Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Іст.укр.державності (відповіді.docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
264 Кб
Скачать
☆

29. Українська державність в умовах поступового обмеження автономії та ліквідації Гетьманщини

Це 1708 – 1764 рр. Зміни в політичному становищі України настали з початком Північної війни. У 1708 р. воєнні дії були перенесені в Україну. Населення терпіло свавілля російських військ. Крім цього, Україні загрожував новий напад Польщі. Але доля України не цікавила російського царя Петра І. Такі обставини штовхнули у 1708 р. гетьмана Івана Мазепу, який до того часу вірно служив цареві, перейти на бік шведського короля Карла XII й укласти з ним угоду. За надання військової допомоги та продовольства Карл XII зобов'язувався захищати Україну й утримуватися від підписання миру з царем аж до повного звільнення її від московської залежності та відновлення давніх прав. Проте замість незалежності союз Івана Мазепи зі шведським королем Карлом XII призвів Україну до катастрофи. Поразка шведських військ під Полтавою змусила гетьмана Івана Мазепу втікати з України і шукати притулку, та він помер. Переможець Петро І окупував усю Україну і з цього часу аж до осені 1917 р. вона перебувала в залежності від Росії. Російський уряд увів в Україні податки, натуральні повинності, насадив на українських землях російське землеволодіння, свою адміністрацію та ін. Однак Україна не втратила повністю своєї державності. Непідвладними російській адміністрації залишалися її населення й територія, на чолі України перебував обраний за наказом царя гетьман, тепер його влада була дуже обмежена, царський уряд продовжував підтримувати зв'язки з гетьманським урядом як із урядом іншої держави через колегію іноземних справ. Російський уряд зробив спробу ліквідувати українську державність 1721 р. Використавши своє міжнародне становище після перемоги у Північній війні та розмістивши в Україні свої війська, царський уряд, формально не знищуючи гетьманської влади, встановив на чолі України Малоросійську колегію із шести призначених членів (троє українців і троє росіян).

30. Нова Січ – останній осередок козацької державності 1734 – 1775

Позитивному вирішенню запорізької проблеми сприяли події в Польщі. Після смерті польського короля Августа ІІ в 1733 рос. уряд всіма засобами, у тому числі й військовою силою, зводив на звільнений престол свого ставленика Августа ІІІ. За таких умов незадоволені поляки звернулись до кримського хана з проханням відрядити їх на допомогу в боротьбі проти царських військ олешківських козаків. Щоб не допустити можливої участі запорожців у польських подіях на боці антирос. сил, уряд Росії дам дозвіл на їхнє повернення. Але для цього козаки мали письмово визнати свій «злочин» перед Росією і присягнути назавжди бути її вірними підданими. У 1734 майже 30 тис. козаків Олешківської Січі та членів їхніх сімей повернулися на Середнє Подніпров*я й заснували на НОВУ СІЧ (1734-1775).. Зникли безоглядність задумів і дій, романтика і лицарство, почали запроваджуватися напіввійськова дисципліна й всілякі обмеження. Козаки мусили коритися новим порядкам. Навколо Січі розташовувались землі Запоріжжя. Вони простягалися від р.Синюхи на Правобережжі до р.Кальміуса на Лів. та р.Самари на пн й майже до гирла Дніпра на пд. Вся територія спочатку поділялася на 5,пізніше на 8 паланок. Адмінст. центром й найважливішим оборонним пунктом паланки була укріплені слобода. У ній стояв гарнізон, розташовувались полковник і старшина. На Січі господарським й одночасно військ.одиницями були 38 куренів.