- •Аграрна освіта
- •Isbn 978-966-7906-76-4 © Клименко м.О., Фещенко в.П.,
- •4. Методики аналізу стану компонентів
- •1. Наука як система знань
- •1.1. Поняття, зміст, мета і функції науки
- •1.2. Етапи становлення і розвитку науки
- •1.3. Наука як система знань
- •1.4. Наукові дослідження та етапи їх проведення
- •1.5. Основні риси працівника науки
- •1.6. Організаційна структура
- •1.7. Особливості організації наукової діяльності
- •2. Основи методології науково-дослідної діяльності
- •2.1. Поняття методології
- •2.2. Методологія наукового пізнання
- •2.3. Методологічні основи наукових досліджень
- •2.4. Методологія наукового пошуку в екології
- •3. Методи наукового дослідження
- •3.1. Поняття наукового методу та його основні риси
- •Р ис 3.3. Класифікація методів за характером пізнавальної діяльності
- •3.2. Методи теоретичних досліджень
- •3.3. Емпіричні методи дослідження
- •3.4. Соціоекологічні дослідження
- •Р ис. 3.11. Етапи соціологічного дослідження
- •3.5. Особливості проведення екологічних
- •Методи і засоби збору даних для перевірки робочої гіпотези
- •3.6. Характеристика методів екологічних досліджень
- •Методи наукових досліджень в екології
- •Географічний опис
- •Космічний метод
- •Геохімічні методи
- •Прогнозні методи
- •Метод геоінформаційних систем (гіс)
- •3.6.1. Дистанційні методи дослідження
- •Дистанційні методи вивчення забруднення атмосфери
- •Дистанційне вивчення водного середовища
- •Дистанційні методи дослідження суші
- •3.6.2. Методи біоіндикації
- •Індикація кліматичних факторів
- •Ландшафтна індикація
- •Індикація ґрунтів
- •Гідроіндикація
- •Фітомоніторинг клімату
- •Фітомоніторинг забруднення атмосфери
- •4. Методики аналізу стану компонентів навколишнього середовища
- •4.1. Відбір та підготовка проб
- •4.2. Вибір методів і засобів вимірювань
- •4.3. Статистична обробка результатів досліджень
- •Значення критерію t на 5, 1 і 0,1% рівні значущості
- •Значення критерію f на 1% рівні значущості (ймовірність 99%)
- •4.4. Підготовка даних для статистичного аналізу
- •Дисперсійний аналіз
- •Кореляція
- •Критичні значення коефіцієнта кореляції на 5% і 1% рівнях значущості
- •Регресійний аналіз
- •Критерій хі-квадрат (χ2) або розподіл Пірсона
- •Коваріаційний аналіз
- •Значення критерію χ2
- •4.5. Застосування еом у обробці результатів
- •5. Оформлення результатів наукової роботи
- •5.1. Методика підготовки та оформлення публікації
- •5.2. Оформлення звітів про результати
- •5.3. Робота над публікаціями, монографіями,
- •Наукова монографія
- •Наукова стаття
- •Тези наукової доповіді (повідомлення)
- •Реферат
- •Доповідь (повідомлення)
- •5.4. Курсова (дипломна) робота:
- •Магістерська дисертація
- •Керівництво курсовою (дипломною, магістерською) роботою та її рецензування
- •Додаток 1
- •Перелік нормативних документів, які регламентують вимоги до якості води та ґрунту Якість води
- •Якість ґрунту
- •Відбирання проб
- •Перелік нормативних та методичних документів, які регламентують визначення складу та властивостей проб об'єктів довкілля
- •Перелік нормативних та методичних літературних джерел
- •Література
- •Термінологічний словник
Індикація ґрунтів
Існує багато рослин, за показниками яких можна безпомилково визначити водний, механічний, хімічний, сольовий та інші показники ґрунтів. Наприклад, класифікація певних груп рослин-індикаторів стосовно ґрунтового зволоження така:
фреатофіти – рослини, пов'язані з водоносними горизонтами, у яких добре розвинена коренева система (досягає глибини до 5...30 м). Наприклад, середньоазійські види тамариски мають кореневу систему, що проникає на глибину до 7 м, а чорний саксаул – 25 м;
омброфіти – рослини, що існують за рахунок атмосферних опадів. Вони мають дуже розгалужену систему поверхневих коренів, здатних швидко всмоктувати вологу під час опадів;
трихогідрофіти – життя цих рослин забезпечує капілярна волога ґрунтових вод. Вони часто поєднують риси фреатофітів та омброфітів і мають кореневі системи універсального типу.
Щодо механічного складу ґрунтів і материнських порід рослини поділяють на:
псамофіти – ростуть на пісках (миколайчики приморські, чина приморська);
пелітофіти – ростуть на глинистих ґрунтах (полини, каперси колючі);
алевритофіти – поширені на суглинистих або супісчаних ґрунтах (чебрець, осока піщана);
хасмофіти – на кам'янистих ґрунтах (тамариск, лаванда);
петрофіти або літофіти – зустрічаються на скелях (едельвейс).
За відношенням до засолення ґрунту досить умовно виділяють дві великі групи рослин-індикаторів:
галофіти – мешканці засолених ґрунтів (за перевагою аніонів розрізняють галофіти хлоридного типу, або власне галофіти, та сульфатно-кальцієвого типу, або гіпсофіти);
глікофіти – рослини, що мешкають на ґрунтах, які не містять зайвої кількості солей.
За пристосуванням до надлишкового вмісту солей рослини поділяють на:
еугалофіти, або власне галофіти, які у великих кількостях накопичують солі в тканинах рослини і мають соковиті та м'ясисті стебла;
криногалофіти – рослини, які здатні виділяти надлишок солей у вигляді краплин розсолу крізь особливі залози (іноді їх називають фільтруючими галофітами) і мають характерний сольовий наліт;
глікогалофіти – рослини, що мають кореневий бар'єр, тобто систему анатомічних і фізіологічних пристосувань, які захищають рослину від зайвого надходження солей до їх тканин.
За відношенням до умов зволоження грунтів у фітоіндикації виділяють рослини:
ксерофіти – види посушливих місцезростань, для них характерні вузьколистість, опушення листків, жорсткі стебла та видозміни листків (колючки);
мезофіти – рослини помірно зволожених районів;
гігрофіти – рослини-індикатори надлишкового зволоження;
гідрофіти – рослини мілководь і прибережних смуг водойм, що мають темно-зелене листя та товсті соковиті стебла.
За однією з основних характеристик грунтів (їх кислотністю) рослини поділяють на дві великі групи:
ацидофіли – рослини кислих грунтів (вереск, пушиця, білоус тощо);
базифіли, або ацидофоби – рослини лужних грунтів (бузина, крушина, бересклет тощо).
