50. Врегулювання конфліктів за допомогою третьої сторони.

Врегулювання конфліктів за допомогою третьої сторони с однією з форм конструктивного керування конфліктами.Існує кілька можливих форм втручання третьої сторони у процес керування конфліктом: 1) медіаторство, медіація, або посередництво, коли консультативні рекомендації не обов'язково мають братися до уваги учасниками конфлікту;2) примирення, коли акцент робиться не стільки на розв'язанні проблеми, скільки на припиненні конфлікту;3) арбітраж - коли рекомендації третьої сторони с обовязковими для виконання.Форми врегулювання конфліктів за участю третьої сторони відрізняються за такими параметрами, як добровільність/ обов'язковість запрошення третьої сторони та добровільність/ обов'язковість прийняття її рішення (Р. Дарендорф). У тому випадку, коли запрошення третьої сторони є добровільним, а прийняття її рішень - добровільним або обов'язковим, мова йде про посередництво. Коли запрошення третьої сторони є обов'язковим, а прийняття її рішення добровільним-про арбітраж. Якщо обов'язковими с і запрошення третьої сторони, і прийняття її рішень, йдеться про обов'язковий арбітраж. Медіатор (від англійського mediator) - це особа (група осіб або організація), яка здійснює посередницьку діяльність. Медіаторство може мати формальний, офіційний, абонеформальний, неофіційний, характер. Офіційне медіаторство передбачає, що у медіатора є нормативний статус або можливості впливу на опонентів. Неформальне медіаторство полягає у відсутності нормативного статусу медіатора, але учасники конфлікту визнають неформальний авторитет цієї особи у розв'язанні подібних проблем. Оперативне самостійне втручання третьої сторони у конфлікт доцільне за таких умов:1) відбувається небезпечна ескалація конфліктних подій, існує безпосередня загроза застосування насильства;2) однією із сторін масовано застосовується насильство;3) третій стороні особисто не вигідний конфлікт, який відбувається;4) конфлікт негативно впливає на середовище, яке контролюється третьою стороною (наприклад, вчитель змушений регулювати конфлікт, який негативно впливає на стосунки у класі);5) сторони не дійшли згоди, а третя сторона має можливість задовольнити інтереси обох сторін.Залежно від того, наскільки медіатор контролює прийняте рішення, виділяють кілька ролей третьої сторони у конфлікті: третейський суддя, арбітр, посередник, помічник та спостерігач.Роль третейського судді є найбільш авторитарною, оскільки він має найбільше можливостей щодо визначення варіантів вирішення проблеми. Третейський суддя вивчає проблему, вислуховує обидві сторони і приймає рішення, яке не підлягає оскарженню.Арбітр також має значні повноваження. Він вивчає конфлікт, обговорює його з учасниками, після чого виносить остаточне рішення, яке сторони зобов'язані виконати..Роль посередника більш нейтральна. Посередник володіє спеціальними знаннями, і це дає йому змогу організувати конструктивне обговорення проблеми. Але остаточне рішення приймають самі учасники конфлікту.Помічник у регулюванні конфлікту бере участь з метою удосконалення процесу обговорення проблеми, організує зустрічі та переговори, але не втручається у полеміку щодо змісту проблеми і прийняття остаточного рішення.Спостерігач своєю присутністю у зоні конфлікту утримує сторони від порушення досягнутих домовленостей або від взаємної агресії. Присутність спостерігача створює умови для вирішення суперечливих питань шляхом переговорів. Процес медіації не має чіткої структури, виділяють лише три етапи медіаторства:1) знайомство з конфліктом та сторонами конфлікту: посередник досліджує історію проблеми, побажання та вимоги опонентів; оскільки деякі конфлікти мають досить специфічні особливості, медіатору може знадобитися час на знайомство зі спеціальною літературою та консультації з іншими фахівцями;2) робота зі сторонами конфлікту: медіатор проводить зустрічі з кожною із сторін, щоб підготувати їх до участі у спільних переговорах - уточнюються вимоги, формулювання, знімаються обвинувачення;3) ведення переговорів, під час яких медіатор стежить за тим, що і як говорять опоненти і за необхідності вносить корективи у спілкування учасників конфлікту. Результат конфлікту залежить від влади, авторитету та ролі медіатора. Третя сторона у процесі роботи з конфліктом може забезпечити:1) вольове припинення конфлікту (третейський суддя, арбітр);2) розведення сторін конфлікту (третейський суддя, арбітр);3) блокування боротьби (третейський суддя, арбітр, спостерігач);4) застосування санкцій до сторін - учасниць конфлікту (третейський суддя, арбітр);5) визначення того, хто правий і неправий у конфлікті (третейський суддя, арбітр);6) надання допомоги у прийнятті рішення (помічник, посередник);7) сприяння нормалізації взаємин (посередник, помічник);8) надання допомоги в організації спілкування (посередник, помічник);9) контроль за виконанням угоди (арбітр, посередник, спостерігач). Під час переговорного процесу медіатор може застосовувати різні тактики. 1) тактика почергового вислуховування під час спільної зустрічі застосовується з метою прояснення ситуації та вислуховування пропозицій у період гострого конфлікту, коли неможливо роз'єднати сторони.2) угода - посередник прагне більше часу вести переговори за участю обох сторін, а головний акцент робиться на прийнятті компромісних рішень.3) човникова дипломатія - медіатор розділяє сторони конфлікту і постійно курсує між ними, узгоджуючи різні аспекти угоди, унаслідок чого зазвичай досягається компроміс.4) тиск на одного з опонентів - більшість часу одна із сторін присвячує роботі з одним із учасників конфлікту, доводячи йому хибність його позиції, після чого цей учасник йде на поступки.5) директивний вплив передбачає акцентування уваги на слабких моментах у позиціях опонентів, помилковості їхніх дій щодо один одного, що дає змогу посереднику схилити сторони до примирення.Також можна виділити низку технік залежно від того, на якому етапі медіативного процесу та з якою метою їх застосовують:1) техніки рефлексивного втручання: застосовують зазвичай на початку роботи медіатора; мають на меті допомогти посереднику зорієнтуватися у проблемі, зацікавити учасників конфлікту у процесі медіації та підняти власний авторитет у їхніх очах.2) техніки контекстуального втручання: спрямовані на нормалізацію стосунків між сторонами та досягнення проблем, які перед ними постали.3) техніки незалежного втручання: застосовують на завершальному етапі переговорів, коли посередник має чітке уявлення про те, що і як має бути зроблено. Серед методів групової роботи, які застосовуються при вирішенні конфліктів, досить ефективним є фасилітація. Фасилітація (від англійського facilitate - допомагати)- це така форма групової роботи, яка спрямована на прояснення та досягнення групою поставленої мети, на вироблення рішення стосовно дуже складних або дуже важливих завдань. Процес фасилітації приводить до підвищення ефективності групової роботи, заохочення членів групи до вирішення проблеми, допомагає розкрити їх потенціал. У ході фасилітації покращується взаємодія всередині самої групи, оскільки обговорення складної проблеми чи спірної ситуації стає більш організованим. Мета фасилітації полягає у аналізі та вирішенні конкретних проблем, пошуку нових ідей, уточненні завдань, які стоять перед учасниками переговорів та плануванні дій.