- •Основні етапи розвитку політичної науки. Структура політології як навчальної дисципліни.
- •Суть та принципи порівняльного аналізу.
- •Політичний менеджмент: поняття і функції.
- •Предмет, закони та категорії політичної науки. Основні підходи до визначення предмету політології.
- •Процеси демократизації в Україні: перспективи розвитку.
- •Політична соціалізація особи.
- •Суть та природа політики, її специфіка.
- •Політична стабільність: критерії та чинники. Механізми стабілізації українського суспільства.
- •Прикладна політологія: предмет, методи та сфери застосування.
- •Проблеми держави в консерватизмі та лібералізмі.
- •Політична поведінка. Позаінституційні форми політичної поведінки.
- •Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи.
- •Конституювання та розвиток політичної науки в Україні на сучасному етапі.
- •Політична участь: суть, види, форми реалізації.
- •Порівняльний аналіз основних теорії міжнародних відносин (реалізм, ідеалізм, неореалізм, неомарксизм, неоідеалізм).
- •Політична антропологія.
- •Форми державного правління.
- •Сучасні теорії демократії.
- •Співвідношення політики і моралі: основні підходи до вирішення проблеми.
- •Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки.
- •Плюралізм політико-правових ідей у Європі хіх ст.
- •Політична гносеологія.
- •Правова держава. Розвиток теорії правової держави.
- •Порівняльна характеристика урядів країн Західної Європи.
- •Політична онтологія.
- •Форми державного устрою. Організація державної влади в Україні.
- •Політико-правові та етичні ідеї у Німеччині кінця хvііі - поч. Хіх ст.
- •Політична праксеологія.
- •Місцеве самоврядування: суть, принципи, основні теорії.
- •Політична доктрина анархізму.
- •Предмет та принципи етнополітики.
- •Історичні типи демократії, їх особливості.
- •Політичні рішення: сутність, етапи та способи прийняття.
- •Теорія груп інтересів. Групи інтересів та групи тиску: ознаки, типи, функції у політичному процесі.
- •Політичні режими: суть, типи.
- •Політичні доктрини фемінізму і неофемінізму.
- •Політична влада. Суть, форми, принципи реалізації. Ресурси політичної влади.
- •Український консерватизм.
- •Взаємозв’язок та співвідношення внутрішньої, зовнішньої та міжнародної політики.
- •Суть, зміст, структурні елементи соціального управління.
- •Теорії раціонального вибору та ігор.
- •Політична думка України хvііі ст..
- •Політична система: суть, структура та механізми функціонування.
- •Класичні та сучасні теорії еліт. Принципи та канали рекрутування політичних еліт.
- •Український націоналізм (м. Міхновський, д. Донцов, м. Сціборський).
- •Легітимність політичної влади, її основні ознаки.
- •Політична культура: суть, структура, функції, типи. Політичні субкультури.
- •Політична думка України доби визвольних змагань 1917-1921 рр.
- •Основні принципи та методи політології.
- •Політичні партії: причини виникнення, етапи розвитку. Виникнення політичних партій в Україні.
- •Логіка розвитку політичних доктрин у хх ст.
- •Зміст основних концепцій політичної влади.
- •Політична свідомість: суть, структура, рівні.
- •Політична доктрина соціал-демократії.
- •Розвиток теорії політичної системи (т. Парсонс, г. Алмонд, д. Істон, к. Дойч).
- •Зовнішня політика: функції, типи, особливості аналізу.
- •Політичні вчення Середньовіччя.
- •Політична модернізація: суть та основні моделі.
- •Поняття політичної еліти, її структура та функції. Типи політичних еліт.
- •Проблеми раціоналізму у політичних теоріях Нового часу.
- •Політичний процес: суть та закономірності розвитку.
- •Політичні вчення європейського просвітництва.
- •Партійні коаліції: основні теорії, механізми та принципи формування.
- •Типологія політичних систем. Політична система сучасної України.
- •Політичні вчення античності та їх вплив на політичний розвиток європейської політичної думки.
- •Політичні технології та їх функції у політичному процесі. Лобізм як політична технологія.
- •Зміст поняття «демократія». Принципи демократії, їх взаємозв’язок. Парадокси демократії.
- •Політичне прогнозування: суть, основні теорії.
- •Політичні вчення епохи Відродження та Реформації.
- •Основні моделі переходу до демократії.
- •Партійні системи: суть, типологія. Особливості формування партійної системи в Україні, її ознаки.
- •Проблема людини і держави в політичних теоріях Нового часу.
- •Демократичні цінності: їх характеристика.
- •Ознаки та функції політичних партій.
- •Геополітика: предмет та принципи аналізу. Геополітичні доктрини. Україна в сучасному геополітичному просторі.
- •Типи виборчих систем: порівняльна характеристика.
- •Політична психологія.
- •Політична опозиція: особливості функціонування у різних політичних режимах.
- •Біхевіоризм та пост біхевіоризм у розвитку політичної науки.
- •Політичні вчення Стародавнього Сходу.
- •Держава як політична організація суспільства: ознаки та функції. Основні теорії походження держави.
- •Політичний імідж: суть, типи, технологічні аспекти реалізації в політичному процесі України.
- •Виборча система України на сучасному етапі.
- •Політична діяльність: суть, структура, детермінанти. Типологія політичної діяльності.
- •Теорія природних прав та суспільної угоди, її значення для сучасних політичних доктрин.
- •Типологія політичних партій.
- •7.1. Влада як явище суспільного життя
- •Національний інтерес: природа, структура, місце в зовнішній та міжнародній політиці.
- •Політична доктрина фашизму.
- •Громадянське суспільство: суть, структура, ознаки та перспективи розвитку в Україні.
- •Особливості формального та традиційного етапів розвитку політичних доктрин.
- •Характеристика політичного режиму в Україні на сучасному етапі.
- •Соціальні групи як суб’єкти політики.
- •Процес демократичного переходу, його основні фази. Консолідовані, перехідні, псевдодемократії.
- •Політична доктрина консерватизму та неоконсерватизму.
- •Політичні конфлікти: ознаки, типи, технології врегулювання.
- •Багатозначність поняття «бюрократія». Концепція формально-раціональної бюрократії Макса Вебера.
- •Електронний уряд: суть, основні компоненти.
- •Політичні доктрини комунізму: сутність та еволюція.
- •Політичний маркетинг.
- •Глобалізація: головні тенденції розвитку на межі хх-ххі ст.
- •Актори, суб’єкти та об’єкти політики.
- •Соціальна держава
- •Еволюція політичної доктрини популізму. Ознаки популізму у виборчих кампаніях України.
- •Політична людина. Основні форми політичної участі.
- •Соціальні групи і політика.
- •Синкретизм раціоналізму та ірраціоналізму в політичній доктрині н. Макіавеллі.
- •Соціо-політичні поділи та їх вплив на формування політичних систем.
- •Нація як суб’єкт політики. Основні підходи до з’ясування суті нації.
- •Політичні антитехнології. Політичне маніпулювання.
- •Політична доктрина лібералізму. Особливість неолібералізму.
- •Еволюція неомарксизму у хх ст.
- •Політичні доктрини націоналізму.
- •Сутність, основні типи та алгоритми політичного аналізу.
- •Експертні методики в політичному аналізі.
Нація як суб’єкт політики. Основні підходи до з’ясування суті нації.
Політичні антитехнології. Політичне маніпулювання.
Політичні антитехнологій. В ряду політичних технологій стоять і т. Н. «Антитехнологій». Їх суть зводиться до маніпулювання. Політичне маніпулювання - це приховане управління політичною свідомістю і поведінкою людей з метою примусити їх діяти (або не діяти) всупереч власним інтересам. Політичне маніпулювання - це використання інформаційних ресурсів вузькою групою осіб в своїх цілях, реалізація приватних інтересів на шкоду інтересам суспільства.
В даний час теорія і практика політичного маніпулювання отримали досить глибоку наукову розробку і практичне застосування. Загальна технологія маніпулювання в масштабах держави, світового співтовариства зазвичай грунтується на впровадженні в масову свідомість соціально-політичних міфів, т. Е. Ідей. затверджують певні цінності і норми і сприймаються без критичного осмислення. Міфи складають фундамент ілюзорною картини світу, створюваної маніпуляторами. Наприклад, в даний час впроваджується міф про право «стовпів світової демократії» захищати демократичні цінності в будь-якій точці земної кулі будь-якими засобами.
Проте можливості ЗМІ в маніпулюванні не безмежні. Межі маніпулювання визначаються, насамперед, рівнем освіти суспільства, а також масовою свідомістю, стереотипами, поглядами людей, протидією маніпулюванню з боку об'єктивних ЗМІ та громадян, які вміють об'єктивно оцінити ситуацію і донести цю оцінку до свого оточення. Протистояти маніпулюванню допомагають власний досвід людей, неконтрольовані владою системи комунікацій (сім'я, трудові колективи, групи за інтересами). Але й це не завжди може бути бар'єром для маніпуляції, особливо якщо йде про маніпулювання в області нової проблематики, по відношенню до якої у значної більшості населення ще не склалася певна думка.
Політична доктрина лібералізму. Особливість неолібералізму.
Цінності та принципи політичної доктрини лібералізму, їх еволюція. Пол. та ідеолог. течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демокр. свобод і обмежує сфери діяльності держави. Положення: абсолютна цінність людської особистості та рівність усіх людей; автономія індивідуальної свободи; раціоналізація й доброчинність діяльності людини; визнання невідчужуваності прав на життя, свободу, власність; існування держ. на основі загального консенсусу з метою збереження й захисту природних прав людини; договірний характер відносин між держ. та індивідом; обмеження обсягу і сфер діяльності держ.; захищеність від держ. втручання в особисте життя; утвердження вищих істин розуму як орієнтирів у виборі між добром і злом, порядком та анархією. Виникнення пов'язане з появою нового для феодального суспільства класу — буржуазії. Констан: свобода утверджується не через владу народу, а через незалежність індивіда від держ. влади. Свобода людини — це особиста, гром. свобода. Влада, яка порушує гром. свободу - тиранія, ліквідує засади власного існування. Висновок: пол. влада не може бути абсолютною. Межі її — у правах особистості. Бентам: теорія утилітаризму, принцип корисності. Дії людини мотивуються практичною вигодою, тісно пов'язаною з пошуком задоволення та уникненням страждань. Загальне благо є сукупністю індивідуальних благ. Особистість є метою, а держава— засобом. Заперечував революції, докладаючись на реформи. Неолібералізм (соціальний) (Гобсон, Грін, Дьюї) ─ сучасна пол. течія, відображення трансформації буржуазного сусп. від вільного підприємництва до державно-монополістичного регулювання економіки, інституалізації нових форм держ. втручання в сусп. життя. Кейнсіанство утвердилася відповідна система економічних поглядів, яка передбачала посилення економічної та соціальної ролі держави, зміцнити капіталізм. Збереження за держ. регулюючих функцій, визнання закономірності існування профспілок.Концепцію передового ліберального сусп. (Жискар Д'Естен).. “Праве” крило - вирішення проблем сучасного сусп. можливе через створення уряду згідно з вимогами моралі, виступає за “мінімальну” державу, будучи в цьому солідарним з консерваторами. “Ліве” крило, поділяючи основні положення концепції Рузвельта, заперечує класові суперечності, зводить їх до конфлікту між виробництвом і споживанням. Нині 110 партій; 60 об'єднані в Ліберальний Інтернаціонал, ств. 1947 р.