74. Соціально-економічна еволюція Радянської України доби «загальнонародної держави» (1961 – 1985 рр.).

«загальнонародна держава» - прихована диктатура бюрократії радянського типу, яка будується за принципом конституції 1978 р.

З 1959 по 1989 кількість населення збільшилася майже на 10 млн. чоловік. Але темпи приросту населення республіки істотно скоротилися. До кінця 1970-х рр. абсолютний приріст населення зменшився фактично більше ніж удвічі . У проміжку часу між 1959 і 1989 рр. визначальними тенденціями змін у соціальному складі населення України була урбанізація, збільшення кількості жителів міст, індустріальних центрів з одночасним зменшенням абсолютної кількості сільського населення. Протягом 1959—1989 рр. кількість міського населення збільшується у 1,8 рази. З 1979 р. в Україні — депопуляція (переважання смертності над народжуваністю). Посилювалася тенденція до старіння населення, мало місце зменшення молодших вікових груп, зокрема осіб працездатного віку. Швидкими темпами знижувалася народжуваність, причому в сільській місцевості цей показник був нижчим, ніж у містах. Значних масштабів набула міграція, що становила в міграційному середньорічному обігу близько 3 млн. чоловік. Відбулося скорочення частки українців серед населення республіки (а також інших національних меншин), проте зросла частка росіян. Доходи радянських громадян складалися з двох частин: заробітна плата і фонди соціального споживання. Фонд соціального споживання перевищував заробітну плату громадян у декілька разів. Низькими залишались пенсії та виплати по інвалідності в більшості категорій працівників. Незначними були й виплати різним слабозахищеним категоріям громадян. Це зумовлювало те, що п’ята частина громадян жила за межею бідності, отримуючи дохід, менший за прожитковий мінімум. Зростаючі доходи громадян не покривалися достатньою масою товарів народного споживання, що призвело до товарного дефіциту, прихованої інфляції, появи черг, зниження якості продукції, поширення явища спекуляції (на «чорному ринку» ціна престижних товарів перевищувала реальну в десятки разів). Намагаючись покрити дефіцит товарів широкого вжитку, радянське керівництво вдається до широких закупок за кордоном. Це потребувало мільярдів доларів, які отримували за рахунок продажу на Захід нафти, газу та іншої сировини. Крім того, продовжувалась закупівля зерна та інших продуктів харчування. Отримуючи заробітну плату, яка в 2—3 рази була вищою, ніж у робітників і колгоспників, представники номенклатури могли придбати на них у 5—10 разів більше товарів. Партійна верхівка користувалася закритими санаторіями, поліклініками, лікарнями, будинками відпочинку, пансіонатами, мисливськими господарствами.

75. Державний устрій і політичний лад Радянської України доби «загальнонародної держави» (1961 – 1985 рр.).

Після смерті Сталіна радянський лідер М.Хрущов розпочав ліберальні реформи не лише у своїй країні, а й чинив тиск на керівників країн Східного блоку, щоб ті наслідували приклад Москви. Для того, щоб «соціалістична система» трималася купи і піддавалася управлінню, вона мала діяти за єдиними правилами. Політичними та ідеологічними маркерами початку застою можна вважати 25 з'їзд КПРС (лютий — березень 1976) та дві сесії (шоста та сьома позачергова) Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання (1977). На 25 з'їзді КПРС Л.Брежнєв проголосив про побудування в СРСР «розвинутого соціалізму» як закономірної та тривалої фази на шляху до комунізму. Хронологічні рамки такої фази не визначалися, на відміну від проголошеного Н.Хрущовим у 1961 році плану побудування комуністичного суспільства до 1980 року. Кінець 1950 - початок 1960-х років став часом краху колоніальної системи. Зміцненню зв'язків з країнами «третього світу» (країнами, що розвивались) СРСР приділяв велику увагу з двох причин. По-перше, залученням країн, що звільнилися, на свій бік, він намагався утримати баланс сил на світовій арені. Як тільки слабшала допомога Радянського Союзу, в них автоматично зростав вплив США. По-друге, ХХ з'їзд КПРС зарахував національно-визвольний рух, поряд з комуністичним і робочим рухами, до складових частин світового революційного процесу. У період «відлиги» СРСР вдалося домогтися зниження напруження «холодної війни» і зміцнити своє становище однієї зі світових держав. Структура державної влади: у внутрішній політиці збереглася система формування органів влади, яка утворилася ще за часів Й.Сталіна. Вся вища влада в СРСР була сконцентрована у вузькому колі осіб, що оточували Генерального секретаря комуністичної партії та входили до складу Політбюро ЦК КПРС (диктатура бюрократії радянського типу). Найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, економіки, фінансів, у тому числі кадрові питання, приймалися на засіданнях Політбюро ЦК КПРС, і були обов'язковими для всіх державних установ. Останні роки та кінець застою: у листопаді 1982 р. помер Л. Брежнєв. Генеральним секретарем ЦК КПРС був обраний 68-річний секретар ЦК КПРС Юрій Андропов, колишній керівник КДБ СРСР. Під час його 15-місячного правління вище керівництво СРСР уперше вголос висловило занепокоєння економічним станом країни. Партія взялася за наведення порядку по всій країні. Після його смерті (лютий 1984), ці кампанії вщухли самі собою. Наступний Генеральний Секретар, 72-річний Костянтин Черненко, повернув країну до спокою брежнєвських часів. Останні кілька місяців свого правління він провів у лікарні і помер у березні 1985 р.