- •Розділ 1. Концепція та методологія логістики
- •1.1. Етимологія та семантика поняття «логістика»
- •1.2. Єволюція концепції логістики
- •Керівник фізичним розподілом
- •Керуючий матеріалами
- •Керуючий логістикою
- •1.3. Актуальність використання логістики в удосконаленні виробничо-господарської діяльності підприємств України
- •Розділ 2. Логістична система промислового підприємства та її категорії
- •2.1. Концепція та методологія промислової логістики
- •Постачальники
- •Споживачі
- •Графік виробництва
- •Закупки
- •Розміщення замовлень
- •2.2. Принципи та компоненти логістичної системи підприємства
- •Дільниця випалу
- •2.3. Організація логістичного менеджменту промислового підприємства
- •Гол. Бухгал-тер
- •Розділ 3. Взаємодія логістичного менеджменту з маркетингом
- •3.1. Співвідношення логістичної та маркетингової систем промислового підприємства
- •Розподіл
- •Просування
- •3.2. Удосконалення обліку логістичних і маркетингових витрат промислового підприємства
- •3.3. Аудит логістичної системи промислового підприємства
- •3.4. Логістичні потреби маркетингу промислового підприємства
- •Оптові торговці
- •Роздрібні торговці
- •Споживачі
- •Розділ 4. Місце логістичного менеджменту в управлінні діяльністю промислового підприємства
- •4.1. Чинники логістичної політики промислового підприємства
- •Стандартизація
- •Менеджмент
- •Логістичі витрати
- •Непрямі
- •4.2. Планування логістичної системи промислового підприємства
- •Постачальники
- •Складальне виробництво
- •Склад готової продукції
- •Споживачі
- •План логістики
- •Планування поставок готової продукції (гп)
- •Розділ 5. Транспорт
- •5.1. Загальна характеристика транспорту
- •5.2. Класифікація вантажних перевезень
- •5.3. Планування вантажних перевезень
- •5.4. Укладання договорів на перевезення вантажів
- •5.5. Порядок передачі вантажів транспорту
- •5.6. Документація на перевезення вантажів
- •5.7. Тарифи і штрафи на транспорті
- •Розділ 6. Запаси
- •6.1. Витрати управління запасами
- •6.2. Модель Гарріса
- •Розділ 7. Склади й упаковка
- •7.1. Класифікація і устрій складів
- •7.2. Складська техніка
- •7.3. Упаковка
- •Розділ 8. Функціональні ланки логістики промислового підприємства
- •8.1.Логістика постачання
- •8.2.Виробнича логістика
- •8.3.Збутова логістика
- •8.4.Інформаційна логістика
- •Вправи для самостійної роботи
- •Висновки
- •Список використаНої Літератури
Розділ 7. Склади й упаковка
7.1. Класифікація і устрій складів
Склади - це спеціальні споруди, оснащені технологічним, підйомно-транспортним, санітарно-технічним устаткуванням, комп'ютерною технікою і засобами зв'язку.
Склади класифікуються по чотирьох ознаках:
місце в процесі товароруху;
(2) номенклатура вантажів, що повинні зберігаютися;
(3) технічний устрій;
(4) протипожежна безпека.
По місцю в процесі товароруху розрізняють склади: підприємств гірничорудної промисловості, паливно-енергетичного і хіміко-лісового комплексів, сільського господарства, інших первинних джерел сировини і матеріалів; посередницьких організацій оптової і роздрібної торгівлі, дилерських і дистриб'юторських фірм; транспорту; промислових підприємств - виготовлювачів і споживачів матеріально-технічних ресурсів.
У свою чергу, заводські склади по ступені участі у виробничому процесі підрозділяються на постачальницькі (початкові), цехові (проміжні) і кінцеві. На перших зберігається сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі; на других - незавершене виробництво; на третіх - готова продукція, тара, відходи виробництва.
По номенклатурі вантажів склади підрозділяють на універсальні, призначені для збереження різноманітних вантажів і спеціалізовані - для збереження однорідних вантажів.
По технічному устрою склади бувають відкритими, напівзакритими і закритими.
У свою чергу, закриті склади можуть бути стаціонарними (одно- і багатоповерховими, без підвалів і з підвальними приміщеннями) і збірними.
По протипожежній безпеці склади підрозділяються на легкозгоряємі, важкозгоряємі і практично незгоряємі. Перші і другі включають дерев'яні конструкції, а також полімерні матеріали; треті - побудовані з залізобетону або є відкритими заасфальтованими чи забетонованими площадками.
Крім цього, відповідно до «Вказівок по визначенню категорії виробництв по вибуховий, вибуховопожежній і пожежній небезпеці» (СН 463 - 94) склади поділяють на шість категорій: „А”, „Б”, „В”, „Г”, „Д”,”Е”.
У складах категорії „А” повинні зберігатися горючі гази з нижньою концентраційною межею запалення в повітрі не більш 10%, рідини з температурою спалаху до +28С и речовини, що здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним.
У
складах категорії „Б” (вибуховопожежній)
повинні зберігатися пальні гази з
нижньою концентраційною межею запалення
в повітрі більш 10%, рідини з температурою
спалаху більш +28С
и менш +61С,
пальний пил з нижньою межею запалення
не більш 65 г/м
.
У складах категорії „В” (пожеженебезпечних) повинні зберігатися рідини з температурою спалаху більш +61З, пальний пил чи волокна з нижньою межею запалення більш 65 г/м , тверді речовини і матеріали, що здатні горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним.
У складах категорії „Г” повинні зберігатися відходи твердого палива, рідин і газів, що спалюються або утилізуються в якості палива.
У складах категорії „Д” повинні зберігатися практично незгоряємі матеріали.
У складах категорії „Е” (вибухонебезпечних) повинні зберігатися пальні гази без рідкої фази і вибухонебезпечний пил в такій кількості, при якій в ньому можуть утворитися вибухонебезпечні суміші обсягом вище 5% обсягу повітря, а також речовини здатні вибухати (без наступного горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним.
Приведена класифікація універсальна. Вона має практичну значимість при рішенні питань розміщення, будівництва й експлуатації складів у всіх ланках логистичної системи підприємства.
При цьому критеріями технічного устрою складів є:
адекватність фізико-хімічним властивостям збережених вантажів;
максимальність використання площі і кубатури складу;
зручність виконання складських операцій з урахуванням максимального рівня механізації й автоматизації переробки вантажів
гарантованість нормальних умов праці і дотримання норм протипожежної безпеки.
Так, наприклад, на відкритих складах підлоги асфальтують чи бетонують відповідно до загальбудівельних вимог. Підлога складу повинна мати невеликий ухил у 2-3 градуси до однієї зі сторін або до середини для природного відводу дощових вод і вологи, що утвориться при таненні снігу, граду.
Склади під навісом будують на рівні ґрунту чи на спеціальних платформах, що піднімаються над ґрунтом на 1,1-1,2 м для зручності виконання вантажно-розвантажувальних робіт.
Будівництво стаціонарних складів здійснюється по типових проектах ведучих проектних організацій України, Росії й інших країн. У відповідності зі сформованою світовою практикою тут звичайно виділяють два види конструкційних рішень:
(1) традиційне, що полягає в зведенні складського будинку на стрічковому чи стовпчастому фундаменті і потім розташування на ньому стелажів;
(2) «особливе» -, що полягає в зведенні складського будинку на основі використання конструкції стелажів як несучого каркасу.
В даний час намітилася тенденція будівництва складів традиційного типу підвищеної висотності, що дозволяє збільшувати їхню вантажомісткість. Так, за даними Промтрансндіпроекту (Росія) зі збільшенням висоти з 6 до 12,6 м собівартість 1 м складу зменшується на 40%. Існуючі автоматизовані крани-штабелери дають можливість експлуатувати склади висотою до 24 м.
В основу складів традиційного типу покладені уніфіковані залізобетонні конструкції - колони, балки, панелі, перекриття. У цьому зв'язку можливі тільки три параметри сітки колон 6х12, 12х18, 12х24 м, а розміри довжини і ширини можуть бути кратні 6 метрам.
В одноповерхових складах «особливої» конструкції довжину і ширину можна змінювати в залежності від габаритів вантажів, що надходять, і технологічного устаткування. Їхнім різновидом є збірні склади.
Збірні склади на відміну від стаціонарних бувають тільки одноповерховими. У них не передбачається наявність санітарно-побутових приміщень і, як правило, відсутнє опалення. Однак скорочуються терміни введення в експлуатацію з декількох років до декількох місяців і з'являється мобільність у передислокації на інші майданчики.
Так, збірний склад «Модуль» складається з легких металевих конструкцій. Зокрема, верхня об'ємна структурна гратчаста плита з труб, несе на собі утеплену покрівлю і спирається на чотири колони трубчастої конструкції. Покриття може бути різним: плити з гофрованого металу з пенопластовим заповнювачем, засипання ізоляційним матеріалом по дерев'яних щитах, накладка м'якої покрівлі по цементній стяжці, плити ЦНІПСА, шифер. Як бічні огородження – стіни, застосовуються склоблоки, вітражі зі склом, склопрофилит, залізобетонні панелі, традиційні стінові матеріали.
Такий склад випускають у комплекті з підйомно-транспортним устаткуванням. Він буває одне- і багатосекційним (кожна нова секція встановлюється впритул до будь-якої з наявних сторін). Висота збереження вантажів на стелажах досягає 5,4 м, а наявність значних вільних площ у середині складу забезпечує багатоваріантність технологічних рішень. Передбачається устрій водяного чи паро-водяного опалення. Допускається збереження кольорових металів, інструментів, запчастин, комплектуючіх, шин, лакофарбових виробів.
При
виборі типового проекту складу необхідно
виходити з того, що його площа (F
) повинна бути не менш потрібної складської
площі для збереження товарно-матеріальних
цінностей (F
).
F
F
Потрібна складська площа для збереження вантажів визначається за формулою:
F
=
, (м)
де:
Q
-
річний обсяг надходження вантажів на
склад, т;
t
- час (норматив) збереження вантажів на
складі, днів;
365 - кількість днів у році;
q
-
навантаження, що рекомендується, на 1м
площі складу (при стелажному і штабельному
збереженні), т/м
;
K
- плановий коефіцієнт використання
складської площі.
