- •1. Проблема вивчення конфліктів на сучасному етапі розвитку психології.
- •2. Конфлікт: поняття та предмет вивчення
- •3.Конфліктологія - інтегративна галузь наукових знань про конфлікт.
- •4. Передумови формування конфліктологічних ідей: еволюція філософських уявлень про конфлікт
- •Проблема насильства та ненасильства у релігійних вченнях
- •Практичні знання як джерело конфліктологічних ідей
- •Відображення конфліктів у мистецтві та змі
- •5. Вивчення конфліктів у першій пол. Хх ст.
- •6. Психоаналітичний підхід
- •7. Соціотропний підхід
- •8. Етологічний підхід
- •9. Теорія групової динаміки
- •10. Фрустраційно-агресивний підхід
- •11. Біхевіористичний підхід
- •12. Соціометричний підхід
- •13. Інтеракціоністський підхід
- •14. Вивчення конфліктів у другій пол. Хх ст. Мотиваційний підхід
- •15. Організаційний підхід.
- •16. Теорія і практика переговорного процесу
- •17. Когнітивний та діяльнісний підходи
- •Діяльнісний підхід
- •18. Методологічні принципи дослідження к.
- •19. Експериментальні дослідження конфліктів у лабораторних умовах: ігрові процедури та створення к.
- •20. Експерименти з провокуванням конфліктів у природних умовах.
- •21. Вивчення специфічних форм соціальної взаємодії як моделей конфлікту.
- •22. Примирювальні та арбітражні процедури.
- •23. Методи опитування при вивченні конфліктів.
- •24. Допоміжні методи: тести, анкети, моделювання,
- •25. Класифікація конфліктів.
- •26. Особистісні конфлікти.
- •27. Міжособистісні конфлікти.
- •28. Міжгрупові конфлікти.
- •29. Внутрішньогрупові конфлікти.
- •30. Спільне у конфліктах різних видів.
- •Об'єктивні чинники виникнення конфлікту.
- •34Суб'єктивні чинники виникнення конфлікту
- •35. Поняття про критичні життєві ситуації
- •36 Об'єктивно-суб'єктивна природа конфлікту
- •37. Сприйняття ситуації як конфліктної
- •38. Визначення ситуації як конфліктної
- •39. Фактори визначення ситуації як конфліктної
- •40. Реакція людини на виникнення проблем
- •41. Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях.
- •42. Мотиви та цілі учасників взаємодії.
- •43. Стратегії і тактики взаємодії.
- •44. Регулятори конфліктної взаємодії.
- •45.Нормативні регулятори
- •46. Моделі розвитку міжособистісної конфліктної ситуації.
- •47.Становлення практики керування конфліктами
- •48. Основні поняття керування конфліктами
- •49. Психопрофілактика та попередження к.
- •50. Врегулювання конфліктів за допомогою третьої сторони.
- •51. Вирішення конфліктів у психологічній практиці: психологічні консультації та групова корекційна робота.
- •52. Взаємодія психолога та клієнта.
- •53. Поняття про психологічне посередництво.
- •54. Бар'єри комунікації у конфліктах та можливості взаєморозуміння.
- •55. Робота психолога з реальними ситуаціями міжособистісних взаємин
- •56. Процес психологічного посередництва
- •57. Теорія та практика вирішення конфліктів у практиці шкільного психолога
- •58. Практика вирішення конфліктів у сфері "діти-дорослі".
- •59. Формування навичок ефективної поведінки у конфліктах дітей різного віку
- •60. Орієнтація дорослих на конструктивну взаємодію
19. Експериментальні дослідження конфліктів у лабораторних умовах: ігрові процедури та створення к.
Перші експерименти з конфліктами були досить простими у процедурному відношенні. Вони ґрунтувалися на тому, що експериментатор за допомогою спеціальних прийомів створював ситуацію, яка ставила б людину в умови конфлікту. До таких прийомів у своїх дослідженнях вдавалися О.Р. Лурія (1930), Н. Міллер (1944). Це були одні з найбільш ранніх досліджень конфліктів. Наступні автори удосконалювали методичні процедури експериментального дослідження конфлікту. Проте багато в чому їхні висхідні установки не дуже змінювалися. Таким чином зберігалася переконаність у тому, що конфлікт можна створити "ззовні".Найбільшу кількість методичних процедур для експериментального вивчення конфлікту запропонували представники біхевіористичного підходу.Серед розроблених ними експериментальних ігрових процедур Д. Прюітт (1983) виділяє такі види:- матричні ігри (на зразок "дилеми в'язня");- переговорні ігри (в яких учасники вступають у комунікацію один з одним, намагаючись досягнути одностороннього чи взаємного виграшу);- коаліційні ігри (ті, які передбачають формування учасниками коаліцій всередині групи);- локомоційні ігри (з рухом сторін у напрямку поставленого завдання або обраної учасниками мети);- соціальні ігри-пастки (соціальні задачі-дилеми).
Значного поширення набула так звана "дилема в'язня". Саме за допомогою цієї гри було проведено значну кількість різноманітних експериментальних досліджень. Вона грунтується на необіхевіористському аналізі діадичної взаємодії, яка розглядає соціальну поведінку як процес обміну, що детермінується співвідношенням "винагороди" та "платежу", виграшу та втрати. За Хомансом, основний принцип діадичної взаємодії звучить так: "Індивід матиме позитивні почуття до іншого, коли втрати від такого ставлення не будуть перевищувати отримуваних від нього вигод".
Гришина вважає, що так само можна охарактеризувати і взаємини складнішого характеру - наприклад, взаємини між людиною та організацією. У таких випадках винагорода може мати складніший характер - наприклад, соціальне схвалення.
Для дослідження конфліктної взаємодії в лабораторних умовах використовуються найрізноманітніші ігрові процедури, в яких можуть брати участь як окремі учасники, так і цілі групи. Ці ділові ігри-завдання часто являють собою не що інше, як перекладені на мову гри соціальні дилеми. Зазвичай це завдання, пов'язані з розподілом загальних ресурсів або необхідністю спільної турботи про них. Мова може йти, наприклад, про загальні фінанси. Сьогодні в іграх також досить часто використовуються екологічні мотиви, наприклад ігрова процедура «Потік».
Іншим варіантом методичної процедури експериментального вивчення конфліктів є створення реальних конфліктних ситуацій між учасниками експерименту в лабораторних умовах. Ця процедура також лягла в основу цілої серії досліджень Дойча. Розроблена ним схема передбачала участь підставного випробуваного («спільника» експериментатора),який повинен був разом з іншим випробуваним (випробовуваними) виконати деяке завдання. Воно являло собою спільну діяльність або гру, в ході якої гравці могли діяти більш-менш жорстко по відношенню один до одного, «працюючи» на себе і свій виграш (І відповідно програш партнера), або вибирати кооперативні стратегії,враховують інтереси іншої сторони.
