24. Допоміжні методи: тести, анкети, моделювання,

Як допоміжні при дослідженні конфліктів застосовують методи соціальної психології: спостереження, тести, соціометрію, вивчення документів, ретроспективний аналіз конфліктів, малюнкові методики, моделювання.

Спостереження застосовують для вивчення конфліктів різного рівня - від внутрішньоособистісних конфліктів до міждержавних. Під час спостереження відбувається цілеспрямоване, організоване сприймання та фіксація конфліктних подій. Перевагою цього методу є те, що конфлікт сприймається безпосередньо. Спостереження дає можливість оцінити вплив різних чинників на перебіг конфлікту.

Однак разом з перевагами, які надає метод спостереження, не варто забувати і про його недоліки: значні затрати часу, взаємний вплив спостерігача і конфлікту та інші.

Ретроспективний аналіз конфліктів можна виконувати шляхом вивчення документів, які безпосередньо стосуються конфлікту, опитування його учасників та свідків, вивчення самозвітів учасників.

Аналіз малюнків (проективна методика "Кінетичний малюнок сім'ї") дає змогу виявити особливості внутрішньосімейних відносин. Про напруженість, конфліктність стосунків можуть свідчити такі показники, як віддаленість членів сім'ї один від одного, відсутність на малюнку когось із членів родини, бар'єр між дитиною та батьками, пози членів сім'ї один відносно одного та інші.

Певну інформацію можна отримати і за допомогою методики "Малюнок тварини, якої не існує". Зокрема, психолога мають насторожити гострі кути на малюнку, шипи, голки, панцирі. Про тривогу, напруженість можуть свідчити також жирні лінії, штриховки та інші елементи малюнка.

З метою дослідження конфліктів можна застосовувати практично всі методи, які є у психології.Дослідження конфліктів пов'язане із певними методологічними та етичними труднощами.Для більш об'єктивної оцінки отриманої інформації доцільно підходити до вивчення конфліктів комплексно.

25. Класифікація конфліктів.

Найпоширенішою у конфліктології є класифікація у формі типології.

Основні труднощі класифікації конфліктів пов'язані з тим, що вони є складними і недостатньо вивченими.

А.Я. Анцупов та А.І. Шипілов розробили базисну типологію конфліктів. Усі конфлікти вони розділили на дві великі групи - ті, які відбуваються за участю людини, та зооконфлікти. Конфлікти, які відбуваються за участю людини, своєю чергою, поділяють на дві групи:

1) соціальні:

- міжособистісні - між особистістю та групою;

- між малими соціальними групами - між середніми соціальними групами;

- між великими соціальними групами - міждержавні (між окремими державами - між коаліціями держав);

2) внутрішньоособистісні:

- між "хочу" та "хочу" - між "можу" та "не можу";

- між "хочу" та "не можу" - між "потрібно" та "потрібно";

- між "хочу" та "потрібно" - між "потрібно" та "не можу". Зооконфлікти вони поділяють на інтропсихічні та зоосоціальні (між двома тваринами, між твариною та групою, між групами тварин).

Важливою особливістю конфліктів є характер потреби людини, за задоволення якої вона бореться (А. Маслоу ієрархя потреб)

Якщо якась із потреб не задовольняється, людина може йти на конфлікт. Якщо градацію потреб дещо узагальнити і подати їх у вигляді матеріальних, соціальних та духовних, то можна виділити такі типи конфліктів:

1) ресурсний конфлікт: об'єктом задоволення потреб є ресурси, задовольняються матеріальні .потреби;

2) статусно-рольовий конфлікт: об'єктом задоволення потреб виступає статус у групі, роль у міжособистісних стосунках, задовольняються соціальні потреби;

3) конфлікт через ідеї, норми та принципи: об'єктом задоволення потреб є ідеї, норми, принципи, задовольняються духовні потреби.

Залежно від типу суперечності конфлікти можуть бути:

1)ті, що виникли внаслідок антагоністичної суперечності;

2) ті, що виникли внаслідок неантагоністичної суперечності.

Залежно від інтенсивності конфлікти можуть бути:

1) низької інтенсивності (відбувається у формі суперечки);

2) середньої інтенсивності;

3) високої інтенсивності (завершується фізичним знищенням однієї із сторін).

Залежно від сфер життєдіяльності людини, у якій відбуваються конфлікти, їх поділяють на: 1) сімейні; 2) побутові; 3) виробничі; 4) трудові; 5) політичні та ін.

За часом перебігу конфлікти бувають: 1) гострі - хронічні; 2) швидкоплинні; 3) мляві.

Залежно від співвідношення позитивних та негативних елементів у конфліктах їх поділяють на:

1) конструктивні - одночасно мають позитивні та негативні наслідки;

2) деструктивні.

Залежно від міри розробленості нормативних способів розв'язання конфліктів виділяємо:

1) конфлікти, для вирішення яких не розроблено жодних нормативних механізмів (наприклад, суперечка пасажирів у транспорті);

2) інституціоналізовані, механізми вирішення яких жорстко регламентовані (наприклад, дуель).

Звісно, що між цими двома крайніми полюсами існує багато видів конфліктів, нормативне регулювання яких здійснюється частково.

Окрім загальних класифікацій конфліктів, існує велика кількість часткових типологій. Вони охоплюють лише частину об'єктного поля конфліктології, пов'язану з одним із видів або типів конфліктів.

Різноманітність конфліктів багато в чому визначається закладеними в них причиново-мотиваційними зв'язками. Враховуючи цей факт, Н.В. Гришина у результаті вивчення виробничих конфліктів виділила конфлікти, які виникають як реакція на:

1) перешкоди до досягнення первинних, тобто основних шлей трудової діяльності;

2) перешкоди до досягнення вторинних цілей трудової діяльності, які мають особистий характер;

3) поведінку, яка не відповідає загальноприйнятим нормам відносин, і поведінку людей у спільній трудовій діяльності, яка не відповідає їхнім очікуванням;

4) особисті конфлікти, які виникають через особисті особливості членів трудового колективу.

За мірою гостроти суперечностей, які виникають (залежно від емоційного стану), конфлікти визначають як: 1) беземоційні; 2) помірні; 3) з високою напругою, які можуть виражатися у невдоволеності, незгоді, протидії, розбраті, ворожості.

За проблсмно-діяльнісною ознакою конфлікти бувають: 1) управлінські; 2) педагогічні; 3) виробничі; 4) економічні; 5) політичні; 6) творчі та ін.

За мірою втягнутості людей у конфлікт їх поділяють на: 1) діадичні (парні);

2) порціональні (з невеликою кількістю учасників: міжособистісні, міжгрупові);

3) міжкорпоративні; 4) міждержавні; 5) міжпартійні і т.ін.

За службово-комунікативною спрямованістю взаємодій конфлікти поділяють на:

1) "вертикальні" - між різними ієрархічними рівнями;

2) "горизонтальні" - між рівними за службовим становищем співробітниками.

З функціонального погляду конфлікти можуть бути: 1) конструктивні;

2) деструктивні, до яких належать:

- закономірні, яких не можна уникнути;

- необхідні;

- вимушені;

3) функціонально невиправдані.

Конструктивні конфлікти виражаються у принципових суперечках, дискусіях. Деструктивні виявляються у інтригах, чварах, сварках.

Із погляду мотиву конфлікти поділяють на: 1) особисті; 2) групові; 3) програмні (близькі, віддалені); 4) відкриті - приховані.

У динамічному аспекті конфлікти бувають: 1) стихійні; 2) заплановані:- спровоковані;- ініціативні.

Залежно від етапу перебігу конфлікти перебувають:

1) на етапі існування та розвитку:

- короткочасні;

- тривалі;

- затяжні;

2) на етапі усунення:

- керовані;

- слабо керовані;

- некеровані;

3) на етапі згасання:

- ті, які спонтанно припиняються;

- ті, які припиняються під дією засобів, знайдених сторонами конфлікту;

- ті, які вирішуються лише при втручанні зовнішніх сил. У тактичному плані конфлікти бувають:

1) виправдані;

2) невиправдані.

Залежно від характеру виникнення Н.Ф. Вишнякова визначає конфлікти як:

1) об'єктивно-цілеспрямовані;

2) об'єктивно-нецілеспрямовані;

3) суб'єктивно-цілеспрямовані;

4) суб'сктивно-нецілеспрямовані.

З урахуванням мотивації конфліктів та суб'єктивних сприймань ситуації Г.І. Козирєв виділяє конфлікти:

1) несправжні;

2) потенційні;

3) справжні:

- конструктивні;

- випадкові;

- зміщені;

- неправильно приписані.

Залежно від психічного стану сторін і відповідно до цього стану поведінки людей у конфліктних ситуаціях конфлікти бувають: 1) раціональні; 2) емоційні.

Окрім того, у деяких класифікаціях розрізняють конфлікти відразу за кількома основами:

1. Ідеологічні: можуть виникати на рівні макросередовища та кількісно малих об'єднань, можуть бути глибокими, гострими та важко вирішуваними, стосуватися політики держави або партії, бути пов'язані з міжнаціональними, сімейними відносинами, побутом чи офіційними обставинами.

2. Економічні.

3. Соціально-побутові: пов'язані із суперечностями груп або окремих людей із питань житла, користування побутовими послугами, розподілу обов'язків, встановлення черговості у наданні соціально-побутових послуг і т.ін.

4. Сімейно-побутові: основані на дисгармонії сімейних стосунків, неблагополуччі психологічної атмосфери в сім'ї.

5. Соціально-психологічні у їхній основі лежать порушення в галузі взаємин (боротьба за лідерство, вплив, престиж, увагу, підтримку оточення).

6. Емоційні: причини їхнього виникнення лежать зазвичай у сфері стану здоров'я.

7. Психолого-педагогічні.

8. Конфлікти належності: виникають через подвійну належність індивідів, наприклад, коли вони утворюють групу всередині іншої, більшої групи або коли індивід входить одночасно до двох конкурентних груп, які прагнуть однієї мети.