Розділ 8. Функціональні ланки логістики промислового підприємства

8.1.Логістика постачання

Основною метою логістики постачання є задоволення потреб виробництва в сировині, матеріалах, комплектуючих вузлах і деталях, інструменті, паливі, обладнанні в необхідній кількості, потрібної якості і з найменшими витратами часу коштів і праці.

Для виконання цієї мети працівники відділу матеріально-технічного забезпечення повинні:

— визначати реальну потребу підприємства в засобах виробництва і обсяги закупівлі;

— знаходити таких товаровласників, котрі пропонують найбільш вигідні умови продажу матеріальних ресурсів і укладати з ними договори поставки чи контракти;

— звертатись до послуг транспорту загального користування або за допомогою відомчого чи приватного транспорту завозити сировину і матеріали на підприємство;

— аналізувати умови виконання планів матеріально-технічного постачання.

Потребу підприємства і його окремих підрозділів в матеріально-технічних ресурсах визначають як на основі методів прямого розрахунку, так і завдяки економіко-математичним методам.

Для визначення потреби основного виробництва в матеріальних ресурсах методом прямого розрахунку використовують формулу:

,

де - потреба в матеріалах і-го виду для виробництва j-ого виробу, кг, л, м² і т.д;

- запланований обсяг випуску виробів і-го виду, штук, комплектів;

- норма витрати матеріалів j-го типу для виробництва одиниці і-го виробу, кг, л, м² і так далі на одиницю виробу.

Такий метод самий простий і найбільш вірний, але його недоліком слід вважати обов’язкову наявність великої кількості норм витрат матеріальних ресурсів на кожний виріб. Тому в багатьох випадках використовують модифікації цього методу:

1. визначення потреби за аналогією, коли при відсутності норми витрати на новий виріб використовують норму, що розроблена на схожий вид готової продукції;

2. визначення потреби за типовими представниками, якщо підприємство випускає товарний асортимент з великою кількістю позицій (глибиною). В такому разі за кожною асортиментною позицією обирають типовий виріб і розроблену для нього норму витрати матеріалів використовують для визначення потреби підприємства в ресурсах для основного виробництва.

Розрахунок потреби в матеріалах, інструменті, паливі, запасних частинах та в інших видах ресурсів для допоміжного виробництва також виконують виходячи з планового обсягу виробництва і норм витрат таких матеріально-технічних ресурсів. Наприклад, потребу механічного цеху підприємства в інструментах визначають таким чином:

,

де - потреба в інструментах і-го виду, штук;

- норма машинного часу на обробку однієї деталі, годин;

х - припустима кількість заточувань інструменту, раз;

- стійкість інструменту, годин.

Для розрахунку потреби підприємства в паливі для опалювання виробничих і адміністративних приміщень використовують таку формулу:

,

де – потреба в натуральному паливі на плановий період, кг;

– норма витрати умовного палива для підігріву на 1 градус кожної тисячі кубічних метрів приміщень, кг (в середньому 1,5 кг);

– тривалість опалювального сезону, днів;

- загальний обсяг приміщень виробництва, котрі необхідно опалювати, куб. м;

- внутрішня температура виробничих (в середньому +14 ^оС); адміністративних (+17^оС) приміщень;

- середня температура ззовні (на вулиці) на час опалювального сезону (в середньому +3 ^оС);

- калорійний еквівалент натурального палива по відношенню до умовного палива.

В загальному вигляді розрахунок потреби основного та допоміжного виробництва підприємства в матеріально-технічних ресурсах наведено в табл. 8.1.

В разі наявності у працівників відділу матеріально-технічного постачання масивів статистичних даних про споживання підприємством матеріальних ресурсів за три і більш попередніх років можна прогнозувати потребу в ресурсах за допомогою методів стохастичного визначення, а також евристичного методу. До стохастичних методів визначення потреби в ресурсах відносять: апроксимацію середніх значень; експоненціальне вирівнювання величин; регресивний аналіз.

Метод апроксимації базується на розрахунку простої середньої величини потреби в ресурсах, ковзкої та зважувальної середньої величини. В табл. 8.2 наведено приклади розрахунку потреби в ресурсах методами апроксимації середніх значень.

Різці для токарних верстатів, шт.	Скло віконне, м2	Портланд-цемент м-400,т	Швелери № 16,т	Сталь тонколистова товщиною 2,0 мм,т	Назва матеріалів		Розрахунок потреби підприємства в матеріально-технічних ресурсах Таблиця 8.1 (Цифри умовні)
15000	___	___	21,0	115,2	для основного виробництва	Напрямки використання
8500	1500,0	22,5	5,4	28,4	на ремонтно-експлуатаційні роботи
4200	___	___	___	10,6	для дослідницько-конструктор- ських розробок
___	2000,0	34,8	8,5	15,4	для капіта- льного будівниц-тва
___	100,0	1,2	___	1,5	для інших цілей
27700	3600,0	58,5	34,9	171,1	Разом

Потреба на 2003 р.	2000 р. - 500 т. 2001 р. - 480 т. 2002-р. - 520 т.	Статистичні дані про потребу в минулий час		Таблиця 8.2 Розрахунок потреби підприємства в матеріальних ресурсах за допомогою методів апроксимації середніх значень (В тоннах, цифри умовні)
500	500+480+520 3	Простої середньої	Прогнозування потреби в ресурсах методом:
495	500+480 + 480+520 2 2	Ковзкої середньої
500,6	500×0,33+480×0,32+520×0,35	Зважувальної середньої

Метод експоненціального вирівнювання полягає в тому, що вагомість обсягів потреби в ресурсах в минулі часи коректується за допомогою так званого фактору “α” значення якого знаходиться в межах від 0 до 1.

Наприклад, виходячи зі статистичних даних про потребу підприємства в ресурсах фактор “α” дорівнює ( ), (табл.8.2).

Тому можна зробити висновок, що на 2004 рік підприємству необхідно придбати 520 тон ресурсів.

Метод регресивного аналізу являє собою графічне зображення обсягів потреби в залежності від часу споживання ресурсів і побудови кривої, що може бути прирівняною до відомих в математиці ліній - параболи, еліпсу, косинусоїди тощо. В табл. 2 потребу підприємства в ресурсах можна визначити як синусоїду, котра коливається біля середньої величини 500 тон. Тому за прогнозом на 2004 рік обсяг потреби в ресурсах (у) визначаємо за формулою синусоїди:

y=A×sinx+500,

де A - амплітуда коливання потреби від осі, що поділяє її на дві рівні частини. В даному випадку A дорівнює 20 тонам.

х - час проживання ресурсів. При цьому показник “х“ коливається від 0 до 2П радіан (по аналогії з колом). В нашому прикладі - 2004 рік приймаємо як х=2П.

Отож, за прогнозом обсяг потреби в ресурсах на 2004 рік становитиме 500 тон:

y=20×sin 2П+500=500 т.

Евристичний метод - це визначення потреби на перспективу виходячи з досвіду працівників відділу матеріально-технічного постачання. Цілком зрозуміло, що цей метод застосовують лише в тому разі, коли немає ані статистичної інформації, ані часу на детальний розрахунок.

Визначивши потребу в сировині, основних та допоміжних матеріалах, слід встановити обсяги закупівлі ( ) таких ресурсів у товаровласників виходячи з такої формули:

,

де - потреба в матеріальних ресурсах, нат. одиниць;

- перехідний на початок наступного періоду залишок матеріалів на складах підприємства, нат. одиниць;

- залишок матеріалів на кінець наступного періоду, нат. одиниць;

- обсяг ресурсів власного виробництва, якщо на підприємстві є можливість виготовити окремі види інструменту, обладнання, комплектуючих виробів;

- іммобілізація внутрішніх ресурсів, нат. одиниць.

Перехідний залишок матеріалів розраховують таким чином:

,

де - фактичний залишок матеріалів на добу розрахунку, нат. одиниць;

- очікуване надходження матеріалів від товаровласників до кінця поточного періоду, нат. одиниць;

- очікуване використовування матеріалів на підприємстві до кінця поточного періоду.

Залишок матеріальних ресурсів на кінець прогнозованого періоду визначається за допомогою розрахунків, котрі будуть наведені окремо.

Що стосується обсягу ресурсів власного виробництва ( ), то фахівці з логістики разом з технологами та іншими спеціалістами повинні визначати доцільність такої діяльності за принципом МОВ (make or buy). Якщо виробничі потужності дозволяють виготовити окремі технічні засоби, то доцільно самотужки забезпечити виробництво інструментами чи комплектуючими.

Нарешті, мобілізація внутрішніх ресурсів може здійснюватися на підприємстві шляхом економії сировини і матеріалів за рахунок скорочення норм витрати матеріалів, зниження ваги виробів, запровадження матеріалів-субститутів, використання відходів виробництва тощо.

Коли обсяг закупівлі матеріально-технічних ресурсів визначено, треба приступати до розробки логістичних ланцюгів, або вибору форм постачання, якщо користуватися старою термінологією.

При великому обсязі закупівлі ресурсів виправдовує себе прямий ланцюг - транзитна форма постачання, підприємство-споживач одержує матеріали безпосередньо від постачальника, що суттєво скорочує транспортно-заготівельні витрати і час доставки вантажу. При обсязі, який менше ніж діючі транзитні норми поставки матеріалів, більш ефективним є ешелований ланцюг - складська форма постачання, коли між споживачем і постачальником діє посередник.

Для техніко-економічного обгрунтування вибору форм постачання можна застосувати методику порівняння витрат:

К С ^>_<(К С )(К К )С ,

де К — виробнича потреба підприємства;

С — транспортно-заготовчі витрати при складській формі постачання;

К — транзитна норма відвантаження;

С — транспортно-заготовчі витрати при транзитній формі постачання;

С — витрати на утримання одиниці запасу.

Перевагу слід надавати такій формі постачання завдяки котрій сукупні витрати знижуються.

Коли визначені раціональна побудова логістичного ланцюга - форма постачання, слід переходити до вибору товаровласників.

В табл. 8.3 наведено перелік показників - критеріїв оцінки постачальників і порядок розрахунку окремих і загального рейтингів за кожним з них. При цьому рейтинг за ціною і терміном поставки повинен бути найбільшим для тих постачальників, котрі пропонують найменшу ціну і строк поставки.

Загальний рейтинг	Якість матеріалів Ціна Умови продажу (знижки, кредит, лізинг) Термін поставки Рівень послуг Фінансовий стан Можливість позапланової зупинки	1	Критерії оцінки постачальника	Таблиця 8.3 Порядок розрахунку рейтингу постачальників
∑ балів	від 1 до 10 ___ “___ ___ “___ ___ “___ ___” ___ ___ “___ ___ “ ___	2	Експертна оцінка в балах
1,00	0,20 0,20 0,15 0,15 0,10 0,10 0,10	3	Коефіцієнт питомої ваги показника, в частках одиниці
		4	Рейтинг (гр.2хгрн.3)

Обрав саме того товаровласника, котрий заслуговує найбільшого загального рейтингу, необхідно звернути увагу на транспорт - перевізника матеріальних ресурсів. Свої послуги щодо перевезення ресурсів від постачальників до підприємства - споживача пропонують залізничний, автомобільний, річковий, морський та повітряний транспорт. Сьогодні разом з державними транспортними організаціями працюють приватні та орендні підприємства автомобільного, річкового, морського і повітряного транспорту. Перевагу слід надавати тому перевізнику, котрий надає свої послуги за нижчим тарифом, з найменшими втратами часу по транспортуванню вантажу від відправників до одержувача.

Наступний етап в логістичній діяльності підприємства - укладання договорів і контрактів з постачальниками і перевізниками. Обрав постачальника, необхідно укласти з ним договір купівлі-продажу, договір поставки чи контракт. Договір купівлі-продажу поширюється лише на наявні товари, що є у продавця. Договір поставки включає як наявні товари, так і товари майбутнього виготовлення. Якщо підприємство-споживач укладає договір з посередницькими організаціями або з постачальниками, що розташовані за межами нашої країни, договір має назву контракту.

Логістика постачання неможлива без планування і організації перевезень матеріально-технічних ресурсів від постачальників до підприємства-споживача. Саме тому працівники відділу постачання повинні, виходячи з умов договору (контракту), вступати в стосунки з транспортом. Наприклад, якщо в договорі передбачено продаж матеріалів на умовах EXW, то споживач обов’язково повинен замовити залізничний, автомобільний або інший вид транспорту для перевезення вантажу до себе. Тому в більшості випадків працівники відділу матеріального постачання укладають угоди з транспортними організаціями і підприємствами усіх форм власності щодо переміщення потрібних матеріалів в необхідне місце з найменшими витратами часу, коштів і праці.

Основні показники логістики постачання:

• обсяги потреби і закупівлі матеріальних ресурсів в натуральному та грошовому вимірюванні;

• транспортно-закупівельні витрати на забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами;

• сума штрафів, що одержано від постачальників і транспорту внаслідок порушення ними договірних зобов’язань;

• сума штрафів, що сплачено транспорту за затримку вагонів, автомашин понад припустимої норми часу щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт.