54. Бар'єри комунікації у конфліктах та можливості взаєморозуміння.

Перешкодою на шляху до вирішення конфліктів можуть стати комунікативні бар'єри.Якщо людина звертається до психолога з проханням по допомогу у вирішенні певних внутрішніх проблем чи проблем у взаєминах з оточенням, це означає, що вона усвідомлює наявність певних труднощів у вирішенні тієї чи іншої ситуації.

Найважливішою перешкодою у конструктивній роботі з конфліктом є небажання його вирішувати. Таке можливо тоді, коли наявність конфлікту у відносинах надає певні переваги сторонам конфлікту (або одній із сторін).

Ще одним бар'єром комунікації у конфліктах Н.В. Гришина вважає часте застосування "силових" методів та звичку бути суддею. У разі виникнення конфлікту кожна із сторін схильна оцінювати свою позицію як більш "правильну", справедливу, обгрунтовану. Якщо людина ототожнює ставлення опонента до своєї позиції із його ставленням до себе, вона стає емоційно втягнутою у конфлікт. У такому разі, захищаючи власну позицію у конфлікті, вона фактично захищатиме своє "Я".

Доволі часто бар'єром, який перешкоджає людям вирішувати конфлікти, є неефективні стратегії поведінки, основані на уявленні про те, що у конфлікті обов'язково одна із сторін перемагає, а інша є переможеною. У такому разі замість пошуку можливих варіантів вирішення проблеми людина бореться за свої інтереси.На виникнення та перебіг конфлікту впливає і рівень комунікативної компетентності особистості.

Н.В. Гришина зазначає, що дезорганізація взаємодії у конфлікті особливо яскраво виявляється саме у вербальній комунікації. Але й саме завдяки вербальній комунікації учасники конфлікту можуть знайти взаєморозуміння. Конфлікт є комунікативною ситуацією. У ньому кожна із сторін прагне зрозуміти іншу, прагне, щоб її зрозуміли, і прагне вплинути певним способом на іншу сторону. Однак в умовах конфлікту люди схильні вбачати за сказаними ще й певний підтекст, який часто більшою мірою впливає на формування у них моделей ситуації, аніж фактичний стан справ.

55. Робота психолога з реальними ситуаціями міжособистісних взаємин

Психотерапія, психологічне консультування та групова психотерапевтична робота спрямовані головно на вирішення індивідуальних проблем людини. Однак практичний психолог часто у своїх професійній діяльності стикається з необхідністю вирішувати конкретні конфліктні ситуації, які виникають між людьми у процесі їхнього спілкування.

У такому разі психолог може піти двома шляхами. Перший -застосувати вищезазначені форми роботи, сконцентрувавшись на роботі з клієнтом з конфліктом або конфліктною сферою взаємин. Обираючи такий шлях, психолог припускає, що обговорення та аналіз конфліктної ситуації, зміни, які виникають у позиції клієнта, його поглядах, трансформують і саму конфліктну ситуацію. Інший шлях, яким може піти психолог, передбачає його прямий контакт з усіма учасниками конфліктної ситуації. Так психолог стає ініціатором діалогу між учасниками конфліктної ситуації.

Працюючи безпосередньо з учасниками конфлікту, консультант орієнтується переважно на конкретний конфлікт людини, на певну сферу взаємодії, а не на її міжособистісні стосунки загалом. Проте вирішення конкретного конфлікту може сприяти поліпшенню міжособистісного спілкування загалом.

Найбільший досвід роботи накопичено у сімейній психотерапії, коли водночас із індивідуальною та груповою психотерапією застосовують подружню психотерапію, спрямовану на те, щоб допомогти подружжю подолати сімейні конфлікти та гармонізувати взаємини. Зокрема, цікавий досвід накопичено у цьому напрямі психологами С. Мінухіним, Ч. Фішман, О. Сидоренко, Н. Пезешкіаном та ін.

У різних терапевтичних підходах отримують свій розвиток ідеї та форми роботи, які мають на меті змінити форми взаємин людей, допомогти усвідомити та зрозуміти власні проблеми, і, зрештою, перейти на новий рівень взаємовідносин.