1. Особливості уроку з музики в початкових класах. Види музичної діяльності та їх взаємозв’язок

Урок – це урок мистецтва. Гармонійний розвиток особистості неможливий без розуміння та адекватного сприймання творів музичного мистецтва. Головна мета музичного мистецтва – формування музичної культури як важливої і невід’ємної частини їх (дітей) духовної культури.

Музика має сприйматися як живе й захоплююче мистецтво, тому таким же живим і захоплюючим має бути навчання.

Для уроків музики характерна часта зміна видів діяльності, що допомагає підтримувати інтерес і увагу дітей. Вся діяльність має об’єднуватися спільною темою, якій би підпорядковувалися окремі структурні компоненти. У свідомості учнів урок музики теж повинен бути цілісним, об’єднувати його складові елементи в єдине поняття музика, музичне мистецтво. Відповідно до тематичної побудови програми виділяються певні типи уроку музики: комбінований, урок-екскурсія, вікторина, урок введення в тему, урок поглиблення теми, урок узагальнення теми. Окремо слід виділити підсумкові тематичні уроки та заключні уроки - концерти. Особливістю уроку введення в тему є наявність у його змісті пошукової ситуації, в якій учні, розглядаючи музичний матеріал під новим кутом зору, заданий темою, і опираючись на набутий життєвий і музичний досвід, роблять перші узагальнення.

Особливістю уроку поглиблення теми є наявність у його змісті цілісної узагальненої характеристики знань, які розкривають суть теми семестру.

Завданням заключного уроку – концерту є показ рівня музичної культури учнів, досягнутий ними протягом навчального року. Він проводиться в урочистій обстановці, в актовій залі школи.

Викладання музики будується на основі загально-дидактичних принципів. Принципи виховуючого та розвивального навчання, систематичності, природовідповідності, доступності, наочності, активності. Принцип комплексності спрямований на розв’язання взаємопов’язаних навчальних, розвиваючих та виховних завдань, організацію різнопланової діяльності на уроці музики.

Методи музичного виховання.

Крім загальновідомих-словесних, наочних і практичних є специфічні методи:

1) метод музичного узагальнення. Він спрямований на організацію засвоєння учнями теми уроку, має узагальнюючий характер і поєднує усі форми й види занять. Узагальнені знання можна засвоїти за умови опори на музичне сприймання.

2) метод – забігання наперед і повернення назад до пройденого матеріалу. Необхідність цього методу зумовлена тим, що в умовах системи їх не можна розглядати ізольовано. Завдяки забіганню наперед і повернення до вже відомого у свідомості учнів створюється цілісне враження про музичне мистецтво.

3) метод емоційної драматургії – пов'язаний з урахуванням специфічних умов роботи в певному класі. Залежно від умов класу учитель реалізовує на уроці відповідну «режисуру», залишаючись у межах вимог програми щодо опрацювання певної теми.

Основний вид музичної діяльності - слухання музики, який збагачує учнів новими музичними враженнями, робить урок змістовнішим та цікавішим. Головна мета: навчити дітей слухати і емоційно сприймати музичні твори, розширювати уявлення учнів про використання засобів музичної виразності.

Процес слухання музики не можна вважати активним, якщо вона не викликає у дітей співпереживання. Сприйняття музики починається вже з перших хвилин уроку, коли діти крокують і вітаються, і продовжується на всіх видах музичної діяльності. Взаємозв’язок усіх видів музичної діяльності спостерігається протягом цілого уроку.

Хоровий спів. Першочергове завдання хорового співу – навчити співати кожного учня і весь колектив классу, емоційно і виразно виконувати пісенний репертуар. Таке виконання передбачає оволодіння вокально-хоровими навичками. Для створення емоційної творчої атмосфери при виконанні пісень використовуються музично-ритмічні рухи.

Музично-ритмічні рухи – основний засіб розвитку відчуття ритму, природної музикальності, уяви, емоційного відгуку на музику. Слуханням музики, музичною грамотою, музичною творчістю, вчитель активно використовує плески долонями, ритмічні вправи для засвоєння ритмічного малюнку пісенного репертуару та для пластичного інтонування при слуханні музики.

Гра на дитячих музичних інструментах розвиває музичні здібності, приносить учням радість творчості, робить процес вивчення музичної грамоти до кінця осмисленим і доповнює будь-який етап уроку музики.

Отже всі види музичної діяльності тісно взаємодіють і взаємопов’язані.

Відмінності уроку музики специфічно впливають і на загальні моменти, і на проведення його окремих елементів. Так, жоден шкільний урок не має стільки видів діяльності (форм роботи): хоровий спів, слухання музики, музично-ритмічні рухи, гра на музичних інструментах, музична творчість, теоретичне вивчення музики, кожен з яких потребує певної методики його засвоєння.

Особливістю музичних видів діяльності є, переважно, колективна форма роботи.

Взаємозв’язок усіх видів роботи повинен бути таким, щоб не можливо було говорити про «розділи» уроку. Урок музики – цілісний процес, що йде на одному диханні. Урок музики має свою дидактичну структуру:

15. повідомлення теми, мети, мотивація;

16. перевірка, оцінювання і корекція знань, умінь, навичок;

17. відтворення і корекція опорних знань учнів;

18. сприймання та осмислення нових знань;

19. підсумки уроку.

Структура уроку музики:

І. Організаційна частина.

1. Марш.

2. Музичне привітання.

2. Основна частина.

1. Музична грамота.

2. Вокально-хорова робота:

а) розспівка;

20. розучування пісні.

3. Гра на музичних інструментах, музикування.

4. Музично-ритмічні рухи.

5. Слухання музики.

2. Заключна частина

1. Підсумок.

2. Д/3.

2. Позаурочна робота з молодшими вихованцями в сучасній школі

Музичне виховання на уроках музики слід органічно поєднувати з проведенням позакласної роботи з музики. Вона проводиться як у масових формах (музичні вечори, шкільні свята, календарні фольклорні свята, фестивалі, цикли лекцій-концертів, музичні клуби, організоване відвідування спектаклів, концертів, перегляд музичних телепередач, слухання музичних записів та перегляд відеофільмів), так і в формі гурткової роботи.

Це можуть бути хор, фольклорний ансамбль, оркестр дитячих музичних інструментів, ансамбль народних інструментів (сопілкарів, бандуристів, кобзарів), хореографічні колективи, музично-творчий гурток, дитячий оперний театр тощо.

Органічне злиття урочного музичного виховання з позакласною роботою дає можливість виявити не тільки загальні, а й індивідуальні здібності та інтереси молодших школярів.

Ознайомлення з музичними поняттями в умовах позакласної (гурткової) роботи проводиться повніше, конкретніше і ширше, ніж на уроках музики.

Одним із завдань гуртків є пропаганда музичного мистецтва на більш високому рівні, ніж на уроках.

Музичні гуртки повинні спілкуватися між собою.

Керівникам позакласної роботи доцільно доповнювати програми музичним матеріалом залежно від традицій, народних звичаї даного регіону, поєднувати музичні заняття із сприйманням творів інших видів мистецтва. Роботу гуртків доцільно будувати відповідно до розвитку музичних даних і вікових особливостей школярів. У процесі проведення позакласної роботи з музичного виховання у дітей розвиваються музичні здібності, пам'ять, емоційність, формуються потреба в самостійній художньо-творчій праці та музично- естетичні інтереси, уподобання.

1. Музичне виховання не слід відокремлювати одним уроком на тиждень. Чудовим доповненням є позакласна музична робота. Вона повинна бути пов’язаною з роботою груп подовженого дня. Участь у позакласній роботі відкриває перед школярами можливості займатися тим, що їм подобається, а вчитель має можливість формувати самостійну та творчу активність.

Організовуючи позакласну роботу слід пам’ ятати :

• Позакласна робота повинна виховувати морально-естетичні та музичні смаки та інтереси;

• Використання методів повинно сприяти пробудженню художніх інтересів, розвитку художньої уяви, музичних, творчих здібностей;

• Слід виховувати в учнів бажання пропагувати музичну культуру.

Хорові гуртки:

молодші школярі I –IV класи;

підлітки V – VIII класи.

Можлива організація двох хорів – підлітків: V – VI, VII – VIII класів.

Велике значення має створення шкільного хору, який поєднує всі колективи. Організація хорового колективу починається з прийому бажаючих. Вчитель музики звичайно запрошує тих, хто може успішно займатися співами, але і не відказує тим, хто сам бажає співати. Новим гуртівцям пропонують заспівати будь-який твір без музичного супроводу. Виконання пісні без музичного супроводу позволяє оцінити якість голосу та слухові дані. Потім можна запропонувати заспівати пісню, або частину її від різних звуків, проплескати ритмічний малюнок. Якщо школярі, особливо молодші, соромляться – краще прослуховувати їх невеличкими групами. Кількість учнів у хорі повинна бути не менше 25–30 учнів та не більше 70 – 80 – в середньому 40 – 50. З молодшими школярами слід займатися 45 хвилин два рази на тиждень, а з підлітками – дві академічні години на тиждень з перервою. Кожне заняття слід планувати, робити його цікавим. Для успішного розвитку музичних здібностей та формування співацьких навичок вчителю слід знати особливості голосового механізму у дітей, слідкувати за індивідуальними змінами голосу кожного співака.

Період мутації не повинен бути причиною для зупинки занять у хорі – можна давати завдання відповідно до можливостей учнів.

У хоровій практиці використовуються різні вправи – це спеціальні, які потрібні для удосконалення звучання голосу, розспівки, які налаштовують співацький апарат і в основному повторюються на кожному занятті, при цьому доповнюючись, та розспівки, які пов’язані з вивченим репертуаром, тобто будуються на його матеріалі.

У репертуарі повинні бути пісні сучасних композиторів, народні, твори класиків та зарубіжних авторів. Розучувати твори можна по-різному, але в будь-якому випадку стосовно принципу єдності художнього та технічного, використовують різні методи, стимулюють інтереси та співацьку активність школярів. Наприклад, в молодшому хорі допомагають ігрові ситуації, емоційна атмосфера.

Необхідно залучати дітей до участі в аналізі виконаного твору на заняттях, концертах, відзначати досягнуті успіхи та недоліки.

Гуртки навчання гри на інструменті (фортепіано, баян).

Індивідуальна форма роботи вчителя з учнем складає умови для оволодіння навичками гри на інструменті, активного розвитку музичних здібностей, виховання музичного смаку. Вчитель будує процес навчання, орієнтуючись на можливості учня, його смаки, особливості. Однак, дуже часто мета занять зводиться до технічного оволодіння певного репертуару, певних навичок, при цьому не звертається увага на розвиток слуху, творчої уваги. І тому у дітей зникає бажання займатися такою роботою. Отже, дуже важливо приділяти увагу музично-творчому розвитку– при цьому читати з листа, імпровізувати, підбирати на слух, навіть тих естрадних пісень, які далекі від взірця музичного смаку, однак підвести учнів до розуміння, що дана мелодія шаблонна і не цікава. Дуже корисно пропонувати учням творчі завдання – заповнити пропущенні такти, написати кінець нескладної пісні, зіграти мотив зі своїми змінами, скласти варіації – при цьому формується самостійність та потрібність у творчості.

Слід з перших уроків грати в ансамблі не тільки з вчителем, а і з учнями, які грають на різних інструментах. Відчуваючи себе учасниками колективу, діти відчувають відповідальність, стають самостійними.

Вчителю слід піклуватися про концертні виступи, участь у шкільних святах, тематичних вечорах, оглядах художньої самодіяльності. Формуюча музична діяльність сприяє розвитку позитивних якостей учнів, стимулює інтерес до занять у гуртках.

Фольклорні ансамблі.

Їх створення вимагає від вчителя знання народної творчості. Сама народна пісня має велике виховне значення. Крім того виконання народних пісень – це вже творча діяльність (імпровізація тексту мелодії, рухів, варіації).

Ансамбль може бути сформований або з дітей молодшого віку, або підлітків. Вже в 5-6 років діти із задоволенням співають потішки, поспівки, частівки.

У репертуар входять народні пісні, а також авторські, які містять у собі народні традиції. Вони повинні бути доступними та подобатися дітям (виконання складних творів негативно впливає на процес звукоутворення).

Для формування необхідних співацьких навичок у практиці застосовуються різні вправи, допомагаючи досягнути дзвінкого співу в народному стилі. Вчителю слід звернути увагу на те, що активний спів не повинен переходити до форсування звуку. При засвоєнні музичного фольклору дають різні вправи, творчі завдання (імпровізація рухів, мелодії, тексту).

Розвитку творчої уваги допомагають такі прийоми: звернення до відомих образів народних казок, проведення аналогії із звичками різних звірів та птахів, які є персонажами пісень. Виховання у дітей культури слухачів сприяють концерти народної музики, слухання творів у грамзаписі з послідуючим обговоренням.

Робота з фольклорним ансамблем потребує від вчителя ретельного аналізу пісенного матеріалу, прослуховування та вивчення народних пісень, пошуку засобів та методів активного засвоєння матеріалу.

Шкільний оркестр або ансамбль народних інструментів.

Ще в свій час Андреєв (організатор першого оркестру народних інструментів) звертав увагу на те, що навіть люди з обмеженими музичними даними можуть успішно займатися музикою, граючи на народних інструментах.

Якщо в школі існує народний оркестр, то з починаючими учнями краще працювати окремо. Для цього існує підготовча група. При розподілі на інструменти слід врахувати фізичні та музичні дані учнів. Наприклад, гра на басових інструментах потребує фізичних зусиль, а при грі на баяні потрібні добрі музичні дані. Не можна залишати без уваги бажання учнів грати на тому інструменті, який більше подобається, але слід спробувати пояснити, які важливі й інші інструменти. Багато дітей із задоволенням грають на інструменті, коли дізнаються про нього більще.

До складу оркестру входять домри, балалайки, баяни, клавішні, ударні інструменти, фортепіано, смичковий контрабас.

Щоб правильно підібрати репертуар оркестру, слід орієнтуватися на технічні та художні можливості колективу. Твори повинні бути різноманітними та цікавими для учасників. Починати краще з нескладних пісень, танців, популярних пісень сучасних композиторів, більш складні художньо-виконавчі задачі стоять при засвоєнні творів класиків. При розучуванні творів слід звертати увагу на їх зміст, виразність музичної мови, розповідати про композиторів та їх творчість.

Вокально-інструментальний ансамбль.

Інтерес підлітків до ВІА пояснюється перш за все тим, що діти бажають почувати себе «сучасними людьми». Крім того, популярна музика доступна для сприйняття. Часто підлітків зацікавлює сам процес гри, а не художні сторони творів, а це негативно позначається на формуванні смаків.

Разом з цим практика у ВІА показала, що інтерес до сучасної музики можна використовувати для розвитку інтересу до музичної культури. Для цього в репертуар ВІА включають народні пісні, кращі зразки сучасної музики. У даному випадку від керівника залежить розвиток музичної культури учнів, його уміння тактовно та не нав’язливо підходити до інтересів дітей. Для розвитку музичного сприйняття та смаків учнів важливу роль відіграють різні творчі завдання – порівняти аранжування та вибрати кращий варіант.

Таким чином, наближення до кращого в музичному мистецтві сприяє виховному впливу особливо «тяжких» дітей.

Дитячий музичний театр.

До театру можна запросити широке коло школярів, які мають різні інтереси, оскільки для постанови спектаклю необхідні солісти, хор, танцівники, масовка, художники, декоратори та інші. Кожний учень, беручи у цьому участь, наближається до музичного мистецтва. Перш за все, вчитель обирає дитячу оперу, яка б сподобалась дітям та співпадала з їхніми можливостями. Після цього слід розказати дітям про зміст твору, про композитора, його творчість, прослухати та охарактеризувати героїв, зясувати ідею опери.

Потім учасники разом із вчителем обговорюють виконавців ролей. У кожному окремому випадку враховується вміння співати, рухатися, танцювати. У спектаклі можуть брати участь учні різних класів.

Після розподілу ролей слід продумати організацію постановки, костюми, декорації. Спочатку готуються ескізи, а потім переходять до виготовлення. Тут нерідко треба допомога батьків. Відомо, що погані декорації та костюми негативно впливають на сприймання спектаклю. Діяльність вчителя дуже різноманітна – він розучує партії з кожним виконавцем, готує хорові та танцювальні номери, супровід – дуже добре, коли супроводжують самі діти. На кінцевому етапі готуються афіши. Підготовка до спектаклю потребує великої роботи, однак його успіх приносить радість та задоволення не тільки гостям, а й учасникам. Участь в оперних спектаклях розвиває творчі здібності, фантазію дітей, уяву. Вони удосконалюють свої виконавчі можливості, оволодівають співацькими, танцювальними навичками.

Діти із задоволенням беруть участь у постановці нових спектаклів, якщо почувають, що їх колектив може вирішувати подібні задачі.

Вчителю слід мати на увазі, що при підготовці до музичного спектаклю можна залучати і учасників інших гуртків – для хорових номерів із хору, супровід ВІА, костюми та декорації – «умілі ручки», для народних казок –фольклорний ансамбль.

Таким чином музичні гуртки дають великі можливості для розвитку творчих здібностей учнів, виявляють таланти та мають велике значення у вихованні смаків та інтересів школярів.

2. Шкільні свята є однією з масових форм позакласної роботи. Їх тематика може бути різноманітною. Особливе значення мають свята, присвячені датам: День Матері, День Перемоги та ін..

Музика та інші види мистецтва роблять ідею свята більш доступною та зрозумілою. У школі проводяться і інші свята, присвячені музиці народів світу, композиторам, музичним датам. При організації свята слід враховувати вік учнів, інтереси, особливості класу. При цьому активну участь беруть класні керівники, вчителі початкових класів, учні – всі вони разом шукають назву свята, сценарій, оформлення, матеріал.

Важливе значення має художнє оформлення, костюми світлові ефекти – наприклад, новорічне свято – зал прикрашений ялинкою, срібним дощиком, сніжинками і т.п..

Музичний та літературний матеріал повинен бути високохудожнім, цікавим, доступним, новим – не обов’язково використовувати пісні, вірші, які вивчалися на уроках.

До сценарію вводять номери шкільних гуртків – хорів. Важливо організувати конкурси на краще виконання віршів, пісень, танців та ін.

Свято має великий ідейно – емоційний вплив на внутрішній світ дитини.

Тематичні та комплексні заняття з формою активного відпочинку дітей у групі подовженого дня, сприяють формуванню смаків та інтересів.

На тематичних заняттях учні знайомляться з жанрами музики, творчістю композиторів. Вчитель може планувати різні теми – «Вечір фольклору», «Народні інструменти», «Твій улюблений композитор» та ін..

Тематичні заняття можуть містити в собі різні види музичної діяльності – слухання, спів, гру на музичних інструментах, музично – ритмічні рухи.

Комплексні заняття з’єднують різні види художньої діяльності (образотворчу, літературну, музичну), які зв’язані однією темою – «Космос», «Мистецтво і природа» та ін..

Вчитель повинен використовувати не тільки знайомий матеріал, а й новий. Наприклад, на занятті «Зимонька-зима» молодші школярі знайомляться з образами зимової природи, які передані в поезії та музиці. Вони відгадують загадки, читають вірші, оповідання, малюють малюнки, слухають твір П.Чайковського «На тройці», характеризують його, виконують пісню Л.Кніппера «Чому ведмідь взимку спить».

Насиченість занять різними творчими завданнями стимулює інтерес дітей, збагачує художнє сприйняття.

Дискотека – одна з популярних форм відпочинку старшокласників та підлітків. Це пояснюється доступністю легкої музики, під яку можна танцювати та веселитися. Багато залежить від організації дискотеки. В її організації беруть участь школярі, які мають різні художні та технічні інтереси. Вчитель допомагає їм, враховуює інтереси дітей.

Велике значення надається ведучому – він повинен не тільки вільно спілкуватися, а й прекрасно володіти музичним матеріалом.

Важливо, щоб дискотеки не були схожими одна на одну, були присвячені новій естрадній музиці, відомим рок-групам, музичним датам.

Форми дискотек також різні: диско-танцзал, диско-театр, диско-лекція. Добре, коли на дискотеках стимулюється пізнавальна активність школярів, розгортаються диспути, дискусії, проводяться конкурси та вікторини.

Організуючи відпочинок школярів, слід звертати увагу на особливості історії розвитку популярних жанрів. Використовуючи інтерес до дискотеки, вчитель може допомогти учням зорієнтуватися в багатостильному калейдоскопі популярної музики.

Тактично відводячи їх від наслідування до серйозності, він відкриває перед дітьми великий світ доброї легкої музики, яка стала невід’ємною частиною сучасної музичної культури.

Питання до комплексного кваліфікаційного іспиту

«Педагогіка з окремими методиками»

з дисципліни «Теорія та методика фізичного виховання»

1.Урок як основна форма організації навчально-виховної роботи з фізичного виховання в початкових класах. Особливості підготовки вчителя до уроку.

2.Організація та методика проведення позакласної фізкультурно-оздоровчої роботи з фізичного виховання у 1- 4-х класах.

Відповіді на питання до комплексного кваліфікаційного іспиту

«Педагогіка з окремими методиками»

з дисципліни «Теорія та методика фізичного виховання»

1.Урок як основна форма організації навчально-виховної роботи з фізичного виховання в початкових класах. Особливості підготовки вчителя до уроку

Урок фізичної культури є такою формою занять, якою охоплюють в обов'язковому порядку всіх учнів школи. Уроки фізичної культури відбуваються за затвердженим розкладом у певні дні і години тижня протягом 45 хвилин кожний. Вони в своїй сукупності забезпечують систематичне вивчення того мінімуму знань і навичок, який передбачено програмою, і становлять основу для різностороннього фізичного виховання учнів. Із коротких бесід вчителя на уроках учні дізнаються про завдання і значення фізичної культури і спорту, про досягнення українських спортсменів. На уроках вони ознайомлюються з новими для них видами фізичних вправ та іграми; у дітей виховують інтерес до гімнастики, легкої атлетики, спортивних ігрор та спорту. Все це сприяє залученню дітей до секцій і команд, до участі в різних масових фізкультурних і спортивних заходах. Отже, урок є основою для всієї позакласної масової спортивної роботи з учнями.

Фізичне виховання має велике прикладне значення. Серед фізичних вправ, які застосовуються на уроках фізичної культури, дуже багато тих, які мають життєво важливе значення і використовуються у повсякденному житті, в побуті.

Уроки фізичної культури відзначаються великою різноманітністю рухових відчуттів, які активно впливають на організм учнів.

Вимоги до уроку

Кожен урок фізичної культури повинен відповідати таким вимогам: а) мати певні завдання – загальні, виконання яких необхідно забезпечити в процесі всіх уроків або серії уроків, і окремі, виконувані протягом одного уроку; б) бути правильно методично побудованим; в) бути послідовним продовженням попередніх занять і в той самий час мати свою цілісність і закінченість; разом з тим він повинен значною мірою передбачати завдання і зміст наступного чергового уроку; г) відповідати за своїм змістом певному складу учнів щодо віку, статі, фізичної підготовленості і фізичного розвитку; д) бути цікавим для учнів, спонукати їх до активної діяльності; є) містити вправи й ігри, що сприяють різносторонньому фізичному розвитку, зміцненню здоров'я, формуванню постави; е) мати виховний характер.

Завдання уроку фізичної культури

Завдання уроку фізичної культури полягає у навчанні дітей виконувати фізичні вправи, в удосконаленні вивчених вправ, а також у розвитку вмінь і навичок застосовувати вивчені вправи в обстановці, що змінюється. Послідовне виконання освітніх завдань сприяє систематичному, міцному і повному вивченню всього навчального матеріалу програми. До освітніх завдань належить також набуття дітьми знань про фізичну культуру і спорт, про збереження здоров'я, режим дня, правильне дихання, загартування, правильне виконання вправ.

Виховні завдання. На уроках фізичної культури виховується увага, дисциплінованість, воля, акуратність, бережливе ставлення до майна, почуття дружби, товариськості, цілеспрямованості, самостійності і наполегливості у подоланні труднощів.

Оздоровчі завдання. Правильна побудова і проведення уроків фізичної культури, заняття у відповідних костюмах, необхідний санітарно-гігієнічний стан місць занять, проведення уроків на свіжому повітрі – все це створює сприятливі умови для вирішення оздоровчих завдань.

Структура уроку

Під структурою уроку розуміють орієнтовний план, яким можна користуватися як основою при складанні окремого уроку. Структура уроку допомагає вчителеві в раціональному доборі вправ, найбільш правильному розміщенні матеріалу і визначенні можливого навантаження на уроці.

Зміст і завдання частин уроку

Підготовча частина – 10-15 хвилин.

Завдання: організувати учнів, пояснити завдання уроку, підготувати організм дітей до наступного фізичного навантаження і виконання вправ.

Зміст: елементи строю, гімнастичні перешикування, ходьба в поєднанні з додатковими рухами рук, ніг, тулуба, біг, стрибки, загальнорозвивальні і танцювальні ігри.

Основна частина – 25 - 30 хвилин.

Завдання: вирішення основних завдань уроку – вивчення нового, повторення з метою удосконалення у виконанні пройденого матеріалу, оволодіння руховими уміннями і навичками, розвиток швидкості, спритності та інших фізичних якостей, виховання рішучості, сміливості.

Зміст: танцювальні вправи, біг, ходьба, метання, стрибки, лазіння і перелазіння, виси, акробатичні вправи, рівновага, спортивні та рухливі ігри.

Заключна частина – 3 - 5 хвилин.

Завдання: забезпечити поступовий перехід від напруження і збудження, викликаних заняттями у другій частині уроку, до відносно спокійного стану. Підбити підсумки уроку, дати завдання додому, організовано перейти до нових дій (організоване залишення залу і повернення до класу або додому).

Зміст: шикування, ходьба, ритмічні танцювальні вправи, дихальні вправи, спокійні ігри, заключне слово вчителя, завдання додому.

Підготовка вчителя до уроків

Вчитель починає готуватися до уроку заздалегідь, до початку навчального року. Він уважно знайомиться з програмним матеріалом, продумує послідовність його вивчення. Багато уваги вчитель приділяє плануванню програмного матеріалу відповідно до конкретних умов школи і кліматичних умов.

При підготовці до уроку вчитель складає план і визначає конкретне завдання. Після визначення конкретних завдань уроку добирає матеріал спочатку для підготовчої частини, потім до основної та заключної. При доборі матеріалу визначають дозування (кількість повторень, кількість часу, затрачуваного на виконання вправ). Воно має вирішальне значення і для навантаження, і для формування рухових вмінь і навичок.

Заздалегідь треба вирішити, де під час уроку (під час проведення вправ) буде знаходитись учитель, як він буде стежити за уроком і керувати учнями.

Якщо вчитель включає до плану уроку вправи, для яких потрібне обладнання та інвентар, то це повинно бути враховано.

При підготовці до уроку потрібно продумати страхування учнів.

Вчитель при підготовці до уроку вирішує також питання про місце занять – на майданчику чи в закритому приміщенні. Може статися, що через негоду урок, розпочатий на майданчику, треба продовжити в приміщенні. Тому доцільно, щоб і майданчик і зал були підготовлені до проведення уроку.

Вчитель зобов'язаний приділяти достатню увагу своєму зовнішньому вигляду: він повинен бути завжди у відповідному костюмі, чистим, охайним і бути зразком для дітей.

Дітям, як і вчителю, слід готуватися до наступних уроків. На уроці вони повинні бути завжди в установленій спортивній формі, готові в будь-який час виконати доручення вчителя, пов'язані з підготовкою обладнання, інвентаря, організації уроку, і т.д. З учнями проводять коротку бесіду, під час якої діти знайомляться з встановленим порядком, своїми обов'язками.

2. Організація та методика проведення позакласної фізкультурно-оздоровчої роботи з фізичного виховання у 1- 4 класах

Позакласна робота проводиться в позаурочний час у вигляді занять з гімнастики, легкої атлетики, ігор в секціях, командах.

Основним змістом позакласних занять з дітьми є вивчення матеріалу навчальної програми з фізичної культури з метою вдосконалення вмінь і навичок учнів у виконанні різних вправ, як у звичних умовах, так і в ускладнених, зокрема до місцевості.

Щоб домогтися масового охоплення учнів позакласною роботою, використовують найрізноманітніші форми організації і проведення занять з дітьми з урахуванням їх віку, стану здоров'я і фізичної підготовленості. З учнями 1-3-х класів організовують ігри, ігрові вправи, заняття гімнастикою, масові танці, розваги, прогулянки, екскурсії, участь у фізкультурних святах і т.д. З учнями 3-4-х класів, крім зазначених вище форм, організують спортивні змагання, фізкультурні виступи, походи, заняття в секціях.

Організація позакласної роботи

Загальне керівництво роботою колективу фізичної культури покладається на вчителя фізичної культури, а керівництво гуртком – на одного із вчителів початкових класів.

До гуртка і колективу фізкультури учні вступають добровільно, для чого досить усної заяви. Для проведення практичної роботи з учнями організовують секції. У першу чергу створюється секція загальної фізичної підготовки, що працює протягом всього навчального року. Восени – ігри, легка атлетика і гімнастика, взимку – спортивні та рухливі ігри, весною – ігри, гімнастика і легка атлетика. Основою занять секції загальної фізичної підготовки є навчальна програма.

Прогулянки, екскурсії, походи. Прогулянки, екскурсії, походи мають велике освітнє і виховне значення, оскільки діти знайомляться з природою, рідним краєм, його визначними місцями. Ці заходи сприяють удосконаленню навички у ходьбі, бігу та іграх, загартовують організм і зміцнюють здоров'я дітей, сприяють виробленню навичок самообслуговування, поведінки і орієнтування на місцевості і т.д. Неоціненну роль вони відіграють у створенні і зміцненні дитячого колективу, у вихованні почуття дружби і товариськості.

Прогулянки здійснюють без певної освітньої мети, заради відпочинку. Екскурсії мають певну освітню мету і проводяться за заздалегідь наміченою тематикою.

У походах поєднується виконання освітніх завдань з умовами походного життя.

Прогулянки і екскурсії проводять з учнями всіх початкових класів школи, походи організують для учнів III - IV класів.

Довжина маршрутів не повинна перевищувати 5-7 км. в обидва кінці для учнів І - II класів, 8-10 км. - для учнів III - IV класів. При цьому на півдорозі необхідно зробити відпочинок протягом 1-2 годин.

Ігри і розваги. Найпростішими і масовими формами позакласної роботи з учнями є ігри і розваги. Дуже важливі засоби у роботі з фізичного виховання для дітей І-ІІ класів, оскільки вони з успіхом застосовуються і в роботі з учнями III-IV класів.

Ігри організовують як з невеликою групою учнів одного класу, так і з великими групами учнів двох-трьох класів. Ігри слід проводити у вигляді «години ігор», загальне керівництво якою здійснюють вчителі фізичної культури або вчителі початкової школи.

«Години ігор» проводяться в позаурочний час, а також у канікулярний період. У гарну погоду восени і взимку, а також у літній час ігри проводять на відкритому повітрі, і лише в непогоду, вітряну і холодну погоду їх проводять у закритому приміщенні. Ігри завжди повинні відповідати віку і підготовленості учнів, бути доступними для хлопчиків і дівчаток, простими за змістом, цікавими і захоплюючими. Комплекс ігор добирається так, щоб у ньому були ігри з різним змістом і навантаженням і щоб ці ігри правильно чергувалися.

Спортивне змагання. Спортивні змагання є однією з найцікавіших, захоплюючих форм позакласної роботи з фізичного виховання в школі. Вони сприяють залученню учнів до систематичних занять фізичними вправами вдома і в колективі фізкультури, підвищують фізичну підготовленість учнів, згуртовують дитячий колектив. Змагання включають до загального річного плану роботи школи.

Спортивні змагання організовують і проводяться безпосередньо вчителями фізичної культури під керівництвом директора школи.

Кожне змагання проводять згідно з положенням, у якому зазначають мету і завдання змагання, керівництво, час і місце проведення, учасників, програму, умови проведення і заліку, порядок нагородження кращих учасників і команд.

У початковій школі можна проводити змагання з гімнастики, легкої атлетики та ігор. Змагання з ігор можна проводити в будь-яку пору року, коли дозволяють умови школи.

Основою для складання програми змагань має бути шкільна навчальна програма.

Програма змагань складається з урахуванням фізичної підготовленості учнів.

До участі в змаганнях з ігор і легкої атлетики допускають учнів III-IV класів, з гімнастики II-IV класів.

Ігри - ефективний засіб загартування та оздоровлення дітей, тому доцільно їх використовувати в колективах шкіл, у таборах літнього відпочинку.

Програма «Веселих стартів» може передбачати ігри для змішаних команд, а також для хлопчиків і дівчаток окремо. Щоб уникнути помилок під час пояснення чергової гри, рекомендується показати одному-двом учасникам способи передачі предметів, подолання перешкод та ін. Після пояснення і показу необхідно відповісти на питання, які виникли в учасників.

Для визначення переможців у кожній грі за перше місце нараховують кількість очок, що дорівнює числу команд, за друге – на одне менше і т.д. Після всіх ігор і естафет одержані очки додаються, і перемагає команда, що набрала найбільше очок.

Школа повинна виховувати і дати дітям змогу реалізувати прагнення гармонійно поєднувати розумний спосіб життя із заняттями живописом, поезією, винахідництвом та іншими видами творчої діяльності. Втіленню цієї ідеї в життя сприятимуть шкільні фізкультурно-художні свята.

Свята проводяться для відзначення видатних подій, знаменних історичних дат у житті людей.

Свято не має чітко визначеної форми, вона може змінюватися залежно від бажань учасників, самодіяльність яких не тільки не регламентується, а й заохочується.

Фізкультурно-художнє свято рекомендується починати урочистими церемоніями, характер яких залежатиме від того, чому вони присвячені: історичним датам, подіям із життя школи, спортивним форумам. Це позначається на програмі та характері проведення свята, змісті ігор, конкурсів, вікторин, масових виступів. До організації свята, складання програми і сценарію, підготовки його окремих фрагментів залучаються практично всі вчителі і учні.