1.3. Актуальність використання логістики в удосконаленні виробничо-господарської діяльності підприємств України

Обгрунтовуючи актуальність використання принципів і методів логістики слід врахувати кардинальні зміни, що відбулися в останнє десятиріччя у сфері реалізації готової продукції. До них можна віднести: перетворення ринку продавця на ринок покупця (для якого характерним є перевищення пропозиції над попитом), посилення конкурентної боротьби між суб’єктами господарювання, поступове розповсюдження концепції маркетингу з її «орієнтацією на споживача» і як результат зростання насиченості, ширини, глибини товарного асортименту. Ускладнилося прогнозування попиту, зросли матеріальні запаси, збільшились складські і транспортні витрати. Гостро постала проблема раціонального планування постачання, виробництва і збуту, які повинні бути зорієнтовані на задоволення попиту з мінімальними витратами. Виникла необхідність у посиленні координації між взаємопов’язаними видами діяльності, тобто організацією виробництва, збуту, закупівель, зберігання і транспортування як єдиного матеріального потоку. Отже, вирішення проблем, що виникли останнім часом, пов’язуються з поширенням використання концепції логістики.

Сучасне зовнішнє середовище господарювання підприємств вимагає адекватних підходів до управління системами, що реалізують операції по переміщенню і зберіганню в логістичному циклі. Інтерес до логістики обумовлений актуалізацією проблеми виживання та підвищення конкурентоспроможності в умовах ринку покупця, оскільки логістичний підхід є важливою складовою у забезпеченні адаптивності мікроекономічних систем. Обмеженість статистичного матеріалу не дає можливості повністю продемонструвати масштаби і значимість цього питання, проте синтезуючим підтвердженням актуальності впровадження теорії логістики на українських підприємствах можуть бути слідуючі тенденції, що виявлені в процесі аналізу офіційної статистичної звітності:

• скорочення обсягів прибутку на підприємствах України;

• висока питома вага збиткових підприємств та організацій;

• зростання на українських підприємствах питомої ваги втрат прибутку внаслідок існування матеріальних запасів у загальній сумі прибутку.

За останні 5 років прибуток зменшився приблизно на 5000 млн. дол. чи більше ніж 50 %. За той же період по країні в середньому 47% загальної кількості підприємств (організацій) були збитковими. Природньо, що таку ж безрадісну картину можна спостерігати в окремих галузях економіки. Спостерігається динаміка зростання на підприємствах питомої ваги втрат прибутку внаслідок існування матеріальних запасів у загальній сумі прибутку в економіці України. Якщо в 1996 р. згаданий показник складав 5,7%, то відповідно в 1997 р. — 6,7%, у 1998 р. — 7,6%, у 1999 р. — 7,2%, а у 2000 р. — 8,2%. Це означає, що питома вага втрат прибутку внаслідок існування матеріальних запасів в господарському комплексі України росте швидше, ніж відповідна сума прибутку. Тобто попит задовольняється зі все більше зростаючими логістичними витратами. Зрозуміло, що серед цих підприємств (організацій) немало тих, які стали жертвами кризи неплатежів, а також фальсифікують дані бухгалтерської звітності і не сплачують податки. Разом з тим, дані офіційної статистики підтверджують, що серед багатьох проблем української економіки безумовно присутня проблема використання логістики.

Логістика є ефективним методом господарської практики. Оскільки наукові дослідження з конкретних економічних проблем можуть досягнути потрібного рівня обгрунтованості та достовірності лише з врахуванням характеру існуючих виробничих відносин в суспільстві, доцільно розглянути відповідність методів логістики характеру існуючих виробничих відносин в Україні.

Виробничі відносини — це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ. На відміну від відносин господарювання (господарської практики) і політико-правових норм, що їх регулюють, виробничі відносини є об’єктивними. Вони визначаються характером і рівнем розвитку продуктивних сил і, в свою чергу, обумовлюють специфічні риси інших суспільних відносин — політичних, правових та ін. Але спочатку потрібно розглянути спосіб зв’язку виробництва і споживання.

Основним недоліком товарного виробництва є нераціональні втрати живої та уречевленої праці. Значна кількість продуктів праці в межах ринкової форми зв’язку не стають товарними тілами, тобто не задовольняють попит (не продаються) і, відповідно, виробляються марно. Конкретна праця, затрачена на їх виробництво, не проявляється як абстрактна. Витрати живої та уречевленої праці не визнаються суспільством як необхідні і саме ринок здатний забезпечити задоволення найрізноманітніших потреб споживачів.

Вказаний недолік долається шляхом поширення планомірної форми зв’язку виробництва та споживання (укладання договорів на поставку продуктів праці). У цьому випадку виробництво здійснюється на відомий ринок і вже самий факт виготовлення продукту свідчить про безпосередньо суспільний характер праці. Формується нова суб’єктно-об’єктна структура відносин між виробником і споживачем: «виробник↔|продукт—цінність|↔споживач». Витрати визнаються суспільно необхідними не на стадії обігу (на ринку), а вже на стадії виробництва. Визначення споживацьких переваг здійснюється до початку етапу виробництва, тобто також не на ринку. Виробляється лише те, на що є замовлення, а отже те, що задовольняє попит. Поширення практики укладання господарських договорів закладає основу формування нових виробничих відносин посттоварного типу. Вихідним відношенням виробничих відносин в Україні є синтез безпосередньо суспільної (планомірної) і ринкової форм зв’язку виробництва та споживання.

Таким чином, виробничі відносини в Україні можуть бути класифіковані як такі, в рамках яких співіснують різні економічні начала — товарна і посттоварна форми виробництва. На відміну від маркетингу, який одночасно функціонує в рамках ринкових і планомірних зв’язків, логістика призначена для реалізації тільки планомірних зв’язків, це інструмент їх оптимізації. Операційні логістичні системи, що незалежно від виду грунтуються на плані поставок, є формами існування раціонального процесу управління матеріальним потоком підприємства.

Отже логістика, будучи ефективним інструментом господарської практики, повністю відповідає характеру виробничих відносин в Україні, для яких властиве співіснування ринкових і планомірних форм зв’язку виробництва та споживання. Логістика є іманентно властивим атрибутом сучасних виробничих відносин.

Питання до самоконтролю

1. Що собою являє логістика?

2. Чому існують різні визначення логістики?

3. Назвіть і прокоментуйте основні терміни логістики.

4. Назвіть етапи еволюції концепції логістики.

5. Причини актуальності логістики в Україні?