30. Спільне у конфліктах різних видів.

Насамперед для виділення окремих видів конфліктів традиційним є виділення сторін конфлікту, якими є окремі особистості, великі та малі групи, окремі сторони особистості. Тому в конфліктах усіх видів наявні, щонайменше, дві сторони. Однак фактичним суб'єктом усіх конфліктів залишається людина - як особистість, як учасник міжособистісного спілкування, як член групи, який взаємодіє з іншими членами своєї групи та іншими групами.

Також треба пам'ятати про те, що будь-який конфлікт є складним явищем, яке відображається на різних рівнях функціонування особистості. Він ніби "проживається" на різних її поверхах. Так, внутрішньоособистісний конфлікт виявляється у міжособистісних стосунках, а будь-який міжособистісний конфлікт знаходить у почуттях людини певне внутрішнє відображення. Ми схильні аналізувати події, які зачепили наші почуття, розглядати різні можливі варіанти поведінки в аналогічних ситуаціях, робити висновки на майбутнє. Також варто мати на увазі, що інтрапсихічні та інтерперсональні конфлікти між собою тісно взаємопов'язані і можуть переходити одні в інші. Наприклад, міжособистісний конфлікт, пов'язаний із суперечностями, що виникають у спільній діяльності, може викликати всередині особистості роботу, спрямовану на переоцінку власних цінностей, краще усвідомлення мотивів, викликати труднощі щодо вибору альтернативних способів виконання діяльності. Водночас конфлікт, який виникає між окремими членами групи, може призвести до міжгрупового конфлікту. Не варто забувати і про відоме психологам явище переносу, коли суб'єкт іноді усвідомлено, а іноді і неусвідомлено замішує одну із сторін конфлікту іншим об'єктом. Наприклад, переживаючи невдоволення труднощами у професійній діяльності, людина знаходить собі "цапа-відбувайла": сварить дитину за неналежне виконання домашніх завдань, дружина чоловіка - за те, що недостатньо уваги приділяє вихованню дітей, чоловік дружину за те, що не так веде домашнє господарство і т.ін.

Усі конфлікти мають спільну природу. Вони є біполярним явищем, яке виявляється в активності сторін, спрямованій одна на одну. Сутність усіх конфліктів полягає у протистоянні двох начал.

31. Структура та функції конфлікту виділяють такі структурні елементи конфлікту:1) сторони (учасники) конфлікту;2) умови конфлікту;3) образи конфліктної ситуації (предмет конфлікту);4) можливі дії учасників конфлікту;5) результат (завершення) конфліктної ситуації.

З погляду виникнення та розвитку конфлікту важливими є інтереси учасників конфлікту, їхні цілі, соціокультурні та індивідуально-психологічні особливості.

Найважливішими умовами перебігу конфлікту є:- просторові (сфера виникнення та вияву конфлікту, часові (тривалість,);- соціально-психологічні (особливості психологічного клімату у групі, тип та рівень спілкування, міра конфронтації та особливості психологічних станів учасників конфлікту, діапазон та рівень втягнутості у суперечність інтересів різних соціальних груп - сімейних, професійних і т.д.)..Образи конфліктної ситуації іноді називають своєрідними ідеальними картами ситуації.

Конфлікти можуть виконувати як позитивні, так і негативні функції.До позитивних:1) регулятивно-розвивальна - конфлікт не дає застигнути, зупинитися, спонукає до змін, до розвитку, відкриває дорогу новому, яке може вдосконалити і стабілізувати внутрішній світ, відносини, систему;2) інформаційно-об'єднувальна - під час конфлікту люди краще пізнають себе та один одного, конфлікт стимулює рефлексію та розуміння;3) згуртування та структурування - конфлікт сприяє структуруванню соціальних груп, створенню організацій, згуртуванню груп та колективів;4) стимулювання активності - конфлікт підвищує активність людей, знімає "синдром покори";5) стимулювання особистісного зростання - конфлікт стимулює розвиток особистості, підвищення почуття відповідальності, усвідомлення власної значущості, може сприяти самопізнанню та самореалізації;6) психотерапевтична та полегшувальна - конфлікт (за умови його відкритого та конструктивного врегулювання) знімає внутрішню напруженість, дискомфорт та хронічні непорозуміння, дає їм вихід;7) діагностична та з'ясувальна - іноді буває корисним навіть спровокувати конфлікт, щоб з'ясувати обстановку і зрозуміти стан справ; у критичних ситуаціях, які виникають у процесі конфлікту, виявляються непомітні раніше переваги та недоліки людей, створюються умови для розвитку особистості та формування лідерів.

До негативних:встановлення стереотипів та руйнівних форм самореалізації особистості шляхом маніпулятивного самоствердження і досягнення бажаного "обхідним шляхом";2) погіршення психологічного клімату в колективах і руйнування міжособистісних стосунків;3) зниження привабливості праці, що призводить до зниження її продуктивності;4) неадекватність, насамперед у сприйманні проблеми та учасників конфлікту;5) виникнення неадекватних психологічних захистів;6) зниження співробітництва та зменшення можливості партнерства між сторонами у процесі конфлікту та після нього;7) наростання конфронтації, яка затягує людей у боротьбу і примушує їх прагнути більше до перемоги, ніж до розв'язання проблем та пошуку альтернативи;8) збільшення матеріальних та емоційних затрат на розв'язання конфлікту.

32. Динаміка конфлікту. Динамічні характеристики конфлікту пов'язані з тим, які саме події відбуваються у конфлікті. Під динамікою конфлікту розуміють раптову чи поступову зміну стосунків між учасниками взаємодії, яка залежить від специфіки їхніх міжособистісних стосунків, характерологічних особливостей, значущості визначених ними цілей з урахуванням факторів дійсності, які на них впливають.Динаміка конфлікту загалом передбачає такі фази (стадії):1) виникнення конфліктної ситуації;2) усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації;3) інцидент, привід;4) настання конфлікту;5) розв'язання конфлікту.Жоден конфлікт не виникає раптово. Йому передують відкриті чи приховані соціально-психологічні процеси між особистостями або у свідомості окремої особистості чи якоїсь групи. Тобто йому передує конфліктна ситуація. Динаміка розвитку та перебігу конфлікту характеризується такими параметрами:- порогом, тобто крайньою мірою напруження, за межами якої особистість чи колектив схильні до конфлікту:- часом настання конфлікту від моменту виникнення конфліктної ситуації та часом перебування особистості у конфлікті.Після того, як конфлікт було усвідомлено, сторони переходять до конфліктної поведінки. Конфлікт може виникнути через різні чинники. Зазвичай конфлікт відбувається у певній послідовності:- поступове посилення позицій учасників конфлікту за рахунок введення все більш активних сил, а також унаслідок накопичення досвіду протистояння;- збільшення кількості проблемних ситуацій та поглиблення первинної проблемної ситуації;- підвищення конфліктної активності учасників, зміни у характері конфлікту в бік його посилення, втягнення у конфлікт нових людей;- наростання емоційної напруженості, яка супроводжує конфліктну взаємодію що може вплинути як мобілізаційно, так дезорганізаційно на поведінку учасників;- зміна ставлення до проблемної ситуації та конфлікту загалом.Уникання є результатом втоми учасників від конфлікту, небажання продовжувати обговорення проблеми. Це може викликати різні психологічні наслідки. Наприклад, у результаті уникання можуть прийматися неефективні та недосконалі рішення.Процеси ескалації створюють труднощі для вироблення взаємоприйнятного рішення, сприяють затягуванню конфлікту і вимагають більше зусиль для його розв'язання.Виникнення та продовження конфлікту, динаміка його інтенсивності супроводжуються змінами у психології його учасників, які заважають досягненню згоди. З'являється прагнення покарати, зашкодити іншому учаснику. Це виникає через переживання гніву та інших негативних емоцій щодо іншої сторони конфлікту.При розв'язанні конфліктів, особливо гострих та жорстких, треба насамперед виявляти та нейтралізувати вплив цих механізмів і лише потім обговорювати власне причини конфлікту.Розв'язання конфлікту - заключний етап. Він можливий унаслідок зміни об'єктивної конфліктної ситуації та шляхом зміни її образів, які склалися в учасників конфлікту.