8.3.Збутова логістика

В умовах ринкових відносин між товаровиробниками і споживачами збут виготовленої промислової продукції являє собою не лише і не стільки продаж, скільки орієнтацію виробництва на задоволення платоспроможного попиту покупців і пошук ефективних каналів розподілу і товаропросування.

Збутова, або розподільча логістика в першу чергу грунтується на виборі раціонального способу відвантаження готової продукції на адресу споживачів. Існують три головних дистрибутивних канали розподілу виробів і прямий, ешелований (побічний), коли підприємство-виробник має контакти з посередниками - оптовиками, та гнучкий, якщо виробник час від часу користується прямим та ешелованим каналами товароруху.

В свою чергу посередники-оптовики, одержуючи вантаж від постачальника, займаються консолідацією - розподілом товарів на дрібні партії і передачею таких партій іншим ритейлерам - комісіонерам, магазинам дрібнооптової торгівлі або безпосередньо споживачам. Тому збутова логістика поєднує мікрологістику з мезо - і макрологістикою й виробничою логістикою у наступних споживачів промислової продукції. Учасники збутової логістики, вступаючи між собою в ділові стосунки, формують логістичні ланцюги. Кількість ланок в кожному з таких ланцюгів залежить від обраного виду дистрибутивного каналу і може коливатись від двох - трьох до більшої чисельності.

З позицій підприємства-виробника існує вибір одного з двох дистрибутивних каналів - прямого чи побічного (ешелованого).

Критерієм ефективності вибору прямого чи побічного каналів розподілу є розмір прибутку (m), який підприємство отримуватиме при реалізації своєї продукції:

де Z - відпускна ціна промислової продукції, в грн. за одиницю;

S - собівартість виробництва одиниці продукції, грн;

j -знижка з відпускної ціни одиниці продукції, в частках одиниці;

-затрати по збуту при і-ому способі. Такі затрати встановлюються за формулою:

,

де - транспортні витрати при і-ому способі збуту, грн.;

- втрати при іммобілізації зворотного капіталу на створення запасів виготовленої продукції. Цей показник в свою чергу можна розрахувати таким чином:

де - запаси виготовленої продукції на початок і кінець планового періоду при і - ому способі збуту, в тонах;

β-процентна ставка по кредитах банку;

S-собівартість одиниці продукції, грн;

Q-обсяг збуту продукції в тонах, штуках.

Визначивши раціональний спосіб збуту продукції, укладають договори поставки зі споживачами чи посередниками - учасниками логістичних ланок товароруху.

Однім з розділів договору поставки є ціни і умови плати за продукцію. Якщо споживачі бажають придбати за продукцію. Якщо споживачі бажають придбати готові вироби за ціною EXW (зі складу), то перевезення вантажу вони будуть здійснювати за свій рахунок. В усіх інших випадках постачальнику необхідно витрачати час і кошти на просування своєї продукції до пунктів, що вказані покупцями. Так, при ціні СРТ (перевезення до…), або FOB (навантаження вагону, автомашин чи судна за рахунок відправника) товаровиробникові необхідно самостійно звертатись до транспорту і укладати з ним угоди на перевезення і пов’язані з цим процесом додаткові операції: Вантажно-розвантажувальні, експедиційні, складські та інші.

Вибір транспорту здійснюється з урахуванням таких показників, як регулярність роботи, експлуатаційна швидкість перевезення вантажу, вантажопідйомність, величина тарифів на перевезення.

В табл. 8.4 наведено основні відомості про роботу різних видів транспорту. На підставі даних можна розрахувати рейтинг кожного з перевізників і зробити вірний вибір.

Від транспорту залежать час і витрати праці й коштів при перевезенні вантажу з початкового до кінцевого пунктів товароруху. Тому саме працівники транспорту повинні розрахувати раціональні маршрути вантажоперевезень за допомогою методів лінійного програмування. Перевозки вантажу до споживачів можуть бути юнімодальними - одним видом транспорту, мультимодальними - за участю декількох видів транспорту, інтермодальними, якщо один з видів транспорту бере на себе функції експедитора.

Для зменшення ризику втрати матеріальних ресурсів при транспортуванні, а також в процесі виконання вантажно-розвантажувальних і складських операцій необхідно максимально використовувати контейнери, транспортні пакунки, піддони - палети та інші види сучасної тари. Вантаж в упаковці згідно сучасних вимог логістики перетворюється в обліково - договірну одиницю (ОДО) і просувається в дистрибутивному каналі, зберігаючи усі свої властивості - вагу, форму, якість.

Основні показники розподільчої логістики:

• розмір прибутку від реалізації готової продукції;

• витрати часу й коштів на здійснення збуту продукції підприємства;

Номенклатура вантажу	Ступінь ризику втрати вантажу	Тарифи, в грн. за 1 т км	Вантажопідйомність, в тоннах а) одиниці рухомого состава б) потягу	Експлуатаційна швидкість, км на год.	Регулярність роботи	Показники діяльності		Таблиця 8.4 Основні відомості про роботу транспорту
Різнобічна за винятком негабаритних матеріалів	середня	1,6	60-65 до 5000	15-18	на протязі всього року	залізничний	Види транспорту
різнобічна	сама велика	2,5	1,5-30,0 до 100	30-40	в залежності від погодних умов	автомобільний
широка за винятком гігроскопічних матеріалів	мінімальна	0,8	5000 5000	12-15	в період навігації	річковий
різнобічна крім хімікатів	середня	0,9	50000 50000	25-27	на протязі року	морський
обмежена тарно-штучними матеріалами невеликої ваги	велика	Понад 50	20-30 20-30	400-500	В залежності від погодних умов	повітряний

• припустимі і фактичні втрати матеріальних ресурсів в дистрибутивних каналах;

• штрафи, сплачені транспорту і споживачам за порушення договірних зобов’язань в процесі дистрибуції готових виробів, а також одержані від інших учасників логістичного ланцюгу за невиконання своїх обов’язків перед постачальником.