36. Національно-визвольні рухи в Україні першої половини хіх століття:

а) український рух: основні етапи та їх особливості;

б) польський рух: мета, рушійні сили, організаційні форми, основні події

Формування індустріального суспільства на українських землях, які наприкінці XVIII — у XIX ст. входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій, позитивно вплинуло на формування українського визвольного руху. Історики умовно виділили три основні етапи його розвитку: •  академічний, або науковий; •  українофільськийи (українолюбський або культурницько-видавницький); •  політичний. На початку  19 ст. група вчених і освічених діячів українського суспільства провели велику дослідницьку етнографічну та культурницько-історичну роботу. Вони не просто збирали народні пісні, перекази, байки, легенди, казки, але й досліджували та публікували їх. Так, завдяки зусиллям П. Гулака-Артемовського побачили світ поетичні та літературні твори української мови, яку автор вважав «умираючою». У 1834 р. Г. Квітка-Основ’яненко видав у Харкові «Малоросійські оповідання». Гурток харківських романтиків (А. Метлинський, JI. Боровиковський, О. Корсун) поетичними творами довів, що мова українська  «жива» та «не вмирає». На початку  19 ст. Україну уславили імена таких громадсько- культурних діячів: В. Каразін, І. Срезнєвський, М. Максимович, П. Лукашевич, М. Левицький, І. Могильницький, М. Лучко та ін.? Другий етап визвольного руху — культурницько- видавницького періоду — характеризувався появою низки видавничих, культурно-просвітницьких, археографічних, музейних організацій. Зокрема, було відкрито Харківський (1805 р.) та Київський (1834 р.) університети, «Товариство історії і старожитностей російських» (Одеса, 1834 p.), «Товариство галицьких греко-католицьких священиків…», «Руська трійця» в Полтаві та ін. За цей час видано неперевершені пам’ятки літератури, переказів та ін., серед яких слід відзначити альманах «Русалка Дністрова». Діяли громади та різні культурні організації.

У період третього етапу всеукраїнського національного руху він набув політичного характеру. Ключовою ідеєю в цей період стає вимога здобути суверенітет нації. Першооснови закладено в діяльності таких організацій та громад, як Кирило-Мефодіївське товариство(Програмні ідеї Братства, зокрема, передбачали: 1) створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності та суверенності; 2) майбутнє суспільство мало будуватися на засадах християнської моралі шляхом здійснення низки реформ; 3) скасування самодержавства, кріпосного права та станів, встановлення демократичних прав і свобод для громадян; 4) зрівняння у правах усіх слов'янських народів . щодо їх національної мови, культури, освіти тощо ­), Головна Руська Рада (Програма Головної руської ради обмежувалася вимогами проведення культурно-національної реформи, в інтересах українського населення Галичини, а також поліпшення правового та матеріального становища місцевого греко-католицького духівництва. Передбачався програмою й поділ Галичини на самостійні адміністративні одиниці — українську та польську з об'єднанням в одну провінцію Східної Галичини та Закарпаття під владою Австрії, організація викладання в народних школах українською мовою.), Харківсько-Київське таємне товариство, Братство тарасівців. Найвідомішими діячами були Т. Шевченко, , Гр. Яхимович, І. Франко,М. Костомаров,  М. Куземський, М. Драгоманов, М. Гулак.

Український національний визвольний рух привів до національного відродження та започаткував відродження процесів державної незалежності.

Головною вимогою польського визвольного руху було відродження незалежності Польщі і об’єднання її розрізнених частин. Цей рух мав загально-національний характер, хоч і не всі верстви польського суспільства брали в ньому однакову участь. Особливість польського національно-визвольного руху полягала в тому, що основною рушійною силою, а водночас і його керівником була шляхта, а не буржуазія. В той час польська шляхта складалася з представників як панівних кіл, так і народних низів. Через це склад учасників і навіть керівників визвольного руху позначався неоднорідністю.Поміж польських студентів виникають таємні організації. Їх метою було поширення ліберальних ідей і створення незалежної об’єднаної Польської держави; виховання молодого покоління поляків у дусі відданості батьківщині, служіння справі поступу Польщі і підготовки до майбутньої боротьби за незалежність. Ці ідеали члени таємного товариства Філоманів поширювали серед членів напівлегальних студенських організацій Союзу Друзів, Союзу Об’єднання Філаретів, Наукової спілки, Товариства Філадельфів та інших. Через деякий час Товариство Філоманів перетворилося у таємничий Патріотичний союз, який мав чітко окреслені політичні цілі: підготовка організаційних підстав майбутнього визвольного повстання для відбудови Польської держави в кордонах 1772 р., проведення земельної реформи і надання землі селянам.У 1819 р. студенти Варшавського університету заснували нову таємну організацію під назвою Союз вільних поляків, яка також накреслила політичні цілі діяльності: здобуття незалежності Польщі в ході європейської революції і повалення “тиранії та деспотизму". Керівники союзу були прихильниками революційних методів. Свою організацію вони побудували за зразком масонських лож, створюючи серед гімназійної молоді гуртки (“кулка”) под декілька осіб.Одночасно зі студенськими організаціями виникають таємні організації серед офіцерів польської армії. Ініціатором їх створення був майор Валеріан Лукасінський (1786 -1868 р. р). В 1819 він заснував у Варшаві таємне товариство “Національне масонство" , яке об’єднало близько 200 патріотично налаштованих офіцерів і шляхти. Члени ложі ставили перед собою завдання “підтримувати національність” і об’єднати поділені землі колишньої Речі Посполитої. В 1821 р. Лукасінський після розпуску “Національного масонства" заснував “Патріотичне товариство", члени якого також ставили собі за мету відновити польську державу на основі конституції 3 травня 1791 р., не зачіпаючи при цьому основ феодального ладу. У 1822 р. почалися масові репресії проти таємних організацій. Більшість з них була розгромлена. Всупереч конституції на Королівстві Польському почали поступово поширюватися самодержавно-кріпосницькі порядки царської Росії, що зумовлює появу опозиційних настроїв, особливо серед шляхетської молоді. Починають виникати таємні організації, спочатку просвітницькі, а пізніше революційні. Які приступають до підготовки повстання. Яке розпочалося 29 листопада 1830 р. (звідси назва повстання - Листопадове). Повстання тривало десять місяців. В кінці травня 1831 р. повстанці зазнали поразки. Але незважаючи на те, що повстання 1830-1831 рр. нічого не змінило у внутрішньому становищі польського народу, воно стало важливим етапом боротьби поляків за національну незалежність. Повстання мало велике міжнародне значення, оскільки підривало лад, запроваджений Віденським конгресом, сприяла розвиткові національно-визвольного й демократичного руху в багатьох країнах Європи.