12. Причини політичної роздробленості Київської Русі.

По смерті Ярослава землі Київської держави (порахувавши сюди і Полоцьк) зісталися поділені на сім паїв. Три більші і майже рівнорядні з собою, тільки не компактні володіння — трьох старших Ярославичів: Київ з Туровим і Новгород із Псковом — Ізяслава; Чернігів з Муромом і Тмутараканню — Святослава; Переяслав і Ростов з Білоозером — Всеволода. Чотири менші: двох молодших Ярославичів — Волинь і Смоленськ; Ростислава — Галичина і Всеславів — Полоцьк. З того п’ять володарів були рідні брати, інші два — їх близькі свояки.

Тенденція розхитування центральної влади та втрати земель спостерігається тривалий час: Володимир зібрав землі Київської держави протягом семи літ від смерті свого батька і володів ними протягом тридцяти п’яти літ. У Ярослава минуло двадцять два роки від смерті батька, поки він став „єдиновласником”, але Полоцьк і далі зістав ся по за землями Ярослава, і він його до смерті не встиг прилучити до своїх володінь, над котрими в цільності князював сімнадцять літ. Двадцять чотири роки по смерті Ярослава його син Всеволод, але крім Полоцька йому не належали Волинь і Туров, Муром і Тмутаракань, а його влада над сполученою державою була дуже хитка, хоч і протягнула п’ятнадцять літ. Його син Мономах не міг задержати вже в своїх руках великої Чернігівські волості, а хоч здобув Туров, Мінськ і Волинь (але без Галичини), то останній важний здобуток — прилучення Волині стало ся тільки сім літ перед його смертю, двадцять пять літ від смерті його батька. Мономахович Мстислав був останнім, здобувши на короткий час Полоцьк і Курськ; але він не володів і половиною земель держави Св. Володимира, та й князював над ними лише кілька років.

ПРИЧИНИ: 1. розмноження княжої династії Зростає кількість претендентів на престол 2. Зв'язок місцевих князів із землею Компроміс земської автономії з новою династією, з князівсько-дружинним устроєм — компромісу, що довго, а часом і на все лишався не сформульованим, але не вважаючи на те відчував ся обома сторонами й впливав на їх спільні відносини. Князівсько-дружинний устрій локалізується, з династією Володимира В. утворюється ряд місцевих „земських” династій, що тримаються в своїх землях не силою і страхом київського кулака, а пов’язані внутрішніми звязками, симпатіями з своєю землею, спираються на місцеві елементи, а ті уважають династію за свою і готові стати в її оборону

13. Давньокраїнська державність в умовах Монголо-татарської Руїни та Золотоординського ярма (1238-1362).

У 1236 р. величезна монголо-татарська армія під проводом онука Чингіс-хана Батия розпочала похід на захід через Урал. Першою жертвою навали стала Волзька Болгарія. Татари зруйнували і розграбували її, а населення перебили. Протягом 1237-1238 pp., незважаючи на героїзм руських воїнів, були розгромлені війська Рязанського і Володимиро-Суздальського князівств. Монголо-татари здобули штурмом і спалили Рязань, Володимир-на-Клязьмі, Москву, Твер і багато інших міст. Північно-східна Русь була спустошена. У 1239 p. монголо-татари почали вторгатися в українські землі. Вони захопили Переяслав і Чернігів, зруйнували і спалили їх. Восени 1240 р. монголо-татари підійшли до Києва. Батий був вражений красою і величчю давньоруської столиці і хотів здобути Київ без бою. Та кияни вирішили стояти на смерть. Обороною Києва керував Данило Галицький. Багато днів тривав штурм міста. Захисники, які залишились, зібралися в Десятинній церкві, стіни її не витримали ваги людей і впали. Усі, хто там був, загинули. 6 грудня 1240 р. монголо-татари повністю захопили Київ, зруйнували його, а людей винищили. Коли зраненого воєводу привели до Батия, кривавий хан помилував його за хоробрість. Спустошивши Київ, кочовики пішли на Галицько-Волинську землю. Переборюючи опір русичів, вони захопили й розграбували міста Ізяслав, Луцьк, Володимир, Галич та ін. У 1241 р. ординці вторгайся в Польщу, Угорщину, Чехію. Ослаблені численними битвами з русичами, вони не наважилися просуватися на Захід. Батий розумів, що в тилу залишалася розгромлена, але все ще сильна Русь. Війська Батия у 1242 р. повернули назад. У пониззі Волги він заснував державу Золота Орда (із столицею Сарай), під владою якої опинилися народи Русі, Хорезму, Північного Кавказу, Поволжя, Західного Сибіру, Криму. Золота Орда була частиною Монгольської імперії. Батий підпорядковувався великому ханові, який перебував у Каракорумі.Монголо-татарська навала наробила багато лиха Україні. Було спалено і зруйновано міста та села, багато людей загинули чи потрапили в полон. Уповільнився процес економічного та політичного розвитку країни.

Офіційно встановлене після поїздки Галицького до Орди в 1245 після убивства Чернігівського князя. Фактично ярмо падає в 1363 в битві на Синіх водах.

Склад Ярма:

Данина, що збиралася продуктами праці, а з кінця 13 ст. срібними грошима. Розмір данини складався з частково річного доходу кожного господарства. Збирали данину татарські купці, а з ост. третини почали збирати місцеві князі.

Данина, діяльністю родових повинностей (мостова, шляхова, ямська, гужова); Данина кров’ю – обов’язок давати допоміжні війська татарам під час війни (навіть на внутрішньо кордонні війни)

Кормління – обов’язок населення годувати татар та їх коней; Система ярликів

Епізодичні набіги окремих татарських орд на українські князівства

Територія була розділена на 2-ві частини: * Київська, Чернігівська, Новгород-Сіверська і залишилися Переяславські землі які підпорядковувалися ханству через посередників (Володимиро-Суздальське князівство).

* Галицькі і Волинські землі були підпорядковані ханові через посередництво Галицького князя.

1-ша частина укр. земель – ярмо діяло в повному обсязі, 2-га частина(західно-українських земель) – ярмо в скороченій формі (данина, система ярликів, данина крові).

За час Золотої Орди докорінним чином змінилася система міжнародних шляхів в східній Європі. Два основні шляхи існували мережею допоміжних торгівельних шляхів, декілька яких проходили через Київ до Литви. Татари витіснили землеробів із центру і пд. України. Рушійні сили: литовські, білоруські, українські феодали, селяни і міщани.