85. Політична психологія.

Політична психологія - сукупність відчуттів, емоцій, переживань, настроїв, пов'язаних з пол явищами; у структурному вимірі, як ми зазначали, входить до сфери пол. свідомості. Це сукупність духовних утворень, яка сприяє виробленню у людини безпосередніх мотивів і установок пол поведінки. Якщо ідеологія є продуктом спеціалізованої свідомості, теоретичною діяльністю групи, то псих-я формується у процесі безпосередньої активності громадян на основі їх практичної взаємодії між собою і з інститутами влади. Виражається: в стійкіших формах (здоровий глузд, психолог. склад нації, вдачі), в рухливіших, динамічніших (переживання, настрої). Елементи: відчуття і емоції людей, що створюють певні мотиви їх політичної діяльності; індивідуально-псих властивості (воля, пам'ять); фізіологічні механізми, обумовлені природженими якостями людини (спадковістю). Таким чином, ПП складають і раціональні, і іррац духовні елементи (логіка соц взаємодії + логіка інстинктів). При такому поєднанні людина може орієнтуватися в пол житті, використовуючи не лише придбані соц-псих властивості, але і іррац механізми, первинні плотські реакції (Пугачов, Солов'їв). 1930 - перша спеціалізована праця в цій області – Ласвелл «Психопатологія і пол». Як самостійна наука сформувалася тільки в 60-70-х pp. XX ст. Об'єкт: рефлекторні й рефлексивні механізми формування пол уявлень у масових, групових та індивід. суб'єктів влади, те, що зв'язують їх мислення і практичну активність у стабільних і нестабільних пол процесах, міжнародних і внутрішньопол відносинах. Завдання: вивчення псих чинників функціонування пол сфери сусп. Якщо предмет політології може розглядатися у контексті відносин категорій "влада" і "вплив", пол соціології — "влада" і "пол поведінка різних спільнот", то сутність ПП - "влада" і "психологія". Характерні особливості: формується в процесі пол діял на основі взаємодії суб’єктів пол.; віддзераклення пол подій і процесів має фрагментарний характер (буденний, поверховий); орієнтація переважно на повсякденні, а не перспективні стратегічні інтереси людей; формується під впливом дії різних ідеологій; здатна швидко змінюватися відповідно до зміни пол умов. Функції: Пізнавальна (полягає в можливості не лише доповнення пол почуттями інформації, а й заміни її під час вибору людиною своєї пол позиції). Адаптаційна (забезпечення пристосування суб'єкта пол. (насамперед людини) до навколишнього середовищ). Мотиваційна (перенесення пол цілей і намірів зі сфери свідомості до сфери пол дій, пол поведінки).

86. Політична опозиція: особливості функціонування у різних політичних режимах.

Пол. опозиція: особливості функціонування в різних пол. режимах. ПО – формальна, або неформальна сусп. організація, яка свідомо висловлює свою незгоду з пол правлячої групи. Підходи: Широке: організована група, яка виявляє свою незгоду з держ пол (системна), з осн засадами держ устрою (антисист). Опозиція думки – в широкому значенні ПО (організоване висловлення гром своєї незгоди з пол уряду чи держ влади) Вузьке: формальні, або інституйованя пол орг які прагнуть заволодіти держ владою або змінити пол режим (партії, блоки). Буває: Конструктивна критикує помилки правлячої партії, владних структур і пропонує ефективніші рішення, нерідко співпрацює з владою в загальнонац. інтересах. Деструктивна перетворює критику влади на мету, на засіб дискредитації влади, перших осіб держ, правлячої партії, відмовляється від співробітництва з владою. Лояльна діє як частка пол. системи, дотримуючи її основні закони і принципи, відмовляється від використання сили у взаємодії з владою. Її представники входять у всі елементи пол. структури дем. сусп, відкрито і активно беруть участь в пол житті. Нелегальна виключається з пол. системи, а її права і домагання не признаються, а пригнічуються владними структурами. Здійснює приховану пол. діяльність, часто використовує насильницькі засоби боротьби. Напівлегальна включає пол. сили, які утримуються від відкритого виклику і протистояння по відношенню до влади, але і не співробітничають з нею, терпимо відносяться до дій інших пол. сил, що виходять за рамки дозволеного в даному сусп. законом. Позитивні риси: сприяння відокремленню і відображенню інтересів груп населення, яких не влаштовують пріоритети соц. чи ек. розвитку; критика влади та протидія окремим, не досить проробленим рішенням чи діям; розвиток опозиції у напрямку критики, контролю та альтернативи дає змогу владним структурам враховувати альтернативні рішення і тим самим зменшувати конфліктність у сусп. Негативи: -фанатичний опір зближенню з країнами, які мають найновіші технології;амбіційні претензії опозиційних лідерів.