1.7. Особливості організації наукової діяльності

Науковою діяльністю, як відомо, займаються фахівці, які мають відповідну кваліфікацію та періодично її підтверджують результатами атестації. Працюють науковці як самостійно, так і в рамках наукових шкіл, створених видатними вченими.

Основні зусилля науковців зосереджуються на отриманні наукової інформації в результаті наукового пізнання, яка поширюється певними каналами, засобами і методами.

Елементарна модель наукової комунікації подана на рис. 1.4.

Наукові комунікації включають наступні елементи:

1. комунікант – відправник повідомлення (особа, яка генерує ідею або збирає, опрацьовує наукову інформацію та передає її).

2. комунікат – повідомлення (фіксована чи нефіксована наукова інформація, закодована певним чином за допомогою символів, знаків, кодів).

3. канал (спосіб передання наукової інформації).

4. реципієнт – отримувач повідомлення (особа, якій призначена і яка певним чином інтерпретує її, реагує на неї).

5. зворотний зв’язок – реакція реципієнта на отримане наукове повідомлення.

Рис. 1.4. Модель наукової комунікації

Слід зазначити, що одним з основних показників вагомості наукового результату є індекс цитування, який визначається як кількість посилань на ту чи іншу працю автора, журнал, установу, країну. Залежно від цього показника визначається також і науковий рейтинг науковця.

Науковець має вміти здійснювати обмін науковою інформацією через формальну та неформальну наукову комунікацію. Доцільно також науковцям здійснювати не документальну наукову комунікацію, а шляхом публічних виступів, участі в нарадах, конференціях, симпозіумах, бесідах тощо.

Важливу роль у розвитку наукових досліджень відіграють наукові школи (НШ).

Наукова школа – це неформальний творчий колектив дослідників різних поколінь, об’єднаних загальною програмою і стилем дослідницької роботи, які здійснюють наукові дослідження під керівництвом визнаного лідера.

Наукові школи виконують такі функції: виробництва та поширення наукових знань; підготовки наукових кадрів.

Визначальною ознакою наукової школи є дослідження її членами актуальних проблем, до яких залучено три покоління дослідників: засновника школи (лідера) – його послідовників – учнів послідовників.

Центральна фігура наукової школи – її лідер (керівник). Це, як правило, видатний учений, який здатний продукувати ідеї, нові напрями фундаментальних і прикладних досліджень.

Науковим школам притаманні також інші ознаки, а саме:

• багаторічна наукова продуктивність, що характеризується як кількісними (кількість публікацій, посилань), так і якісними показниками (лідер і члени НШ є авторами фундаментальних наукових праць, членами редколегій провідних професійних журналів і збірників);

• широта проблемно-тематичного, географічного, хронологічного діапазонів функціонування НШ;

• збереження традицій і цінностей НШ на всіх етапах її становлення та розвитку, забезпечення спадкоємності в напрямах наукових досліджень, стилю наукової роботи;

• розвиток атмосфери творчості, новаторства, відкритості для наукових дискусій як у професійній пресі, так і в спілкуванні;

• об'єднання в НШ певного кола талановитих учених, постійне її поновлення обдарованими вихованцями – послідовниками лідера, здатними до самостійного пошуку;

• постійні комунікаційні зв'язки (горизонтальні і вертикальні) між учителем та учнями, рядовими членами школи;

• активна педагогічна діяльність (кількість здобувачів, аспірантів, докторантів, підручників, навчальних посібників, розробка нових курсів);

• офіційне визнання державою (науковою спільнотою) важливості наукових досліджень НШ (число академіків, докорів, кандидатів наук, професорів, доцентів, заслужених діячів, працівників).

Наукову школу, здебільшого, очолює доктор наук, а в її складі працює не менше трьох докторів наук, тематика досліджень яких пов’язана з тематикою лідера школи. Про ефективність роботи наукової школи можна судити за кількістю захищених кандидатських та докторських дисертацій працівників, що входять до її неформального складу.

У ВНЗ функціонує система організації наукової діяльності студентів. Основним призначенням якої є підготовка висококваліфікованих, конкурентоспроможних на світовому ринку праці фахівців відповідного профілю.

За призначенням науково-дослідницька діяльність студентів повинна вирішувати наступні завдання:

• формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;

• надання допомоги студентам у прискореному оволодінні спеціальністю, досягненні високого професіоналізму;

• розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань;

• прищеплення студентам навичок самостійної науково-дослідницької діяльності;

• розвиток ініціативи, здатності застосовувати теоретичні звання у своїй практичній роботі, залучення найбільш здібних студентів до розв'язання наукових проблем, що мають суттєве значення для науки і практики;

• необхідність постійного оновлення і вдосконалення своїх знань;

• розширення теоретичного світогляду і наукової ерудиції майбутнього фахівця;

• створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, виховання у стінах вищого навчального закладу резерву вчених, дослідників, викладачів.

Сьогодні у більшості ВНЗ склалася певна структура науково-дослідницької діяльності студентів (НДДС): проректор з наукової роботи – рада НДДС університету – рада студентського науково-творчого товариства (СНТТ) факультетів, СНТТ кафедр. Запропонована Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. схема СНТТ зображена на рис 1.5.

Залучення студентів до науково-дослідницької діяльності бажано здійснювати з першого року навчання через академічну групу. Під час вивчення дисципліни “Вступ до фаху” слід ознайомити студентів з напрямами науково-дослідницької діяльності ВНЗ, факультету, випускових кафедр.

У більшості випадків зміст і форми НДДС у ВНЗ збігаються з основними напрямами науково-дослідницької діяльності кафедр.

Кафедри ВНЗ водночас є і базою організації та проведення НДДС, результативність якої визначається:

а) проблематикою дослідницької і науково-методичної діяльності кафедр, факультетів, інституту;

б) тематикою досліджень, що здійснюються кафедрами у творчій співпраці із закладами культури, освіти з усіма профільними для ВНЗ установами та організаціями;

в) умовами дослідницької роботи студентів, наявністю бази дослідження, можливістю отримання необхідних документів, наявністю комп’ютерної техніки, Internet; забезпеченням НДДС науковим керівництвом та ін.

Рис 1.5. Структура СНТТ вищого навчального закладу

Науково-дослідницька діяльність студентів ВНЗ здійснюється за трьома основними напрямами:

• науково-дослідницька робота, що є невід’ємним елементом навчального процесу і входить до календарно-тематичних та навчальних планів, навчальних програм як обов’язкова для всіх студентів;

• науково-дослідницька робота, що здійснюється поза навчальним процесом у межах СНТТ – у гуртках, проблемних групах (лабораторіях), перекладацьких та інформаційних студіях, фольклорних експедиціях та ін.;

• науково-організаційні заходи: конференції, конкурси та ін.

Науково-дослідницька робота студентів у межах навчального процесу є обов’язковою для кожного студента і охоплює майже всі форми навчальної роботи:

• написання рефератів наукової літератури з конкретної теми в процесі вивчення дисципліни соціально-гуманітарного циклу, фундаментальних і професійно орієнтованих, спеціальних дисциплін, курсів спеціалізації та за вибором;

• виконання лабораторних, практичних, семінарських та самостійних завдань, контрольних робіт, що містять елементи проблемного пошуку;

• виконання нетипових завдань дослідницького характеру в період виробничої практики, на замовлення підприємств, установ, організацій, закладів культури тощо;

• підготовка і захист курсових робіт, проектів, дипломних робіт, проектів та випускових бакалаврських та магістерських робіт.

Одночасно у ВНЗ студенти залучаються до науково-дослідницької діяльності поза навчальним процесом, яка передбачає:

• участь студентів у роботі наукових гуртків, проблемних лабораторій;

• участь студентів у виконанні держбюджетних і госпрозрахункових наукових робіт;

• робота в конструкторських бюро, інформаційно-аналітичних центрах;

• підготовка доповідей, статей;

• оформлення патентів.

Наукові гуртки являють собою невеликий студентський колектив, діяльністю якого керує викладач.

Студенти, випускники ВНЗ за рішенням державної іспитової комісії (ДІК) та СНТТ ВНЗ за результативну роботу можуть бути рекомендовані до вступу в аспірантуру.

Запитання. Завдання

1. Дайте характеристику головних ознак науки.

2. Назвіть основні функції науки.

3. Визначте основні етапи становлення і розвитку науки.

4. Що виступає об’єктом і предметом науки?

5. Проаналізуйте шлях створення теорії.

6. Назвіть основні елементи науки як системи знань.

7. Охарактеризуйте основні рівні наукових досліджень.

8. Які основні риси характеру мають бути притаманні працівнику науки?

9. У чому полягають особливості організації наукової діяльності?