64. Політична модернізація: суть та основні моделі.

Пол. модернізація: суть та основні моделі. Перехід від традиційної пол. системи до сучасної почали називати "пол. розвиток" і "пол. модернізація". Теорія Алмонд, Пай, на основі функціонального підходу встановили, що зміни системних якостей і функцій пол. інститутів охоплюють процеси: 1) структурну диференціацію інститутів пол. сист. і спеціалізацію їхніх функцій; 2) підвищення здатності пол. сист. до мобілізації й виживання (Л. Пай); 3) тенденцію до рівноправ'я. Для вимірювання ступеня модернізованості пол. сист. Алмонд і Пауелл критерії: диференціацію пол. ролей — інтереси кожної соц. групи мають лобіюватися; спеціалізацію пол. інститутів — лобіюють інтереси своїх груп на основі взаємодії; культурну секуляризацію — перехід від ірраціональних (емоції, традиції, звички) чинників пол. поведінки до раціональних (право, факти, точна інформація). Завдань: структурне оновлення пол. сист., формування пол. структури соц. дії, оскільки пол. сист. повинна бути якомога більш адаптованою до нових проблем, породжених сучасним суспільством, здібною діяти за конкретних історичних умов сусп.-пол. ситуацій. Процес М має альтернативний характер, припускає певні варіанти перебігу оновлювальних заходів, в залежності від умов їх протікання, традицій та нац. цінностей. Сучасні вчені типи: 1.органічна, притаманний розвиненим країнам Зах Європи та Пн. Америки – соц.-пол. розвиток відбувається у формі неперервного еволюційного та революційно-реформаторського процесу. 2.неорганічна (відображена М) характерний для країн, які знаходяться на порівняно низькому рівні розвитку. "відстали" від загальноцивілізаційного розвитку. Умови її: відносини особистої залежності у виробництві; неконкурентноздатність на світовому ринку; велика диференціація сусп.; залучення нац. потенціалу переважно на військові потреби; прагнення до ігнорування загальномодрнізаційних цінностей. Складні ситуації: складність сприйняття модернізаційних цінностей на тлі місцевих норм та звичаїв; несприйняття "вестернізації" частиною населення, оскільки вона має у собі невідповідність її потребам ; домінування центру та котроль ним модернізаційної ініціативи регіонів.

65. Поняття політичної еліти, її структура та функції. Типи політичних еліт.

Поняття політичної еліти, її структура та функції. Типи політичних еліт. Суть елітизму полягає у визнанні того, що сусп.. завжди править вибрана меншість, наділена особливими соціальними, псих. й пол. якостями, - еліта. Вона внутрішньо диференційована і має складну структуру, яку складають різні типи й види еліт, що дає право говорити про неї у множині. За місцем у пол. системі: правлячу і не правляча (контреліту) - такі особи, які наділені характерними для еліти якостями, але внаслідок свого соц. статусу чи різних перешкод не мають доступу до управління. (пол. опозиція). За часом і засобами утвердження панування: традиційні і сучасні. За обсягом владних повноважень вищі (хто приймає найбільш значущі для всього сусп. пол. рішення), середні (формується з великої кількості виборних посадових осіб), адміністративні (вищий прошарок держслужбовців, які займають вищі органах держуправління.). За змістом діяльності і функцій: партійну, воєнну, адміністративну та ідеологічну. За способом формування закриті й відкриті (система гільдій і антрепренерська системи). Розрізняються вони залежно від того, хто, як і з кого здійснює відбір, якими є порядок і критерії відбору, наскільки широке коло селекторату (тих, хто відбирає), та якими мотивами керуються під час відбору. Функції переплітаються з тими, які виконують пол. система сусп. в цілому, її підсвист. та окремі інститути. 1. цілепокладання (розробка стратегії і тактики розвитку сусп., визначенні пол. програми дій). Може бути реалізованою лише на вищому рівні пол. еліти. 2. Інтегративна (забезпечення цілісності і єдності сусп., стійкості його пол. та екон. систем, уникненні соц.-пол. конфліктів, знаходженні оптимальних варіантів їх розв'язання в разі виникнення). 3. Регулятивна (прийняття пол. рішень, спрямованих на регулювання сусп. відносин, розв'язання назрілих сусп. проблем і завдань, здійсненні розподілу і перерозподілу ресурсів). Еліта виступає тією ланкою, яка не тільки забезпечує горизонтальні зв'язки в сусп., здійснює вертикальну комунікацію між владою і масами, тобто реалізує комунікативну функцію.