Розділ 7. Склади й упаковка

7.1. Класифікація і устрій складів

Склади - це спеціальні споруди, оснащені технологічним, підйомно-транспортним, санітарно-технічним устаткуванням, комп'ютерною технікою і засобами зв'язку.

Склади класифікуються по чотирьох ознаках:

місце в процесі товароруху;

(2) номенклатура вантажів, що повинні зберігаютися;

(3) технічний устрій;

(4) протипожежна безпека.

По місцю в процесі товароруху розрізняють склади: підприємств гірничорудної промисловості, паливно-енергетичного і хіміко-лісового комплексів, сільського господарства, інших первинних джерел сировини і матеріалів; посередницьких організацій оптової і роздрібної торгівлі, дилерських і дистриб'юторських фірм; транспорту; промислових підприємств - виготовлювачів і споживачів матеріально-технічних ресурсів.

У свою чергу, заводські склади по ступені участі у виробничому процесі підрозділяються на постачальницькі (початкові), цехові (проміжні) і кінцеві. На перших зберігається сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі; на других - незавершене виробництво; на третіх - готова продукція, тара, відходи виробництва.

По номенклатурі вантажів склади підрозділяють на універсальні, призначені для збереження різноманітних вантажів і спеціалізовані - для збереження однорідних вантажів.

По технічному устрою склади бувають відкритими, напівзакритими і закритими.

У свою чергу, закриті склади можуть бути стаціонарними (одно- і багатоповерховими, без підвалів і з підвальними приміщеннями) і збірними.

По протипожежній безпеці склади підрозділяються на легкозгоряємі, важкозгоряємі і практично незгоряємі. Перші і другі включають дерев'яні конструкції, а також полімерні матеріали; треті - побудовані з залізобетону або є відкритими заасфальтованими чи забетонованими площадками.

Крім цього, відповідно до «Вказівок по визначенню категорії виробництв по вибуховий, вибуховопожежній і пожежній небезпеці» (СН 463 - 94) склади поділяють на шість категорій: „А”, „Б”, „В”, „Г”, „Д”,”Е”.

У складах категорії „А” повинні зберігатися горючі гази з нижньою концентраційною межею запалення в повітрі не більш 10%, рідини з температурою спалаху до +28С и речовини, що здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним.

У складах категорії „Б” (вибуховопожежній) повинні зберігатися пальні гази з нижньою концентраційною межею запалення в повітрі більш 10%, рідини з температурою спалаху більш +28С и менш +61С, пальний пил з нижньою межею запалення не більш 65 г/м .

У складах категорії „В” (пожеженебезпечних) повинні зберігатися рідини з температурою спалаху більш +61З, пальний пил чи волокна з нижньою межею запалення більш 65 г/м , тверді речовини і матеріали, що здатні горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним.

У складах категорії „Г” повинні зберігатися відходи твердого палива, рідин і газів, що спалюються або утилізуються в якості палива.

У складах категорії „Д” повинні зберігатися практично незгоряємі матеріали.

У складах категорії „Е” (вибухонебезпечних) повинні зберігатися пальні гази без рідкої фази і вибухонебезпечний пил в такій кількості, при якій в ньому можуть утворитися вибухонебезпечні суміші обсягом вище 5% обсягу повітря, а також речовини здатні вибухати (без наступного горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним.

Приведена класифікація універсальна. Вона має практичну значимість при рішенні питань розміщення, будівництва й експлуатації складів у всіх ланках логистичної системи підприємства.

При цьому критеріями технічного устрою складів є:

адекватність фізико-хімічним властивостям збережених вантажів;
максимальність використання площі і кубатури складу;
зручність виконання складських операцій з урахуванням максимального рівня механізації й автоматизації переробки вантажів
гарантованість нормальних умов праці і дотримання норм протипожежної безпеки.

Так, наприклад, на відкритих складах підлоги асфальтують чи бетонують відповідно до загальбудівельних вимог. Підлога складу повинна мати невеликий ухил у 2-3 градуси до однієї зі сторін або до середини для природного відводу дощових вод і вологи, що утвориться при таненні снігу, граду.

Склади під навісом будують на рівні ґрунту чи на спеціальних платформах, що піднімаються над ґрунтом на 1,1-1,2 м для зручності виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Будівництво стаціонарних складів здійснюється по типових проектах ведучих проектних організацій України, Росії й інших країн. У відповідності зі сформованою світовою практикою тут звичайно виділяють два види конструкційних рішень:

(1) традиційне, що полягає в зведенні складського будинку на стрічковому чи стовпчастому фундаменті і потім розташування на ньому стелажів;

(2) «особливе» -, що полягає в зведенні складського будинку на основі використання конструкції стелажів як несучого каркасу.

В даний час намітилася тенденція будівництва складів традиційного типу підвищеної висотності, що дозволяє збільшувати їхню вантажомісткість. Так, за даними Промтрансндіпроекту (Росія) зі збільшенням висоти з 6 до 12,6 м собівартість 1 м складу зменшується на 40%. Існуючі автоматизовані крани-штабелери дають можливість експлуатувати склади висотою до 24 м.

В основу складів традиційного типу покладені уніфіковані залізобетонні конструкції - колони, балки, панелі, перекриття. У цьому зв'язку можливі тільки три параметри сітки колон 6х12, 12х18, 12х24 м, а розміри довжини і ширини можуть бути кратні 6 метрам.

В одноповерхових складах «особливої» конструкції довжину і ширину можна змінювати в залежності від габаритів вантажів, що надходять, і технологічного устаткування. Їхнім різновидом є збірні склади.

Збірні склади на відміну від стаціонарних бувають тільки одноповерховими. У них не передбачається наявність санітарно-побутових приміщень і, як правило, відсутнє опалення. Однак скорочуються терміни введення в експлуатацію з декількох років до декількох місяців і з'являється мобільність у передислокації на інші майданчики.

Так, збірний склад «Модуль» складається з легких металевих конструкцій. Зокрема, верхня об'ємна структурна гратчаста плита з труб, несе на собі утеплену покрівлю і спирається на чотири колони трубчастої конструкції. Покриття може бути різним: плити з гофрованого металу з пенопластовим заповнювачем, засипання ізоляційним матеріалом по дерев'яних щитах, накладка м'якої покрівлі по цементній стяжці, плити ЦНІПСА, шифер. Як бічні огородження – стіни, застосовуються склоблоки, вітражі зі склом, склопрофилит, залізобетонні панелі, традиційні стінові матеріали.

Такий склад випускають у комплекті з підйомно-транспортним устаткуванням. Він буває одне- і багатосекційним (кожна нова секція встановлюється впритул до будь-якої з наявних сторін). Висота збереження вантажів на стелажах досягає 5,4 м, а наявність значних вільних площ у середині складу забезпечує багатоваріантність технологічних рішень. Передбачається устрій водяного чи паро-водяного опалення. Допускається збереження кольорових металів, інструментів, запчастин, комплектуючіх, шин, лакофарбових виробів.

При виборі типового проекту складу необхідно виходити з того, що його площа (F ) повинна бути не менш потрібної складської площі для збереження товарно-матеріальних цінностей (F ).