8. Методичні вимоги до проведення природничих екскурсій у початковій школі. Реалізація виховних цілей у процесі пізнання природи молодшими школярами

Екскурсія (від латинського excurro – вибігаю) – це форма організації навчально-виховного процесу, яка дозволяє проводити спостереження, а також безпосередньо вивчати різноманітні об’єкти, явища і процеси в природних чи штучно створених умовах.

Екскурсії мають велике навчально-виховне значення. Без проведення екскурсій вивчення природознавства набуває схоластичного характеру. Екскурсії цінні тим, що на відміну від уроків у класі учні можуть сприймати природу безпосередньо різними органами чуттів. Діти бачать об’єкти в природному середовищі, спостерігають взаємозв’язок рослин і ґрунту, тварин і рослин. Екскурсії розширюють кругозір учнів, розвивають спостережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички та вміння.

К.Д. Ушинський писав: «Чудовий краєвид має такий великий виховний вплив на розвиток молодої душі, з яким важко змагатися впливові педагога», «… день, проведений дитиною серед гаїв і полів, вартий багатьох тижнів, проведених на навчальній лаві».

В.О. Сухомлинський писав: «Ідіть у поле, в парк, пийте з джерела думки, і ця жива вода зробить ваших вихованців мудрими дослідниками, допитливими людьми і поетами».

У програмі з природознавства звертається увага на те, що «у навчальних цілях варто використовувати місцевий природознавчий та краєзнавчий матеріал, проводити регулярні екскурсії у природу, населені пункти, у краєзнавчий або природничий музей, будинок природи, планетарій, обсерваторію».

Розрізняють такі види екскурсій за дидактичною метою:

1) вступні – до предмету чи певної теми; наприклад, перед вивченням певної теми (розділу);

2) поточні – під час вивчення теми;

3) узагальнюючі – після вивчення певної теми (розділу).

Виділяють також екскурсії за об’ємом матеріалу:

1) однотемні – присвячені одній темі;

2) багатотемні – розкривають декілька тем розділу або декілька розділів.

Екскурсія

вступна

поточна

узагальнююча

багатотемна

однотемна

багатотемна

Перед початком нового навчального року, складаючи календарний план, вчитель, керуючись програмою, змістом матеріалу, що вивчається, та особливостями місцевості планує проведення екскурсій. У календарний план слід включити екскурсії, які пропонуються програмою, а також можна включати екскурсії, матеріал яких можна розкрити в умовах даного краю.

За деякий час до проведення необхідно визначити навчально-виховні цілі та продумати місце екскурсії. Попередньо вчитель має побувати на місці екскурсії, познайомитись з об’єктами природи, продумати, що саме він зможе розповісти учням, які позапрограмові об’єкти їх зможуть зацікавити. Важливо продумати найбільш оптимальний маршрут, місця зупинок.

Слід також підготувати і дитячий колектив – познайомити їх з метою і задачами екскурсії, за необхідності розподілити за групами, продумати завдання для груп. Також слід завчасно підібрати інвентар та обладнання (гербарні папки, сачки для комах, скляні банки для комах і водних тварин, лопаточки, садові ножиці та ін.).

Вчитель складає розгорнутий план-конспект екскурсії, який має таку структуру:

Тема:

Мета:

Обладнання:

Маршрут:

Хід екскурсії:

1. Організація класу.

2. Повідомлення теми, мети та завдань екскурсії.

3. Бесіда з правил техніки безпеки:

а) правила безпечної поведінки в природі;

б) правила поведінки на вулиці під час руху.

4. Шикування учнів та рух до місця екскурсії.

5. Вступна бесіда.

Налаштування учнів на сприйняття природних об’єктів.

6.Вивчення об’єктів природи.

7. Закріплення вивченого.

Бесіда, практична робота.

7. Підсумки екскурсії.

8. Шикування учнів та рух до школи.

9. Домашнє завдання.

Ще в класі вчитель знайомить учнів з метою та завданнями екскурсії, наголошує, що саме мають дізнатися діти під час екскурсії. Обов’язковим є нагадування правил безпечної поведінки в природі: не можна відходити від місця екскурсії без дозволу вчителя, не можна зривати та вживати в їжу листочки рослин, ягоди та гриби, не можна ламати рослини, не можна галасувати, чіпати та лякати тварин. Якщо школа знаходиться у місті чи великому селищі, треба згадати і правила руху до місця екскурсії у колоні, а також правила переходу вулиць.

Після бесіди вчитель вишиковує учнів по двоє, розміщує попереду та позаду колони чергових учнів з прапорцями, яких інструктує стосовно маршруту екскурсії. Вчитель рухаючись разом з колоною, займає положення ближче до її кінця, щоб тримати всіх дітей у полі зору. Підходячи до дороги, колона зупиняється, вчитель разом із черговими учнями виходить на дорогу і створюють «коридор», по якому за командою переходить клас.

На місці екскурсії вчитель розміщує учнів півколом, у центрі якого стає сам. Він налаштовує дітей на сприйняття об’єктів природи. Це можна зробити за допомогою вірша, загадок, уривку з художнього твору, опису природи та ін. Потім розглядаються основні питання екскурсії. Розпочати слід з об’єктів неживої природи, після чого звернути увагу на об’єкти живої природи, розкрити взаємозв’язки, що існують у природі, зосередити увагу дітей на проблемах охорони природи. Для закріплення можна використати бесіду, гру, практичну роботу (наприклад, збирання гербарію, насіння рослин та ін.). У кінці екскурсії робиться підсумок. Учні організовано повертаються до класу, де вчитель дає їм завдання додому. Це може бути завдання з опрацювання матеріалів екскурсії (створення гербарію, колекції насіння), написання твору за матеріалами екскурсії, оформлення фотозвіту, підготовка повідомлень, малюнків.

Екскурсії мають великий виховний вплив на дітей. Розкриваючи взаємозв’язки, що існують між неживою і живою природою, між об’єктами живої природи, вчитель здійснює екологічне виховання. Сприймання краси природи, до якого їх постійно спонукають, відчуття гармонії, її доцільності, на якій зосереджується увага учнів, сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого. Так впроваджується естетичне та моральне виховання. Виховне значення екскурсій полягає і в тому, що спостереження і вивчення рідного краю, своєї країни викликає почуття гордості за рідну країну, її природні багатства, почуття любові до рідного краю, тобто формується почуття патріотизму. Під час екскурсій учні можуть спостерігати наслідки напруженої праці дорослих – урожай, що достигає в полі чи у саду, рослини, що прикрашають парки чи сквери. Слід зазначити, які великі зусилля докладають для цього дорослі – а це вже елементи трудового виховання. Можна запропонувати учням зробити свій посильний трудовий внесок в озеленення рідного міста чи села.

Таким чином, під час екскурсій реалізується не тільки пізнавальна чи розвиваюча мета, а й існують величезні можливості для виховання учнів.