини, пори та інші пустоти. До водопроникних належать галечники, гравій, пісок, суглинок та ін.

Водорості – одноклітинні і багатоклітинні рослини, що належать до групи нижчих рослин, в яких немає диференціації на листя, стебло, корінь. В. живуть як у прісній, так і в солоній воді. Розрізняють В. синьо-зелені, джгутикові, зелені та ін.

Вологість ґрунту – величина, що характеризує собою вміст у ґ. вологи. Виражається: а) у % від ваги сухого ґрунту (вагова вологість або просто вологість ); б) у % від обсягу ґ. (об'ємна вологість); в) у % від вмісту вологи, що відповідає тому або іншому виду вологоємності, – найчастіше повна або найменша (відносна вологість). У роботах кінця XIX – початку XX сторіччя можна зустріти вираження вологості в % від ваги вологого ґ., що зараз вживається тільки для торфових ґ.

Вологоміри ґрунтові (ВҐ) – прилади, що дозволяють багаторазово вимірювати вологість ґ. в одній і тій же точці, де міститься робоча частина приладу (датчик). ВҐ можуть бути засновані на різних принципах дії (омічні, тензіометричні, нейтронні та гаммаскопічні).

Вологообіг великий земної кулі – випаровування вологи з поверхні океанів і морів, перенесення водяної пари, що утворилася, на сушу, її конденсація в атмосфері та випадання на поверхню суші у формі опадів, повернення рідкої вологи в океани та моря через гідрографічну мережу, при цьому частина вологи проходить через ґрунтову товщу.

Вологообіг внутрішньоматериковий (ВВ) – фізичне випаровування вологи з поверхні ґ., рослин і водойм, транспірація її рослинами, конденсація пароподібної вологи, що утворилася в атмосфері, випадання її у вигляді опадів на поверхню землі й інфільтрація її в ґ. Та сама кількість вологи може багаторазово брати участь у ВВ без повернення в океан.

"Всесвітня стратегія охорони природи" – документ, розроблений Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів за підтримки Програми ООН з навколишнього середовища та сприяння Всесвітнього фонду охорони дикої природи, спрямований на краще використання людством біосфери та екосистем.

Вторинна інформація – це результат аналітико-синтетичної переробки первинної інформації.

Вторинна обробка даних – етап дослідження, який припускає використання операцій порівняння, узагальнення та ін. для виявлення подібності, розходження, визначення типового, однорідного, одиничного, а також побудова висновків і оцінювання можливості їх поширення.

Вторинний аналіз – метод дослідження, спрямований на аналіз вже існуючих даних відповідно до нових завдань. Використовуються традиційні джерела агрегування даних – звіти, наукові публікації тощо.

Вуглеводні сполуки – хім. сполуки вуглецю і водню. Утворюються в результаті розкладу органічної речовини. Трапляються у твердому, рідкому і газоподібному стані.

Г

Генеральна сукупність – безліч, загальна кількість об’єктів, досліджуваних у конкретних просторово-тимчасових межах, окреслених програмою вивчення.

Генетичний аналіз – аналіз об’єкта за допомогою генетичного методу – способу дослідження явищ і процесів, що включає у себе аналіз їх походження, становлення, розвитку. Припускає зведення різноманіття явищ до фундаментальних, вихідних елементів, виведення нового стану явища на основі аналізу за допомогою генетичного методу.

Геофізика – наука, що вивчає фізичні властивості Землі та геосфер, а також фізичні явища і процеси, що в них відбуваються.

Геохімія – наука, що вивчає хім. склад елементів та закони їх перерозподілу в земній корі.

Гігроскопічність – властивість речовини вбирати з повітря водяну пару.

Гідрогеологія – наука про: походження, умови залягання, рух, режим, фіз. і хім. властивості підземних вод, їх взаємозв'язок з твердими матеріалами; умови виходу на земну поверхню; національногосподарське значення.

Гідросфера – переривчаста водна оболонка Землі, що складається з океанів, морів, континентальних водойм та льодовикових покривів і вкриває 71% земної поверхні.

Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок. Гіпотеза є складовою теорії, як вихідний момент пошуку істини, яка допомагає економити час, цілеспрямовано збирати і згруповувати факти. Гіпотеза (як і ідея) має ймовірний характер і проходить у своєму розвитку три стадії: накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень; формування гіпотези і обґрунтування на основі припущення прийнятної теорії; перевірка отриманих результатів на практиці і на її основі уточнення гіпотези.

Гіпотеза – це науково обґрунтована система припущення, через яку на основі низки чинників формуються висновки про існування об'єкта, зв'язків або причини явища. Гіпотези є формою переходу від фактів до законів. Створення теорії – це найбільш висока форма узагальнення і систематизація знань. Вона є сукупністю основних ідей, понять, тлумачень в тій чи іншій галузі науки, об'єднаних в одну достовірну систему знань про об'єкт теорії. Необхідними елементами теорії є експериментальні факти, гіпотези, закони. Завдання і роль наукової теорії в найбільшій мірі проявляються в поясненні механізму і суті відомих явищ і особливо в прогнозуванні нових, які раніше не спостерігались.

Гіпотеза – це припущення про причину, яка викликає такий наслідок. Якщо гіпотеза співвідноситься з фактами, які спостерігаються, то в науці її називають теорією або законом. У процесі пізнання кожна гіпотеза перевіряється практикою, в результаті чого встановлюється, що наслідки, які випливають з гіпотези, дійсно співпадають з явищами, за якими ведуться спостереження, і ця гіпотеза не заперечує інші гіпотези, які вже є доведеними. За накопиченням нових фактів одна гіпотеза може бути замінена іншою тільки в тому випадку, коли ці факти не можна пояснити старою гіпотезою або вони їй суперечать. При цьому стару гіпотезу цілком не відкидають, а тільки виправляють і уточнюють. Після виправлення і уточнення гіпотеза стає законом.

Гіпотетичний метод пізнання передбачає розробку наукової гіпотези, наукового передбачення, які мають елементи новизни і оригінальності на базі всіх основних методів. У прикладних науках цей метод є основним. Його методологія включає наступне: вивчення фізичної, екологічної і інших сторін суті явища, яке досліджується за допомогою методів моделювання, аналізу, синтезу тощо.

Гістограма – один із засобів графічного представлення кількісних даних. Стовпчики гістограми примикають один до другого і відповідають кількісним характеристикам кожного класу даних.

Глава – структурно-композиційна одиниця тексту, розділу книги, статті. Здебільшого має тематичний заголовок.

Глобальна мережа Internet – це всесвітнє об'єднання регіональних і корпоративних мереж, що створюють єдиний інформаційний простір завдяки використанню стандартних протоколів передачі інформації.

Глосарій – тлумачний словник термінів чи виразів до якого-небудь тексту.

Гранулометричний аналіз ґрунтів – (син.: механічний аналіз ґрунтів) – система заходів, що дає можливість досягти повного розділення всіх ґрунтових агрегатів на елементарні ґрунтові частки та визначити вміст їх у ґ.

Гранулометричний склад ґрунтів – (син.: механічний склад ґрунтів) – відсотковий вміст у ґ. часток різного розміру, поєднаних у гранулометричні фракції.

Ґрунт – верхній шар земної кори, що утворився протягом тривалого часу внаслідок взаємодії гірської породи, клімату, рослинності й тваринних організмів. Характеризується родючістю. Великий вплив на формування або руйнування ґ. має людина. Розрізняють такі типи ґ.: тундрові, підзолисті, чорноземні, сіроземні, каштанові, червоноземні. Між грунтом і землею відбувається обмін газами, розчинами і тепловою енергією.

Гумус (перегній) – темнозабарвлені продукти переважно біохімічного розкладу органічних решток. У г. містяться основні елементи живлення рослин: азот, фосфор, сірка та інші, які під впливом мікроорганізмів робляться доступними для рослин.

Д

Дані в статистиці – основні елементи, що підлягають аналізу. Даними можуть бути кількісні результати, властивості, які притаманні визначеним членам популяції, будь-яка інформація, що може бути класифікована чи розбита на категорії з метою подальшої обробки. Виділяють три типи даних: кількісні, порядкові, якісні.

Дані дистанційного зондування Землі – дані, отримані методами реєстрації випромінювання від поверхні Землі (відбитого чи випромінюваного) за допомогою електронно-оптичних систем, установлених на космічних супутниках або літаках.

Деградація ґрунтів – поступове погіршення властивостей ґрунтів (зменшення вмісту гумусу, порушення структури, зниження родючості та ін.), викликане головним чином антропогенними факторами (ерозія, вторинне засолення, забруднення пестицидами, неправильна агротехніка та ін.).

Дедукція – вид умовиводу і метод пізнання; перехід від загальних суджень до частки, від деяких пропозицій-посилок до їх наслідків; застосування встановленого загального положення до частки.

Дезактивація (від фр. des – префікс, що означає знищення, усунення і лат. activus – діяльний) – усунення радіоактивного забруднення з поверхні Землі, заражених об'єктів або середовищ з метою відвернення радіоактивного ураження. Для д. застосовують механічні, фізико-хімічні і біологічні методи.

Дендрарій – частина ботанічного саду, де культивуються на відкритому ґрунті дерева і кущі, або спеціально закладений сад, де вирощують дерева і кущі з науковою і навчальною метою.

Детермінанта – визначник; те, що обумовлює що-небудь.

Детермінізм – вчення про всезагальний об'єктивний закономірний взаємо­зв'язок і причинну зумовленість явищ соціоприродного середовища.

Детермінованість – сувора послідовність використання методу. Іншими словами – максимальна його алгоритмізація.

Діаграма – креслення, що наочно показує співвідношення між різними величинами, що зображуються у вигляді лінійних відрізків чи геометричних фігур. Один із засобів графічного представлення кількісних даних.

Діаграми алгоритмів – спосіб наочного представлення аналітичного рішення завдання, поділу процесу на самостійні і легко перетворювані частини для забезпечення роботи з алгоритмами. Операція, що виконується на кожному кроці алгоритму, відображається діаграмним символом, у середині якого дається словесний чи символічний запис.

Діалектика – наука про загальні закони існування всесвіту, його пізнання та зміни.

Дипломна робота – самостійна письмова кваліфікаційна робота, яку представляє студент після закінчення навчання в університеті та інших навчальних закладах. Виконується студентом на останньому році навчання і служить однією з форм перевірки його підготовленості до самостійної роботи за спеціальністю. Керівництво дипломною роботою здійснює кафедра навчального закладу, захист відбувається перед спеціальною комісією чи на засіданні кафедри.

Дисертація – кваліфікаційна наукова робота в певній галузі науки, яка має внутрішню єдність, актуальність наукових результатів, наукових положень, що висувається автором для публічного захисту. Дисертації не опубліковуються, але ведеться їх сувора бібліографічна реєстрація.

Дискусія – обговорення будь-якого проблемного питання на зборах, у публікаціях, бесіді; суперечка. Різні точки зору, висловлювані під час дискусії, сприяють активному мисленню, змушують ретельно продумувати й обґрунтовувати власну точку зору. Більше того, між різними думками і чинниками встановлюється низка зв'язків, що без дискусії могли б виявитися упущеними.

Дисперсія – один із показників розкиду даних у статистиці; міра відхилення від середнього.

Дистанційне зондування Землі – різного роду зйомки з літальних апаратів – атмосферних і космічних, у результаті яких отримують зображення земної поверхні в якомусь діапазоні (діапазонах) електромагнітного спектра – дані дистанційного зондування Землі; одне із основних інформаційних джерел для ГІС.

Дифузія – рівномірне переміщення частинок речовини в напрямі зменшення концентрації, зумовлене тепловим рухом цих частинок.

Довідник – це літературна робота виробничо-довідкового характеру з певних проблем, де визначаються найбільш важливі поняття, нормативи, моделі, форми інструкції тощо.

Догматизм – думка, філософське вчення чи спосіб мислення, за яким певне вчення або положення вважають істиною, не враховуючи конкретних умов життя.

Додатки до наукової праці – частина наукової праці, що містить додатковий матеріал, що не є істотним для розуміння проблеми, однак корисний з практичної точки зору, що розкриває технологію дослідження.

Дослідження – вивчення за допомогою певних методів суті явищ, процесів для виявлення закономірностей їх виникнення, розвитку і зміни та перетворення їх в інтересах суспільства. Усяке справжнє дослідження є єдністю накопиченого попереднього досвіду, наявних знань, застосування відповідних інструментів, знарядь і методів, засобів підходу до досліджуваного об’єкта. Підсумком дослідження має бути одержання нових наукових знань – об’єктивної істини, тобто відповідності знову сформульованого знання дійсному стану об’єкта, а також намічених програмою дослідження практичних результатів.

Е

Евристичні методи – у вузькому розумінні – це способи навчання, а у широкому – неформальні методи, які дають змогу досліджувати творчу діяльність, відкривати нове у судженнях, ідеях, способах дії.

Екологічна ніша – фізичний простір з властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму; місце виду в природі, яке включає не лише положення його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та ставлення до абіотичних факторів середовища існування.

Екологія людини – комплексна наука, що вивчає закономірності взаємодії людини із навколишнім середовищем, питання розвитку народонаселення, збереження і розвитку здоров'я, вдосконалення фізичних і психологічних можливостей людини.

Економічність – здатність методу досягати певних результатів із найменшими витратами засобів і часу.

Екосистема – біологічна система, що являє собою функціональну єдність угруповання організмів і навколишнього середовища.

Експеримент – це система операцій, впливу або спостережень, спрямованих на одержання інформації про об'єкт під час дослідницьких випробувань, які можуть проводитись у природних і штучних умовах у разі зміни характеру проходження процесу. Експеримент – це спосіб дослідження явищ, процесів шляхом організації спеціальних дослідів, які забезпечують вивчення впливу окремих чинників за умови постійності інших умов або моделювання явищ і процесів на практиці. Експеримент має бути проведений за можливістю в стислі терміни з мінімальними затратами і з високою якістю отриманих результатів

Експерт – фахівець у визначеній галузі знань, компетентний у певній сфері діяльності. На основі свого знання і досвіду має мотивований висновок з тієї чи іншої проблеми.

Експертна оцінка – експертне судження, виражене у кількісній чи якісній формі. Можливі індивідуальні, групові і колективні експертні оцінки.

Екстраполяція – процедура перенесення властивостей, відносин і закономірностей з однієї предметної галузі на іншу; метод наукового дослідження, що полягає в поширенні висновків, отриманих під час вивчення одного предмета, на інший предмет на підставі наявності загальних оцінок.

Етап польового дослідження – збирання первинної інформації про досліджуваний об’єкт; під останньою розуміють неузагальнені відомості (наприклад відповіді на питання анкети, інтерв’ю, дані документів і спостереження тощо), які потребують подальшої обробки й аналітичного аналізу.

Етика ділових відносин – це система універсальних і специфічних моральних вимог і норм поведінки, що реалізуються в процесі суспільного життя. Будь-які відносини між людьми починають складатися в процесі контактів і спостережень, при яких люди нагромаджують інформацію один про одного, які і є основою взаємної зацікавленості, симпатії або антипатії.

Ефективність розумової праці залежить від таких чинників: інтелектуальних здібностей, особливостей сили волі, стану здоров'я науковця; стану зовнішнього середовища, організації робочого місця, режиму роботи й відпочинку; розумового навантаження.

З

Забруднення радіоактивне біосфери – перевищення природного рівня радіоактивних речовин у навколишньому середовищі. Воно може бути викликане як природними, так і антропогенними факторами. Особливо різко збільшується забруднення середовища радіонуклідами при аваріях на АЕС.

Завдання дослідження – це сукупність конкретних цільових установок, які спрямовані на аналіз і вирішення проблеми. Вони розкривають зміст предмета дослідження, визначають засоби досягнення поставленої мети і мають узгоджуватися з гіпотезами. Завдання дослідження можуть бути основними і неосновними. Основні зумовлені метою дослідження і визначають пошук відповіді на його центральне питання: які шляхи й засоби вирішення даної проблеми? Однак може виникнути ситуація, коли висування додаткових гіпотез вимагає вирішення й інших питань.

Загальнонаукові методи – це такі засоби і прийоми (чи їх сукупність), які з тими чи іншими модифікаціями використовуються в усіх чи майже в усіх науках з урахуванням особливостей конкретних об'єктів дослідження. Наприклад, сюди належить метод моделювання чи такі логічні засоби, як аналіз і синтез, індукція і дедукція.

Закон виражає певний внутрішній суттєвий зв'язок явиш, процесів і особливостей матеріальних об'єктів. Наукові закони відображають стійкі, повторювані об'єктивні внутрішні зв'язки в природі, суспільстві і мисленні. Як правило, закони виражаються в формі певного співвідношення понять і категорій.

Залежна перемінна – величина, зміни якої залежать від впливу незалежної перемінної.

Збірник наукових праць – науковий збірник, що містить дослідницькі матеріали наукових установ, навчальних закладів з найважливіших наукових і науково-технічних проблем.

Земля – одна з планет Сонячної системи. Має складну форму геоїда. 3. складається з оболонок: атмосфери, гідросфери, земної кори (літосфери), мантії ядра та особливої оболонки – біосфери. Екваторіальний радіус землі 6378,245 км, а полярний 6356,863 км. Довжина дуги за екватором 40 077 км, а за меридіаном – 40 009 км; об'єм 1083 млрд км³, маса 5,98 10²¹т. Поверхня 3. становить 510млн.км² (з них 361 млн км², або 71%, займає вода, а 149млн км², або 29%, – суша).

Земна кора (літосфера) – тверда зовнішня оболонка земної кулі, яка складається з кори вивітрювання, осад, зони з включенням метаморфічної породи, гранітної та базальтової зон. Вік найдавніших гірської породи 3-3,5 млрд. років.

Земноводні – клас хребетних. У зародковому стані живуть у воді й дихають зябрами, дорослі дихають легенями, але потребують зволоження.

Знання – перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відображення у свідомості людини; ідеальне відтворення в мовній формі узагальнених уявлень про закономірні зв'язки об'єктивної реальності світу.

І

Ідеалізація – це уявне створення об'єктів і умов, які не існують в дійсності і не можуть бути практично створені. Вона дає можливість реальним об'єктам уявно надати гіпотетичних нереальних ознак, що дозволяє вирішити завдання в закінченому вигляді. Наприклад, у різних галузях знань широко застосовують поняття абсолютно чорного, абсолютно білого тіла, ідеальної рідини. Ідеалізація досягається багатоступеневим абстрагуванням і правомірна тільки в певних межах. Ідеалізація є пізнавальним прийомом, у процесі якого дослідник в думках конструює так званий ідеальний об'єкт, якого немає в дійсності. Під час створення ідеального об'єкта спираються на реально існуючий прообраз, разом з тим, ідеальному об'єкту надаються такі ознаки і властивості, які в принципі не можуть належати його реальному прообразу. З ідеалізацією тісно пов'язана абстракція.

Ідея – форма відображення зовнішнього світу, що охоплює мету й перспективи його пізнання і практичного перетворення.

Ізотерма – лінія, що з'єднує точки з однаковою температурою повітря, води чи ґ. Ізотерми наносяться на кліматичні карти, де вони зображують просторове поширення однакових температур.

Індетермінізм – вчення й методологічна позиція, які заперечують загальну закономірність і причинно-наслідковий зв'язок явищ у природі й суспільстві.

Індивідуальна (первинна) інформація – інформація про ознаки окремих об’єктів, що є одиницями досліджуваної сукупності. Ця інформація індивідуальна на відміну від сукупної (вторинної) інформації, оскільки відноситься до окремих одиниць сукупності. Цей вид інформації збирається на етапі безпосереднього проведення дослідження.

Індукція – вид умовиводу і метод дослідження. В індуктивному міркуванні йдуть від часток, одиничних суджень, фактів, положень до загальних висновків. Це форма руху пізнання від емпіричного до теоретичного рівня. Індуктивний висновок завжди має не достовірний, а лише ймовірний чи правдоподібний характер. У реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією.

Інструментарій дослідження – сукупність методичних і технічних прийомів і операцій, що виступають у формі різноманітних документів і спрямована на одержання з їх допомогою інформації.

Інтерв'ю – безпосередньо цілеспрямована, проведена за заздалегідь підготовленим планом бесіда інтерв’юера з респондентом. Однак на відміну від бесіди, що носить характер взаємного обміну інформацією, в інтерв’ю один запитує іншого, утримуючись від власних висловлювань з порушеного питання. Як правило, використовується, по-перше, на ранній стадії дослідження для уточнення проблеми і складання програми, по-друге, під час опитування експертів, фахівців, які глибоко розуміються на тому чи іншому питанні. Проведення інтерв'ю вимагає певної підготовки, не кожна людина може бути інтерв'юером.

Інтерполяція – обчислення проміжних значень будь-якої змінної за деяких відомих її значень.

Інтерпретація – тлумачення, роз’яснення змісту явища чи тексту знакової структури, що сприяє їх розумінню. Мета інтерпретації – виявлення і фіксування комплексу характеристик обробленого матеріалу, на основі якого відкривається можливість знаходження і пояснення основних тенденцій і підходів щодо формулювання висновків.

К

Картографічний метод – метод складання картографічних моделей (окремих карт, їх серій, атласів) з метою отримання нового знання шляхом їх аналізу і перетворення. Це один із найважливіших міждисциплінарних методів, що широко використовується в екології, економічній географії, регіональній економіці, у розміщенні продуктивних сил. Початковим етапом методу є складання картографічних моделей – карт. Карта – це передусім носій просторової інформації (вона має інформаційну місткість), її зберігач і передавач (канал).

Картометричні операції – вимірювання за картами та за іншими геозображеннями з використанням програмних засобів.

Категоризація – класифікація об’єктів за категоріями.

Категорія – широке поняття, у якому відображені найбільш загальні та істотні властивості, ознаки, зв’язки і відносини предметів, явищ об’єктивного світу. Розглядається і як ієрархічний ряд понять різної складності, об’єднаних єдністю змісту.

Класифікація – розподіл предметів будь-якого роду на взаємозалежні класи (відділи, розряди) відповідно до найбільш істотних ознак, властивих предметам даного роду, і що відрізняють їх від інших предметів, при цьому кожен клас займає в системі визначене постійне місце і, у свою чергу, поділяється на підкласи.

Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом – розподіл ґ. на групи за вмістом у них різних гранулометричних фракцій. Зараз поширена класифікація Н. А. Качинського, за якою основний розподіл здійснюється за співвідношенням між вмістом фізичного піску та фізичної глини (частки більші 0,01 мм і дрібніші 0,01 мм), більш детальний – за співвідношенням між вмістом пилу (частки 0,(15-0,001 мм) і мулу (частки < 0,001 мм).

Класифікація документів здійснюється на основі багатьох критеріїв. За способом фіксації інформації документи поділяються на: письмові (матеріали архівів, преси, довідники, художня література, особисті документи – тобто ті, в яких інформація викладена у формі буквеного тексту); статистичні (маються на увазі ті документи, в яких форма подачі інформації в основному цифрова); іконографічні (всі образотворчі документи, як статичні – скульптури, будинки, орнаменти, картини, фотографії, так і динамічні – кіно-, теле-, відеоматеріали); фонетичні (мовні матеріали, розмови, пісні, казки тощо в їх озвученому вигляді – платівки, магнітофонні записи); документи, які передають інформацію у закодованому вигляді за допомогою електронної техніки. Форма документа значною мірою визначає спосіб його аналізу. Залежно від статусу джерела розрізняють документи: офіційні та неофіційні. Крім цього, документи поділяються на: первинні – в яких містяться результати наукових досліджень і розробок, нові наукові дані, ідеї, факти. На основі цих документів формується первинна інформація; вторинні – де містяться аналітико-синтетичні і логічні матеріали, які вже оброблені на основі первинних документів.

Кластер – група або сукупність елементів, що характеризуються спільними ознаками.

Ключове слово – слово чи словосполучення, найбільш повно і специфічно характеризує зміст наукового документу (тексту) чи його частини.

Книга – це досить об'ємне неперіодичне видання, в якому сконцентровані нагромаджені людством знання і досвід з певної галузі науки.

Коефіцієнт варіації – відсоткове відношення середнього квадратичного відхилення до середньої арифметичної.

Колоквіум – форма колективних зустрічей, де, як правило, обмінюються думками вчені різних напрямів. Усі присутні є учасниками невимушеної дискусії. На колоквіумах офіційні доповідачі не призначаються.

Комплексні методики використовуються для збирання інформації в процесі дослідження, які взаємодоповнюють одна одну, тому важлива роль у такому дослідженні належить процедурі інтерпретації інформаційного масиву.

Композиція – це послідовне розміщення основних частин роботи, що дозволяє зробити правильну рубрикацію наукового документа.

Конкретно-екологічне дослідження – система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, спрямованих на вивчення, аналіз і систематизацію наукових фактів, виявлення зв'язків і залежностей між явищами у довкіллі та процесами з метою прийняття на основі зібраної інформації рішень, розробки заходів щодо управління досліджуваним об'єктом, його розвитком.

Конкретно-наукові методи – методи, що застосовують в окремих науках або у кількох близьких між собою наукових дисциплінах. Вони поділяються на дві групи: міждисциплінарні і спеціальні. Використовуються в окремих науках чи в генетично пов'язаних або об'єднаних спільністю об'єктів дослідження групах.

Конспект – стислий письмовий виклад змісту книги, статті, лекції тощо.

Контент-аналіз – формалізований метод аналізу змісту документів за допомогою математичних засобів. Містить у собі кілька послідовних дій: виділення одиниць аналізу, пошук їхніх індикаторів у тексті, підрахунок і статистичну обробку частоти вживання визначеного поняття.

Конференція – найпоширеніша форма обміну інформацією. Одна частина учасників (доповідачі) повідомляє про нові наукові ідеї, результати теоретичних і експериментальних робіт, про виробничий досвід, відповідає на запитання. Інша, більша частина, – слухачі, що сприймають інформацію, Слухачі можуть задавати запитання і брати участь в обговореннях.

Концепція – основоположна ідея теорії, загальний її задум, викладений в конструктивній, прийнятній для практики формі. Теорія, переведена в алгоритм вирішення конкретної проблеми.

Кореляція – зв'язок між двома перемінними. Цей зв'язок може бути повним, неповним і нульовим. Кореляція може бути позитивною, коли обидві перемінні змінюються в одному напрямку, чи негативною, якщо ці зміни протилежні.

Культура мови – один із найважливіших показників культури науковця. Характерною особливістю наукової мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу, наявність обґрунтувань, доведень істини і основних висновків. Науковий текст має бути цілеспрямованим і практичним, емоційні мовні елементи майже виключаються.

Курсова робота – робота студента, виконана як підсумок навчання на певному курсі. Сприяє розвитку ініціативи і самостійності, передбачає систематизацію, закріплення та розширення теоретичних знань студента, оволодіння навичками самостійної, теоретичної, експериментальної роботи, роботи з комп'ютерною технікою, користування літературними джерелами тощо.

Л

Лабораторний експеримент – різновид експерименту, який здійснюється у спеціально обладнаному приміщенні за допомогою приладів та інших засобів дослідження, що забезпечують чітко контрольовані умови для цілеспрямованого вивчення і, якщо буде потрібно, відтворення об’єкта пізнання. У силу вузької спрямованості цей вид експерименту не може бути використаний для вивчення комплексних процесів, характерних для більшості явищ.

Локалізація – віднесення будь-якого об'єкта до певного місця; обмежене поширення якого-небудь географічного явища, процесу межами певної території або акваторії.

Люмінесценція – властивість деяких речовин світитися під дією ультрафіолетового випромінювання.

М

Магістр – у Стародавньому Римі – титул деяких службовців, в Західній Європі – голова середньовічного духовно-лицарського ордену а також викладач гуманітарних наук, в дореволюційній Росії, Англії і США – вчений ступінь, який отримала особа, що після закінчення університетського курсу складала усний іспит з відповідної галузі знань та публічно захищала ухвалену факультетом дисертацію. В особливих випадках факультет міг допустити до іспиту на ступінь магістра особу, яка подала докторський диплом іноземного університету. Особа, яка витримала магістерський іспит, але не захистила дисертацію, називалась магістрантом. За особливі здобутки магістерської дисертації факультет міг клопотати про присвоєння звання доктора, а також назначались екстраординарними професорами університетів, яким вручали такі ж академічні знаки, як і докторам, тільки не золоті, а срібні.

Магістерська дипломна робота – затверджене ректором самостійне дослідження, виконане студентом на завершальному етапі навчання в університеті, є кваліфікаційним документом, на підставі якого Державна екзаменаційна комісія визначає рівень теоретичної підготовки випускника, його готовність до самостійної роботи за фахом, приймає рішення про присвоєння кваліфікації.

Медіана – значення досліджуваної ознаки певної сукупності, яке знаходиться всередині варіаційного ряду – зростаючого або такого, що зменшується.

Межень – період у річному циклі, коли в річці буває стійкий низький рівень води і вона живиться тільки підземними водами.

Меліорація – цілеспрямована зміна властивостей природно-територіальних комплексів з метою оптимального використання природного потенціалу земель, вод, клімату, рельєфу та рослинності.

Мережевий аналіз – сукупність процедур аналізу географічних мереж, що базується на теорії графів. До складу мережевого аналізу входять: пошук найкоротшого шляху; оптимізація маршрутів за заданим набором критеріїв або в інтерактивному режимі; модифікація мереж і сценарний аналіз; визначення "радіуса" доступності фіксованого вузла. Стосовно інженерних комунікацій поширені розрахунки напрямку потоку (наприклад, води); розрахунки втрат під час транспортування; пошук найкоротших або оптимальних маршрутів; визначення списку пройдених пунктів тощо.

Мета наукового дослідження – визначення конкретного об'єкта і всебічне, достовірне вивчення його структури, характеристик, зв'язків на основі наукових принципів і методів пізнання, впровадження у виробництво корисних результатів.

Метод – це спосіб досягнення мети в теорії, практичному освоєнні дійсності, що розробляється. Метод є об'єктивним, оскільки дозволяє відображати дійсність і її взаємозв'язки, одночасно метод є суб'єктивним, тому що використовується певною людиною з її суб'єктивними властивостями.

Методика – сукупність конкретних прийомів, засобів, процедур, що дозволяють застосовувати той чи інший метод до даної специфічної предметної сфери. Якщо ця сукупність суворо послідовна від початку дослідження і до отримання результатів, то вона називається алгоритмом.

Методичні розробки – праця інструктивно-виробничого характеру, в якій викладені рекомендації з питань проведення певних видів робіт, спрямованих на удосконалення організації, управління процесами тощо.

Методологія – це вчення про систему наукових принципів і способів дослідницької діяльності, що включає фундаментальні, загальнонаукові принципи, що є її основою, конкретно наукові принципи, які лежать в основі теорії тієї чи іншої дисципліни або наукової галузі, і систему конкретних методів і технік, що застосовуються для вирішення спеціальних дослідницьких завдань. Головна мета методології науки – вивчення і аналіз методів, засобів, прийомів, за допомогою яких отримують нові знання в науці як на емпіричному, так і теоретичному рівнях пізнання.

Методологія – це наука про структуру, логічну організацію, засоби і методи діяльності взагалі. Зазвичай під методологією розуміють перш за все методологію наукового пізнання, яка являє собою сукупність теоретичних положень про принципи побудови, форми і способи науково-пізнавальної діяльності. Методологію можна розглядати і як певну систему основоположних ідей.

Методологія – це сукупність правил визначення понять, виведення одних знань з інших, методів, заходів, операцій наукового дослідження у всіх галузях науки і на всіх етапах дослідження. Нині методологія виступає як окрема наукова дисципліна, яка вивчає технологію проведення наукових досліджень, опис і аналіз етапів досліджень і низку інших проблем.

Методологія – це схема, план вирішення поставлених завдань наукового дослідження. Методологія походить від грецького слова methoges – пізнання і logos – вчення. Отже, це вчення про методи дослідження, про правила мислення під час створення теорії науки. Поняття методології є складним і в різних літературних джерелах пояснюється по-різному.

Мислення – це опосередковане і узагальнене відображення в мозку людини суттєвих властивостей, причинних і закономірних зв'язків між об’єктами і явищами.

Міграція геохімічна – сукупність явищ, що зумовлюють переміщення хім. елементів у земній корі або на її поверхні з одних її частин або геол. тіл в інші.

Міждисциплінарні методи – методи, які можуть використовуватись у кількох пов'язаних генетично чи об'єднаних спільністю об'єкта дослідження науках. Наприклад, в економічній науці і економічній географії – балансовий метод, у географії, економіці, екології, геології і біології таким є метод польових досліджень чи картографічний.

Мікрофауна – сукупність найменших тваринних організмів, головним чином найпростіших (напр., радіолярії, форамініфери).

Мікрофлора – сукупність мікроорганізмів (водоростей, грибів, бактерій), що розвиваються в певному середовищі.

Мінерали – природні хімічні сполуки або самородні елементи, які утворюються під впливом фізико-хімічних та біологічних процесів, що відбуваються в земній корі та на її поверхні.

Мінералогія – наука, що вивчає мінерали, їх фізичні властивості, хімічний склад, походження, закономірності поширення в земній корі та розробляє їх класифікацію.

Моделювання – це теоретичний метод дослідження об'єктів, явищ і процесів не безпосередньо, а за допомогою їх замінників – моделей. У процесі моделювання експеримент у натурі замінюється експериментом на моделі. За допомогою моделювання описуються структура об’єкта (статична модель), процес його функціонування і розвитку (динамічна модель).

Модель у широкому розумінні – це матеріальне або розумове уявлення об'єкта дослідження в образі більш доступному і сприятливому для вивчення, ніж сам оригінал. Між моделлю і оригіналом має бути певна відповідність, яка може бути подібною за фізичними характеристиками моделі і оригіналом або в подібності функцій, які виконують модель і оригінал, або в математичному описі «поведінки» моделі і оригіналу. Філософи визначають модель як уявно (мислено) представлену чи матеріально реалізовану систему, яка, відображаючи чи відтворюючи об'єкт дослідження, здатна заміщати його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об'єкт. Отже, модель замішає об'єкт, вона є його аналогом у певному відношенні – за властивостями, структурою, зв'язками чи функціями. Говорять, що модель є ізоморфною чи гомоморфною до об'єкта вивчення. Виділяють два типи моделей: предметні і знакові (часом їх відповідно називають матеріальними та ідеальними, хоч це терміни невдалі). Предметні моделі бувають натурні (акваріум – зменшена копія ставка), фізичні (макети) та електронні.

Моніторинг – комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших заходів, що забезпечують систематичний контроль за станом і тенденціями розвитку природних і техногенних процесів. Включає реєстрацію метеорологічних та інших природних явищ, видів забруднень і їх джерел, контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних норм, підготовку і здійснення короткострокових і довгострокових технічних, екологічних та інших заходів.

Монографія – надрукована наукова робота теоретичного характеру, в якій всебічно висвітлена певна проблема або окреме вузлове питання. У монографії використовуються оригінальні результати власних досліджень і літературних джерел. Монографія, як правило, висвітлює обширні наукові знання з даного питання. Робота розрахована на наукових працівників, керівників, спеціалістів, які працюють над даною проблемою. Тип викладу тексту пояснювальний з використанням дедуктивних (рух думки від загального положення до конкретних фактів), індуктивних (рух думки від конкретних фактів до загального висновку) або змішаних способів. Монографія до друку оформлюється за проспектом, затвердженим видавництвом.

Н

Надійність – здатність методу з великою ймовірністю забезпечувати отримання бажаного результату.

Найпростіші – тип тварин, до якого належать одноклітинні організми. Найпростіші поділяються на 4 класи: саркодові, джгутикові, інфузорії та спорові.

Наука – сфера безперервного розвитку людської діяльності, основною ознакою і головною функцією якої є відкриття, вивчення й теоретична систематизація об'єктивних законів про об'єктивну дійсність для їх практичного застосування. Поняття «наука» включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нових знань, так і результат цієї діяльності – суму здобутих знань, що є основою наукового розуміння світу. Термін «наука» застосовується для назви окремих галузей наукового знання. Наука – це динамічний розвиток системи знань про об'єктивні закони природи, суспільства і мислення, отриманих і перетворених у безпосередню продуктивну силу суспільства в результаті спеціальної діяльності людей.

Наукова доповідь – літературно оформлена робота, яка ґрунтується на оригінальному матеріалі. Як правило, доповідь робиться в усній формі в такій послідовності: коротка оглядова частина та визначення завдання дослідження; метод вирішення або нове положення, яке пропонує доповідач, основні результати їх пояснення і висновки. Обсяг доповіді до 0,75 друкованого аркуша.

Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явищ без проміжної аргументації, без осмислення всієї сукупності зв'язків, на основі яких робляться висновки. Вона ґрунтується на вже існуючих знаннях, але виявляє непомічені закономірності. Наука виділяє два види ідей: конструктивні і деструктивні, тобто ті, що мають чи не мають значущості для науки і практики. Свою матеріалізацію ідея знаходить у гіпотезі.

Наукова концепція – система поглядів, теоретичних положень, основних тверджень щодо об'єкта дослідження, які об'єднані певною ідеєю. Наукова проблема – це стан «знання про незнання» якісних і кількісних змін, тенденцій розвитку певного процесу, за допомогою якого можна здобути відсутні знання.

Наукове дослідження – не довільна процедура, а серія логічно послідовних операцій органічно пов'язаних між собою єдиною метою, необхідністю отримання максимально вірогідних і надійних даних про досліджуване явище чи процес.

Наукове дослідження – цілеспрямоване пізнання, результатом якого виступають система понять, законів і теорій.

Науковий звіт – підсумковий документ, в якому викладено фактично виконані дослідження. Він починається з анотації, включає мету дослідження, опис методичних особливостей, результати їх обговорення і висновки. У звіті наводиться список публікацій, перелік наукових доповідей з теми звіту.

Науковий колектив – група талановитих, висококваліфікованих людей, організаційно об'єднаних єдиною метою і діями. Важливим умовами ефективної роботи наукового колективу є: згуртованість, сумісність співробітників, психологічний клімат, колективна думка й колективізм у роботі; традиції і творчий потенціал.

Науковий напрям – сфера наукових досліджень наукового колективу, спрямованих на вирішення значних завдань у певній галузі науки.

Наукове пізнання – дослідження, яке характерне своїми особливими цілями, завданнями, методами отримання і перевірки нових знань з метою оволодіння силами природи, пізнання законів розвитку суспільства, впливу на хід історичних подій.

Науковий результат – нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації. Кожне наукове дослідження має об'єкт і предмет.

Науковий факт – складова наукового знання, що відображає об'єктивні властивості речей та процесів, на основі яких визначають закономірності явища, вибудовують теорію, формують закони.

Науково-дослідна робота – чітко організований комплекс дій, спрямований на отримання нових знань, що розкривають суть процесів і явищ у природі, суспільстві з метою їх використання на практиці. Наукова діяльність, як будь-яка інша, вимагає певної організації праці, ефективність її залежить як від моральних та інтелектуальних якостей працівників, так і від умов праці, матеріально-технічного забезпечення й обслуговування.

Науково-технічна інформація – сукупність повних, точних відомостей про розвиток природи, суспільства і людини, зафіксованих у науковому документі.

Новизна – критерій якості інформації (результатів наукових досліджень). Відображає суспільно значимі нові знання, факти, дані, отримані в результаті дослідження чи практичної діяльності. Критерій новизни вказує на змістовний бік результату, ступінь його оригінальності.

Номенклатура – система загальноприйнятих найменувань об'єктів, явищ і процесів.

О

Об'єкт дослідження – будь-який аспект, рівень чи зріз дійсності, явища або процесу, що явно чи опосередковано містить протиріччя і породжує проблемну ситуацію, на яку спрямований процес пізнання, характеризується кількісно, структурно, а також із точки зору просторової і часової обмеженості.

Обробка інформації – процес перетворення інформації без зміни її якості. Види обробки інформації: реєстрація, класифікація, систематизація, статистична обробка даних.

Огляд – науковий документ, що містить систематизовані наукові дані з будь-якої теми, отримані під час аналізу першоджерел. Знайомить із сучасним станом наукової проблеми і перспективами її розвитку. Залежно від характеру інформації розрізняють аналітичний, бібліографічний і реферативний огляди.

Онтологія – вчення про буття, яке досліджує загальні основи, принципи буття, його структуру і закономірності.

Описове дослідження (або інформаційне) – отримання емпіричної інформації, здатної дати відносно цілісне уявлення про досліджуване явище, його структурні компоненти, за допомогою яких можна було б перевірити висунуту гіпотезу, а в разі її підтвердження – зробити повний кількісний і якісний опис об'єкта. Інформацію збирають за описовим планом на підставі вибіркового чи монографічного обстеження, анкетування, групування, кореляційного аналізу.

Опитування – метод отримання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на письмовому або усному зверненні до певної спільності людей – респондентів із запитаннями, зміст яких є проблемою дослідження на рівні емпіричних індикаторів і який передбачає реєстрацію та статистичну обробку отриманих відповідей, а також їх теоретичну інтерпретацію. За формами та умовами спілкування і отримання інформації від респондентів розрізняють два типи опитування – анкетування та інтерв'ю, кожний з яких зустрічається у багатьох різновидах.

Опонент – особа, що виступає з критикою доповіді, дисертації і т.п. Як опонент на захисті дипломної роботи звичайно виступає рецензент.

Оптимальний – кращий з можливого в конкретних умовах.

Організація праці науково-дослідної роботи – система заходів, спрямованих на удосконалення методів і умов інтелектуальної праці, збереження здоров'я працівників на основі досягнень науки і техніки.

Оцінка – вид судження про визначений феномен; буває кількісною і якісною.

П

Палеонтологія – наука, яка за викопними рештками і слідами життєдіяльності організмів вивчає історію розвитку рослинності і тваринного світу протягом минулих геол. епох.

Параграф – частина тексту всередині глави, розділ книги, статті, що має самостійне значення, звичайно позначувана знаком § з порядковим номером.

Парадигма – модель ставлення проблем, прийнята як зразок для вирішення дослідницьких завдань; панівний спосіб наукового мислення, який проявляється в деякій закінченості і відносній узгодженості поглядів на явища і речі, що належать до компетенції якого-небудь підрозділу науки.

Парадокс – два протилежні твердження суджень, кожне з яких є переконливим доказом.

Патентна документація – сукупність документів про відкриття, винаходи, а також відомості про охорону прав винахідників. Патентна документація характеризується високим рівнем достовірності, оскільки ця документація підлягає експертизі на предмет новизни і корисності. Така кількість наукових документів пояснюється характером знань і різноплановою діяльністю людей.

Первинна інформація – вихідні дані, які є результатом конкретних експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду.

Підведення підсумків дослідження – формулювання висновків і наукового обґрунтування рекомендацій, розробка прогнозів і проектів змін.

Підготовчий етап дослідження включає: вивчення проблеми, розробку і затвердження програми дослідження, складання робочого плану, який має оперативний характер. У плані намічають основні етапи дослідження, методи збору інформації, види звітності, розраховують очікувані результати, терміни виконання цих робіт, готують інструментарій, розробляють макети, таблиці, бланки, анкети, інструкції.

Підземні води – води, що містяться в гірських породах нижче від поверхні Землі до 15 км. За фізичним станом виділяють ПВ: пароподібні гігроскопічні, капілярні, гравітаційні, в твердому стані, кристалізаційні та хімічно зв'язані.

План – система взаємопов'язаних завдань, що визначають строки, порядок і послідовність виконання програм, окремих робіт, операцій; порядок, послідовність викладу матеріалу.

Поняття – це думка, виражена в узагальненій формі, яка визначає суттєві і необхідні ознаки предметів та явищ і їх взаємозв'язки. Якщо поняття увійшло до наукового обігу, його позначають одним словом або використовують сукупність слів – термінів. Сукупність основних понять називають понятійним апаратом науки. Сукупність всіх елементів науки знаходиться в тісному паралельному й (або) ієрархічному взаємозв'язку і створює чітко виражену систему об'єктивних знань про реальний світ – науку.

Порівняння – метод пізнання дійсності, покликаний встановити спільні й відмінні параметри між процесами, явищами, об'єктами.

Пояснення – з'ясування особливостей ситуації, розкриття мотивів, причин певних процесів, явищ, подій.

Практична значимість дослідження – методологічна характеристика дослідження; відображає уявлення про те, як і для яких практичних цілей можна застосувати результати саме цієї роботи. , Учений, відповідаючи на запитання про конкретні недоліки практичної діяльності, які можна виправляти за допомогою отриманих у дослідженні результатів, визначає значення проведеного дослідження для практики.

Предмет дослідження – властивості та сторони об'єкта, які найбільш рельєфно відображають приховані в ньому протиріччя, ту проблему, яка досліджується. У предметі відображається взаємозв'язок проблеми і об'єкта дослідження.

Предмет науки – пов'язані між собою форми руху матерії або особливості відображення їх у свідомості.

Прикладні наукові дослідження – наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття та використання знань для практичних цілей. Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату.

Принцип – вихідний пункт теорії; те, що становить основу певної сукупності знань.

Проблемна ситуація – це реально існуючі в екологічній сфері протиріччя, способи, алгоритми, розв'язання яких у даний момент невідомі, незрозумілі. Вирішити проблему – означає отримати нові знання чи створити теоретичну модель, що пояснює те чи інше явище, виявити чинники, які дозволяють впливати на розвиток процесів у бажаному напрямі.

Прогнозування – сукупність засобів і заходів мислення, що дають змогу на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх змін у певному періоді часу вивести судження певної достовірності стосовно майбутнього розвитку об'єкта.

Програма дослідження – документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення конкретного дослідження. Вона виконує роль стрижневого кореня дослідження, зумовлюючи тим самим його змістовно-смислову цінність, якість та надійність отриманої інформації.

Просторовий аналіз – сукупність методів аналізу просторових даних, до складу яких у ГІС звичайно вводять побудову буферів, аналіз географічного збігу і включення, зонування території з використанням полігонів Тиссена – Вороного і аналіз близькості.

Процедура – встановлений порядок дій під час організації діяльності.

Р

Радіоактивність – властивість деяких хімічних елементів довільно розпадатися у супроводі випромінювання особливих променів, які складаються із заряджених найдрібніших частинок або з короткохвильового електромагнітного випромінювання.

Радіоактивність природна ґрунту – здатність ґ. випромінювати радіоактивні частки, зумовлена присутністю в ньому радіоактивних елементів, що потрапили до ґ. з материнських порід, ґрунтових вод або з атмосфери. Визначається як основа під час вивчення різних властивостей у ґ. за допомогою радіоактивних ізотопів і для контролю забруднення ґ. радіоактивними елементами.

Радіографія – метод визначення радіоактивності гірських порід або мінералів за їх впливом на фотоплівку.

Радіометр – прилад для визначення радіоактивності гірських порід.

Регресія – ймовірнісна залежність середнього значення певної величини від інших величин.

Результативність – здатність методу забезпечувати досягнення певної мети (сюди входить і плідність методу).

Рекультивація земель – штучне відновлення родючості ґрунтів і рослинного покриву після техногенного порушення природи (відкритими гірськими виробками та ін.). Розрізняють два етапи Р.з.: технічну (формування укосів, знімання і нанесення родючого шару та ін.) і біологічну (відновлення родючості ґрунтів, створення лісових насаджень та ін.).

Релікт – рослини або тварини – представники минулих геол. періодів, що живуть у сучасну геол. епоху.

Рельеф – сукупність різноманітних за формою і походженням нерівностей земної поверхні, що утворюються під впливом ендогенних і екзогенних процесів.

Релятивізм – визначення відносності, умовності й суб'єктивності пізнання, заперечення абсолютних етичних норм і правил.

Реляційна модель даних – найбільш поширена модель бази даних; дані організовані у вигляді таблиць, що складаються з рядків (записів) і стовпців (полів). Зв'язок між різними таблицями здійснюється за допомогою ключових полів.

Рентгеноспектральний аналіз – встановлення у досліджуваній речовині кількісного співвідношення хім. елементів, які містяться в ній у дуже малих кількостях.

Респондент – опитуваний, той що відповідає на питання анкети чи бере участь в інтерв’ю як об’єкт дослідження.

Реферат – короткий виклад змісту наукової праці, книги, що включає в себе основні фактичні зведення і висновки без перекручування сутності первинного документа. Текст реферату включає тему, предмет (об'єкт), характер і мету роботи, методи проведення роботи (для нових методів дається опис, а широковідомі тільки називаються), конкретні результати роботи (теоретичні, експериментальні, описові), при цьому перевагу надають новим і перевіреним фактам, результатам довготривалого дослідження, відкриттям, важливим для рішення практичних питань, висновкам (оцінкам, пропозиціям), прийнятим і відкинутим гіпотезам, які були описані в первинному документі, характеристиці сфери застосування результатів. Середній обсяг реферату, залежно від первинних документів, має друкованих знаків: 500 – для заміток і коротких повідомлень; 1000 – для більшості статей, патентів; 2500 – для документів великого обсягу. Реферат – це стисла форма викладу змісту першоджерел з теми, яка вивчалася. Він має, як правило, науково-інформаційне призначення.

Рецензія – стаття, яка містить розбір і критичне оцінювання опублікованої статті або монографії; відзив на наукову працю чи будь-який інший науковий або художній твір перед їх публікацією, захистом. Висвітлює зміст рецензованого документа і критично оцінює як його окремі положення, так і документ загалом.

Ритмічність науково-дослідної роботи – забезпечення рівномірного проведення дослідів, що передбачає правильну організацію роботи всіх виконавців.

Риторика – наука красномовства.

Розвідувальне дослідження (інколи його ще називають пілотажним або зондажним) – дослідження-проба методичного характеру, яке проводиться з метою отримання додаткової інформації про предмет та об'єкт дослідження, уточнення і коригування гіпотез, завдань та інструментарію. Крім того, за його допомогою визначається обсяг сукупності обстеження і з'ясовуються можливі труднощі, яких слід очікувати в ході дослідження. Різновидом пілотажного дослідження є експрес-опитування, яке використовується для з'ясування ставлення людей до актуальних подій і фактів суспільно-політичного життя, для визначення ефективності вжитих заходів, оцінки їх громадською думкою, складання прогнозів щодо розвитку вільних економічних зон.

Розумовий (уявний) експеримент – один із видів теоретичного моделювання. У ньому за допомогою уявного об'єкта дослідження розглядається в “чистому вигляді” незалежно від конкретної форми його взаємодії з навколишнім світом. На сьогодні він набув важливого значення в формуванні, розширенні і обґрунтуванні основних понять і принципів теоретичного характеру в природничих науках. Важливою перевагою уявного (розумового) експерименту перед реальним є те, що в уяві можна проводити такі уявні експерименти, проведення яких у дійсності неможливе.

Рубрикація – поділ наукового документа на окремі логічно підпорядковані частини (розділи, глави, параграфи), які найкраще відображають логіку побудови конкретного наукового дослідження. Кожна частина наукового документа мас короткий, але інформативний заголовок, який відображає її зміст.

С

Самостійна робота – навчальна діяльність студента, спрямована на вивчення і оволодіння матеріалом навчального предмета без безпосередньої участі викладача.

Седиментаційний аналіз ґрунту – найбільш розповсюджений вид гранулометричного аналізу ґ., ґрунтується на тому, що в спокійній воді залежність між розмірами часток, їх середньою питомою вагою та швидкістю падіння описується формулою Стокса. Піпеточний, декантаційний, аерометричний і деякі інші методи є різновидами цього аналізу.

Симпозіум – напівофіційна бесіда із заздалегідь підготовленими доповідями, а також виступами експромтом. Учасники симпозіуму можуть відвідувати не всі доповіді, зустрічатися в кулуарах.

Синтез – дослідження явища в цілому, на основі об'єднання пов'язаних один з одним елементів в єдине ціле. Синтез дозволяє узагальнити поняття, закони і теорії.

Системно-структурний аналіз – метод, заснований на принципі системного підходу, що складається з декількох етапів: уточнення того, який науковий феномен береться для аналізу як ціле; виявлення можливо більшого числа елементів цілого; групування елементів у необхідне і достатнє число підструктур з узгодженням їх з наявними науковими теоріями; встановлення різних зв’язків і відносин між елементами, підструктурами і цілим.

Системний метод – сукупність загальнонаукових методологічних принципів і способів дослідження, в основі яких лежить орієнтація на розкриття цілісності об'єкта як системи.

Системний підхід – дослідницький підхід, який застосовують для аналізу об’єктів, що мають безліч взаємозалежних елементів, об’єднаних спільністю функцій і мети, єдністю управління і функціонування.

Спостереження – метод пізнання дійсності, який ґрунтується на безпосередньому сприйнятті процесів, явищ, об'єктів за допомогою органів чуття, без втручання в їх буття дослідника.

Соціальна інформація – відомості про людину, колектив і суспільство в цілому як об'єкт дослідження.

Соціальні проекти – соціально підготовлені, ретельно обґрунтовані конкретні пропозиції щодо впровадження в трудових колективах якісно нових форм організації праці і виробництва.

Соціологія – наука про закони становлення, функціонування, розвитку суспільства загалом, соціальних відносин і соціальних спільностей.

Спектральний аналіз – фізичний метод визначення якісного і кількісного стану чи специфіки хім. складу речовин на основі вивчення їх спектра. Розрізняють оптичний і рентгенівський С.а.

Спектрограф – прилад, що розкладає потік випромінювання чи поглинання в спектр за довжинами хвиль і фіксує його у вигляді спектрограми.

Спеціалізації – розподіл праці, створення секторів, відділів, груп. Спеціалізація може поглиблюватись за об'єктами дослідження.

Ссавці – вищий клас хребетних, що характеризується досить розвинутим головним мозком, чотирикамерним серцем, більш-менш сталою температурою тіла та ін.

Стандарти – нормативно-технічні документи, в яких встановлено комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації і затверджені компетентними органами.

Статистика – галузь науки, що включає в себе методи опису, аналізу і математичної інтерпретації даних, що дозволяють робити визначені висновки щодо явищ, про які неможливо зібрати повну інформацію.

Стаття – основна форма обміну письмовою інформацією між фахівцями, які працюють в одній або суміжних галузях науки. Статті є наукові, науково-технічні, науково-методичні і дискусійні з конкретних досліджень, а також оглядові. Як правило, в перших трьох видах статей публікують результати закінчених розділів дослідження, проводять їх обговорення та роблять основні висновки. В дискусійних статтях містяться спірні наукові положення. Вони публікуються з метою обговорення спірних питань у пресі. Оглядова стаття (аналітична, реферативна, тематична) містить систематизовані наукові відомості з будь-якого питання (теми, проблеми), отримані на основі аналізу першоджерел.

Структура ґрунту – форма та розмір структурних фракцій, на які природно розпадається ґ.

Сцієнтизм – абсолютизація ролі науки, зокрема домінування природничих наук у культурі, духовному житті суспільства.

Т

Таблиця – один з способів представлення даних. Перелік зведень, цифрових даних, згрупованих у вигляді декількох стовпців (граф), відокремлених лініями і самостійними заголовками.

Тези – це стислі, коротко сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо. Вони включають виклад основних положень усієї наукової праці від початку до кінця, а не тільки власне дослідницької частини. Тези – це розгорнуті висновки із вступною частиною, що пояснює й обґрунтовує дану наукову працю. У тезах у стислій формі (одна-дві фрази) дають обґрунтування теми, характеристику історії питання, виклад методики дослідження і результати дослідження. Тези можуть бути стислими чи розгорнутими, вони завжди відрізняються від повного тексту доповіді тим, що в них відсутні деталі, пояснення, ілюстрації. Окремі тези мають бути пов'язані між собою логічно, як ланки одного ланцюга. Обсяг тез – 60... 125 машинописних рядків.

Телеологія – ідеалістичне вчення, яке визнає наявність мети в процесах і явищах природи.

Тема дослідження – методологічна характеристика дослідження; формулювання, що відображає проблему дослідження. Тема має враховувати рух від досягнутого наукою, від звичайного до нового, містити момент зіткнення старого з новим.

Теорія – вища форма наукового мислення, система узагальнених знань, пояснення дійсності. Теорія є духовним, розумовим відображенням і відтворенням об'єктивної реальної дійсності. Вона виникла в результаті узагальнення пізнавальної діяльності і практики. Теорія становить основний структурний елемент науки, об’єднуючи в єдине ціле факти, проблеми, гіпотези, методи пізнання та ін. Сутність теорії полягає в достовірному узагальненні фактів, у тім, що за випадковим вона знаходить необхідне, закономірне, за одиничним – загальне і на цій основі здійснює передбачення.

Територія – частина поверхні земної суші з властивими їй природними, а також створеними в результаті людської діяльності властивостями і ресурсами.

Термін – слово чи словосполучення слів, що точно позначають наукове поняття, яке має дефініцію (визначення).

Термічний аналіз – фізичний метод дослідження перетворень речовини під час її нагрівання або охолодження.

Термодифузія – перенесення компонентів газової суміші чи розчину під впливом різниці температур.

Технічна інформація – характеризує фізичні процеси в різних об'єктах у разі створення продукції із вихідних компонентів.

Типологія досліджень – класифікація досліджень за характером їх ставлення до об’єкта дослідження і до практики. Найбільш поширений розподіл досліджень на фундаментальні, прикладні і розробки.

Топографія – наукова дисципліна, що розробляє методи знімання земної поверхні для створення загальногеографичних карт великих масштабів.

Тропосфера – нижній шар атмосфери, що безпосередньо прилягає до поверхні Землі. Маса Т. становить 79% усієї маси атмосфери. Т. має великий вплив на поверхню Землі, оскільки в Т. відбуваються інтенсивні горизонтальні і вертикальні переміщення повітряних мас, утворюються хмари, які спричинюють опади.

У

Узагальнення – логічний процес переходу від одиничного до загального, від менш загального до більш загального. Результат цього процесу – узагальнене поняття, судження, закон науки, теорія. У науковому дослідженні узагальненням є поширення висновків, зроблених на обмеженій кількості даних, на більш широку сферу практики.

Умовивід – розумова операція, яка полягає в одержанні нового висновку з декількох суджень. Умовивід є необхідним засобом пізнання, коли для встановлення істини потрібно провести дослідження, а саме вивести наслідок, здійснити доказ, систематизувати знання, перевірити гіпотетичне положення.

Універсальна десяткова класифікація (УДК) – це міжнародна універсальна система, яка дозволяє детально представити зміст документальних фондів, забезпечити оперативний пошук інформації, має можливість свого розвитку і самовдосконалення. Вона складається із основної і допоміжної таблиць. Основна таблиця містить поняття і відповідні їм індекси, за допомогою яких систематизують знання людства. УДК використовується більш ніж в 50-ти країнах світу і юридично є власністю Міжнародної федерації документації (МФД), яка відповідає за розробку таблиць УДК, їх стан і видання.

Урбанізація – процес підвищення ролі міст у розвитку суспільства.

Ф

Факт – будь-який не залежний від спостерігача стан дійсності чи події, що відбулася; обґрунтоване знання, отримане шляхом опису окремих фрагментів реальної дійсності у деякому чітко визначеному просторово-часовому проміжку; елемент наукового знання. На основі наукових фактів встановлюють закономірності явищ, висуваються теорії, доводяться закони.

Фауна – сукупність усіх тварин певної місцевості.

Фенологія – система знань про сезонні явища в живій природі, строки їх настання та причини, які визначають ці строки. Щорічні дані спостереження оформляються в вигляді фенологічних спектрів.

Філософські методи – це використання у науковому дослідженні категорій, положень, принципів і законів певної філософської системи. Наприклад, діалектики як теорії пізнання. Можна користуватися поло-женнями філософії позитивізму, неопозитивізму, постмодернізму тощо.

Фільтрація – рух рідини через порожнини різноманітних тіл під дією сили тяжіння і капілярних сил. Розрізняють Ф. природну і штучну.

Флуктації – випадкові відхилення фізичних величин від їх середніх значень; характерні для будь-яких тимчасових процесів.

Флюоресценція – свічення деяких речовин від нагрівання, дії видимого і катодного проміння.

Формалізація – метод вивчення різних об'єктів, при якому основні закономірності явищ і процесів відображаються в знаковій формі за допомогою формул або спеціальних символів. Формалізація забезпечує спільність підходів до вирішення різних завдань, дозволяє формувати відомі моделі предметів і явищ, встановлювати закономірності між фактами, що вивчаються. Символіка штучної мови (хімія, математика) дозволяє чітко і коротко фіксувати певні значення, не допускаючи різного тлумачення, що неможливо у разі користування звичайною мовою.

Формула винаходу – це складена за встановленими правилами коротка словесна характеристика, що виражає технічну сутність, ознаки об'єкта винаходу.

Фундаментальний закон – виражає зв'язки між вихідними, основними поняттями.

Фундаментальні дослідження – наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв'язку природи, суспільства, людини.

Функція методу – отримання нової інформації про навколишню дійсність, заглиблення в сутність явищ і процесів, розкриття законів і закономірностей розвитку, формування і функціонування об'єктів, які досліджуються.

Ц

Цитата – відтворений дослівний фрагмент чужої промови чи статті для підтвердження власного погляду, полеміки з цитованим автором.

Цифрова карта – цифрова модель просторових об'єктів або явищ, створена шляхом цифрування паперових картографічних джерел, цифрової реєстрації даних польових обмірів або просторового моделювання; сформована з урахуванням законів картографічної генералізації в прийнятих для карт проекціях, системах координат і висот.

Навчальне видання

Клименко Микола Олександрович

Фещенко Володимир Петрович

Вознюк Наталія Миколаївна

ОСНОВИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ

НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Навчальний посібник

Редагування	Л.М. Талюта Н.В. Крошко
Макетування	І.О. Сєрова

Підписано до друку 10.09.2010. Формат 60х84/16.

Папір офсет. №1. Гарнітура Times New Roman. Друк офс.

Наклад 1000 примірників, Зам. № 113

Редакційно-видавничий відділ

Науково-методичного центру аграрної освіти

Київ-151, вул. Смілянська,11

тел. 249-94-04

Фірма "Інтас"

61