114. Електронний уряд: суть, основні компоненти.

Наприк. XX ст. розвиток інформаційних технологій призвів до нової форми спілкування з державою – електронного уряду. Це приведе не тільки до більш ефективного й менш витратного адміністрування, але й до кардинальних змін взаємовідносин між гром. і органами держ. влади та місц. самовряд. ЕУ – організація держ. упр. на основі електронних засобів обробки, передачі та розповсюдження інформації, надання послуг держ. органів всіх гілок влади всім категоріям громадян (пенсіонерам, робітникам, бізнесменам) електронними засобами інформування тими ж засобами громадян про роботові держ. органів. Це має сприяти зниженню витрат та економії коштів платників податків на утримання і фінансування діяльності держ. апарату, збільшення відкритості і прозорості діяльності органів управління. ЕУ складається з трьох основних модулів (G2G, , уряд урядові; G2B, , уряд бізнесу; G2C, уряд гром.) і включає в собі численні прикладні елементи: свободу доступу громадян до держ. інформації, переведення держ. органів на безпаперове діловодство, встановлення для всіх держ. органів показників ефективності роботи на рік і регулярний їх контроль, що проводитися як парламентом, так і громадянами, введення в держ. органах пластикових карт для ідентифікації держслужбовців, перерахування їм зарплати, розрахунків за відрядженнями, перенесення до мережі більшості стандартних трансакцій між державою та громадянами чи бізнесом. Система ЕУ передбачає, що будь-яка фізична або юридична особа через Інтернет може звертатися із запитами до держ. установ для одержання необхідної інформації та виконання юридичних трансакцій. При такій схемі взаємовідносин “громадянин – держава” можна розраховувати на підвищення ефективності держ. упр. та обмеження корупції. ЕУ здатне змінити саму природу влади, зробити її більш прозорою і підконтрольною громадськості. ЕУ також забезпечує реальну доля громадян у пол. процесах, зокрема у законотворчості. Кожній громадянин може взяти доля у створенні законів, обговорюючи та голосуючи за них у мережі.

115. Політичні доктрини комунізму: сутність та еволюція.

Політична доктрина комунізму: суть та еволюція. У сер. XIX ст. радикально-комун. течія Маркс, Енгельс. Тези: рушійною силою в антагоністичних формаціях є класова боротьба; за капіталізму вирішальну роль відіграє пролетаріат, котрий виконує месіанську роль; пролетаріат має здійснювати свою диктатуру; пролетарська місія полягає у зламі буржуазної державної машини через здійснення революції та побудову комуни; для перемоги пролетаріату потрібна своя пол. партія; пролетарська партія очолить цю боротьбу лише за умов рішучої ідеологічної непримиренності як щодо відвертих супротивників, так і щодо колишніх однодумців. Рушійною силою заміни "способу виробництва" є внутрішні суперечності, що підривають його із середини та готують перехід до наступного способу виробництва. Детермінізм та утопізм. Арон: "світська релігія", що базується на обіцянці спасіння. Комунізм — безкласове, справедливе сусп., здатне функціонувати без держави, покликане забезпечити щастя всім людям. Тези про революцію, непримиренну класову боротьбу, диктатуру пролетаріату на початку XX ст. відбувся розкол у робітничому русі та соціал-демократії. Інституціоналізувався цей розкол після більшовицької революції в Росії та утворення III Комуністичного Інтернаціоналу. Ортодоксальне комуністичне тлумачення призвело до створення тоталітарного соціалізму (більшовицького та нацистського), а реформістське — до створення моделі демократичного соціалізму, в основу якої було покладено програму інтеграції робітничого класу в існуючу сусп. систему. Рисами більшовицької пол. доктрини (В. Ленін, Л. Троцький, Й. Сталін) можна назвати домінування класової боротьби в сусп., зв'язок з ідеологією; концепції соціалістичної революції, держави диктатури пролетаріату; ідею пролетарської, соціалістичної демократії; концепцію з національного питання; тактику щодо інших пол. партій та головні принципи зарубіжної пол. соц. держ. Одночасно виокреслюється сталінізм як специфічна форма тоталітаризму і маоїзм. Мао Цзедун: ставка на "революційність" селянства, сталінську ідею боротьби з ворогами (внутрішніми і зовнішніми) та теорію "партизанської боротьби", терористичні методи у вирішенні пол. проблем.