- •1. Проблема вивчення конфліктів на сучасному етапі розвитку психології.
- •2. Конфлікт: поняття та предмет вивчення
- •3.Конфліктологія - інтегративна галузь наукових знань про конфлікт.
- •4. Передумови формування конфліктологічних ідей: еволюція філософських уявлень про конфлікт
- •Проблема насильства та ненасильства у релігійних вченнях
- •Практичні знання як джерело конфліктологічних ідей
- •Відображення конфліктів у мистецтві та змі
- •5. Вивчення конфліктів у першій пол. Хх ст.
- •6. Психоаналітичний підхід
- •7. Соціотропний підхід
- •8. Етологічний підхід
- •9. Теорія групової динаміки
- •10. Фрустраційно-агресивний підхід
- •11. Біхевіористичний підхід
- •12. Соціометричний підхід
- •13. Інтеракціоністський підхід
- •14. Вивчення конфліктів у другій пол. Хх ст. Мотиваційний підхід
- •15. Організаційний підхід.
- •16. Теорія і практика переговорного процесу
- •17. Когнітивний та діяльнісний підходи
- •Діяльнісний підхід
- •18. Методологічні принципи дослідження к.
- •19. Експериментальні дослідження конфліктів у лабораторних умовах: ігрові процедури та створення к.
- •20. Експерименти з провокуванням конфліктів у природних умовах.
- •21. Вивчення специфічних форм соціальної взаємодії як моделей конфлікту.
- •22. Примирювальні та арбітражні процедури.
- •23. Методи опитування при вивченні конфліктів.
- •24. Допоміжні методи: тести, анкети, моделювання,
- •25. Класифікація конфліктів.
- •26. Особистісні конфлікти.
- •27. Міжособистісні конфлікти.
- •28. Міжгрупові конфлікти.
- •29. Внутрішньогрупові конфлікти.
- •30. Спільне у конфліктах різних видів.
- •Об'єктивні чинники виникнення конфлікту.
- •34Суб'єктивні чинники виникнення конфлікту
- •35. Поняття про критичні життєві ситуації
- •36 Об'єктивно-суб'єктивна природа конфлікту
- •37. Сприйняття ситуації як конфліктної
- •38. Визначення ситуації як конфліктної
- •39. Фактори визначення ситуації як конфліктної
- •40. Реакція людини на виникнення проблем
- •41. Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях.
- •42. Мотиви та цілі учасників взаємодії.
- •43. Стратегії і тактики взаємодії.
- •44. Регулятори конфліктної взаємодії.
- •45.Нормативні регулятори
- •46. Моделі розвитку міжособистісної конфліктної ситуації.
- •47.Становлення практики керування конфліктами
- •48. Основні поняття керування конфліктами
- •49. Психопрофілактика та попередження к.
- •50. Врегулювання конфліктів за допомогою третьої сторони.
- •51. Вирішення конфліктів у психологічній практиці: психологічні консультації та групова корекційна робота.
- •52. Взаємодія психолога та клієнта.
- •53. Поняття про психологічне посередництво.
- •54. Бар'єри комунікації у конфліктах та можливості взаєморозуміння.
- •55. Робота психолога з реальними ситуаціями міжособистісних взаємин
- •56. Процес психологічного посередництва
- •57. Теорія та практика вирішення конфліктів у практиці шкільного психолога
- •58. Практика вирішення конфліктів у сфері "діти-дорослі".
- •59. Формування навичок ефективної поведінки у конфліктах дітей різного віку
- •60. Орієнтація дорослих на конструктивну взаємодію
37. Сприйняття ситуації як конфліктної
Проблема сприйняття ситуації є не такою однозначною і простою, як здається на перший погляд. Доволі часто дослідження сприймання ситуації зводиться до з'ясування того, як особистість сприймає людей навколо.
Сприйняття ситуації як конфліктної означає, що ми порівнюємо певну ситуацію, у якій опинилися, зі зразками різних ситуацій соціальної взаємодії, які є в нашому досвіді. На основі такого порівняння ми і відносимо ситуацію до категорії "конфлікт". Тобто запускається механізм категоризації, яка є способом систематизації навколишнього середовища з метою зниження її суб'єктивної складності. Об'єкт сприймання ми оцінюємо і наділяємо певним змістом залежно від того, до якої категорії ми його відносимо. Отже, категоризація є основою подальших дій, їхнім регулятором. При цьому потрібно пам'ятати, що одну й ту саму ситуацію різні люди можуть сприймати та оцінювати по-різному. Образ ситуації набуватиме певного особистісного забарвлення.
38. Визначення ситуації як конфліктної
Унаслідок сприймання ситуації та її розуміння виникає "визначення ситуації".
Теоретичну розробку цієї проблеми пов'язують з американським соціологом У. Томасом та американським соціологом польського походження В. Знанецьким. На основі тривалих спостережень вони дійшли висновку, що для розуміння поведінки людини значно важливішими є уявлення людей, які випливають з їхнього індивідуального сприймання навколишньої дійсності, аніж ті фактори, які можна виділити і дослідити об'єктивно. На їхню думку, потрібно пам'ятати, що середовище, яке впливає на індивіда, це світ, яким він його бачить, а не той світ, який досліджують учені.
На основі такого розуміння було сформульовано так звану теорему Томаса:
Якщо ситуації визначають як реальні, то вони стають реальними за своїми наслідками.
Стосовно конфліктів це означає, що якщо певну ситуацію індивід визначає як конфліктну, то, незалежно від її реального змісту, вона стає конфліктною за своїми наслідками. Віднісши ситуацію взаємодії до категорії "конфлікт", у своїй подальшій поведінці він керується насамперед тим значенням, якого він їй надав. Відповідно до власного, наданого ситуації конфліктного змісту й обирає свою стратегію поведінки.
Також прикладом практичної реалізації теореми Томаса можна вважати так звані самоздійснювані пророцтва.
Реальність самоздійснюваних пророцтв була доведена під час лабораторних експериментів та природних спостережень.
Загалом сутність цього явища полягає в тому, що очікування однієї із сторін конфлікту стосовно поведінки іншої сторони сприяють саме такій поведінці, яка й відповідає цим очікуванням. Тому при аналізі поведінки людини потрібно насамперед з'ясовувати те, якого значення вона сама надає наявній ситуації взаємодії. Визначення ситуації виконує функцію категоризації стосовно соціальних ситуацій і допомагає людині зробити світ навколо неї дещо простішим для розуміння. Стикаючись із складною ситуацією, ми насамперед намагаємося віднести її до певного типу, про який маємо відносно чіткі уявлення. Зазвичай ми відносимо якусь ситуацію до певної категорії, керуючись нашим попереднім досвідом і тим, що в побуті називають здоровим глуздом.
Ситуація взаємодії людей може містити в собі певні суперечності. Але суперечність не тотожна конфлікту, оскільки суперечлива ситуація існує об'єктивно, у той час як конфлікт - це результат сприймання та оцінки ситуації її учасниками. Тобто сама собою ситуація взаємодії, яка містить суперечність, не є однозначною детермінантою реальної конфліктної ситуації.
Головна ознака, за якою ми визначаємо певну ситуацію взаємодії як конфліктну, - усвідомлення несумісності цілі, яку ми хочемо досягти, і цілі нашого опонента.
Аналізуючи дані, отримані під час експериментального дослідження, Н.В. Гришина зробила висновок, що в побутовому уявленні конфлікт - це ситуація суперечності між її учасниками, яка виявляється у їхній протидії один одному (протистоянні, протиборстві) і супроводжується афективними виявами.
Отже, визначення конфліктної ситуації зумовлене як об'єктивною реальністю, так і внутрішнім суб'єктивним світом людини, причому сила впливу цих чинників може бути різною залежно від конкретної ситуації.
