- •1. Проблема вивчення конфліктів на сучасному етапі розвитку психології.
- •2. Конфлікт: поняття та предмет вивчення
- •3.Конфліктологія - інтегративна галузь наукових знань про конфлікт.
- •4. Передумови формування конфліктологічних ідей: еволюція філософських уявлень про конфлікт
- •Проблема насильства та ненасильства у релігійних вченнях
- •Практичні знання як джерело конфліктологічних ідей
- •Відображення конфліктів у мистецтві та змі
- •5. Вивчення конфліктів у першій пол. Хх ст.
- •6. Психоаналітичний підхід
- •7. Соціотропний підхід
- •8. Етологічний підхід
- •9. Теорія групової динаміки
- •10. Фрустраційно-агресивний підхід
- •11. Біхевіористичний підхід
- •12. Соціометричний підхід
- •13. Інтеракціоністський підхід
- •14. Вивчення конфліктів у другій пол. Хх ст. Мотиваційний підхід
- •15. Організаційний підхід.
- •16. Теорія і практика переговорного процесу
- •17. Когнітивний та діяльнісний підходи
- •Діяльнісний підхід
- •18. Методологічні принципи дослідження к.
- •19. Експериментальні дослідження конфліктів у лабораторних умовах: ігрові процедури та створення к.
- •20. Експерименти з провокуванням конфліктів у природних умовах.
- •21. Вивчення специфічних форм соціальної взаємодії як моделей конфлікту.
- •22. Примирювальні та арбітражні процедури.
- •23. Методи опитування при вивченні конфліктів.
- •24. Допоміжні методи: тести, анкети, моделювання,
- •25. Класифікація конфліктів.
- •26. Особистісні конфлікти.
- •27. Міжособистісні конфлікти.
- •28. Міжгрупові конфлікти.
- •29. Внутрішньогрупові конфлікти.
- •30. Спільне у конфліктах різних видів.
- •Об'єктивні чинники виникнення конфлікту.
- •34Суб'єктивні чинники виникнення конфлікту
- •35. Поняття про критичні життєві ситуації
- •36 Об'єктивно-суб'єктивна природа конфлікту
- •37. Сприйняття ситуації як конфліктної
- •38. Визначення ситуації як конфліктної
- •39. Фактори визначення ситуації як конфліктної
- •40. Реакція людини на виникнення проблем
- •41. Стилі поведінки у конфліктних ситуаціях.
- •42. Мотиви та цілі учасників взаємодії.
- •43. Стратегії і тактики взаємодії.
- •44. Регулятори конфліктної взаємодії.
- •45.Нормативні регулятори
- •46. Моделі розвитку міжособистісної конфліктної ситуації.
- •47.Становлення практики керування конфліктами
- •48. Основні поняття керування конфліктами
- •49. Психопрофілактика та попередження к.
- •50. Врегулювання конфліктів за допомогою третьої сторони.
- •51. Вирішення конфліктів у психологічній практиці: психологічні консультації та групова корекційна робота.
- •52. Взаємодія психолога та клієнта.
- •53. Поняття про психологічне посередництво.
- •54. Бар'єри комунікації у конфліктах та можливості взаєморозуміння.
- •55. Робота психолога з реальними ситуаціями міжособистісних взаємин
- •56. Процес психологічного посередництва
- •57. Теорія та практика вирішення конфліктів у практиці шкільного психолога
- •58. Практика вирішення конфліктів у сфері "діти-дорослі".
- •59. Формування навичок ефективної поведінки у конфліктах дітей різного віку
- •60. Орієнтація дорослих на конструктивну взаємодію
56. Процес психологічного посередництва
Спрощено процес психологічного посередництва можна подати у вигляді процесу, що включає в себе три стадії:
1) бесіда з першим учасником конфлікту;
2) бесіда з другим учасником конфлікту;
3) спільне обговорення проблеми учасниками конфлікту та посередником.
Психологічне посередництво основане на принципах медіаторства, однак робота психолога як посередника відрізняється певними особливостями.
Наступна фаза роботи - аналіз власне конфлікту.
Наступним етапом є робота психолога з кожним із учасників конфліктної ситуації.
Наступним етапом у роботі психолога з конфліктом є спільне обговорення проблеми його учасниками. Перед початком спільного обговорення конфлікту його учасниками психолог здійснює певну підготовку до нього.
Отже, у своїй роботі посередник має дотримуватися принципу нейтральності. Н.В. Гришина зазначає, що на поведінковому рівні він реалізується за допомогою специфічних прийомів, які вона назвала "збалансованою поведінкою". Збалансована поведінка - це така поведінка, яка реалізує принцип нейтральності посередника та забезпечує паритет учасників обговорення за рахунок підтримання балансу сил за столом переговорів.
На завершальному етапі спільного обговорення ситуації, у тому разі, коли процес переговорів пройшов успішно і під час обговорення сторонам вдавалося дійти згоди щодо окремих аспектів проблеми, учасникам переговорного процесу залишається підбити підсумки і закріпити досягнуті угоди.
Основна відмінність між медіатором у ділових переговорах та психологом посередником полягає в тому, що останній, окрім надання допомоги у вирішенні конкретного конфлікту, надає учасникам конфліктної ситуації ще й психологічну допомогу у збереженні або відновленні стосунків.
Вище вже зазначалося, що у процесі вирішення конфліктної ситуації психолог як посередник мусить стримувати деструктивні вияви в учасників переговорів. Однак потребує уваги і той факт, що конфліктні ситуації зазвичай характеризуються значною емоційною напруженістю, і учасники конфлікту можуть відчувати сильні емоції, які мають деструктивний характер. І психолог іноді має давати учасникам конфлікту можливість висловити, "розрядити" емоції, навіть негативні. При цьому він має знати: якщо емоційні вияви учасників конфлікту сприяють поліпшенню комунікації, формують відвертіший тон обговорення, дають змогу зменшити напругу, то їх можна вважати позитивними з погляду впливу на процес комунікації. Тому вияв таких емоцій посередник не має стримувати.
Якщо ж при обговоренні конфліктної ситуації її учасники поводяться надмірно скуто, "закрито", їхня емоційна втягнутість у процес обговорення є загалом недостатньою, психолог, навпаки, мусить стимулювати їх до більш відкритих емоційних виявів.
У разі, коли учасники зустрічі уникають прямого діалогу, посередник зобов'язаний спонукати їх до прямої комунікації, особливо якщо їхні висловлювання значущі і конструктивні та можуть позитивно вплинути на загальне обговорення проблеми. Якщо ж висловлювання учасників зустрічі мають деструктивний характер, психологу доцільно переключити комунікацію на себе.