2.6.2. Характеристика сигар та аксесуарів до них

Сигара (ісп. сідаго) — це скрутка із листя тютюну циліндричної або близької до неї форми, яку можна палити в такому вигляді, як вона є. Сигара має три складові: наповнювач (ггіра), зв'язуючий лист тютюну, (сагоіе) і покривний лист (сара) (рис. 2.35). Готова сигара складається з трьох частин: головки, корпуса і ніжки. Головка — це запечатаний кінчик сигари, який перед палінням обріза­ють. Ніжка розміщена на протилежному відкритому кінці сигари, до неї підно­сять джерело вогню. Між двома її кінцями розміщений корпус.

Залежно від довжини, ваги та діаметра сигари поділяються на великі, середні та малі формати. Великі сигари мають сильніший смак, горять повільніше й рі­вніше. Клзім того, сигаои мають оізну Фоому (тоис. 2.36).

РАКЕ-ЇО ТОКРЕБО

РУКАМГО

РЕКГЕСГО РЕЕ8ШЕКГЕ

ПоКрНББНН ЛНСТ

Зв'язуючий ЛНСТ

Наповнювач

Рис. 2.35. Будова сигари

Виділяють шість основних кольорів сигар: майже чорний (Оккиго), темний (Масіиго), темно-коричневий (СоїогаСІо МасСиго), коричневий (Соїогасіо), світло-коричневий іноді із зеленуватим відливом (Соїогасіо Сіаго), світло-коричневий з жовтизною (Сіаго).

Сигари зберігають у спеціально обладнаних ящиках — хьюмідорах, в яких підтримуються відповідні умови: відносна вологість 70 %, температура — бли­зько +18°С (рис. 2.37). Хьюмідор, в якому зберігають декілька сортів сигар, ді­литься на секції.

Рис. 2.37. Хьюмідори: а) вертикальний; б) горизонтальний; в) дорожній у шкірі

Для обрізання сигар використовують сигарні ножиці, гільйотини (рис. 2.38) або різак (рис. 2.39).

Для перенесення сигар протягом дня використовують чохли або туби.

Для розкурювання сигар використовують спеціальні запальнички, заправле­ні газом (рис. 2.40), дерев'яні лучини або кедрові сірники (їх головки не містять сірки).

Запальнички для сигар виготовляють також разом з гільйотинами, що ство­рює певні зручності при їх використанні. При палінні використовують такі по­пільнички, в яких зручно розміщувати сигари (рис. 2.41). Вони можуть бути ро­зраховані як на одну, так і дві та більше сигар.

Рис. 2.40. Запальнички різної форми Рис. 2.41. Попільничка

Фумільє повинен вміло використовувати описані вище аксесуари при обслу­говуванні гостей. Одним із відповідальних моментів в його роботі є зрізання і розкурювання сигар. Зрізають запечатаний кінець на повну його ширину, але при цьому залишають часть голови, щоб покривний лист сигари не розкрився. Якщо отвір маленький, то палити буде неможливо, якщо дуже великий — дим буде дуже гарячим, а кусочки тютюну потраплять до рота. Перед тим як запа­лювати сигару роблять кілька пробних затяжок, щоб оцінити смак тютюну, а також упевнитися в нормальній тязі. Вогонь для запалюваняя сигари має бути без сторонього запаху, тому рекомендується використовувати лучини, сигарні сірники та газові запальнички.