- •1. Проблема вивчення конфліктів на сучасному етапі розвитку психології.
- •2. Конфлікт: поняття та предмет вивчення
- •3.Конфліктологія - інтегративна галузь наукових знань про конфлікт.
- •4. Передумови формування конфліктологічних ідей: еволюція філософських уявлень про конфлікт
- •Проблема насильства та ненасильства у релігійних вченнях
- •Практичні знання як джерело конфліктологічних ідей
- •Відображення конфліктів у мистецтві та змі
- •5. Вивчення конфліктів у першій пол. Хх ст.
- •6. Психоаналітичний підхід
- •7. Соціотропний підхід
- •8. Етологічний підхід
- •9. Теорія групової динаміки
- •10. Фрустраційно-агресивний підхід
- •11. Біхевіористичний підхід
- •12. Соціометричний підхід
- •13. Інтеракціоністський підхід
- •14. Вивчення конфліктів у другій пол. Хх ст. Мотиваційний підхід
- •15. Організаційний підхід.
- •16. Теорія і практика переговорного процесу
- •17. Когнітивний та діяльнісний підходи
- •Діяльнісний підхід
- •18. Методологічні принципи дослідження к.
- •19. Експериментальні дослідження конфліктів у лабораторних умовах: ігрові процедури та створення к.
- •20. Експерименти з провокуванням конфліктів у природних умовах.
- •21. Вивчення специфічних форм соціальної взаємодії як моделей конфлікту.
- •22. Примирювальні та арбітражні процедури.
- •23. Методи опитування при вивченні конфліктів.
- •24. Допоміжні методи: тести, анкети, моделювання,
- •25. Класифікація конфліктів.
- •26. Особистісні конфлікти.
- •27. Міжособистісні конфлікти.
- •28. Міжгрупові конфлікти.
- •29. Внутрішньогрупові конфлікти.
- •30. Спільне у конфліктах різних видів.
- •Об'єктивні чинники виникнення конфлікту.
- •34Суб'єктивні чинники виникнення конфлікту
- •35. Поняття про критичні життєві ситуації
- •36 Об'єктивно-суб'єктивна природа конфлікту
- •37. Сприйняття ситуації як конфліктної
- •38. Визначення ситуації як конфліктної
- •39. Фактори визначення ситуації як конфліктної
- •40. Реакція людини на виникнення проблем
- •41. Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях.
- •42. Мотиви та цілі учасників взаємодії.
- •43. Стратегії і тактики взаємодії.
- •44. Регулятори конфліктної взаємодії.
- •45.Нормативні регулятори
- •46. Моделі розвитку міжособистісної конфліктної ситуації.
- •47.Становлення практики керування конфліктами
- •48. Основні поняття керування конфліктами
- •49. Психопрофілактика та попередження к.
- •50. Врегулювання конфліктів за допомогою третьої сторони.
- •51. Вирішення конфліктів у психологічній практиці: психологічні консультації та групова корекційна робота.
- •52. Взаємодія психолога та клієнта.
- •53. Поняття про психологічне посередництво.
- •54. Бар'єри комунікації у конфліктах та можливості взаєморозуміння.
- •55. Робота психолога з реальними ситуаціями міжособистісних взаємин
- •56. Процес психологічного посередництва
- •57. Теорія та практика вирішення конфліктів у практиці шкільного психолога
- •58. Практика вирішення конфліктів у сфері "діти-дорослі".
- •59. Формування навичок ефективної поведінки у конфліктах дітей різного віку
- •60. Орієнтація дорослих на конструктивну взаємодію
10. Фрустраційно-агресивний підхід
Спираючись на роботи 3. Фройда та К. Левіна, група американських дослідників на чолі з Д. Доллардом запропонувала нову гіпотезу конфлікту - фрустраційно-агресивну. У цьому підході інтегрувалося розуміння про біосоціальну причину конфлікту. Конфлікт розглядається як наслідок біологічної причини - притаманної індивіду агресивності, та соціальної - фрустрації. Представники фрустраційно-агресивного підходу розглядають агресію як наслідок розходження між рівнем домагань та реальними досягненнями особистості.
Недоліком представників цього підходу можна вважати спробу прямої ретрансляції психоаналітичного розуміння фрустрації на соціально-психологічні явища. Навіть такі явища, як війна, представниками фрустраційно-агресивного підходу зводяться до драми ущемлення особистих потягів, запитів та надій. Л. Берковітц вважає виникнення агресії у суспільних відносинах виявом фрустрації, яку розглядає як конфлікт між людиною з притаманними їй інстинктами та взагалі незмінним та ворожим до людини середовищем.
Психічні стани, які супроводжуються фрустрацією, досить різноманітні і залежать від різних причин: значущості їхньої дії, звички до них, індивідуальних особливостей суб'єкта. Один і той самий фрустраційний фактор може викликати у різних людей різні реакції. Д. Доллард та його співробітники будь-яку агресію розглядають як результат фрустрації. Д. Доллард вважає, що людина може засвоїти різні типи психосоматичних реакцій на стресові ситуації, а психосоматичні симптоми можна вилікувати за допомогою усунення надто сильного спонукання. Також симптоми можна вилікувати і завдяки особливому підкріпленню їхньої відсутності або будь-якому зниженню їхньої інтенсивності.
11. Біхевіористичний підхід
Відомим представником біхевіористичного підходу до проблеми конфліктів можна вважати американського психолога А. Басса. На його думку, причини конфліктів полягають не лише у біологічному началі людини, але, насамперед, у соціальному оточенні, яке змінює вроджені якості індивіда унаслідок взаємодії особистості із соціальним середовищем, яке її оточує.
Наслідком порушення нормальних взаємин з соціальним середовищем є конфлікт, який може виявитися в агресивній поведінці. А. Басе визначає агресію як таку поведінку, що викликає роздратування та шкодить іншим організмам. Водночас агресивна поведінка одного індивіда може стати стимулом для вияву агресивності в іншого. А. Басе вважає, що виникнення та інтенсивність агресивних реакцій великою мірою залежить від наслідків стимулювання. Для представників біхевіористичного підходу основним об'єктом вивчення є не особистість, а її дії.
12. Соціометричний підхід
Американський психолог Дж. Морено у 1949 році запропонував міжособистісну теорію соціометріїта мікросоціології. Він вважає, що спроби звести сутність людини до біологічної, соціальної чи психологічної сторони життя неправомірне, оскільки вони роблять людину вигнанцем у суспільстві. Кожна людина має нести відповідальність за увесь всесвіт, тому що найважливішою проблемою є збереження життя та майбутнє всесвіту.
На думку Дж. Морено, найпростіше його міжособиста теорія викладена у "Промові про зустріч". Сутність її полягає у тому, що між двома будь-якими місцями, в яких живуть певні особи, є величезна кількість країн, у кожній з яких, своєю чергою, є багато районів. У кожному з районів є певна к-сть колективів, які можуть складатися з сотень і тисяч людей. Кожна людина, зустрічаючись з іншою, висуває до неї певні вимоги. Існують ситуації для одного, двох та більш ніж для двох учасників. Якщо ситуація призначена для одного, то вирішити її може лише цей один, який у ній зацікавлений. Коли проблема ситуації стосується двох людей, то вирішити її можуть між собою лише ці двоє зацікавлених. Коли проблеми ситуації стосуються усіх членів колективу, то вони можуть вирішуватися лише всіма зацікавленими, через них та між ними. Оскільки існує величезна кількість колективних поселень, то кожен з нас живе у безпосередній близькості до багатьох осіб.
Конфлікти виникають унаслідок порушення емоційних стосунків між людьми, наявності симпатії чи антипатії по відношенню один до одного. Дж. Морено вважає, що будь-які конфлікти можна розв'язати шляхом перестановки людей відповідно до їхніх емоційних схильностей, що таким чином можна зробити стосунки між людьми гармонійними.