2.3. Організація логістичного менеджменту промислового підприємства

В сучасних умовах існування ринку покупця актуальність логістики обумовлена тим, що на українських підприємствах при побудові організаційних структур управління широко розповсюджений функціональний підхід, при якому, звичайно, проявляється таке протиріччя. З одного боку, ресурсопотоковим процесам властивий міжфункціональний характер, тобто успішне досягнення мети логістики залежить від діяльності багатьох функціональних підрозділів. З іншого, — децентралізована відповідальність за здійснення логістичних функцій між службами, що мають різні, нерідко протилежні оперативні цілі, робить практично неможливим досягнення мети логістики внаслідок акцентованої уваги на виконанні індивідуальних функцій. Недостатня координація між останніми призводить до збільшення витрат і очевидного зниження прибутку. А втім, саме прибуток, а не локальні досягнення окремих служб є узагальнюючим показником діяльності системи в цілому. Причинами цього є недоліки існуючого організаційно-управлінського механізму.

Функціональний підхід неминуче призводить до створення організації з рядом спеціалізованих відділів. Їх взаємодія здійснюється за допомогою оперативно-календарного планування. План-графіки ізольовано складаються для окремих функціональних підрозділів. Система планів набуває закінчений вигляд. Як і в будь-якій системі виробляються способи їх самозахисту від руйнування, що робить її дуже консервативною до інновацій, хворобливо реагуючою на кожну зміну: збільшуються матеріальні запаси на усіх етапах «технологічного конвейєру продуктопостачання»; «закриваються очі» на неритмічність; усуваються її наслідки, а не причини. Функціональна організація не завжди забезпечує досягнення мети логістики за рахунок керування «зверху» та адміністративних методів координації (рис.2.6).

Рада директорів

(генеральний директор)

ТЕХНІЧНИЙ ДИРЕКТОР (замісник ген. директора)

Відділ гол. конструктора

Відділ гол. металурга

Енерго-мех. відділ Лабораторія Ремонтний цех

Інструментальний цех (допоміжне виробництво)

ДИРЕКТОР З МАРКЕ-ТИНГУ

Відділ збуту

Відділ товар-ного менедж-менту і нових технологій

Відділ мат.-тех.постачан-ня

Відділ комплектації

Відділ інфор-мації

Складське господарство

ДИРЕКТОР З ВИРОБ-НИЦТВА

Виробничо-диспетчерсь-кий відділ

Цехи і відділки

Інструментальний цех (основне виробництво)

ДИРЕКТОР ІЗ ЗАГАЛЬ-НИХ ПИТАНЬ

Відділ інвес-тицій та нагляду за будинками і спорудами

Ремонтно-будівельна ділянка

Госпділянка

Медпункт

Ділянка з екс-плуатації жит-лового фонду

ДИРЕКТОР З БЕЗПЕКИ

Режимно-секретний відділ

Служба безпеки та охорони

ДИРЕКТОР З ЯКОСТІ

Відділ технічного контролю

Відділ управління якістю

Гол. Бухгал-тер

Бухгалтерия

Відділ охоронипраці і техніки безпеки

Відділ кадрів і

підготовки кад-рів

Плановий відділ

Бюро нормування праці та з/п

Фінансовий відділ

Авто-транс-портний цех

Юридичний відділ

Рис.2.6. Діюча типова система управління промислового підприємства

Як бачимо, постачання, складське господарство, транспорт, збут закріплені за заступником директора з маркетингу, а планування виробництва підлягає заступнику з виробництва. Види діяльності, що складають матеріальний потік, роззосереджені, а сам він розподілений на функціональні блоки: рух матеріальних ресурсів на стадії постачання; рух матеріальних ресурсів на стадії виробництва, рух матеріальних ресурсів на стадії збуту. При цьому відсутня необхідна координація між департаментом маркетингу і виробничо-диспетчерським відділом: заявки маркетологів постійно коректуються виробничниками; використовується процедура планування виробництва, для якої властивий випуск продукції не на замовлення, а на склад. Як наслідок, маркетологам ставиться завдання продавати те, що знаходиться на складі готової продукції. В результаті використання такої процедури виникає, як мінімум, два негативних наслідки, що призводять до зниження конкурентоздатності:

а) зростають залишки запасів готової продукції, що веде до заморожування обігових коштів, виникають втрати прибутку внаслідок втрачених можливостей;

б) при отриманні конкретних замовлень з’являється необхідність у доопрацюванні та переробці готової продукції, що вже знаходиться на складі. Виникають збитки.

Вирішити це протиріччя можливо, реалізуючи концепцію і методологію логістики. Повинен впроваджуватися новий логістичний організаційно-управлінський механізм саморегулювання, що бере курс на розвиток інтеграційних процесів, при якому більшість протиріч вирішується «знизу».

Враховуючи, що на підприємствах відсутня служба логістики, то її створення дозволить покращити координацію між взаємопов’язаними функціями постачання, підтримки виробництва, збуту (рис.2.7). Зміни у сфері споживання, а значить і збуту будуть оперативно враховані у подальших сферах виробництва і постачання. Це дасть змогу усунути із виробничого процесу все непотрібне, надлишкове, нераціональне та дозволить забезпечити постачання «точно вчасно». Готова продукція буде вироблятися тільки за замовленнями і на поповнення нормативних запасів. При цьому відділу збуту повинні підлягати регіональні торговельні представництва, що мають у складі фірмові магазини, сервісні центри та мережу торгових агентів.

Начальник

Відділ постачання

Виробничо-диспетчерський відділ

Відділ збуту

Регіональний менеджер зі збуту

Торгівельне представництво

Фірмовий магазин (готова продукція, запчастини, каталоги)

Сервісний центр (консультації, ремонт, наладка, лізинг тощо)

Мережа торгових агентів

Рис.2.7. Схема типової організаційної структури відділу логістики промислового підприємства

Проблему оптимізації запасів підприємств покликана вирішувати логістика. Універсальний характер її теорії проявляється в тому, що вона може бути використана для трансформації і адаптації мікроекономічних систем усіх галузей економіки. Логіка реформ підштовхує українських бізнесменів використовувати логістику, проте, як відмічалось, в системах управління більшості вітчизняних підприємств відсутні відділи логістики.

За допомогою впровадження логістичної системи для підприємств з’являється можливість вишукувати резерви, що компенсують додаткові витрати на задоволення зростаючих запитів споживачів і підвищення якості їх обслуговування. В рамках логістичної системи інтегральна оптимізація досягається за рахунок раціонального розташування і розпланування виробничих та складських комплексів, розрахунку оптимальної величини і інтервалу партії постачання, впровадження ефективних навантажувально-розвантажувальних та транспортно-складських технологій, формування раціональних господарських зв’язків тощо.

Визначальним для прийняття рішення про використання логістики є можливості, по-перше, ліквідації як дефіциту, так і надлишків товарно-матеріальних ресурсів і, по-друге, економії в непомірно великих витратах на складські приміщення. В результаті позитивний вплив від широкомасштабного поширення логістики в економічній системі держави полягатиме у тому, що питома вага сукупних запасів у валовому внутрішньому продукті буде скорочуватися.

Вказаний приклад, адекватно відображає проблемну ситуацію, що склалася з впровадженням концепції логістики у практику господарської діяльності. Служб логістики на українських підприємствах, як правило, немає. Виключеннями є лише окремі спільні підприємства, на яких іноземні інвестори переносять прогресивний досвід у вітчизняний бізнес.

Питання до самоконтролю

1. Що таке «сім правил логістики»?

2. Назвіть теоретичні положення, які є проявом принципу комплексності і синхроності.

3. Назвіть і прокоментуйте основні терміни логістики.

4. Визначте учасників логістичного ланцюгу.

5. Дайте визначення поняттю «матеріальній потік».